Політична апатія – 2009

27 Квітня 2009
39972
27 Квітня 2009
07:09

Політична апатія – 2009

Катерина М'ясникова
Виконавча директорка Незалежної асоціації телерадіомовників
39972
Політична апатія – 2009

В Україні знову оголошено вибори. І знову на цю радісну новину населення ніяк не відреагувало: в нас це майже щорічна подія, було б із чого дивуватися. Медіаспільнота не менш мляво перекинулася думками з приводу того, що вибори йдуть - можна буде, мабуть, грошей підзаробити.

 

А в мене є відчуття якоїсь катастрофи. І річ зовсім не в тім, кого виберуть. І навіть не в тім, який політичний курс обере країна. Обране нами «вільне падіння» давно вже перетворилося на глибоке піке, і це вже нікого не дивує. В мене виникає інше питання - хто ж вибиратиме?

 

В нашому бізнесі прийнято постійно вивчати аудиторію. І якщо дослідити аудиторію політичних шоу, виникне певна тривога. Постійна аудиторія різноманітних політичних ток-шоу, які йдуть в ефірі вітчизняних телеканалів, - це люди віком 50+. Це люди, які ще за часів Радянського Союзу та за останні буремні роки незалежності звикли бути в курсі політичних подій. Прийнято думати, що ця аудиторія є більш політично освіченою, однак насправді її більш детальне дослідження, яке проводять редакції політичних шоу, свідчить, що велика частка таких глядачів сприймають ці шоу некритично, не аналізують отриманої інформації. Їм властиві радше емоційні реакції, і з огляду на традицію «бути в курсі політики партії» вони дивляться політичні шоу по інерції.

 

Некритичність їхнього сприйняття інформації - це, в принципі, нормально, бо за нинішньої політичної ситуації навряд чи хтось узагалі ладен дати якусь об'єктивну оцінку й адекватно відстежити зміни політичної думки. Коли позиція людей, що перебувають при владі, змінюється тричі на день, коли заяви, протести, мітинги йдуть майже безперервно, складно виділити «принципову позицію» кожного конкретного політика.

 

Соціально активна аудиторія 25-45 років становить дуже невелику частину глядачів політичних шоу. Це свідчить, що молодь, люди середнього віку політикою в принципі не цікавляться. Виходить, що наша політика - вже сьогодні настільки неліквідний товар, що всі політичні шоу, які йдуть на трьох великих телеканалах, усі ці «Свободи» та їхні аналоги, не здатні зачепити увагу людей, що виховують дітей, заробляють гроші, будують країну. І провина наших колег у цьому лише часткова. Звісно, клонування одного формату й перетворення деякими центральними каналами ток-шоу на піар-майданчик зробило свою справу. Але це не все. Невже хоча б частина українців почали виліковуватися від політичної лихоманки й перестали обговорювати за вечерею, хто і що знов утнув із нашого політикуму? Сповідаюся, але маю сумніви.

 

З одного боку, значний стрес, яким стала криза, змусив людей відгородитися від джерел додаткових негативних емоцій, що ллються на них у великій кількості у вигляді інформприводів, меседжів, акцій та іншого політичного трешу. Люди, безумовно, прагнуть позитиву. Підтвердження того - абсолютно геніальний крок телеканалу СТБ, який зробив шоу «Україна має талант!» і повернув у п'ятницю ввечері до екранів телевізорів аудиторію віком 14-49, отримавши високу частку саме в цьому сегменті. Тож виходить, що активна аудиторія прагне радості й, можливо, трохи дурнуватих, але веселощів. Усі скажуть, що це відома істина, що Голлівуд розквітнув саме в часи великої депресії. Погоджуюсь, але чому це зрозуміли лише на СТБ?

 

Але чи оздоровлення це? Як на мене, подібна реакція більше схожа на маніакально-депресивний психоз, для якого характерні різкі зміни ейфорії й апатії. От і українці віком 20-45 років після довгого й нестримного захоплення українською політикою впали в політичну апатію, коли не цікавить навіть те, що, в принципі, має цікавити. Зі мною це теж відбулося. В один прекрасний момент я зрозуміла, що не фізично нездатна перечитувати аналізи поточної політичної ситуації або повідомлення про політичні події навіть у виконані дуже шанованих мною авторів. Така апатія дуже небезпечна, адже вона позбавляє людей можливості в потрібний час робити свідомий, критичний вибір. Громадянам, що хворіють на політичну апатію, все одно, кого обирати, адже вони не бачать різниці між пропозиціями, не бачать вибору. Тож хто ж вибиратиме?..

 

Катерина М'ясникова, виконавчий директор Незалежної асоціації телерадіомовників

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
39972
Читайте також
23.06.2009 14:16
Блог Сергія Лещенка, «Українська правда»
52 652
19.06.2009 17:19
Ігор Лосєв, «День»
36 644
17.06.2009 09:02
Борис Бахтєєв
, для «Детектор медіа»
31 631
12.06.2009 09:13
Галя Койнаш
, для «Детектор медіа»
25 458
Коментарі
2
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
TV
5699 дн. тому
Наверное, в этом давно уже есть что-то нездоровое и явно описанное в учебниках по психиатрии, но имеем факт: каждую пятницу если не половина, то добрая треть страны плотно усаживается перед телевизором и «смотрит Шустера». И пусть на экране вещают и ломают опостылевшую комедию одни и те же физиономии, но – плюемся, а смотрим. Вместе с той группкой граждан, которые сидят в студии и как бы принимают участие во всем происходящем. Как они туда попадают? И зачем им это нужно? Моя близкая знакомая недавно побывала на записи очередного шоу, и вот какими впечатлениями она теперь может поделиться. Еще пару месяцев назад для участия в программе приглашали жителей самых разных регионов страны. Их отбором занимаются психологи. Сотня делегатов из всех областей Украины с разным возрастным, имущественным и образовательным цензом представляет тот самый народ, ради которого политики высказывали свое «свободное слово». За участие в программе раньше платили от 500 до 800 гривен. Кроме того, людям оплачивали недельное пребывание в столичной гостинице, питание, дорогу туда и обратно. Теперь условия скромнее - кризис, наверное. Подрабатывать «народом» стали приглашать киевлян, а участников из регионов допускают только на 4-часовое пятничное шоу. Оплата – 100 гривен. Работа с членами делегации региона началась уже с поезда. Сопровождающая группу молодая женщина выдала всем обширные анкеты, где вперемешку с вопросами о росте, весе, профессии, семейном положении, доходах, способе и месте проведения отпуска, отсутствием или наличием вредных привычек, - были вопросы о судьбах отечества и политических симпатиях. Где-то в районе 10-й страницы анкета интересовалась отношением респодента к отмене смертной казни в Украине. А еще предлагала поделиться своими мечтами, открыть всю правду о единственном поступке в жизни, который вызывает самые большие сожаления, и не скрывать, что составляет предмет вашей гордости. В Киеве группа перекочевала к другой сопровождающей. В гостинице мужчин открытым текстом предупредили, чтобы не пили ничего спиртного, иначе даже с легким запахом к передаче не допустят. Предупреждение несколько запоздалое, так как некоторые делегаты крепко приложились еще в вагоне. Делегаты заполнили еще несколько бумажек, в том числе и договор, по которому им выдали 50 гривен «кормовых». После этого всех отпустили в номера, порекомендовав мужчинам на эфир не надевать «мастерки» и вообще спортивную одежду. В качестве культурной программы предложили обзорную экскурсию по Киеву ценой в 20 гривен. И вот – начало шоу, за которым, собственно, и ехали в столицу. Гардероб и зал ожидания с деревянными раскладными стульями выдержаны в стиле неуютного, почти убогого минимализма. Участники расписываются в очередном бланке, что, дескать, не имеют никаких материальных претензий, все тот же кассир выдает каждому по 50 гривен, и делегатов, как могут, втискивают в стулья. Последний инструктаж. «Народу» зачитываются правила: нельзя ходить, вставать, говорить, пытаться обращать на себя внимание гостей шоу, бросать реплики и задавать вопросы. Нельзя фотографировать, звонить, отвечать на звонки, нельзя брать с собой никакие предметы, а все что есть – носовые платки, кошельки, сумки, документы и пр. – надо оставить «вон там в уголке, возле батареи». В крайнем случае, можно взять лекарство и маленькую бутылочку с водой. Покурить, сходить в туалет и не забыть вымыть руки надо прямо сейчас, потому что потом возможности не будет. Конец инструктажа – и вовсе угрожающ: «Если во время эфира вы потеряете сознание, никто вам на помощь не придет – это шоу, это программа»! Финал-апофеоз инструктажа – раздача медицинских бахил, которые нужно натягивать поверх обуви. И вот 100 посланцев всех областей Украины в бахилах из синей плёнки почапали в святую святых. По пути мелькает драный черный задник, грязный полиэтилен на ступеньках некогда белой лестницы студии. Когда расселись по местам, милая барышня объяснила, как надо работать с компьютером для голосования, как приветствовать гостей, отрепетировала аплодисменты и провела пробный тест на усвоение полученных знаний. Торжественность минуты слегка подпортила тётенька со шваброй, которая протирала студийный пятачок перед прибытием высоких гостей. А вот и они. Как говорится, знакомые всё лица… Но – живые!!! За 4 часа эфира жать на кнопки пультов надо было каждые 15-20 секунд. Если кто-нибудь филонил, компьютер вкрадчиво напоминал: «Будь ласка, працюйте!» А во время перерыва на рекламу кто-нибудь из супервайзеров подходил и призывал работать персонально, а все попытки наиболее активных делегатов пообщаться с политиками жестко пресекались. Впечатления моей рассказчицы: цинично и откровенно просчитываемая драматургия словесных схваток, жестко определенный алгоритм действий «массовки», подстегиваемой завораживающим призывом «працювати»... тщедушный и почти бессловесный Шустер в роли грустного мудреца, – вот нехитрые приёмы, с помощью которых на всю страну транслируется «объективность» и «свобода выбора» по заданным параметрам. Никакой социологией, никаким изучением общественного мнения программа и не пахнет– чистой воды манипулирование и формирование заведомо нужного результата. Главное – рейтинг! infocorn.org.ua
TV-zombi
5699 дн. тому
Із самокритичністю як завжди проблеми. Якби українські політичні шоу не писалися по одному сценарію, не складалися з одного набору мордяк, з них не стирчали б вуха конкретних власників і покупців і не проходили під гаслом "піпл хаває скандал" - їх можна було б і подивитися. Коли журнаглісти почнуть запрошувати спеціалістів і спілкуватися з ними по актуальним темам, а не проФФесорів (байдуже з якого табору) і гризтися за жисть - тоді це буде телебачення, а не ящик з помиями.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду