10 мільйонів гривень – такою була сума, передбачена Держбюджетом минулого року на запровадження «першого етапу цифрового мовлення в Україні». Проте, за логікою уряду, на першому етапі можна і зупинитися – на цей рік бюджет Нацради з ТБ і РМ вирішили скоротити саме за рахунок витрат на розвиток цифри. «Я вже можу сказати, що темп збитий, і запровадження цифри в Україні зірвалося», – констатує Віталій Шевченко, голова Нацради з питань телебачення і радіомовлення.

За словами пана Шевченка, цифрове мовлення мало запроваджуватися поетапно, бо частотний ресурс розподілений і використовується таким чином, що в багатьох регіонах для запровадження цифри треба відключити аналогове мовлення: «Це величезний і послідовний процес, де спочатку треба витратити кошти на ретельну підготовку, щоби вимкнути аналог вже тоді, коли буде все готове до підключення цифри». Оскільки бюджетне фінансування за проектом припинено, то Нацрада зупинила проведення підготовчих робіт. Таким чином,  «цифра» в Україні зупинилася, освоївши лише «київську зону», хоча вже з початку цього року планувалося прораховувати цифрові частоти в проблемних з точки зору мовлення регіонах –  Криму, Луганській, Закарпатській областях, а далі – областях, що йдуть по периметру України. «Україна знову ризикує втратити свій медіачастотний ресурс, як це трапилося кілька років тому з аналоговим, – застерігає Віталій Шевченко. – Від цієї ситуації ми потерпаємо досі, бо фактично програємо нашим сусідам по всьому периметру кордону. В Женеві (липень, 2006 р.) нам вдалося відстояти право України на хороший цифровий ресурс, але якщо ми його зараз не освоїмо, він відійде нашим сусідам і далі його компенсувати буде неможливо». (За планом «Женева – 2006» під цифрове ТБ в Україні виділено частоти 174–230 МГц та 470–862 МГц.)

Зрив плану «Женева – 2006» загрожує і непоправними іміджевими втратами Україні:  «Ми на себе взяли міжнародні зобов’язання, планове виконання яких зірвано, – наголошує голова Нацради. – Ми зараз із жахом читаємо повідомлення, як рухаються цифрові процеси в Європі: Голландія вже повністю перейшла на цифру, Британія завершує цей процес, німці активно впроваджують цифру вольовими методами… А все це потім стане підставою для пред’явлення рахунків нам. Адже ми самі добровільно вписалися в ці процеси, ми відчайдушно доводили на конференції в Женеві, що будемо рухатися за певним планом, усвідомлюючи і переконавши керівництво держави, що намічені стратегічні завдання треба виконувати у дуже стислі строки, які є реальними тільки за умови мобілізації всіх сил і фінансових ресурсів… А насправді ми буксуємо, не здійснюючи тої підготовки, що мала би забезпечити нам нормальний перехід на цифру за два-три-чотири роки… Навівши порядок у себе, Європа почне нас брати за горло».

Важливим у коментарі пана Шевченка видається зауваження щодо «керівництва країни»: схоже на те, що міжнародний план «Женева – 2006» не врахував одного принципового моменту –  зміну уряду в Україні і той нюанс, що особливості номенклатурної кадрової політики передбачають, що кожному керівникові будь-які стратегічні завдання треба пояснювати поетапно, перевіреним фольклорним методом «з уст в уста» (спочатку помічникам та радникам, різної міри впливу, які, у свою чергу, пояснюватимуть «першим підповзаючим», які, можливо, донесуть до САМОГО). Тобто, працювати з особовим складом Кабміну необхідно не менш ретельно і не менш поетапно, ніж «оцифровувати» країну: спочатку «провести ретельну підготовчу роботу» з роз’яснення стратегій, потім відключити «аналогічні впливи» etc. Попри всю алогічність, «логіка» формування пріоритетів, як і бюджетних статей, виглядає саме такою: не держава вивчає свої стратегічні цілі і завдання, а стратегічність державних цілей визначається близькістю до «державного вуха» керівника того чи іншого проекту. Тобто, щоразу, як в Україні з’являється новий уряд, так всім тим, хто реалізовує важливі державні проекти,  треба ставати в чергу на те, щоби провести сеанс «лікнепу» новому керівництву. Тож судячи з того, що фінансування Нацради скоротилося порівняно із минулим роком аж на чверть (а порівняно з тими фінансовими запитами, які робила Нацрада на 2007 рік, враховуючи розширення своїх функцій та повноважень, цифра «недостачі» є ще більшою), керівникам Нацради буде – скажімо м’яко – дещо складніше пояснити стратегічну необхідність упровадження цифрового мовлення  нинішнім можновладцям.

Ситуація ускладнюється тим, що із 10 млн грн., передбачених у бюджеті-2006 на розвиток цифри, було використано ледь половину: «Бомбардувалися наші тендерні програми, – пояснює Віталій Шевченко. – Взагалі, в державі торік була чехарда із проведенням тендерів – запроваджено новий порядок закупівель і дуже багато хто, не тільки ми, не змогли вповні скористатися бюджетним фінансуванням».

Припускаємо, що ситуація з боку Нацради може виглядати не як битва за стратегію, а як «битва за держзамовлення», що ведеться між двома відомствами: адже 10 мільйонів грн. на розвиток цифрового мовлення, що випали з бюджетної пропозиції Нацради, віднайшлися… у статтях Мінтрансзв’язку України.  

«На наше тверде переконання, якщо ці програми не будуть вестися Нацрадою, то організаційно компенсувати підготовчі роботи із технічних модернізацій просто неможливо – це відбудеться значно пізніше і зі значними втратами для України, – аргументує свою позицію Віталій Шевченко. – У нас у державі є кілька органів, які причетні до інформаційної сфери, і є традиційні  бажання: коли ідеться про державні кошти – то виділяти їх органам виконавчої влади. А Нацрада, як відомо, орган позавідомчий – очевидно, це теж якось впливає на ставлення до неї… Проте це підхід, очевидно, неправильний, оскільки тут справа не в ревнощах і не у відомчій конкуренції. Процеси із запровадження цифри є процесами із забезпечення права громадян на інформацію, тому координацією цього процесу має займатися орган, який займається регулюванням інформаційної сфери, а не сферою зв’язку чи частотним ресурсом. Власне, такою є європейська практика. А у нас знову якісь маневри на марші…».

Вже з 1 січня 2007 року Нацрада припинила прораховувати телевізійні аналогові частоти, з 1 січня наступного року припиниться прорахунок радіочастот. Що буде, якщо і в бюджеті наступного року не буде закладено грошей на розвиток цифри?  Віталій Шевченко лише  розводить руками: «Теоретично можливо все, але я ж не думаю, що ми самогубці...».

P. S. На цю хвилину «ТК» очікує коментар щодо ситуації, яка склалася довкола впровадження цифрового мовлення, від Держдепартаменту зв’язку та інформатизації Мінтрансзв’язку України.

Довідка «ТК»:

Нагадаємо, в конкурсі на цифрове мовлення, який було проведено Нацрадою з питань ТБ та РМ у 2006 році, перемогли: ДП «Ера продакшн» (41-й канал), «ТРК «Експрес-інформ» (43-й), ЗАО «Українська цифрова телемережа» та «ТРК Етер» (51-й), «Гамма-коннсалтинг» (64-й).

Отже, тепер на 41-му цифровому каналі (ДП «Ера продакшн») можна буде побачити програми Першого національного, «Ери», К1, К2, ТРК «Київ». На 51-му каналі (Українська цифрова телемережа) – Київська державна регіональна телекомпанія ТОНІС, «1+1» та Гравіс (35-й канал). На 43-му каналі («ТРК «Експрес-інформ»)  5 канал, «Гравіс» (7-й канал), МТV- Україна, «Мега-спорт». На 64 каналі  («Гамма консалтинг»), ICTV, Новий канал, «Телеодин».

За словами Ігоря Куруса, заступника голови Нацради з питань ТБ і РМ, до цифрових  пакетів потрапили програми тих телекомпаній, керівники яких дали згоду на участь в експерименті.