Цей Закон відповідно до Конституції України та Закону України “Про інформацію” регулює діяльність телерадіоорганізацій на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону, окрім енциклопедичних, вживаються такі терміни:

абонент - юридична або фізична особа, яка отримує телерадіопрограми на договірних засадах;

аудіовізуальна інформація - будь які сигнали що сприймаються зоровими і слуховими рецепторами людини та ідентифікуються як повідомлення про події, факти, явища, процеси, відомості про осіб а також коментарі (думки)про них;

аудіовізуальні (електронні) засоби масової інформації – телевізійні та радіо програми і програмні послуги, які надають для масового приймання споживачами аудіовізуальну інформацію, передану у вигляді електромагнітних сигналів і прийняту за допомогою побутових електронних пристроїв;

багатоканальна (ефірна чи кабельна) мережа – телекомунікація, яка використовується для надання користувачам (абонентам) програмних послуг і має технологічний ресурс, достатній для одночасної трансляції (ретрансляції) кількох телерадіопрограм;

будинкова (міжбудинкова або квартальна чи зональна для групи будинків) розподільча мережа – телекомунікація, призначена для спрямування телерадіопрограм в окремі приміщення (квартири) будинку (групи будинків), яка є однією з внутрішніх комунікацій будинку (групи будинків) і не входить до складу багатоканальних мереж;

виробник теле- чи радіопродукції - фізична, або юридична особа, яка здійснює створення (виробництво, виготовлення) теле- чи радіопрограм, теле чи- радіопередач;

вітчизняна аудіовізуальна продукція – програми і передачі виробництво або спільне виробництво яких фінансується та контролюється фізичними або юридичними особами України.

власний продукт телерадіоорганізації - програми та передачі, їх частини, які повністю або частково створені та (чи) профінансовані телерадіоорганізацією;

власник телерадіоорганізації – фізична або юридична особа, яка набула права власності на телерадіоорганізацію або на частку її статутного фонду шляхом заснування чи в інший передбачений законодавством спосіб і формує керівні та наглядові органи телерадіоорганізації; громадські телерадіоорганізації – телерадіоорганізації, які відповідно до законодавства мають статус неприбуткових громадських організацій і створюються засновниками (фізичними та/або юридичними особами) з метою задоволення громадських інформаційних потреб;

державні телерадіоорганізації – засновані відповідно до законодавства органами державної влади телерадіоорганізації, які є державними підприємствами і здійснюють офіційне сповіщення актів цих органів та висвітлення їх діяльності на всю територію чи відповідний регіон України і на зарубіжну аудиторію;

ефірний час - проміжок часу, впродовж якого відповідно до ліцензії на мовлення телерадіоорганізація або провайдер програмної послуги здійснює трансляцію (ретрансляцію) програм та передач;

канал мовлення - сукупність технічних засобів з частотними присвоєннями, призначених для трансляції телерадіопрограм та передач на територію, що визначається параметрами технічних засобів мовлення, яка забезпечуює трансляцію в реальному часі не більше однієї телерадіопрограми;

канал мовлення в багатоканальній мережі – частина ресурсу багатоканальної системи (мережі), яка забезпечує трансляцію в реальному часі однієї телерадіопрограми;

комунальні телерадіоорганізації – телерадіоорганізації, створені територіальною громадою у встановленому законом порядку як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;

конкурсна гарантія – встановлений Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення грошовий внесок, що підтверджує наміри та зобов’язання учасника конкурсу на отримання ліцензії;

ліцензія на мовлення – документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, використувувати канали мовлення та/або мережі мовлення, отримувати абонентську плату;

ліцензійні умови – кваліфікаційні, організаційні, технічні, технологічні, фінансово-економічні, особливі вимоги до суб’єктів інформаційної діяльності (телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги), які мають на меті отримання ліцензії на мовлення;

ліцензіат (власник ліцензії) – суб’єкт інформаційної діяльності (телерадіоорганізація або провайдер програмної послуги), якому Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення видала ліцензію на мовлення;

ліцензування мовлення – видача, продовження, переоформлення, анулювання ліцензій на мовлення, внесення змін до ліцензій на мовлення, видача дублікатів ліцензій на мовлення, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов і умов ліцензії, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов і умов ліцензії, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування мовлення; логотип (фірмовий, торговий знак) – постійний словесний, образомісткий об’ємний знак, комбінований з літерами, цифрами, словами або без них, що є емблемою телерадіоорганізації, студії, агентства чи окремої особи, які представляють свої телерадіопрограми чи передачі;

мовлення (телерадіомовлення) – діяльність телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги по підготовці і розповсюдженню телерадіопрограм та передач у відкритому чи кодованому вигляді за допомогою технічних засобів шляхом трансляції, ретрансляції або надання програмної послуги для безпосереднього прийому споживачами;

мовник – суб’єкт інформаційної діяльності (телерадіоорганізація або провайдер програмної послуги), який на підставі ліцензії на мовлення здійснює підготовку і розповсюдження телерадіопрограм та передач у відкритому чи кодованому вигляді шляхом трансляції, ретрансляції або надання програмної послуги для безпосереднього прийому споживачами;

мережа мовлення – сукупність визначених ліцензією на мовлення радіочастот, каналів мовлення, каналів кабельних та /чи ефірних багатоканальних мереж, проводових мереж, супутників, які використовуються мовниками для розповсюдження теле /чи радіо програм та передач;

необгрунтований показ насильства – не виправдане контекстом розповсюдження повідомлень, слів і зображень із змістом або показом насильства;

оператор багатоканальної мережі - суб’єкт господарювання (юридична або фізична особа), який здійснює обслуговування та технічну експлуатацію багатоканальної мережі на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування відповідно до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”;

пакет програм – перелік телерадіопрограм, які пропонуються користувачам багатоканальної мережі на договірних засадах; пакет програм може бути універсальним (універсальна програмна послуга), стандартним (за пропозицією провайдера програмної послуги) або індивідуальним (на замовлення користувача);

передача (телерадіопередача) - змістовно завершена частина програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт;

провайдер програмної послуги – фізична або юридична особа (постачальник програм), яка надає споживачам (абонентам) програмні послуги із застосуванням ресурсу багатоканальної мережі;

проводова мережа - комплекс поєднаних у єдиному технологічному процесі споруд і технічних засобів, призначений трансляції однієї чи кількох радіопрограм у штучному закритому середовищі (проводі);

програма (телерадіопрограма) - поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення;

програмна послуга - специфічна діяльність провайдера, яка полягає у формуванні пакетів програм та забезпечення абонентам можливості їх перегляду на договірних засадах;

програмна концепція мовлення – обов’язковий додаток до ліцензії на мовлення, яким визначаються основні змістовні характеристики мовлення відповідно до вимог цього Закону;

пряма трансляція – безпосереднє розповсюдження теле- або радіопередач без попереднього запису і монтажу; ретрансляція – прийом мовником і одночасне розповсюдження ним у повному обсязі та без змін будь-якими технічними засобами для безпосереднього прийому споживачами у відкритому або кодованому вигляді телерадіопрограм та/або передач, що транслюються для масового приймання споживачами, або значних чатин таких програм та /або передач; використання елементів певних програм в іншій програмі (записується з ефіру та включається в іншу програму ) не вважається ретрансляцією;

розклад мовлення телерадіоорганізацій - відкрита інформація телерадіоорганізацій, на яку не розповсюджується авторське право, про послідовність виходу в ефір та хронометраж телерадіопередач упродовж певного визначеного відрізку часу;

сітка мовлення – документ, що містить перелік, послідовність, назву, час виходу в ефір теле-/ чи радіопрограм, теле-/ чи радіопередач і відображає основні напрямки програмної концепції мовлення на конкретний період;

система колективного прийому - комплекс обладнання, який на базі будинкової (міжбудинкової, квартальної, зональної) розподільчої мережі забезпечує прийом теле/ чи радіопрограм споживачами, що мешкають в одному або в кількох будинках (групі, кварталі, зоні) за допомогою побутових приймальних засобів без права наступного розповсюдження цих програм та отримання абонентської плати;

соціальне телерадіомовлення - передачі чи програми освітнього, навчального та довідкового характеру для сліпих, глухих, людей з послабленим слухом а також програми і передачі з проблем екологічного виховання;

суспільне телебачення і радіомовлення – організаційно-правова форма некомерційного телебачення і радіомовлення, засади діяльності якої визначено Законом України “Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України”;

спонсорство - участь фізичної або юридичної особи у прямому чи опосередкованому фінансуванні програм з метою сприяння популяризації свого імені, фірмового найменування, торгової марки або іміджу цієї особи;

суборенда каналу мовлення – юридично оформлена або прихована поступка визначеним ліцензією на мовлення каналом (часом) мовлення юридичній або фізичній особі, що не є ліцензіатом, включаючи не передбачену умовами ліцензії (програмною концепцією мовлення) систематичну ретрансляцію програм і передач інших телерадіоорганізацій;

телебачення - виробництво та розповсюдження аудіовізуальних програм та передач;

телекомунікація – технологічний канал передачі інформації на відстань шляхом випромінювання електромагнітних сигналів;

телерадіоорганізація – зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа, яка створює телерадіопрограми та/або передачі для масового розповсюдження і транслює їх на підставі відповідної ліцензії на мовлення або передає третій стороні для трансляції у повному обсязі та без змін;

телерадіожурналіст – штатний або позаштатний творчий працівник телерадіоорганізації (кореспондент, ведучий, режисер, оператор), який професійно збирає, одержує, створює і готує інформацію для розповсюдження; телерадіопрацівник - штатний або позаштатний працівник телерадіоорганізації, який за характером своєї професійної діяльності бере участь у створенні та розповсюдженні телерадіопередач та програм;

технічні засоби розповсюдження (трансляції) телерадіопрограм - сукупність радіоелектронних засобів та технічних пристроїв, за допомогою яких програми та передачі доводяться до споживачів;

трансляція (телерадіотрансляція) – первісне розповсюдження для масового приймання споживачами телерадіопрограм та передач у відкритому або кодованому вигляді за допомогою технічних засобів шляхом випромінювання електромагнітних сигналів через відкрите середовище (ефір) або закрите штучне середовище;

умови ліцензії – визначені ліцензією на мовлення та додатками до ліцензії організаційні, технологічні та змістовні характеристики мовлення, а також організаційно-технічні, фінансові, інвестиційні зобов'язання організації-ліцензіата. універсальна програмна послуга – результат діяльності провайдера програмної послуги, спрямований на забезпечення користувачам (абонентам) багатоканальної мережі можливості перегляду програм телерадіоорганізацій, які відповідно до ліцензій здійснюють мовлення на території, де розташована багатоканальна мережа.

Стаття 2. Сфера дії Закону

Дія цього закону поширюється на відносини між суб’єктами діяльності в галузі телебачення і радіомовлення незалежно від їхньої форми власності, мети створення, виду статутної діяльності, а також від способу розповсюдження телерадіопрограм та передач, розрахованих на масове приймання споживачами.

Відносно організацій, які знаходяться за межами країни і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства інших держав, цей Закон застосовується в частині регулювання порядку розповсюдження їхніх програм і передач на території України, якщо інше не передбачається міжнародними угодами ратифікованими в установленому порядку.

Дія цього Закону не поширюється на відносини що регулюють засади створення і діяльності теле-і радіо мереж закритого типу та спеціального призначення і не розрахованих на масове (більше ніж в межах однієї споруди чи технологічного комплексу) приймання їхніх передач.

Стаття 3. Законодавство про телебачення і радіомовлення

Законодавство України про телебачення і радіомовлення складається з Конституції України, Закону України “Про інформацію”, цього Закону, законів “Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення”, ”Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” та інших нормативно-правових актів, що видаються відповідно до них.

Стаття 4. Основні принципи Державної політики у сфері телебачення і радіомовлення.

Держава проводить політику протекціонізму щодо вітчизняних телерадіоорганізацій та розповсюдження програм і передач вітчизняного виробництва

Держава створює умови для забезпечення засобами телерадіомовлення культурних та інформаційних потреб громадян України, а також потреб етнічних украінців, які проживають за межами України.

Держава підтримує об’єднання суб’єктів інформаційної діяльності в галузі телебачення і радіомовлення (телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги) у самоврядні організації.

Держава не чинить перепон прямому прийому радіо і телевізійних програм та передач із сусідніх країн, які транслюються мовою національної меншини або подібної до неї регіональної мови.

Держава встановлює дійові обмеження щодо монополізації телерадіоорганізацій промислово-фінансовими, політичними та іншими групами чи окремими особами, а також гарантує захист телерадіоорганізацій від фінансового і політичного тиску з боку фінансово-політичних груп та органів державної влади і місцевого самоврядування.

Держава гарантує реалізацію прав на інформацію, на вільне й відкрите обговорення суспільно важливих проблем із застосуванням телебачення і радіомовлення.

Держава всіма можливими законними засобами не допускає систематичного цілеспрямованого безпідставного загострення уваги або позитивного подання (трактування) в інформаційних та інших телерадіопрограмах війни, насильства і жорстокості, розпалювання расової, національної та релігійної ворожнечі. а також забезпечує ідеологічний і політичний плюралізм у сфері аудіовізуальних засобів масової інформації.

Держава законодавчо визначає органи влади, .які здійснюють реєстраційні та регулюючі функції у галузі телерадіомовлення і не допускає створення нових чи наділення існуючих державних органів тотожними або дублюючими повноваженнями щодо аудіовізуальних засобів масової інформації.

Держава не допускає подвійного ліцензування одного й того ж виду діяльності.

Стаття 5. Гарантії свободи діяльності телерадіоорганізацій

Цензура інформаційної діяльності телерадіоорганізації забороняється.

Телерадіоорганізація незалежна у визначенні змісту програм і передач.

Не вмотивоване законом втручання органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, організацій., громадських чи релігійних об’єднань. їх посадових осіб чи працівників а також власників у сферу професійної самостійності організацій теле/- чи радіомовлення не допускається.

Стаття 6. Неприпустимість зловживання свободою діяльності телерадіоорганізацій

Телерадіоорганізації в інформаційних блоках зобов’язані подавати інформацію про офіційно оприлюднену у будь-який спосіб позицію всіх представлених в органах влади політичних сил.

Не допускається використання телерадіоорганізацій для:

розповсюдження відомостей, що складають державну таємницю, або іншої інформації, яка охороняється законом;

закликів до насильницької зміни конституційного ладу України;

закликів до розв’язування агресивної війни або її пропаганда;

необгрунтованого показу насильства;

пропаганди виключності, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх відношення до релігії, ідеології, належності до тієї чи іншої нації, або раси;

трансляції програм або їх відеосюжетів які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися;

розповсюдження і реклами порнографічних матеріалів та предметів;

пропаганди наркотичних засобів, психотропних речовин з будь якою метою їх застосування;

розповсюдження інформації, яка порушує законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб, посягає на честь і гідність особи;

здійснення інших вчинків за якими наступає кримінальна відповідальність.

Забороняється використання в програмах і передачах на телебаченні і радіо прихованих вставок, які впливають на підсвідомість людини та (чи) чинять шкідливий вплив на стан їх здоров’я.

Дані про кожну індивідуальну програму чи передачу мають містити ім’я автора чи авторів, назву і адресу виробника програми.

Відповідальність за зміст програм та передач несе телерадіоорганізація, яка їх розповсюджує.

Провайдер програмної послуги не несе відповідальності за зміст програм та передач закордонних телерадіоорганізацій, які він розповсюджує каналах багатоканальної мережі відповідно до умов ліцензії на мовлення. У випадках, передбачених законодавством України відповідальність за зміст окремих передач можуть нести інші особи.

Стаття 7. Державне управління та регулювання у сфері телерадіомовлення

Верховна Рада України визначає державну політику щодо телебачення і радіомовлення, законодавчі основи її реалізації, гарантії соціального і правового захисту працівників цієї сфери.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики щодо телебачення і радіомовлення, координує діяльність міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері. В складі Кабінету Міністрів України діє спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань телебачення і радіомовлення.

Єдиним органом регулювання у сфері телерадіомовлення є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення – спеціальний конституційний, постійно діючий позавідомчий державний орган. Правові засади формування та діяльності, статус, компетенція, повноваження, функції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та порядок їх здійснення визначає Закон України ”Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”.

Повноваження інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері телебачення і радіомовлення визначаються цим Законом.

Стаття 8. Антимонопольні обмеження

Жодна фізична або юридична особа не має права контролювати у будь-який спосіб через вплив на формування управлінських та/або наглядових органів телерадіоорганізації, які відповідно до ліцензій здійснюють більше тридцяти п’яти відсотків від загальних обсягів мовлення у відповідному територіальному сегменті телерадіоінформаційного ринку – загальнонаціональному, регіональному або місцевому. Одна телерадіоорганізація може мати лише одну ліцензію на мовлення у кожному територіальному сегменті телерадіоінформаційного ринку - на всю територію України, на регіон (область), на місто. Це обмеження не застосовується, якщо наступні ліцензії передбачають мовлення з використанням інших способів (технологій) розповсюдження програм і передач.

Забороняється застосування демпінгових тарифів на рекламу та надання послуг, які не забезпечують покриття видатків одиниці часу мовлення телерадіоорганізації.

Інші обмеження встановлюються антимонопольним законодавством України.

Стаття 9. Захист інтересів національного телерадіовиробництва

В загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації не менше 50 відсотків має становити її власний продукт та (або) вітчизняна аудіовізуальна продукція.

При проведенні конкурсів на видачу ліцензії на мовлення Національна рада керується необхідністю захисту інтересів національних мовників, розвитку національної бази телебачення і радіомовлення та визначає в конкурсних умовах відповідні вимоги до програмної концепції.

Стаття 10. Вживання мов в інформаційній діяльності телерадіоорганізацій

Телерадіоорганізації ведуть мовлення державною мовою. Мовлення на певні регіони може здійснюватися також мовою національних меншин, що компактно проживають на даній території.

Фільми іноземного виробництва мають бути дубльовані українською мовою.

Для загальнонаціонального мовлення частка ефірного часу, коли мовлення ведеться українською мовою повинна складати не менше 75 відсотків від загального обсягу добового мовлення.

Мовлення на зарубіжну аудиторію ведеться українською і відповідною іноземною мовою.

Мова (мови) програм та передач телерадіоорганізації визначається (визначаються) умовами ліцензії на мовлення.

РОЗДІЛ ІІ. СТРУКТУРА ТЕЛЕРАДІОІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ, ЗАСНУВАННЯ, РЕЄСТРАЦІЯ, ФІНАНСУВАННЯ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА БАЗА ТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 11. Структура національного телебачення і радіомовлення України

Структуру національного телебачення і радіомовлення України складають: система Суспільного телебачення і радіомовлення, приватні телерадіоорганізації, державні телерадіоорганізації, комунальні телерадіоорганізації, громадські телерадіоорганізації, засновані фізичними та юридичними особами відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 12. Заснування телерадіоорганізацій

Право на заснування телерадіоорганізацій в Україні належить юридичним особам України та громадянам України, не обмеженим у цивільній дієздатності.

Обмеження щодо права на заснування та права на власність телерадіоорганізацій визначаються цим Законом та антимонопольним законодавством України.

В Україні забороняється заснування телерадіоорганізацій:

органами державної влади та місцевого самоврядування, якщо рішення про їх створення або Положення про них не передбачає повноважень засновувати телерадіоорганізації;

підприємствами, статутні документи яких не передбачають можливість створення телерадіоорганізацій;

іноземними юридичними і фізичними особами та особами без громадянства; політичними партіям, профспілковим, релігійним організаціями та юридичними особам, які вони заснували;

громадянами, які за вироком суду відбувають покарання в місцях позбавлення волі, або визнані судом недієздатними.

Іноземні фізичні та юридичні особи можуть мати у власності або контролювати у будь-який спосіб не більше 35 відсотків статутного фонду телерадіоорганізації.

Іноземне інвестування телерадіоорганізацій України здійснюється під контролем Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Стаття 13. Державні телерадіоорганізації Порядок створення державних телерадіоорганізацій, порядок призначення їх керівників, формування керівних та наглядових органів визначаються законами України.

Державні телерадіоорганізації можуть створюватися органами державної влади відповідно до їхніх функцій та повноважень. Державні телерадіоорганізації є державними підприємствами.

У своїй діяльності державні телерадіоорганізації керуються Конституцією України, законами України та реалізують основні завдання, визначені цим Законом.

Основними завданнями державних телерадіоорганізацій є:

а) оперативне інформування телеглядачів і радіослухачів про суспільно-політичні та інші події в Україні і за кордоном, про надзвичайні події та ситуації, що становлять загрозу життю чи здоров’ю населення, розповсюдження офіційних повідомлень, роз’яснення рішень органів державної влади та місцевого самоврядування;

б) створення та розповсюдження економічних, публіцистичних, культурно-освітніх, медико-гігієнічних, художніх, навчальних, розважальних, спортивних програм, а також програм для дітей та юнацтва; в) сприяння зміцненню міжнародних зв’язків України, зростанню її авторитету в світі.

Фінансування державних телерадіоорганізацій за рахунок коштів Державного бюджету здійснюється тільки через державне замовлення у порядку та формах, визначених законодавством України.

Стаття 14. Національна телекомпанія України та Національна радіокомпанія України

Національна телекомпанія України (НТКУ) і Національна радіокомпанія України (НРКУ) є державними телерадіоорганізаціями.

В Національній телекомпанії України та Національній радіокомпанії України діють Громадські ради, до кожної з яких входять 17 осіб. Персональний склад Громадських рад НТКУ та НРКУ затверджується Верховною Радою України за поданням: 9 осіб – депутатськими фракціями (групами) Верховної Ради України, 4 особи - Президентом України та 4 особи - об’єднаннями громадян. Статус Громадських рад НТКУ та НРКУ визначається статутами цих телерадіоорганізацій.

Керівники Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії України призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Верховної Ради України. Кандидатуру на посаду керівника НТКУ (НРКУ) визначає і вносить до Верховної Ради України Громадська рада НТКУ (НРКУ). Пропозицію про звільнення з посади керівника НТКУ (НРКУ) з відповідним обгрунтуванням готує та вносить до Верховної Ради України Громадська рада НТКУ (НРКУ).

Національна телекомпанія України та Національна радіокомпанія України мають свої статути, які затверджуються Законом України.

Національна телекомпанія України та Національна радіокомпанія України реєструються у відповідних територіальних органах влади, мають свої печатки та є суб’єктами господарської та інформаційної діяльності.

Організаційно-правовий статус Національної телекомпанії України і Національної радіокомпанії України може бути реорганізований лише в статус Суспільного телебачення і радіомовлення.

Стаття 15. Телерадіоорганізації Суспільного телебачення і радіомовлення

Порядок створення, статус, діяльність, порядок формування керівних та наглядових органів Суспільного телебачення і радіомовлення визначаються Законом України “Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України”.

Стаття 16. Комунальні телерадіоорганізації

Створення комунальних телерадіоорганізацій є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста. Рішення про створення та фінансування комунальної телерадіоорганізації приймається відповідним органом місцевого самоврядування. Стаття 17. Приватні телерадіоорганізації.

Приватні телерадіоорганізації створюються фізичними та/або юридичними особами в порядку визначеному цим Законом та Законом України “Про підприємства в Україні”.

Стаття 18. Громадські телерадіоорганізації

Громадські телерадіоорганізації створюються фізичними та/або юридичними особами з метою задоволення громадських інформаційних потреб в порядку, визначеному цим Закном та Законом України “Про об’єднання громадян”. Громадські телерадіоорганізації мають неприбутковий статус.

Стаття 19. Фінансування телерадіоорганізацій

Джерелами фінансування телерадіоорганізацій є бюджетні асигнування на виконання державного замовлення, абонентна плата, кошти, отримані від виробництва і трансляції реклами, створення телерадіопрограм на замовлення, продажу права на публікацію програм своїх телерадіопередач, іншої передбаченої законодавством і статутними документами комерційної діяльності, кредити, інвестиції, внески засновників, спонсорів, благодійних організацій.

Забороняється будь яке пряме бюджетне утримання телерадіоорганізацій органами державної влади (за винятком випадків, передбачених цим Законом), пряме або опосередковане фінансування їх політичними партіями, політичними діячами, професійними спілками, релігійними організаціями.

Іноземні інвестиції, як джерело фінансування телерадіоорганізацій, допускаються в порядку, встановленому чинним законодавством України, з обмеженням, встановленим статтею 12 цього Закону.Фінансування системи Суспільного телебачення і радіомовлення здійснюється відповідно до Закону України "Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України".

Стаття 20. Матеріально-технічна база телерадіоорганізації.

Матеріально-технічна база телерадіоорганізації, що забезпечує виробництво телерадіопередач та програм і доведення їх до споживачів, може включати до свого складу підприємства та організації (телецентри, телерадіоцентри, технічні центри телебачення і радіомовлення, тощо), а також технічні засоби розповсюдження телерадіопрограм (передавачі, супутникові, багатоканальні, радіорелейні мережі зв'язку та інші засоби).

Технічні засоби телебачення і радіомовлення, створені (придбані, побудовані) за рахунок державних капіталовкладень, можуть бути надані в користування приватним телерадіоорганізаціям на підставі відповідних ліцензій на мовлення.

Технічні засоби телебачення і радіомовлення можуть бути у власності телерадіоорганізацій і використовуватися для здійснення власного мовлення.

Витрати телерадіоорганізацій на капітальне будівництво об'єктів, призначених для здійснення телерадіомовлення, включаються до собівартості їх продукції.

Стаття 21. Державна реєстрація телерадіоорганізацій

Всі телерадіоорганізації України підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація телерадіоорганізацій як суб’єктів інформаційної діяльності здійснюється Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення шляхом їх внесення до Державного реєстру телерадіоорганізацій України та видачі реєстраційного посвідчення.

Державна реєстрація телерадіоорганізацій як суб’єктів господарської діяльності здійснюється в порядку, встановленому законодавством України про державну реєстрацію суб’єктів господарської діяльності. Для включення до Державного реєстру телерадіоорганізацій України керівник телерадіоорганізації подає до Національної ради заяву про державну реєстрацію.

У заяві вказуються наступні реєстраційні відомості:

назва телерадіоорганізації;

вид діяльності (мовник чи виробник телерадіопрограм або іншого аудіовізуального інформаційного продукту);

позивні, логотип, товарний знак (за наявності);

програмні цілі або тематична спрямованість;

юридична та поштова адреси телерадіоорганізації, контактні телефони, електронна адреса.

До заяви про державну реєстрацію додаються статут телерадіоорганізації, довідка місцевого органу Державного комітету статистики України про включення телерадіоорганізації до Єдиного державного реєстру, установчий договір, довідка про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності.

Національна рада може відмовити у розгляді заяви про внесення до Державного реєстру якщо заява не відповідає вимогам цього Закону. У разі відмови у розгляді заяви Національна рада в триденний термін після отримання заяви повідомляє про це заявника із обов’язковим зазначенням причин відмови.

Протягом трьох робочих днів після отримання заяви Національна рада вносить телерадіоорганізацію до Державного реєстру телерадіоорганізацій України і не пізніше ніж через тиждень після внесення до реєстру видає телерадіоорганізації свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка. За оформлення свідоцтва про державну реєстрацію справляється плата в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму громадян, яка зараховується на поточний рахунок Національної ради.

Стаття 22. Державний реєстр телерадіоорганізацій України

Державний реєстр телерадіоорганізацій України веде Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. До Державного реєстру вносяться дані про телерадіоорганізації, які пройшли державну реєстрацію та про провайдерів програмної послуги, які отримали ліцензію на мовлення відповідно до вимог цього Закону.

Для телерадіоорганізацій, які не отримували ліцензій на мовлення, до Державного реєстру вносяться реєстраційні відомості відповідно до статті 21 цього Закону. Ці відомості вносяться до реєстру впродовж трьох робочих днів після отримання заяви про реєстрацію.

Для телерадіоорганізацій, які отримували ліцензію (ліцензії) на мовлення до Державного реєстру додатково вносяться наступні відомості:

дата і номер рішення про видачу ліцензії на мовлення;

серія та номер ліцензії;

термін дії ліцензії;

обсяги мовлення і час мовлення;

територіальні характеристики мовлення (загальнонаціональне, регіональне або місцеве з визначенням відповідних областей, районів і населених пунктів)

відомості про переоформлення ліцензії, внесення змін до ліцензії, видачу ії копії або дубліката;

відомості про продовження ліцензії;

підстава, дата і номер рішення або розпорядження про необхідність усунення порушень законодавства, ліцензійних умов тощо;

дата і номер рішення про визнання ліцензії недійсною та про ії анулювання.

Ці відомості вносяться до Державного реєстру впродовж трьох робочих днів після видачі (продовження, внесення змін, видачі дубліката, анулювання) ліцензії на мовлення.

Для провайдерів програмної послуги, які отримали ліцензію на мовлення, до Державного реєстру вносяться наступниі відомості:

дата і номер рішення про видачу ліцензії на мовлення;

серія та номер ліцензії;

термін дії ліцензії;

назва організації – провайдера програмної послуги;

юридична та поштова адреса провайдера, контактні телефони, електронна адреса;

місцезнаходження багатоканальної системи (мережі) і територія розповсюдження програмної послуги;

відомості про переоформлення ліцензії, внесення змін до ліцензії, видачу ії копії або дубліката;

відомості про продовження ліцензії;

підстава дата і номер рішення або розпорядження про необхідність усунення порушень законодавства, ліцензійних умов тощо;

дата і номер рішення про визнання ліцензії недійсною та про ії анулювання.

Ці відомості вносяться до Державного реєстру впродовж трьох робочих днів після видачі (продовження, внесення змін, видачі дубліката, анулювання) ліцензії на мовлен