Тижневик «Коментарі» знай генерує новини про непорозуміння з тими чи іншими політиками. Але пов'язано це зазвичай не з журналістськими матеріалами, а з рекламою обкладинок, яку часто знімають із носіїв зовнішньої реклами.

Побідні конфлікти не відохотили редакцію ставити на обкладинки обличчя й потім їх рекламувати. Навпаки, видання пишається своїми обкладинками, бо використовує лише оригінальні фото й не робить колажів, стверджує головний редактор «Коментарів» Вадим Денисенко.

Докладніше про кухню обгорток і змісту «Коментарів» - в інтерв'ю з Вадимом Денисенком.

- Нещодавно в тематичному наповненні видання відбулися зміни. З чим це пов'язано, яка мета цих змін?

- Ми додали кілька рубрик. Зокрема, рубрику «Репортаж». Репортаж - це жанр, який, на жаль, наразі вже майже забуто в українській журналістиці. А ми робимо велику ставку на цю рубрику

Другий напрямок, який ми розвиваємо, - це рубрика «Настрої». В ній піднімаються резонансні теми, які активно обговорюються в суспільстві. Це може бути політика, соціалка, економіка, будь-що. Наприклад, скільки і що краде офісний планктон, проти кого воює українська церква.

Також ми зробили рубрику «Казуси», розширивши тим самим тематику видання. Зрештою, ми розширили «Технології», тепер вони займають 1,5 шпальти.

Нові рубрики - це наша відповідь викликам, які кидає один із наших головних конкурентів, інтернет. Ми вважаємо, що ці новації дозволять нам бути зручнішими і цікавішими для читачів.

- Можливо, з інтернетом краще боротися в інтернеті? Чи розвиватиметься портал comments.ua?

- Ми це робимо. Рік тому ми провели ребрендинг сайту pro.ua, який став сайтом «Коментарі», і відкрили 10 регіональних сайтів у найбільших регіонах, а також у Чернівцях та Кіровограді. Сайт «Коментарі» входить до першої десятки Bigmir.

Ми так для себе розділили пріоритети: є аналітичне друковане видання, яке виходить у п'ятницю, і є сайт, який, по суті, є щоденною газетою.

- Як ви мотивуєте журналістів друкованого видання писати для сайту?

- Формально, в нас одна редакція, яка працює і для сайту, і для газети. Людям дуже тяжко перебудовувати принцип роботи. Це лише здається, що написати два матеріали - на сайт і в газету - раз плюнути. А це два зовсім різні підходи. Кожен журналіст має свої завдання, розуміє, що він відповідає за певний обсяг роботи.

- Написання новин для сайту оплачується додатково?

- Ні. Це входить у ставку.

- Які здобутки й вигоди дав похід у регіони?

- Він дав своє, тому що всі наші регіональні портали, окрім відкритих нещодавно, входять до трійки регіональних порталів у своєму регіоні - перше, друге або третє місце. Тому я вважаю, що це виправдано.

- А з точки зору підняття якихось важливих питань, створення комунікаційних майданчиків на базі видання для обговорення регіональної проблематики?

- Регулярно робимо круглі столи. У планах протягом року - круглі столи в базових для нас регіонах. Ми одне з трьох видань в Україні, яке приділяє дуже багато уваги регіональним питанням. Проте газета й сайт не можуть замінити місцеві громадські організації.

- У чому полягає місія «Коментарів»?

- Я дуже люблю слова одного мого знайомого, який у 2004 році під час Помаранчевої революції сказав: досить займатися об'єктивною журналістикою, час писати правду. Я також пропагую цю ідею: не треба займатися об'єктивною журналістикою, треба писати правду.

- А що таке правда? До якої міри ваші автори мають право на власний погляд?

- Якщо людина пише, вона не може не мати власної позиції, завжди є суб'єктивний фактор. Ми в редакції, перш ніж про щось писати, обговорюємо, як це робити, і намагаємося бути об'єктивними в цілому, в тому сенсі, щоб не ставати на чийсь бік. Читач розумніший за нас, це наш принцип, він і так усе зрозуміє. Для суб'єктивізму є авторські колонки.

- А на авторський стиль ваші журналісти мають право? В деяких виданнях усі матеріали переписуються за певними шаблонами.

- У нас такого немає, ми не переписуємо матеріалів. Просто є певна структура й логіка журналістського тексту, вимоги до елементів матеріалу, яких автори дотримуються: наприклад, заголовок має бути таким, а не таким. Лімітуємо кількість знаків: ми не повинні утруднювати читача текстами на 10-12 тисяч знаків. 5-6 тисяч знаків має вистачити, щоб викласти свою точку зору. Якщо ти не можеш вкластися в цей обсяг, значить, у тебе є якісь проблеми з викладенням думок. Виняток - репортаж, бо це специфічний жанр.

Ми газета поточної аналітики. Все, що відбулося поточного тижня, ми маємо дати. Найголовніше наше завдання - дати максимально точну якісну інформацію, щоб людина зрозуміла, що відбувається і які тенденції будуть у майбутньому. Все інше закладено в стиль газети, і коли постійний автор пише, він уже розуміє структуру тексту.

- Американські видання вважають, що їхня найбільша перевага над блогерами й інтернетом - безсумнівна точність, достовірність і якість, тому велику увагу вони приділяють, приміром, перевірці фактів. Чи є змога в українських ЗМІ боротися за читача якістю й чи оцінить читач цю якість?

- Ми з самого першого дня завжди боролися за якість, були виданням, яке давало перевірену глибоку аналітичну інформацію. Факти в нас перевіряють самі журналісти й редактори відділу, в наших широтах ще рано говорити про відділи, які будуть цим спеціально займатися.

- Скільки часу ваші журналісти мають для створення великого матеріалу?

- У «Коментарях», на відміну від багатьох інших видань, немає такого поняття, як виписка. Якщо людина потребує більше часу, щоби зробити глибокий матеріал, - нехай пише. Немає такого, що я змушую швидко написати стільки-то тисяч знаків. Якщо це буде текст на 5 тис. знаків, але це буде бомба, то нехай він пишеться два тижні. Для нас не має значення кількісний показник, важливий лише якісний.

Якість - це, безумовно, єдине, чим можна боротися з інтернетом.

Нині великі дискусії ведуться про те, яке майбутнє в журналістики, чи можливо, щоби блогери, люди з вулиці могли її замінити, щоб народна журналістика замінила газети. Я вважаю, частина читачів так чи інакше перейде на читання народних видань, але майбутнє лише за перевіреною інформацією, за якісною професійною журналістикою.

- Як ви вважаєте, «Коментарі» та ділові видання як сукупність вичерпали аудиторію в Україні? Чи є потенційні читачі, з тих чи інших причин ще не охоплені цими виданнями?

- В нас майже не існує чисто ділових видань. Якщо ми говоримо по ділові й суспільно-політичні тижневики, то величезний не охоплений на сьогодні пласт - це молодь та офісний планктон, який починає все більше часу проводити в інтернеті, а культура читання газет у нього зникає. Ми проводимо зустрічі зі студентами, все, що можемо, стараємося робити, щоб залучити цю аудиторію.

- У більшості ділових і довколаділових видань є свої фішки. У «Бизнеса» це огляди ринків, у «Корреспондента» - рейтинги, у «Фокуса» - рейтинги й спецпроекти тощо. Що ви вважаєте своєю унікальною пропозицією?

- Ми найрозумніші. Ми пишемо для розумних людей, які думають і приймають рішення. Ми також робимо рейтинги міст і рейтинг губернаторів. Під кожним із цих рейтингів я можу підписатися особисто, бо вони базуються на об'єктивній, правдивій інформації.

Ми газета поточної аналітики. Писати про важливе на цьому тижні і бути на крок попереду від інших - наша головна перевага. Не писати банальних речей. Людина, яка взяла до рук наше видання, повинна почерпнути думку.

- Яким українським виданням ви особисто надаєте перевагу як читач?

- На жаль, я змушений читати все. Зі щоденних видань найбільш достойним вважаю «Сегодня». Там можуть бути ідеологічні питання, але загалом це найкраще на сьогодні видання на ринку. Є багато видань, які мені нецікаво читати і яким я не довіряю.

- У медійному й журналістському середовищі іноді виникають питання щодо обкладинок «Коментарів». Певно, найрезонансніший випадок - із Королевською...

- А чому ми не могли поставити Королевську на першу шпальту?

- Могли, але в той час почалася джинсова кампанія Королевської, тож виникли підозри. Каналам і друкованим виданням пропонували гроші за розміщення матеріалів про Королевську.

- А нам не пропонували. Ми ставимо на обкладинку те, що цікаво читачеві. І ми пишаємося нашими обкладинками, бо в нас ніколи не було колажів, ніколи не було не оригінальних фотографій.

Знаєте, стільки в мене було дзвінків і розповідей, що ми щось там робимо... Візьмімо будь-який номер - от номер від 20 квітня. Хто в мене купив рейтинг міст і цю обкладинку? Попов? Кернес? Це міф, що ми продаємо обкладинки. Так, ми рекламуємося обкладинками, бо нам є що рекламувати, ми велику увагу приділяємо обкладинкам. В основі - дуже якісні фото і дуже якісні заголовки. Але не продаємо обкладинки.

- Як ви ставитеся до компліментарного підходу деяких видань у висвітленні історій бізнесменів та їхнього бізнесу?

- У цілому негативно. Ми пишемо про всіх і про все. От дивіться: «Рінат Ахметов обесточил Коломойского. Донецкий миллиардер лишил днепропетровского коллегу средств на приватизацию энергетики». Що тут компліментарного, в розповіді про війну цих двох?

- Я не кажу, що компліментарно - це погано. Такий підхід має право на життя...

- Ми пишемо об'єктивно. Якщо людина каже цікаві речі, ми це інтерв'ю можемо поставити на першу шпальту. Якщо вона говорить нецікаво, можемо взагалі не поставити, навіть якщо ця людина з першої п'ятірки українських мільярдерів. Бо інтерв'ю потрібні для того, щоб читач отримав думку й новину. Люди, особливо чиновники, дуже часто не готові говорити взагалі. Ми щороку робимо великі опитування щодо планів на рік. Щонайменше половина людей взагалі відмовляється відповідати.

- Чи були випадки тиску на видання?

- Ні.

- Судові претензії?

- На щастя, жодна справа до суду не дійшла. Ми завжди перевіряємо інформацію. А претензії завжди існують, причому дуже різні. Нещодавно один народний депутат звинуватив нас у тому, чого ми не робили. У списку претензій була навіть інша назва видання. На щастя, за всі роки навіть випадки спростувань можна перелічити на пальцях.

- Як вважаєте, чи є ділові видання об'єктом інтересу політичних сил напередодні виборів? Чого ви очікуєте від цих виборів?

- Вибори будуть складними і жорсткими, безумовно. Хто переможе? Партія регіонів. Вона набере своїх 230 голосів у парламенті. Я дуже розраховую, що під час передвиборних перегонів нами не цікавитимуться силовики. Що ж до зацікавлення політиків - якщо вибори принесуть нам політичну рекламу у видання, це буде чудово.

- Чи є сенс давати політичну рекламу в ділове аналітичне видання? Хіба можна щось, грубо кажучи, «впарити» такій аудиторії?

- Безумовно, ми розраховані на прошарок людей, які думають і приймають рішення. Але якби їм нічого не можна було впарити, в нас би не було 150 партій, більшість із яких належить людям, які заробили пару мільйонів і лише заради своєї гордості тримають партію, яка нікому не потрібна. Це міф, що не можна впарити. Ми ж, на жаль, не країна супергеніальних людей.

Фото Павла Довганя