"Відкритим обговоренням ми не здаємо іспит на лояльність. У нас є свої власні погляди, переваги і складності. Ми відкриті для друзів, для доброзичливих рад, і не сприймаємо менторський тон і зневагу", - підкреслив віце-спікер.

За словами ЗІНЧЕНКО, головним підсумком парламентських слухань має бути вихід на реальну законодавчу зміну. Професія журналіста може зникнути, як і свобода слова, - вважає голова парламентського комітету зі свободи слова Микола ТОМЕНКО. Він заявив, що "протягом останніх місяців точиться проблема цензури і свобода слова, про що свідчить аналіз, проведений у комітеті та громадських інституціях. Факт політичної цензури не можливо заперечити . Щоправда, є ті, хто заперечує цей факт", – зазначив Томенко.

"Порадив би почитати та послухати журналістів, які стверджують – цензура здійснюється різними методами, за допомогою економічних важелів тиску на журналістів та власників їх ЗМІ", - заявив з парламентської трибуни Томенко.

Одним з засобів впливу на редакційну політику ЗМІ Томенко назвав "метод судових позовів, які приводять до закриття ЗМІ і позбавляють журналістів роботи". "Головна проблема не у позові, а у сумі відшкодування. Як правило, такий метод застосовується до опозиційних ЗМІ", - сказав ТОМЕНКО і навів випадок судового позову від ФК "Динамо" до "Всеукраїнських ведомостей".

"Всі розуміють, що цензура існує. Невидима рука цензури спрацьовує", - заявив ТОМЕНКО. Як доказ навів схему висвітлення центральними телеканалами України виступу опозиції 16 вересня, створення парламентської більшості та відкриття кримінальної справи прости Кучми. Цензура чітко визначає "правильні" і "неправильні" події, дискредитованих політиків", - зазначив ТОМЕНКО.(Повний текст виступу М.ТОМЕНКА) Голова Державного комітету інформаційної політики Іван ЧИЖ не виконав своєї обіцянки розповісти під час парламентських слухань з питань свободи слова про факти переслідування журналістів. І.ЧИЖ заявляв про свій намір оприлюднити факти утиску журналістів у листопаді на прес-конференції в Києві. Тоді він стверджував, що Держкомінформполітики має набагато більше фактів утиску журналістів, ніж члени Страйкому та Оргкомітету Незалежної профспілки працівників ЗМІ. Під час сьогоднішньої п'ятихвилинної промови у Верховній Раді І.ЧИЖ розповів лише про необхідність поширювати іноземне мовлення України на інші держави. Щодо стану справ в українській журналістиці, голова Держкомінформу обмежився закликами: "Обмежимо судові позови", "Підтримаємо концепцію державної інформаційної політики".

В Україні де-юре цензури у ЗМІ не існує, сказав віце-прем`єр-міністр Дмитро ТАБАЧНИК під час парламентських слухань "Суспільство, ЗМІ, влада: свобода слова і цензура в Україні". Водночас він зазначив, що наше суспільство ще недосконале і їм не вироблено усіх застеріг і противаг, які б "утримували і владу, і пресу від намагання порушити законодавство". На думку ТАБАЧНИКА, цензура існує у всіх цивілізованих країнах світу, що підтверджує, зокрема, висвітлення самих терактів та період після них у США у 2001 році, а також події із захопленням заручників у Москві. За його словами, в Україні є "економічна несвобода ЗМІ": з понад 15,5 тис. періодичних загальноукраїнських видань 65% належать суб`єктам підприємницької діяльності, понад 18% - фізичним особам, близько 11% - громадським організаціям, 1,5% - релігійним організаціям, 1% - політичним партіям і лише у 5,2% засновниками або співзасновниками виступають органи виконавчої влади. Серед телерадіокомпаній лише 3,8% мають державну форму власності. Як сказав віце-прем'єр, прямий тиск держави на недержавні ЗМІ практично неможливий згідно із законодавством, але "соціальна практика інколи демонструє протилежне". ТАБАЧНИК зазначив, що в Україні спостерігається упереджене ставлення до ЗМІ судових органів. За його словами, перевірки діяльності ЗМІ свідчать, що вони переважно є добросовісними платниками податків і тому сьогодні уряд готовий "поставити питання про мораторій на податкові перевірки ЗМІ у 2003 році". Він назвав також проблемою непрофесійність деяких журналістів, адже близько 80% журналістських посад в Україні займають люди без журналістської освіти. Віце-прем`єр зазначив, що професія журналістів є однією з найбільш небезпечних. Він послався на дані МВС, за якими у 1995-2000 роках зареєстровано 12 вбивств та 2 замахи на життя працівників ЗМІ, 3 факти тяжких тілесних ушкоджень зі смертельними наслідками. Д.ТАБАЧНИК відзначив водночас розкриття 7 вбивств і 1 замаху на вбивство, а також усіх 3 випадків нанесення тяжких тілесних ушкоджень. Виступаючи з парламентської трибуни, журналіст Андрій ШЕВЧЕНКО, підтвердив, що "цензура в Україні існує не де-юре, а де-факто". „Детектор медіа” подає текст виступу Андрія ШЕВЧЕНКА в повному обсязі.

"Як представник одного з регіонів України, я свідчу: цензура, як добре налагоджений механізм контролю над суспільством і тиску на журналістів, в Україні існує", заявила під час парламентських слухань голова Асоціації вільних журналістів Криму Ліля БУДЖУРОВА. "І чим далі від центра, тим цей механізм діє нахабніше й безсовісніше".

За словами журналістки, "пряма цензура", наприклад, введена на ГТРК "Крим" у формі "замовлень" або "нарядів", які сюжети варто знімати. Крім того, "цензура й держзамовлення впроваджуються шляхом зняття окремих сюжетів і цілих програм, присвячених, до речі, проблемам свободи слова", розповіла Л.БУДЖУРОВА.

"Ще одна форма тиску на "неправильних" журналістів – інститут акредитації. Наприклад, Бахчисарайська райміськадміністрація відмовила в акредитації газеті "Бахчисарайский вестник" на тій підставі, що в районі є інша газета, що повинна висвітлювати роботу органів виконавчої влади", повідомила журналістка.

Ліля БУДЖУРОВА привела й інші приклади перешкоджання роботі журналістів. Так, у квітні 2001 року в Алупці заступник міського голови, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою вихопив з рук редактора газети "Алубіка" диктофон і викинув його в смітник. Суд визнав дії чиновника незаконними, однак позбавив газету акредитації, а Фонд комунального майна розірвав з редакцією договір про оренду приміщення. У вересні цього року газета "Алубіка" після дворічної боротьби змушена була закритися.

"У червні 2000 року за обвинуваченням у неповазі до суду в Ленінському районі Криму арештований Сергій Потоманов - головний редактор Радіо "Фенікс", що різко критикувало місцеву владу", розповіла БУДЖУРОВА. "Незабаром йому висунули обвинувачення ще з 4 карних статей, у тому числі за ст. 89 ч.2 (знищення держмайна шляхом підпалу) за матрац, що зайнявся у камері. Не взявши до уваги численні докази невинності Потоманова, а також те, що на його утриманні знаходилося 5 неповнолітніх дітей, суд визнав його винним і присудив до 5 років позбавлення волі. Після втручання журналістських організацій цей термін Верховним Судом Криму був скорочений до 3 років. А в січні цього року Сергія, що просидів у колонії строгого режиму 1,5 роки, звільнили достроково".

Майже курйозом виглядає історія редактора опозиційної газети "Чорноморський вісник" Олександра Юрченка, його, як розповіла журналістка, примусово "затримали... у лікарні шляхом прив'язування до ліжка й уливання невідомих ін'єкцій. Звільнити від медиків Юрченка вдалося тільки після втручання місцевих депутатів".

БУДЖУРОВА також нагадала і про ситуацію, що склалася у зв'язку з арештом головного редактора "Евпаторийской недели" Володимира Лутьєва, обвинуваченого в організації замовленого убивства. Закінчуючи виступ, журналістка сказала: "Ми не хочемо вмирати в цих боях, ми хочемо просто працювати".

Журналіст Євген ГЛІБОВИЦЬКИЙ, виступаючи перед депутатами та журналістами, зазначив, що політики "не повинні займатися журналістикою, а журналісти не повинні займатися політикою".

"Я не хотів би зупинятися на окремих фактах тиску і цензури. Проте щороку ми ховаємо одного з найкращих колег, але можу припустити, що це перестало шокувати навіть нас", - зазначив журналіст.

"Нагадаю, журналісти є однією з найбільш поінформованих частин суспільства. Ми можемо відрізнити правду від брехні, чорне від білого. Ми вважаємо, що потрібні глобальні і конструктивні зміни, щоб медіа могли працювати незалежно від того, який політик прийде до влади", - заявив ГЛІБОВИЦЬКИЙ. Звертаючись до присутніх, представник страйкому зазначив: "Панове законодавці! Рівень політичної культури підказує, що кожна стаття і пункт, що стосується журналіста і свободи слова, повинні бути деталізовані до подробиць. Панове виконавці! Нагадуємо, що крім букви закону, є і дух закону, в якому може критися справжня причина прийняття цього закону".

"Журналіст, який сидить на гачку – не викликає довіри", - зазначив ГЛІБОВИЦЬКИЙ. – "За 12 років свобода і незалежність змогли дати професіоналів, які змогли працювати, і зараз їх робота запитана суспільством. І тут виросло нове покоління, яке не уявляє своє життя без свободи", - закінчив свій виступ журналіст.

Генеральний прокурор України Святослав ПІСКУН з парламентської трибуни заявив, що його відомство обов'язково відреагує на існування цензури, якщо до них надійде офіційна заява про це. У своїй промові ПІСКУН розповів також про те, що Генпрокуратурою з 1996 року розслідувалося шість справ про вбивства журналістів, пов'язані з їх професійною діяльністю. Крім того, він повідомив, що впродовж 2001-2002 рр. Генпрокуратура порушила 130 кримінальних справ за фактами злочинів, скоєних проти журналістів. Однак більшість цих злочинів, за словами генпрокурора, не мають відношення до професійної діяльності журналістів.

Народний депутат України Микола БАГРАЄВ (фракція "Народний вибір") запропонунував перенести розгляд проблеми свободи слова в Україні з політичної до економічної площини, зазначивши, що саме "економічна залежність" ЗМІ перетворюється на "економічну цензуру". Шляхом подолання цієї залежності народний депутат вважає самоокупність мас-медіа. Крім того, на думку БАГРАЄВА, необхідно законодавчо захистити ЗМІ від необгрунтованих судових позовів.

Лідер "Народного вибору" впевнений, що зараз назріла необхідність у "створенні законодавчої бази, котра б дозволяла засобам масової інформації самостійно заробляти необхідні їм кошти". Це означає, що необхідні лібералізація Закону "Про рекламу", перегляд податкової політики щодо ЗМІ, створення такої системи соціального захисту журналістів, що діє, гармонізація чинних законодавчих актів про ЗМІ з нормами європейського законодавтсва, ратифікація Європейської хартії про транскордонне телебачення", - вважає БАГРАЄВ.

БАГРАЄВ також торкнувся питання журналістської етики: "нам сьогодні дуже необхідний етичний кодекс робітника ЗМІ. Причому кодекс дієвий, тобто невиконання норм якого конкретною особою автоматично виключало б його з ряду робітників будь-якого ЗМІ".

Перший заступник голови парламентського комітету з питань свободи слова та інформації, колишній член фракції Блоку Юлії Тимошенко Сергій ПРАВДЕНКО переконаний, що "в разі приходу до влади нинішніх опозиціонерів питання про свободу слова буде знято з порядку денного, бо самої свободи не буде". С.ПРАВДЕНКО сказав, що „нинішня влада, як би ми її не критикували, все ж більш терпима до аргументованої та професійної критики, ніж лідери опозиційних фракцій". Він, коментуючи існування принципових відмінностей у підході до роботи з інформацією в опозиційних і провладних ЗМІ, підкреслив, що „безумовно, існує принципова різниця у подачі інформації в опозиційних та провладних ЗМІ". За його словами, "наприклад, можна написати про одну і ту ж подію чи візит по-різному: провладні ЗМІ подають це на перших шпальтах і старанно перераховують все, що було підписано і зроблено, а опозиціонери дають на другому плані і обов'язково зі своїм трактуванням та розумінням". „І ми бачимо, що заангажованість опозиційних ЗМІ є абсолютно очевидною", - підкреслив С.ПРАВДЕНКО.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Ніна КАРПАЧОВА у своєму виступі заявила, що у Криму на головному редакторові газети "Євпаторийская неделя" Володимирові ЛУТЬЄВУ відпрацьовувався новий метод боротьби зі свободою слова, при якому б, не вбиваючи, знищували журналістів, застосовуючи статтю Кримінального кодексу, що передбачає довічне ув`язнення. За словами КАРПАЧОВОЇ, у своєму листі до неї В.ЛУТЬЄВ зазначив, що постійно викривав у своїх публікаціях окремих осіб з правоохоронних органів та деяких депутатів автономії за зловживання службовим становищем та інші правопорушення. Серед цих правоохоронців - і колишній працівник кримського УБОЗу, за заявою якого і було порушено "так звану кримінальну справу". Н.КАРПАЧОВА зазначила, що кримський УБОЗ через загальноукраїнські телерадіоканали "поширив "блискучу" спецоперацію з кров`ю" - зникнення депутата кримського парламенту Миколи КОТЛЯРЕВСЬКОГО, який пізніше виявився не тільки живим, але й був учасником "цього міліцейського спектаклю". За словами Н.КАРПАЧОВОЇ, в ізоляторі тимчасового утримання, де перебував журналіст В.ЛУТЬЄВ, йому не надавалася жодна медична допомога (В.ЛУТЬЄВ є інвалідом другої групи), спати йому доводилось на голій підлозі, в камері "майже не було природного світла та свіжого повітря". Крім того, за словами Н.КАРПАЧОВОЇ, яка особисто відвідала В.ЛУТЬЄВА в ізоляторі, грубо принижувалась його людська гідність. Зокрема, журналісту "силоміць вистригли клаптями волосся". Вона підкреслила, що тільки спільними зусиллями журналістів Криму, міжнародної організації "Репортери без кордонів" та уповноваженої ВР з прав людини та, врешті, завдяки рішенню Апеляційного суду АРК учора вдалося звільнити журналіста з-під варти і "повернути надію, що правда можлива, що справедливість можлива, але за неї треба боротися". Н.КАРПАЧОВА наголосила, що такі випадки в Україні непоодинокі. Як повідомлялося, 3 грудня Судова колегія Апеляційного суду АРК скасувала рішення місцевого суду Центрального району Сімферополя про арешт головного редактора газети "Евпаторийская неделя" В.ЛУТЬЄВА і змінила йому запобіжний захід на підписку про невиїзд. Сам В.ЛУТЬЄВ після звільнення заявив в інтерв'ю журналістам, що кримінальну справу проти нього порушено у зв'язку з його журналістською діяльністю. "Якби не було б газети, не було б і цього процесу", - сказав В.ЛУТЬЄВ. Через поганий стан здоров'я він не став більше говорити, пообіцявши все розповісти на прес-конференції, яку проведе найближчим часом. Як відомо, В.ЛУТЬЄВ утримувався під вартою у Сімферопольському СІЗО з 11 листопада за підозрою у замовленні вбивства депутата ВР автономії М.КОТЛЯРЕВСЬКОГО. "Приручення" агентств є останнім штрихом до несвободи ЗМІ, сказав головний редактор інформаційного агентства УНІАН Олександр ХАРЧЕНКО. За його словами, народ України переконують, що серед тих, хто не вписується у свободу слова, яку хочуть владні структури, "модно їздити" з Луганська до Києва (йдеться про журналіста Петра Шевченка) або з Києва до Білорусі (йдеться про Михайла Коломійця), щоб повіситись. О.ХАРЧЕНКО вважає, що "така мода" якнайяскравіше характеризує "ту свободу слова, що процвітає в Україні". Він зазначив, що до останнього часу інформагентства залишалися "чи не єдиною категорією ЗМІ", де зберігався реальний плюралізм думок. Однак, вважає він, "для сьогоднішніх архітекторів свободи слова в Україні" це неприйнятно, й останнім часом "агентства відчули до себе пильну увагу". О.ХАРЧЕНКО нагадав, що на початку осені було "зміцнено" керівництво УНІАН і зразу відчутно змінилася його політика. Якщо раніше, за його словами, агентство подавало всі події, всі точки зору, надавало зал для прес-конференцій усім, незалежно від їх політичних поглядів, то тепер рішення з цих питань залежить від однієї людини - новопризначеного виконувача обов`язків генерального директора агентства. О.ХАРЧЕНКО наголосив, що журналісти УНІАН активно виступили проти таких підходів. У відповідь на це новий керівник набирає "нових людей, які беззастережно виконують його розпорядження". Головний редактор УНІАН зазначив, що тепер агентство може під різними приводами відмовити опозиційним політикам у проведенні прес-конференцій, на стрічці може з`явитися інформація з посиланням на анонімне джерело, де будуть вміщені найбрудніші звинувачення на адресу тих, хто заважає певним політичним силам. Водночас, спростування цього компромату журналістам УНІАН доводиться "пробивати під загрозою звільнення". О.ХАРЧЕНКО наголосив, що те, що сталося з агентством УНІАН, тиск на інші агентства, смерть керівника "Українських новин" йому "не видається випадковим збігом обставин".

Член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Віктор ПОНЕДІЛКО закликав віце-спікера ВР Олександра ЗІНЧЕНКА завершити адаптацію українського інформаційного законодавства до європейських стандартів. У своєму виступі з парламентської трибуни В.ПОНЕДІЛКО нагадав, що цю роботу О.ЗІНЧЕНКО розпочав ще тоді, коли обіймав посаду голови Комітету ВР з питань свободи слова (у парламенті минулого скликання – „Детектор медіа”). Як сказав В.ПОНЕДІЛКО, саме нинішній віце-спікер був ініціатором проведення фахівцями Ради Європи експертної оцінки українських законів, що регулюють інформаційну галузь.

Говорячи про нинішній стан свободи слова, член Нацради зазначив, що цензура в Україні існує. «Є вона і де-факто, і де-юре», – сказав він. Разом з тим, сказав В.ПОНЕДІЛКО, немає чіткого визначення самого поняття «цензура», і тому навіть зміни до законодавства, які стосувалися б підвищення моральності журналістів, можуть призвести до запровадження тотальної цензури в Україні.

Головний редактор кіровоградської газети "Україна-Центр" Юхим МАРМЕР розповів на парламентських слуханнях, що регіональні ЗМІ кожний день отримують "вказівки" – "що, де і як". Залишковий принцип фінансування перетворює мас-медіа на "комунальних жебраків", а тому "керувати такою пресою – дуже легко", зазначив він. Виходом з ситуації, на думку Ю.МАРМЕРА, має стати "роздержавлення" засобів масової інформації, що знаходяться у державній або комунальній власності. (Повний текст виступу Ю.Мармера)

Декілька ознак цензури в українських ЗМІ під час парламентських слухань навів народний депутат Сергій ШЕВЧУК (фракція НДП). Так, на його думку, на екранах телевізорів та в пресі можна спостерігати "одностайність" думок, замовчування певних подій (що депутат назвав "радянськими методами"). Депутат також відзначив появу так званих "спін-докторів", які, впливаючи на зміст новин, або здійснюють "санацію настроїв" суспільства, або намагаються керувати сприйняттям подій. Крім того, за словами С.ШЕВЧУКА, ще однією ознакою проблем із свободою слова є те, що "цензура стає об'єктом громадського сарказму".

Журналіст "Громадського радіо" Роман СКРИПІН заявив, що цензура не оминула навіть дані слухання, коли на радіо не повідомляли про прямі трансляції слухань, а тему цензури намагалися "заговорити" за допомогою розбавлення гострих доповідей поміркованими виступами. "Журналісти хотіли б вибачитися перед усім суспільством через те, що ми сприяли зростанню цензури і своїми руками утискали свободу слова", звернувся до учасників парламентських слухань Роман СКРИПІН, слово якому надали лише після того, як Микола Томенко відмовився на користь журналіста від свого права підбити підсумки слухань.

"Я засвідчую з цієї трибуни, що в країні є цензура і відсутня свободи слова", заявив журналіст. "Наявність стількох журналістів у цій залі – це вже свідчення цензури. Які ще докази потрібні?"

"Нас позбавили права на роботу, права на професію", наголосив СКРИПІН. "Якщо ви думаєте, що я просто так, заради забавки звільнився з роботи, як і інші мої колеги - то це лише страшні якісь і дурні фантазії". "Я звинувачую тих, хто це зробив. Це влада, це Верховна Рада, Кабінет Міністрів, президент України й адміністрація президента", сказав СКРИПІН.

"Свобода слова – це панацея від усіх проблем суспільства, яка забезпечить нормальний розвиток держави. Не вбивайте журналістів, поважайте журналістів, і ми будемо вас поважати. Ми хочемо просто працювати", емоційно закінчив свій виступ Роман СКРИПІН.

Віце-прем`єр-міністр України Дмитро ТАБАЧНИК у своєму заключному виступі на парламентських слуханнях з питань свободи слова запропонував створити спеціальну робочу групу для напрацювання змін до законодавства, що регулюватиме відносини в інформаційній галузі.

За його словами, до такої групи могли б увійти народні депутати, урядовці, журналісти і представники громадських організацій. Д.ТАБАЧНИК висловив думку, що в українському законодавстві існує достатня кількість невизначених моментів у діяльності засобів масової інформації.

За результатами парламентських слухань Комітет з питань свободи слова запропонував для ухвалення у сесійній залі парламенту постанову, якою передбачається необхідність законодавчого визначення поняття "політична цензура", а також підготував проект закону про внесення змін до деяких законів України, що стосуються ЗМІ. Згідно з цими пропозиціями, унормовуються стосунки преси і влади, і посилюється відповідальність за впровадження цензури.