На початку грудня минулого року телегрупа «1+1» розформувала творче об'єднання Оксани Кучерової та створила новий продакшн «Матяш-Штогрин», доручивши йому виробництво одного зі своїх топових реаліті-шоу - «Міняю жінку». До команди, що працювала в старому продакшні, долучилися ті, хто запускав і працював над першими сезонами цього шоу, зокрема головний режисер Яна Федосенко у 2010-му отримала телетріумф за «Міняю жінку». Тепер під керівництвом Владислава Матяша і Лесі Штогрин працює до сімдесяти осіб, із них третина - творчі співробітники.

До створення їхнього іменного продакшну Владислав обіймав посаду виконавчого продюсера проектів «Міняю жінку», а Леся - головного редактора проектів «Від пацанки до панянки» та «Джентльменський набір». Ці програми «1+1» поки що вирішив не продовжувати («Джентльменський набір» не виправдав сподівань каналу).

Говоримо про плани на наступний сезон, нове форматне шоу про зміну професії, результативність «Міняю жінку», суть документального реаліті та літературність слів «сука» і «бляха».

«Ми робимо великі ставки на конфлікт»

‑ Владе, Лесю, які плани має ТО «Матяш і Штогрин» на 2013 рік?

Владислав Матяш: Кроме «Міняю жінку», на лето планируется «Королева бала». Также у нас сейчас два проекта в разработке - по одному из них уже проводим кастинг.

‑ Чи задоволені ви показниками сьомого сезону «Міняю жінку»?

Леся Штогрин: Звісно, ми вважаємо, що вони мають бути вищими. Але перший епізод мав показники, вищі за кілька останніх сезонів проекту. Тому, я думаю, ми будемо набирати свою аудиторію далі.

В.М.: Мы бы не хотели опуститься ниже средней доли канала.

‑ Раніше програма «Міняю жінку» виходила близько 21-ї, тепер її перенесли на 22-гу. На вашу думку, ці показники зумовлені новим слотом?

Л.Ш.: Очевидно, є питання і щодо слоту. 22-га година - це трохи запізно для нашої аудиторії. За всі сезони «Міняю жінку» були різні експерименти зі слотами, й така пізня година не завжди давала добрі результати. Але слот обираємо не ми. Ми робимо все, що від нас залежить. (Нещодавно канал «1+1» прийняв рішення перенести вихід програми на четвер о 20.15. - ТК).

‑ Схоже, в цьому сезоні програми ви зробили ставку не на зовнішні речі (обмін між родинами з різних країн чи зірковий обмін), а на посилення внутрішніх конфліктів.

Л.Ш.: Міжнародні обміни також будуть, ми від них не відмовляємось. Але в цьому сезоні ми справді зробили акцент на психології героїв. Ми підвищили вимоги до кастингу, шукаємо цікавих, яскравих, непересічних людей. Звісно, ми робимо великі ставки на конфлікт між двома сім'ями - відповідно, добираємо героїв, яким очевидно є чого повчитись одне в одного, людей із різними світоглядами. А це неминуче призводить до конфліктних ситуацій. Зате в процесі участі в програмі вони по-новому оцінюють свою родину.

‑ Як вам вдається провокувати героїв на конфлікт? Адже вони воліли б постати на екрані у найкращому світлі...

В.М.: Человек не может постоянно носить маску, рано или поздно он ее снимает. И происходит это у разных людей по-разному: на второй, на третий или четвертый день. Некоторые снимают маску непосредственно на круглом столе в последний день, когда видят своих мужа/жену и начинают говорить то, что они на самом деле думают.

Л.Ш.: У цьому й полягає професіоналізм нашої команди: ми вміємо створити умови, за яких люди стають самими собою, а не тими, ким вони хочуть здаватися на камеру. До кожного героя ми застосовуємо індивідуальний підхід. За той час, що ми працюємо над зйомкою реаліті, всі члени знімальної групи вже стали трішки «психологами». Ми вміємо відчувати людей, розуміємо, як з ними розмовляти, у які моменти варто заспокоювати, як створювати їм комфортні умови.

‑ Як пишеться сценарій реаліті-шоу? Що ви прописуєте, про які нюанси попереджаєте героїв?

Л.Ш.: У реаліті немає сценаріїв. Як немає й постановочних конфліктів. Інакше це буде вже інший жанр. Ми лише аналізуємо героїв. Основне завдання документального реаліті - дібрати правильних персонажів і створити для них ситуацію, в якій вони розкриватимуться. Якщо ми обираємо антагоністів, нам залишається зібрати їх на одній кухні і спостерігати, що буде далі. Аналізуючи героїв, ми передбачаємо їхні дії в тій чи іншій ситуації. Наприклад, якщо бачимо, що чоловік ставиться до своєї дружини як до королеви, заміну беремо з родини, де зовсім інші стосунки. Ми розуміємо, що врешті жінка зробить висновки.

‑ На думку колишнього керівника вашого творчого об'єднання, конфлікти стали більш постановочними і з героями навмисне працюють, щоб домогтися більш жорстких реакцій. Як ви ставитеся до таких оцінок цього сезону?

Л.Ш.: Мені складно коментувати ці заяви. Важко зрозуміти, що спонукає людину до тих чи інших висловлювань. Можу лише сказати, що ми знаємо, як створювати реаліті, і в реаліті постановок точно не існує. У нас є завдання поміняти людей із різними світоглядами й дати їм змогу оцінити свою та іншу родину, обмінятися враженнями, думками.

‑ Але при цьому у вас є й інша мета - створити рейтинговий продукт, який потребує конфліктів та гострих ситуації, щоби привабити аудиторію.

Л.Ш.: Аудиторію приваблює можливість спостерігати за реальними людьми у реальних ситуаціях. Це не обов'язково гучні скандали. Зараз ми готуємо до ефіру програму, яка потенційно мала бути сповнена конфліктів, а по факту - вийшла чудова історія про толерантність та взаєморозуміння. І ми вважаємо це добре зробленою роботою і гарною програмою. А родини-герої після обміну товаришують, їздять одне до одного в гості та дякують нам, що ми їх познайомили. Й ми радіємо цьому.

«Ми показуємо персонажів такими, які вони є»

‑ Які у вас підходи до кастингів?

Л.Ш.: Ми шукаємо цікавих і харизматичних персонажів. Наші дівчата з кастинг-відділу мають прямий телефон, і Таня Бирзул працює як лінія довіри: 24 години на добу їй дзвонять абсолютно різні люди, які розповідають усе: від проблем до емоційних переживань.

Людей, охочих узяти участь у програмі, досить багато. Ми відразу відкидаємо тих, які приходять в проект не з метою проаналізувати та поміняти щось у власній родині. Інколи люди просто хочуть потрапити у телебачення, поспостерігати за знімальним процесом, заробити грошей.

‑ Чи можуть учасники впливати на програму? Наприклад, забороняти включати в ефірну версію ті чи інші епізоди?

Л.Ш.: Ми знімаємо все, що вважаємо за потрібне. Такою є специфіка реаліті. Людина, яка стає учасником реаліті, розуміє, що вона під прискіпливим наглядом знімальної групи.

‑ Приміром, у першому епізоді цього сезону був кадр із роздягальні, коли глядачам показали оголені груди головної героїні. Чи коректно знімати подібні речі?

Л.Ш.: Учасник реаліті-шоу знає, що за ним весь час ходять оператори.

‑ У роздягальні людина може не контролювати своєї поведінки. Тому я не впевнена, що це варто знімати.

Л.Ш.: А я б, напевне, контролювала. З цим кадром насправді дуже смішна історія. Аби розгледіти «у напівпрофіль оголені груди» - варто педантично переглядати відео покадрово - навряд чи звичайний глядач це робитиме. І я, так само, під час перегляду помітила лише красиву спину, і аж ніяк не груди. І взагалі, що поганого у красивому тілі?

‑ Чи були якісь претензії до цього кадру в героїні?

Л.Ш.: - Ні, до цього кадру не було.

‑ А взагалі, чи часто ваших героїв обурює те, що вони бачать в ефірі?

Л.Ш.: Після ефіру у всіх можуть бути різні емоційні реакції. Одним усе страшенно подобається, інші залишаються невдоволеними.

В. М.: Бывает человек недоволен своим поведением, но мы же не заставляем его говорить то, что он говорит, или делать то, что он делает. Мы просто снимаем это.

Л. Ш.: Лише незначна частина людей здатна органічно сприймати себе збоку. Звісно, в людини виникає низка претензій до себе, які можуть перетворитися на претензії до знімальної групи.

‑ Чи були у вас випадки судових позовів від колишніх учасників?

В. М.: Судов пока не было. Герой просто понимает, что это сделал он, и нашей вины в этом нет. Если это его поступок, то при чём здесь мы? Мы просто засняли и показали его реакцию. За что он может подавать на нас в суд?

‑ Деякі люди мають претензії навіть до власних інтерв'ю, коментарів у сюжетах, оскільки вважають, що ті змонтовані неналежним чином.

Л. Ш.: Насправді все видно у програмі, якщо уважно дивитись. Якщо у вас стало натхнення побачити шматочок оголеного тіла у монтажі, тоді за уважного перегляду ви побачите всі склейки, помітите, що синхрони не ріжуться, а даються повними фразами. Ви зрозумієте, що всі емоції люди виявляють по-чесному. Ніхто не здатен змусити людину влаштувати скандал через те, що її діти голодні, як це було з «ужгородським татом» (другий епізод сьомого сезону. - ТК).

‑ До речі, розкажіть, як живуть оператори та редактори в родинах.

В. М.: С утра до вечера снимает оператор. Но вечером, когда съемочная группа покидает квартиру, в семье остается редактор. И с ним постоянно находится маленькая камера. Когда герой считает, что сегодня его уже не будут снимать, редактор может включать камеру.

‑ Ще один досить суперечливий момент у новому сезоні - це нецензурна лексика в ефірі без так званого запікування. З якою метою це робилося?

В. М.: У нас нет задачи выдать в эфир все маты, которые произносят на площадке герои. Но если человек постоянно употребляет матерные слова, то часть из них пойдет в программу. Ведь это тоже характеризирует человека.

Л. Ш.: Мене не гнітить ненормативна лексика. Наскільки ми змогли, ми її запікали. Але оскільки наш персонаж вживає її дуже часто, то деякі слова, які є літературними, ми залишили. «Сука» і «бляха» - літературні слова, які є у словниках. Ми показуємо персонажів такими, які вони є. Так, у нас є мама, яка лається - вона з перших хвилин викликає не найприємніші емоції. І є інша родина, яка справляє враження вихованих людей, де чоловік уважає неприпустимим уживання ненормативної лексики жінкою, та ще й за столом...

‑ А наприкінці програми вони збираються всі вчотирьох, і його власна жінка вживає ту саму ненормативну лексику, й теж за столом... (третій епізод сьомого сезону. - ТК)

Л. Ш.: Так. Але подивіться, які діти у родині з Комсомольська. Як вони спілкуються й допомагають одне одному, як вони ставляться до батьків. У цьому і є магія нашої програми. Навіть, здавалося б, негативні персонажі розкриваються з різних ракурсів. І уважний глядач помітить не лише те, що мама лається, а й те, які хороші в неї діти, і що в її сім'ї такі діти можуть вирости.

В. М.: К тому же программа сейчас выходит позже - в 22.00. Если бы мы выходили как раньше в 21.00, возможно, мы бы их пикали.

«Наш глядач вміє відрізняти справжні емоції від штучних»

‑ Якою ви уявляєте аудиторію вашої програми?

Л. Ш.: Це родини - чоловіки й жінки, які вкладають дітей спати і дивляться нашу програму. Наприклад, пересічна наша глядачка - це жінка 43 років середнього достатку, яка має родину. У шлюбі вона вже пережила «цукерково-букетний» період, шалену пристрасть, і тепер спокійно живе, виховує дітей і хоче подивитися на життя інших родин.

‑ Досить часто продюсери переконані в невибагливості власного глядача і дають йому побутові скандали замість інтелектуальної поживи. Чи переймаєтеся ви цим питанням?

Л. Ш.: Ми знаємо, що глядач у нас вибагливий. Звісно, він не відгадує кросворди разом із нашою програмою, він спостерігає емоційний стан іншої родини, яка шукає виходу зі своїх проблем. Ми змушуємо наших глядачів тренувати свій «емоційний інтелект» і налагоджувати стосунки в родинах.

‑ Зараз телебачення переважно й намагається дати глядачам емоції. Однак найчастіше вони негативні, позитивні дати складніше.

В. М.: Наша задача - показать настоящие эмоции.

Л. Ш.: Головне ‑ що наш глядач вміє відрізняти справжні емоції від штучних. Коли я читаю четвертий десяток коментарів після програми і розумію, що людей це зачіпає, тоді я вважаю, що ми виконали свою роботу. Ми показали історію двох родин, а в ній себе впізнали тисячі один. Як на мене, давати справжні емоції, як негативні, так і позитивні, однаково складно.

‑ Окрім «Міняю жінку» ваше ТО працює над новим проектом про зміну професії. Що це за проект?

Л. Ш.: Це буде шоу про зміну професії. Ми шукаємо сміливців, які зможуть у дорослому віці, при пам'яті й здоровому глузді, кардинально змінити життя і реалізувати свою давню мрію.

В. М.: Для человека это не должен быть эксперимент на один месяц. Мы хотим, чтобы человек изменил профессию на всю свою жизнь.

‑ Ви вже розпочали кастинги для проекту?

Л. Ш.: Так. Нещодавно в нас був великий кастинг у Києві. Люди, які на нього прийшли, нас надихають. Приміром, у нас був директор із розвитку мережі магазинів, який хоче бути туристичним гідом. Коли до тебе приходить доросла реалізована людина, з родиною, гарною роботою, й каже, що має сміливість піти за своєю мрією - це надихає. З такими героями хочеться працювати.

‑ Якого віку можуть бути ваші герої?

Л. Ш.: Мати повних 30 років. За форматом герой, який прагне змінити професію, проходить низку випробувань і опиняється на співбесіді, де йому пропонують роботу його мрії. Ми хочемо зробити максимально документальну історію.

‑ Чи є охочі кардинально змінити свою професію серед журналістів?

В. М.: Скорее, люди хотят стать журналистами :)

Л. Ш.: Дуже багато людей, які хочуть стати телеведучими. Але ми прощаємось із більшістю таких кандидатів. Хочеться якоїсь живої історії. Переважно ми намагаємося брати ті професії, які будуть візуально більш цікавими. Приміром, у нас є дівчина, яка хоче бути медсестрою, є люди, що хочуть стати кухарями.

‑ Щоби стати медсестрою, потрібно тривале профільне навчання.

Л. Ш.: Так. Але є багато історій, коли будівельник змінив своє життя і став вихователем у дитячому садочку. Він пішов учитись, але паралельно влаштувався у дитячий садочок помічником. Так він здобуває і практику, і освіту. Серед наших героїв є ті, що навчатимуться паралельно з роботою.

‑ Чому формат про зміну професії дістався саме вашому ТО?

В. М.: Думаю, так как у нас богатый опыт в реалити.

Л. Ш.: Як правило, коли нам пропонують нові проекти, то питають: «Чи закохались ви у цей проект?». Якщо так - нам дають можливість його реалізувати.

‑ Владе, Лесю, чи хотілося вам колись так радикально змінити свою роботу?

В. М.: Пока нет.

Л. Ш.: Ми ж випускники прекрасного університету КНЕУ: Влад - маркетолог, а я магістр права. Тому питання про кардинальну зміну професії для нас неактуальне, бо ми це вже зробили.

‑ Чи є бажання спробувати себе в інших жанрах?

В. М.: Конечно. Кино хочется снимать :)

‑ Лесю, а вам не хотілося знову зайнятися розслідувальною журналістикою?

Л. Ш.: Мене періодично трохи мучить совість. Але я ще не вичерпала себе у жанрі реаліті. Окрім того я знаю, що у шоу соціальна складова обов'язкова.

Моя надмета - робити соціалку, яка виходитиме з цифрами розважальних форматів. Я думаю над тим, як це поєднати. На мою думку, і «Від пацанки до панянки», і «Джентльменський набір», і «Міняю жінку» - це проекти з вагомою соціальною складовою. Я вважаю, що жанр реаліті найбільш подібний до репортерства.