27 листопада 7-ий за рахунком лист зі списком ЗМІ, що виступили з критикою на адресу президента було відправлено Северінсен. Тоді в поле зору контори Васильєва потрапили досить різні ЗМІ, наприклад "Комуніст Присамар'я", щоправда недержавні.

Вже в наступному листі крім назв засобів масової інформації (куди потрапили вже три центральних канали) були наведені приклади того, як в Україні поливають брудом президента. Цитувалися, в основному, "Грані Плюс" та обласні ЗМІ.

Тоді Северінсен відзначила, що зафіксувала факт повідомлень з Банкової. Однак нещодавно зізналася, що не знає, що робити з листами Васильєва, тому що інформацію, викладену в них, ніде не можна застосувати.

Не одержавши відповіді на витвори епістолярного жанру, і образившись не тільки за себе, але й за всю країну, пан Васильєв перейшов до рішучих дій. Ні, він не направив листи до ООН та інших міжнародних організацій, він виступив з інтерв'ю в інформаційному агентстві Інтерфакс-Україна.

Васильєв обвинуватив Северінсен у тому, що вона "навмисне вводить в оману сесію Парламентської Асамблеї Ради Європи, використовуючи недостовірні дані про стан справ зі свободою слова в Україні". Саме тому, вважає Васильєв, "висновки, зроблені ПАРЄ на основі інформації Северінсен, не можна сприймати як достовірні".

Напосівшись із критикою на Северінсен, Васильєв вважає, що висновки доповідача ПАРЄ "містять первісно помилкові посилання", оскільки не мають відповіді на елементарні питання, що поставив би будь-який західний експерт, якби зіштовхнувся з аналогічною ситуацією".

"Наприклад, яка методика використовувалася для проведення досліджень, які джерела аналізувалися, ступінь вірогідності вихідної інформації, які критерії оцінки ситуації в Україні, зокрема, у медіа-просторі, рівень компетенції й кваліфікації експертів, що використовувалися при вивченні цієї ситуації, які були дискусійні питання, з якими зіштовхнулася пані Северінсен, і принципи прийняття або неприйняття аргументів сторін?", запитує Васильєв.

При цьому, відзначив глава ГУІП, "у даній ситуації ми явно бачимо конфліктну ситуацію: з одного боку - опозиційні журналісти, з іншого боку - представники влади, що обвинувачуються цими опозиційними журналістами".

"Україна не одержала відповіді на ці питання, ніхто не довів до відома, ніхто з офіційною стороною - владою, що обвинувачується в чомусь, не обговорював механізм проведення цих досліджень. Нас ставлять перед фактом: хочете - вірте, хочете - ні. А ми не віримо, тому що є певні параметри, є певні критерії, є певна система, що прийнята в усьому світі", - сказав Васильєв.

За оцінкою керівника ГУІП, "методи, що пані Северінсен продемонструвала стосовно оцінки ситуації в українському медіа-просторі, дискредитують Парламентську Асамблею Ради Європи, кидають тінь на авторитет цієї організації в справі проведення безстороннього й незаангажованого моніторингу ситуації".

При цьому, за його словами, співдоповідач Моніторингового комітету ПАРЄ, "претендуючи на об'єктивність, все ж, проігнорувала зміст документів, що протягом більше ніж 2 місяців щотижня висилалися їй з адміністрації президента в Страсбург".

"Я вважаю, що в ситуації, коли мова йде про конфлікт сторін, вивчення документів має бути максимально заглибленим і особливо ретельним, оскільки конфлікт завжди породжує різниця думок, і кожна сторона вважає себе в цьому конфлікті правою", - сказав Васильєв.

"Мені також дивно чути про те, що пані Северінсен знову заговорила про "темники" і про інструкції, що нібито виходять від адміністрації президента для ЗМІ. Це в той час, коли протягом 2 місяців щотижня їй надсилалися прес-релізи, тобто офіційні документи, що виходять з адміністрації президента для того, щоб вона могла переконатися в тому, що це за документ, що спільне він має з тим вигаданим "темником", який вона чомусь сама для себе намалювала, як виплодок пекла, що нібито виходить з адміністрації президента, щоб вона переконалася у достовірності цієї інформації, і переконалася в принципах спілкування адміністрації президента зі ЗМІ", - відзначив Васильєв.

На його думку, якби ця інформація дійсно аналізувалася, "якби було бажання дійсно мати її в якості одного з аргументів, то, напевно, не було б такого однобічного підходу і такої вузько спрямованої заангажованої позиції стосовно ситуації в українському медіа-просторі, яку ми спостерігаємо зараз у результаті прийнятого рішення".

Із заявою про необ'єктивність Северінсен Васильєв виступив після того, як кілька днів тому Парламентська Асамблея Ради Європи прийняла поправки до звіту про свободу слова в Європі, де говориться, що "в Україні згідно з численними свідченнями журналістів і висновками парламентських слухань з питань свободи слова і цензури, адміністрація президента направляє інструкції засобам масової інформації про висвітлення основних політичних подій".

Правда, не зрозуміло, до чого тут Северінсен. Доповідачем із цього питання була інший євродепутат Тутті Ізогокана-Асунмаа, а Северінсен по цьому питанню навіть не виступала. Публічна ж її участь була лише в тому, що стала одним із п'яти делегатів, які внесли цю поправку.