Про кримськотатарські ЗМІ в Криму, табуйовані теми на телеканалі АТР і радіо «Мейдан», «кримську» цензуру - у розмові з ведучою суспільно-культурної програми «Меслєкдеш» на кримськотатарському телеканалі АТР та головним редактором ФМ-станції «Мейдан» Наджіє Фемі.

- Наджіє, як повідомляло видання «Детектор медіа», нещодавно в Криму було звільнено головного редактора «Незалежного телебачення Севастополя» Тамару Акименко за підтримку руху «Стоп цензурі!». Так само звільнення загрожувало начальнику телерадіокомпанії ВМС України «Бриз» Мирославу Мамчаку. Чи зачепила вже нова медійна політика влади й кримськотатарські мас-медіа, зокрема телеканал АТР та ФМ-радіо «Мейдан»?

- Насамперед зауважу, що телеканал АТР і радіо «Мейдан» не є державними, отже, тут не задіяний такий потужний інструмент прямого впливу, як бюджетне фінансування. Але те, що сьогодні відбувається з нашимиа колегами, не може нас не турбувати, оскільки ми всі чудово розуміємо: якщо ця, як ви сказали, «нова медійна політика влади» триватиме далі й набиратиме обертів, то зачепить усіх без винятків.

- Наскільки можливий тиск на кримськотатарські ЗМІ з приходом ВФЯ та радикалізацією російських настроїв у Криму? Чи відчуваєте ви посилення цензури останнім часом?

- Проросійські настрої в Криму були відчутні й за часів президентства Віктора Ющенка. І їх певне посилення сьогодні можна пояснити зближенням позицій України та Російської Федерації. Щодо кримськотатарських електронних ЗМІ, то дозволю собі нагадати, що вони створюються практично з нуля. Їхня поява стала можливою лише після повернення нашого народу на свою землю. Тому зрозуміло, що ті, хто й сьогодні протидіє поверненню кримських татар або процесу їхньої адаптації в Україні, аж ніяк не в захопленні від того, як ми намагаємося розвивати ЗМІ кримськотатарською мовою.

- У такому разі як гостро, загалом, стоїть питання цензури на АТР і «Мейдані»?

- Річ у тому, що значну частину новин та аналітики кримські татари одержують із україномовних або російськомовних ЗМІ, оскільки вони набагато потужніші та більш оперативні, ніж кримськотатарські. Отже, кримські татари - глядачі й слухачі - такою ж мірою залежать від рівня свободи в Україні, як і решта її громадян.

Якщо ж говорити про певну специфіку, то ми намагаємося передусім висвітлювати такі сфери життєдіяльності кримськотатарського соціуму, які не знаходять відображення в загальноукраїнських або кримських ЗМІ. Визначаючи свої пріоритети, ми вимушені виходити з критичного стану мовної ситуації в кримськотатарському середовищі. Як відомо, за радянських часів процес мовної асиміляції кримських татар унаслідок їхнього майже півстолітнього вигнання та обмеження прав зайшов задалеко. Отже, багато в чому АТР та радіо «Мейдан» надають перевагу спеціальним освітнім, пізнавальним і культурологічним програмам. Ми радіємо з того, що чимало нашої молоді почало вивчати рідну мову або пізнавати свою культуру та історію завдяки АТР і «Мейдану».

Звісно, ми маємо уявлення про таку річ, як «баланс думок», і це те, чого дотримуємося або принаймні намагаємося дотримуватися. Тому - щодо цензури - я радше говорила би про редакційну політику, спрямовану на врахування особливостей переважної частини нашої аудиторії - це кримські татари, які сповідують іслам; вони доволі консервативні у своїх поглядах, наш канал є сімейним. Тож, наприклад, нетрадиційні статеві відносини, навіть за умови їх бурхливого обговорення в суспільстві, не стануть нашою темою.

- Якими були передумови появи АТР? Наскільки відчутна в АР потреба телебачення кримськотатарською мовою?

- Потреба в цьому існувала від початку процесу повернення та облаштування кримських татар у Криму. У 90-ті на кримській державній ТРК було створено кримськотатарську редакцію, яка висвітлювала те, що відбувається в середовищі кримських татар, - теми, пов'язані з поверненням цілого народу в тих складних умовах перших років незалежності, тотальної кризи влади й економіки. Нині в сучасного кримськотатарського телебачення є ще одна дуже важлива мета - сприяти розвитку та популяризації кримськотатарської мови, адже її занесено ЮНЕСКО до складу мов, що зникають. І хоча дехто й далі стверджує, що наша мова гине і її намагаються штучно врятувати, ми нізащо не залишимо це напризволяще. Кримськотатарська мова жива, вона вживана, але наразі справді потребує активної допомоги. А телебачення, радіо, зокрема, телеканал АТР і ФМ-станція «Мейдан» - це потужні інструменти в цій справі.

Головною передумовою появи АТР та «Мейдану» був просто-таки мізерний обсяг програм кримськотатарською мовою на державному телебаченні. Міркуйте самі: державна телерадіокомпанія «Крим» веде мовлення кримськотатарською мовою 2,5 години на тиждень! Це при тому, що сьогодні кримські татари становлять 13% від чисельності населення півострова. От і робіть висновки: чи достатньо це - чути рідну мову аж півгодини на день?

- А у вас на телеканалі який відсоток програм кримськотатарською мовою? Який - російською?

- Згідно з умовами ліцензії, мовлення кримськотатарською мовою становить 30% від загального обсягу, російською - 20%. Зазначу також, що АТР і «Мейдан» є на сьогодні єдиними електронними ЗМІ в Криму, які ведуть мовлення трьома мовами: українською, кримськотатарською та російською.

- Канал існує чотири роки. Як ви починали?

- АТР починався з однієї-двох власних програм: новин та циклу документальних фільмів. Сьогодні в нас і якісніші новини, і ток-шоу, й інтерв'ю, і ще розважальні, історичні, краєзнавчі, медичні, юридичні, дитячі та навіть гумористичні програми. Головний успіх для нас - бути цікавими для глядача, і ми прямуємо до його реалізації. Наразі маємо і власного глядача, і слухача, які проводять з нами цілий день. Труднощі ж насамперед пов'язані з браком коштів. Є чимало нових ідей, які не можемо здійснити тільки з цієї причини.

Аудиторія в нас теж, звісно, зросла. Нас дивляться та слухають не тільки кримські татари, хоча вони й становлять основну частину аудиторії. Нашою прогалиною є те, що ми ведемо мовлення тільки на частину території Криму. З цього приводу ми отримуємо щоденні звернення, якщо не сказати вимоги, від кримських татар, котрі проживають у місцях, де немає ні АТР, ні «Мейдану». Але тут, на жаль, не все залежить від нас....

- А яким був ваш особистий прихід в журналістику?

- Писати щось я почала ще в школі, друкувалася в місцевій газеті. Пам'ятаю, жінка-журналіст, яка, до речі, досі працює в цій газеті, водила нас, кількох учнів, на інтерв'ю до місцевого відділка міліції. Ми зробили там інтерв'ю з жінкою-слідчим. Отакий був початок. Потім я навчалася на факультеті сходознавства й анітрохи не збиралася працювати в журналістиці. Але на четвертому курсі університету, шукаючи роботу, опинилася на радіо, стала працювати кореспондентом служби новин і ...перестала опиратися долі.

- Що вам більше до вподоби: робота головного редактора «Мейдану» чи - телеведучої?

- Робота телеведучої не є для мене основною. Наразі мене більше приваблює радіо та його можливості. Робота головного редактора пов'язана з безліччю організаційних питань. Напевне, така вже особливість маленьких регіональних медіаструктур: кожний працівник - це універсальний солдат, який повинен вміти одразу все.

- Кого вважаєте для себе авторитетом у журналістиці?

- Гадаю, що в Криму є власна школа журналістики, її представники яскраво проявили себе в середині 90-х. Сьогодні це визнанні журналісти: Ліля Буджурова, Валентина Самар, Володимир Притула... Серед молодих журналістів виділила б Ленура Юнусова. Нині зауважую чимало журналістів-початківців, але в мене таке враження, що вони не завжди розуміють, що це за професія і що вони в ній роблять.

- Яка реакція глядача, у тому числі й російськомовного, на ваші програми?

- Кримські татари також є російськомовним глядачем, адже всі ми живемо в російськомовному інформаційному просторі. Мабуть, правильним для нашої ситуації буде казати: глядачі, слухачі, які не розуміють кримськотатарської. Ми одержуємо від них чимало відгуків. Пропонують, наприклад, робити переклад або дубляж деяких інформаційних програм, зокрема випусків новин.

- Приміщення телеканалу АТР нагадує заледве не підпілля. Сама споруда - у глухому завулку, підвальні студії... Як це розуміти: в телеканалу - суттєвий брак коштів, чи це пов'язано з небажанням дратувати російськомовних мешканців Криму, чи з можливими провладними утисками?

- Це пов'язано з нашими обмеженими фінансовими й технічними можливостями. Очевидно, все-таки, коли ми тільки починали створювати радіо й телебачення, то були романтиками й не усвідомлювали до кінця, який це тягар проблем.

- Що небажано або про що небажано говорити в Криму на АТР?

- Питання самоцензури ви маєте на увазі? Ну, можу запевнити, що ми не «жовті» ЗМІ, і колекціонування та обговорення пліток, світські новини не є тим «полем, яке оремо».

- Ваше радіо називається «Мейдан», а засноване воно було в лютому 2005 року. Цікаво, назва пов'язана з майданом і 2004 роком?

- Для нас, кримських татар, слово «мейдан», від якого походить аналогічне українське, має глибоку символічну, якщо не сказати - сакральну суть. Мейдан - площа - це місце, де здавна традиційно збиралися люди, де вони висловлювали власні думки, обговорювали важливі для громади питання, шукали рішення.

У нові часи мейдан - це символ боротьби за свої права, адже акції протесту кримських татар ще за радянських часів проходили на майданах. І, здається, мало що змінилося відтоді... Хоча ми справді розпочали мовлення з лютого 2005 року, але сам процес підготовчої роботи, отримання ліцензії тривав кілька років до цього. Знаю також, що після створення АТР і «Мейдану», які, нагадую, одночасно ведуться трьома мовами, уряд України отримав чудову можливість, наводячи у приклад ці ЗМІ, звітувати перед міжнародними інституціями щодо виконання зобов'язань нашої держави в забезпеченні мовних прав національних меншин України.

А ще заснування радіо «Мейдан» стало потужним поштовхом для розвитку національної музики, появи нових якісних записів та аранжувань, адже в наших виконавців з'явився майданчик, де вони могли презентувати свої пісні.

Те, що ми наразі є, - це вже непогано для багатонаціонального суспільства, яким є кримський півострів, чи не так?