Мас-медіа не зрадили поляків, і поляки відповідають їм взаємністю, підтримуючи гаманцем тиражі і рейтинги

5 Липня 2011
34703
5 Липня 2011
08:24

Мас-медіа не зрадили поляків, і поляки відповідають їм взаємністю, підтримуючи гаманцем тиражі і рейтинги

34703
Незалежні медіа як перша влада: рецепт для України
Мас-медіа не зрадили поляків, і поляки відповідають їм взаємністю, підтримуючи гаманцем тиражі і рейтинги

Історія становлення

 

«Мас-медіа в Польщі - не четверта, а перша влада», - з таких слів декана Інституту журналістики Варшавського університету Януша Адамовського почалося ознайомлення з роботою медіа в Польщі.

 

Сьогодні велика кількість поляків починають свій день із газети - вдома, у кафе, у транспорті. Попри стрімкий розвиток нових технологій, вони не зраджують своїй давній звичці і масово читають друковану пресу.

 

І це не лише данина традиціям. У першу чергу, ЗМІ у Польщі - це невід'ємна складова розвитку демократичної країни. Довіра до них не падає ось уже 20 років. Засобам масової інформації не лише вірять, на них покладаються. Медіа беруть безпосередню участь у державних процесах, а також впливають на ситуацію на локальному рівні - чи то в окремо взятому районі чи подвір'ї будинку. Мас-медіа живуть в унісон із потребами країни і її простих громадян.

 

«У своєму розвитку Польща з кінця 1980-х одразу орієнтувалася на Захід, в усьому. В тому числі ми брали приклад із західних медіа - демократичних і незалежних. А це виключає політичний вплив на ЗМІ, - розповідає Януш Адамовський. - До влади прийшло нове покоління, яке розуміло, що система, яка рухнула, це непотріб». Непотребом вважався і той стиль медіа, який існував при комуністичній владі.

 

Gazeta Wyborcza, яка зародилася 1989 року в підтримку на виборах опозиційній «Солідарності», швидко отримала любов поляків, утомлених від повальної брехні за роки життя у соцтаборі. Але навряд чи довго би протрималася популярність газети, якщо б вона сліпо була віддана лише одній політичній силі. З «Солідарністю» у журналістів насамперед співпадали погляди на демократичні цінності. «Медіа визначали тон дискусії і напрямок реформ», - додають польські експерти.

 

Влада змінювалася, а цінності Gazeta Wyborcza залишалися ті ж самі. І завдяки своїй прямій, чесній і жорсткій позиції газета швидко стала прибутковою і, відтак, не залежною не від кого. Скільки би не змінювалося обличчя політикуму, Gazeta Wyborcza завжди має свою власну думку і політичну візію.

 

Ця історія є основою успіху більшості ЗМІ Польщі: лишатися собою, не зраджувати за всю історію своїм принципам (тобто принципам незалежного ЗМІ), лишатися чесними перед читачами (слухачами, глядачами). Мас-медіа не зрадили поляків, а поляки відповідають їм взаємністю, підтримуючи гаманцем тиражі і рейтинги на висоті.

 

 

Політичні симпатії польських медіа

 

Як результат, нині існує жорстка конкуренція на ринку польських медіа. Адже поляки мають широкий вибір, де прочитати (почути, побачити) правду. Вони не купують газети і не дивляться телеканали за принципом «де менше брешуть». А обирають те, де цікавіше, якісніше й оперативніше подають матеріал. Або де власна позиція та погляди глядача (читача, слухача) збігається з позицією ЗМІ.

 

Адже не все так просто: кожний із ЗМІ, зокрема журналістський колектив, може і часто має свої політичні симпатії. Так, один із лідерів ринку телеканал ТVN, за оцінкою місцевих журналістів, нині є більш провладним, ніж інші телеканали. Це є приватний телеканал, і, як пояснюють польські журналісти, така політика каналу є логічною - навіщо великому медіабізнесу (TVN - холдинг, який має кілька телеканалів, радіостанцію та інтернет-портал) сваритися із владою.

 

Але це не означає, що з перемогою на виборах Комаровського в телеканалу різко змінилися політичні погляди. І до зміни влади політичні симпатії TVN вважалися більш ліберальними, ніж у конкурентів. Проте критики влади таки поменшало, відзначають експерти.

 

TVP - іще один лідер телевізійного ринку. Це суспільне, а не комерційне телебачення. Телекомпанія живе, зокрема, за рахунок абонплати глядачів, отож їхня мета - сподобатися не так владі, як глядачам.

 

Але і телехолдинг TVP, як розповідають польські журналісти, має свої політичні симпатії. Так, канал TVP1 за президента Качиньского (лідера правої партії «Право і Справедливість») вважався провладним, бо підтримував політику правої «ПіС». І хоча влада змінилася на користь ліберальної «Громадської платформи», наразі TVP1 досі відзначається лояльністю до «ПіС», а відтак більшою критичністю до нинішньої влади.

 

Тобто, це показує, що, попри зміну влади, телекомпанії різко не міняють своїх поглядів і редакційної політики, що рідко зустрінеш в Україні.

 

Крім того, політичні симпатії медіавласників чи редакційного колективу не означають відсутності у таких медіа об'єктивної критики щодо політиків із близького за духом політичного табору. Більше того, існують приклади, коли симпатія може легко перейти в байдужість, якщо політична сила відійде від ідеологічних цінностей конкретного ЗМІ.

 

Наприклад, популярна щоденна газета Rzeczpospolita на останніх президентський виборах симпатизувала лідеру партії «Право і Справедливіcть» Ярославу Качиньскому, хоча до того критикувала його за надто жорстку риторику. Однак під час виборчої кампанії Качиньский її дещо пом'якшив і обіцяв більш дипломатично та виважено проводити свою політику.

 

Але після виборів глава «ПіС» повернувся до своєї жорсткості, і це розчарувало журналістів Rzeczpospolita. Ті на своїх сторінках не шкодували критики на адресу Качиньского, який, на їх думку, не дотримав слова.

 

 

Призначити міністра з «дозволу» медіа

 

Критика з боку ЗМІ - це прямий шлях до зниження політичних рейтингів або навіть до політичної смерті. Поляки, як уже згадувалося, вірять ЗМІ, тому наражатися на жорстку і постійну критику медіа для політика чи політичної сили рівнозначне самогубству.

 

Це добре знають політики, намагаючись догоджати журналістам. Але не в значенні підкупів чи компліментів, а поводячи себе так, щоб не ставати героями критичних публікацій.

 

Сам польський політикум безпосередньо доводить, що медіа для них - вища влада і вони з нею серйозно рахуються.

 

Яскравий приклад тому навели у тій же Rzeczpospolita. Кілька років тому глава польського уряду звільнив міністра охорони здоров'я через те, що очільника цього відомства на сторінках медіа аргументовано запідозрили у корупції.

 

Прем'єр запропонував нового кандидата на цей пост. Журналісти Rzeczpospolita одразу провели розслідування і знайшли кілька темних плям у біографії претендента.

 

Після чого глава уряду відмовився від пропонованої ним кандидатури і знайшов нову. Місяць журналісти деталізовано розбиралися у минулому чергового кандидата, але нічого «темного» не знайшли.

 

Весь цей час прем'єр чекав на реакцію преси. Коли жодного негативу не дочекався, нарешті призначив міністра. І, як кажуть журналісти, вони не помилилися, новий міністр дійсно виявився хорошим чиновником.

 

 

Депутати в «заручниках» у журналістів

 

Зважають на журналістів і в Сеймі. На запитання, чи можуть депутати тут голосувати чужими картками, один із народних обранців розповів, що теоретично це можливо. Але практично ніхто на це не наважиться. Бо вже увечері таке голосування покажуть усі телеканали, і рейтинг партії, до якої належить депутат-кнопкодав, різко впаде.

 

 


 

 


 

Польський сейм

 

 

Немає у польських журналістів і проблем із отриманням декларацій депутатів, усі вони повинні бути опубліковані на офіційному сайті Сейму. Якщо ж депутат не надасть декларації, йому просто не виплатять зарплати.

 

До речі, якщо депутат займається паралельно бізнесом, то він не отримує депутатську зарплату.

 

Найжорсткіша критика в ЗМІ щодо регламенту роботи депутатів у Сеймі часто стосується більш «приземлених» випадків, зокрема, коли хтось із обранців приходить після обідньої перерви напідпитку.

 

Газеті Super Express, яка позиціонується на польському ринку як жовта, навіть удалося тимчасово припинити продаж алкоголю у Сеймі. Зокрема, напередодні і під час візиту папи Римського Бенедикта ХVI до Варшави, на території усього Варшавського воєводства заборонили продаж алкоголю. Проте журналісти газети виявили, що у парламентському буфеті міцні напої таки продаються. Після критичної публікації продаж одразу припинили.

 

Не пасуть задніх у впливовості і локальні видання. Południe - газета, яка поширюється лише у трьох районах Варшави. Існує за рахунок реклами. Популярність у людей газета отримала завдяки співжиттю з їхніми буденними проблемами. Кожен читач може прийти в редакцію чи подзвонити і фактично стати новинарем, розповідаючи про якісь негаразди чи інші події у їхньому районі. Як правило, після втручання газети проблема вирішується.

 

Так Południe свого часу надрукувала серію статей про місцевий відділ поштамту - люди скаржилися , що там завжди великі черги. На що у поштамті казали, що у них замале приміщення, і відтак вони не можуть розширити кадровий склад.

 

Однак газета не відступала, і, врешті-решт, унаслідок публікацій начальника цього поштамту було звільнено. Коли призначили нового, перше, що він зробив - пішов у редакцію газети радитися, як вирішити проблему черг. Разом вони підготували серію просвітницьких матеріалів і знайшли таким чином бізнесмена, який надав велике приміщення за пільговою ціною оренди.

 

Газета Fakt у свою чергу продуктивно вирішує проблему вибоїн на дорогах Варшави. Fakt - це ще одне рейтингове жовте видання Польщі. Щоб мерія столиці звернула увагу на стан доріг, редакція вдалася до висміювання мера Варшави. Зробили колаж: мера взули у валянки і вдягнули у робочу шапку. Газетярі надрукували кілька десятків таких манекенів у повний зріст із написом «Обережно - діри!». Там, де на дорогах виявляли яму, ставили манекен із зображенням мера. Реакція довго не затрималась - цей відрізок дороги одразу ремонтували. Адже чиновникам і політикам простіше невідкладно виправляти недоліки у своїй роботі, аніж наражатися на регулярну критику. Собі ж дорожче.

 

 

 

Газета Fakt надрукувала у повний зріст фотографію мера Варшави, щоби боротися з поганим станом доріг

 

 

«Наше завдання - контролювати політиків», - розповіли у Fakt. Контролем над владою переймаються і вважають пріоритетом у Польщі навіть жовті видання.

 

 

«Наївність» польських журналістів

 

А найбільше, що запам'яталося щодо принципів роботи польських медіа, це розмова у редакції Польського радіо (Polskie radio) про візит у Варшаву українського президента (у лютому цього року). Наше перебування в столиці Польщі якраз співпало із приїздом Януковича.

 

 


В ефірі Польського радіо українські журналісти порівнюють роботу медіа України і Польщі

 

 

Співробітники Української служби Польського радіо розповіли, що хочуть сьогодні (у день візиту) взяти інтерв'ю в Януковича. На момент нашої розмови вони якраз чекали від нього відповіді.

 

Питаю: «А як давно ви почали домовлятися про це інтерв'ю з Адміністрацією президента?». Кажуть: «Сьогодні вранці почали вести переговори».

 

«Ви хочете, щоб отак, без попередніх переговорів, Янукович вам до вечора дав інтерв'ю?!» - здивовано питаю. У відповідь лише нерозуміння польських колег. Мовляв, а що тут такого? «Ми ж із самого ранку до них звернулися, і до третьої години у Януковича мали б уже визначитися».

 

Але далі здивування з «наївності» поляків були ще більші. На запитання, чи вони узгоджували зі службою Януковича приблизні запитання, поляки знову здивовано переглянулися і відповіли: «Ні, ми ж радіо. Ми ніколи не узгоджуємо ні з ким запитання, якою б високою не була посада людини. Бо як це можливо? Як можна узгоджувати запитання, якщо це жива розмова?!»

 

Більше запитань до Польського радіо в мене не було, бо стало очевидним, що вони їх усе одно не зрозуміють. Бо живемо ми, судячи з усього, у різних цивілізаціях і різних поняттях про роботу медіа і свободу слова.

 

До речі, Янукович так і не дав інтерв'ю Польському радіо. Але йому на заміну із журналістом зустрівся глава президентської адміністрації Сергій Льовочкін.

 

Те, що без узгоджених запитань і у доволі стислі терміни служба Януковича погодилася і делегувала Льовочкіна для прямої розмови з польським журналістом, означає, що українські високопосадовці таки рахуються з реаліями вільних медіа в Європі. І принаймні намагаються там показати вигляд, що поважають демократичні цінності, серед яких і свобода слова.

 

 


Нагороди Польського радіо

 

 

Цивілізаційна прірва між Україною і Польщею

 

Хоча для поляків вистачить зайти на офіційний сайт українського президента і порівняти з аналогічним сайтом у Польщі, щоби відчути разючу різницю між поняттями відкритості української влади.

 

Якщо зайти на сайт польського президента за кордоном, автоматично відкривається англомовна версія. На великому банері тут пропонують написати листа президенту зі своїм запитанням. Далі - взяти участь у громадському обговоренні «пропозицій до законодавчих змін». Є тут і молодіжна, і дитяча (з іграми) сторінки.

 

Але окремої уваги заслуговують фото, які без зайвих коментарів показують обличчя польської влади. Наприклад, у репортажі з ушанування пам'яті загиблих у Смоленській трагедії можна побачити, як дружина президента бореться із сніговою завірюхою за допомогою парасолі. Перша леді не боїться виглядати не надто офіційно, щоб передати атмосферу того дня. Натомість наша влада чомусь боїться мати людське обличчя перед народом і всіляко намагається створити нещирий і несправжній образ «сильного вождя».

 

 


Дружина польського президента Анна Комаровська у Смоленську (фото з офіційного сайту президента Польщі)

 

 

Досвід польських медіа став іще одним доказом, що між нашими сусідніми країнами доволі велика цивілізаційна прірва. В тому числі і в розумінні і сприйнятті цінностей демократичної країни.

 

Поляки не розуміють, як у нас люди терплять «піаністів» у Верховній Раді і за них голосують. Ми не розуміємо, чому їхні олігархи не балотуються до Сейму.

 

«У нас немає закону, який би забороняв багатим людям іти у політику. Звісно, вони би хотіли бути депутатами. Але чудово розуміють, що за них ніхто не проголосує. Це вже неформальна традиція - якщо ти маєш великі гроші, то тримайся подалі від політики», - зауважив голова Інституту східних досліджень у Варшаві, депутат Сейму 1-го і 3-го скликань Зигмунд Бердичовські.

 

 

Чесність - запорука успішного медіа бізнесу

 

Попри фінансову кризу, медіа Польщі вижили. Сьогодні, як і в усьому світі, через розвиток нових технологій польські ЗМІ таки втрачають поступово друковані наклади, розвиваючи паралельно електронні версії.

 

Але навіть за умов природного спаду тиражів вони є незрівнянні з українськими. Наклади видань Rzeczpospolita і Gazeta Wyborcza вимірюються сотнями, у нас найпопулярніші суспільно-політичні газети - лише десятками. Хоча українців на вісім мільйонів більше.

 

Польський Newsweek - єдиний у світі, з унікальним власним наповненням. У решті країн тиражується переклад оригіналу, що видається у США. Тираж польського Newsweek досягає 130 тисяч, попри серйозну конкуренцію на ринку тижневиків Польщі. (У нас глянцеві тижневики ледве дотягують до 50 тисяч.)

 

Газета Rzeczpospolita, попри широкий ринок тижневиків і масовий перехід ЗМІ в інтернет, п'ять місяців тому запустила нове друковане щотижневе видання. Більше половини щоденного тиражу Rzeczpospolita розповсюджується за передплатою, а передплата є запорукою успішного медіабізнесу.

 

 

 

Редакційний офіс Rzeczpospolita у Варшаві

 

 

Високорозвинуті в Польщі і суспільні телеканали та радіостанції - вони на рівних конкурують за лідерство з комерційними. Поляки справно сплачують абонплату за суспільне мовлення, бо знають, за що віддають свої гроші - за якісний і чесний ефір.

 

Польські ЗМІ розвиваються у постійній боротьбі за покупця. Медіа Польщі, і як будь-яка влада (перша чи четверта), бояться обманути сподівання свого народу. Бо це означає зменшення рейтингів і ризик утрати прибуткового бізнесу.

 

Таким чином у Польщі кожен окремий громадянин формує як медіапростір країни, голосуючи гаманцем, так і політичний простір, контролюючи через медіа кожен крок владоможців.

 

Відтак сьогодні першою владою у Польщі є самі поляки. ЗМІ для них це лише один із інструментів владарювання. І, як будь-який інструмент у разі утрати своєї дієвості, його просто викинуть.

 

Тому рецепт для розвитку незалежних і об'єктивних медіа в Україні доволі простий: українці повинні відчути себе владою та мати бажання впливати як на справність «інструментів», так і на дієздатність підпорядкованих собі інших органів влади.

 

P.S. Ознайомлення з роботою польських медіа відбулося за сприяння Фонду польсько-чесько-словацької солідарності і програми «Незалежні медіа»

 

Фото автора, картинка - polishpeople.co.uk

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Мар’яна П’єцух, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
34703
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
nazarukove
4697 дн. тому
насправді, не все аж так безхмарно і однозначно в польських медіа. преса і в них вимирає перед наступом інтернету, телеканали і в них маніпулюють думкою глядача, за інтерв'ю з президентами і вони домовляються не за 5 годин (ось, наприклад, щодо інтерв'ю: http://lubczasopismo.salon24.pl/media-watch/post/312129,jak-zdobylem-wywiad-z-obama). хоча, звичайно, повчитись у них є чого.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду