У середу, 8 лютого, Україна зробить черговий рішучий крок до ствердження здорового, морального і досконалого суспільства. Комітет з питань свободи слова та інформації розглядатиме підготовлений до другого читання проект закону «Про внесення змін до Закону України "Про захист суспільної моралі"» (нова редакція) (№7132), схвалений у першому читанні восени 2011 року.

Закон розкритиковано багатьма правозахисниками та політиками як такий, що становить загрозу свободі вираження поглядів, у тому числі й у мас-медіа. Як повідомляли ЗМІ, до Адміністрації президента, уряду та керівництва парламенту було подано колективне звернення з вимогою направити законопроект на експертизу до Венеціанської комісії. Проте цього не було зроблено жодним із цих суб'єктів. У підсумку текст, який розглядатиме комітет Верховної Ради, є дуже йі дуже цікавим...

Думаю, після цього розгляду знайдеться чимало охочих долучитися до обговорення законопроекту в разі його винесення на друге читання й ухвалення у Верховній Раді. Зараз же я хочу запропонувати побіжні нотатки на маргінесі законопроекту - надто вже «веселі» новації він пропонує.

Вже преамбула нового варіанту закону змушує схопитися за голову: «Цей Закон визначає правові засади захисту суспільної моралі та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом та обігом продукції, що негативно впливає на фізичний, інтелектуальний, моральний та психологічний розвиток людини». Негативно впливає на стан? А це як? На одних негативно впливає сам факт існування української мови, на інших - блазнювання Галкіна, ще на когось - блатняцька пісня, ще на когось - музика Чайковського. Іншими словами, дуже й дуже важко визначити (якщо взагалі можливо), що таке «негативний вплив на розвиток людини», оскільки - крім того, що це пов'язано з оціночним характером самого поняття «негативний», яке дуже по-різному визначатиметься в різних регіонах України і навіть просто різними суддями й адміністраторами, - він, цей негативний вплив, може виявити себе через десятиліття. Ба більше: те, що сьогодні видається вкрай негативним, завтра може виявитися позитивним. І так далі, і таке інше.

Але вже тут, у преамбулі, закладено можливість оціночної сваволі й ризики нищення свободи слова і самовираження під маскою «боротьби за суспільну мораль». Боюся, що читачі самі знають, яка саме людина і з яким прізвищем за нинішніх обставин визначатиме, що впливає на її стан негативно, а отже захищатиме себе за допомогою оновленого (а по суті - нового) закону...

Перейдімо до конкретики. Стаття 6 законопроекту зветься «Зміст державної політики у сфері захисту суспільної моралі». Взагалі-то мораль як така, за визначенням, є сукупністю неписаних норм, що їх встановлює суспільство і які не визначає навіть найкраща і найдосконаліша держава; її ж хочуть замінити писаними нормами, санкціонованими чинною владою. Взагалі-то держава, яка встановлює певні писані норми людської поведінки і зве їх мораллю, є державою тоталітарною або ж - щонайменше - деспотичною. І тут не врятують жодні посилання на демократію, свободу слова та громадянське суспільство, розсипані по тексту законопроекту. Парафія держави - захищати своїх громадян від чиїхось свавільних дій, від загроз національним інтересам, від агресії й насильства на всіх рівнях.

Натомість у цій статті законопроекту читаємо: «Змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, моральному та психологічному стану населення. Захист суспільної моралі полягає у здійсненні органами державної влади і місцевого самоврядування, у тому числі за участю громадських організацій, діяльності, спрямованої на реалізацію заходів профілактичного і просвітницького характеру, популяризації загальнолюдських цінностей, духовних і культурних надбань українського суспільства, кращих зразків світової літератури, культури та мистецтва, попередження і недопущення розповсюдження продукції та показу видовищних заходів, які завдають шкоди суспільній моралі, регулювання розповсюдження продукції сексуального та еротичного характеру, продукції, що містить елементи насильства та жорстокості, показу видовищних заходів еротичного характеру. Формою здійснення державної політики є державне регулювання та контроль, а також залучення громадськості до здійснення державного регулювання і контролю за дотриманням законодавства про захист суспільної моралі».

Я навмисно процитував усю статтю, щоби показати - це не норма закону, яка вимагає однозначного і чіткого трактування. Де декларація про наміри, до того ж вельми розпливчаста і двозначна - бо ж у разі, якщо «моральний та психологічний стан населення» якимось чином, що не раз бувало в історії, деформовано тоталітарними чи расистськими ідеологіями і практиками, то право та обов'язок вільних ЗМІ й інтелектуальної спільноти - достукатися до людей, зруйнувати вщент їхній стан «моральної невинності» (термін Сергія Рубінштейна, визначного психолога й філософа родом з Одещини), ввести людей у стан дискомфорту, шокувати їх - і підштовхнути до цивілізованого мислення й діяння (у Німеччині це було зроблено в часи денацифікації). Чи не є нагальною потребою сьогодення десовєтизація України, принаймні, значної її частини? Так от, у разі ухвалення цей закон стане на заваді таким діям.

Наступні статті конкретизують, чого ж не можна розміщати у ЗМІ та демонструвати під час публічних заходів. Знов-таки, все окреслено дуже нечітко й розпливчасто. Мені подобається, наприклад, таке от «визначення»: «продукція порнографічного характеру - продукція, що містить порнографію». Оплески, чи не так? Нагадує «визначення», які робив один із придуркуватих героїв «Бравого вояка Швейка»: «Клей - це клейстер».

Але що цікаво: на основі цих розпливчастих і нечітких визначень ухвалюватимуться дуже чіткі й однозначні рішення. Згідно, скажімо, згідно зі статтею 11 законопроекту, оператори та провайдери інтернету будуть зобов'язані поміж іншого «вживати невідкладних (протягом доби) заходів щодо обмеження вільного доступу до електронних інформаційних ресурсів (їх частин), визначених Національною комісією України з питань захисту суспільної моралі еротичними; на запит правоохоронних органів в рамках заходів з протидії поширенню в телекомунікаційних мережах інформації, що завдає шкоди суспільній моралі, невідкладно надавати інформацію, за допомогою якої можна встановити тип інформаційної послуги, особу користувача послуг та інші відомості, <...> місце встановлення телекомунікаційного обладнання, час та місце створення, функціонування інформаційних ресурсів та дані щодо доступу до них користувачів телекомунікаційних систем».

Іншими словами, Нацкомісія з питань захисту суспільної моралі вдень і вночі займатиметься переглядом роликів із голими дівками і хлопцями на предмет визначення, чи є вони еротичними, а правоохоронці виловлюватимуть тих, хто сміє розміщати в інтернеті «інформацію, що завдає шкоди суспільній моралі». Як це робиться, показує досвід КНР, Ірану, Білорусі й інших взірцевих у сенсі суспільної моральності держав. Але це ще не все.

Згідно зі статтею 18 законопроекту, в Україні буде створено Єдину спеціалізовану інформаційно-телекомунікаційну систему даних щодо стану суспільної моралі (ясна річ, коштом платників податків і під орудою зазначеної Нацкомісії). «Інформація, що надходить до Єдиної спеціалізованої інформаційно-телекомунікаційної системи, повинна включати показники, які дають можливість постійно відстежувати процеси і тенденції, що відбуваються у сфері захисту суспільної моралі, у тому числі і негативні зміни стану суспільної моралі. Інформація, що зберігається у Єдиній спеціалізованій інформаційно-телекомунікаційній системі, є власністю держави і надається безкоштовно правоохоронним органам та іншим уповноваженим державним органам з метою вжиття заходів до припинення порушень законодавства у сфері захисту суспільної моралі та їх попередження у майбутньому. Інформація про виявлені порушення законодавства у сфері захисту суспільної моралі з Єдиної спеціалізованої інформаційно-телекомунікаційної системи негайно надається до правоохоронних та інших уповноважених державних органів для відповідного реагування», - сказано в законопроекті. Якщо це не описана в антиутопіях поліційна держава ХХІ століття, то якою тоді є така держава?

У чинному, недосконалому й нерідко демагогічному законі все ж містилися більш-менш зрозумілі і прийнятні норми.

От який вигляд мала стаття 21, яка звалася «Відповідальність за порушення законодавства про захист суспільної моралі»: «Порушення норм законодавства України про захист суспільної моралі, умов обігу продукції, порядку проведення видовищних заходів сексуального характеру та розповсюдження продукції, яка містить елементи порнографії, тягне за собою цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну чи кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України».

Її має замістити стаття 30 (закон істотно розпухнув) «Відповідальність у сфері захисту суспільної моралі» (відтепер не за порушення законодавства, а за порушення... чого саме? це, очевидно, знають члени Нацкомісії й та людина, спокій якої порушувати аморально): «Розповсюдження продукції сексуального та еротичного характеру, продукції, що містить нецензурні лайливі і брутальні слова, елементи еротики, насильства та жорстокості, проведення видовищних заходів еротичного характеру з порушенням вимог цього Закону, а також розповсюдження продукції та проведення видовищних заходів, що завдають шкоди суспільній моралі, тягне за собою цивільно-правову, дисциплінарну, фінансову, адміністративну чи кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України». Є різниця? Є. І дуже велика. Оскільки під «шкоду суспільній моралі» можна підверстати все, що заманеться тим, у кого сила і влада. Тим більше, що не буде потрібним навіть рішення суду. За статтею 164-15, правоохоронні органи матимуть право за поширення продукції та проведення заходів, що завдають шкоди суспільній моралі, накладати серйозні адміністративні стягнення (чималі гроші плюс конфіскація продукції) навіть «за відсутності ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України».

No comments.

До цього слід додати, що законопроект передбачає внесення новацій і до ряду інших законодавчих актів, зокрема, до закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», де у статті 3 («Неприпустимість зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації») повинно з'явитися в числі заборон і таке положення: ЗМІ «не можуть бути використані для <...> розповсюдження матеріалів, що завдають шкоди суспільній моралі». А до закону «Про телекомунікації» - що провайдери мають «при укладанні угод (договорів) про надання послуг, обов'язково попереджати споживачів послуг про заборону розміщення та поширення в телекомунікаційних мережах продукції, що завдає шкоди суспільній моралі».

У всьому цьому найцікавіше те, що розробили, ухвалили в першому читанні і збираються ухвалити у другому цей законопроект депутати Верховної Ради, котрі, як відомо, в очах усього народу є взірцем високоморальної поведінки та всіх інших можливих і неможливих людських чеснот...

Фото - tsn.ua