– Пане Вікторе, коли стартував ваш канал?

– Ліцензію ми отримали 7 липня 2008 року. 4 серпня розпочали технічне мовлення, зайшовши до кабельних операторів «Укртелебуд» і ЗАТ НВО «Інформаційні технології». Базуємося ми у столиці на Райдужній, 25, в АСК, з якого раніше вели мовлення канали КТМ та ІВК. Зовсім поруч базова станція «Воля-кабель». Ми могли би стартувати раніше, але довелося вирішувати технічні питання: прокладати мережу, все узгоджувати, для того щоб з’єднатися кабельними операторами. Повноцінне мовлення ми розпочинаємо 15 вересня.

 

 

– Думаю, що протягом ще двох тижнів ми не будемо мовити вночі. Не хочемо ставити на цей час «клуб нічку» та інтерактивні вікторини, які вводять в оману людей. Ми чекаємо на пропозиції, або будемо придумувати самі, чим заповнювати нічний ефір.

 

– Ви маєте власне приміщення студійно-апаратного комплексу?

– У нас є все необхідне для повноцінного функціонування сучасного телевізійного каналу рівня столиці України. Телекомплекс складається з двох блоків: технічного і редакційного.

 

«Терра» вже давно працює як продакшн, основним напрямом роботи якого було створення просвітницьких і культурологічних програм. Вирізняється з-поміж них програма «Кордон», яка вже понад вісім років щотижнево виходить на Першому національному.

 

– Канал є абсолютно приватним. Його заснували троє громадян України, за якими не стоїть ані великий бізнес, ані політичні сили. Є три учасники товариства з обмеженою відповідальністю ТРК «Терра-ТВ».Інвестиції – за рахунок власних внесків. Якщо я назву прізвища засновників, то вони нікому нічого не скажуть. Вони не є дотичними до інших телевізійних проектів. Я пам’ятаю одну фразу, сказану мені в молодому віці: «Неважливо скільки ти заробив грошей, важливо – як ти їх витратив». Людина може прожити і на сто гривень, і на тисячу. Телебачення, звичайно, дуже витратна річ, особливо коли ти запускаєш новий канал. І я не приховуватиму, що на сьогодні є певні проблеми матеріального характеру. Проте ми не хочемо залучати сторонні інвестиції і залежати від когось. Тоді я не зможу робити те, що планую. За цей період ми сформували матеріальну базу, тому, щоб стартувати, нам не потрібно вкладати в це фінанси. Ми налагодили ділові стосунки з кабельними операторами і домовилися про партнерські умови співпраці.

 

– Це найцікавіше питання, яке можна було придумати. «Терра» – міський телеканал, для жителів Києва. Я народився і живу в Києві. І я знаю, що мені цікаво дивитися на своє місто не тільки з Печерських пагорбів чи з Хрещатика, а й із Оболоні, Святошина, Нивок. Ми зупинилися на тому, що нашим глядачем буде жіноча аудиторія Києва. Як кажуть, зрозумієш жінку – зрозумієш Бога. Ми намагатимемося зрозуміти жінку в контексті нашого каналу. За ліцензією, в нас інформаційно-просвітницький канал, але задумувався він як інформаційно-комерційний. В чому полягала б наша комерційність? У нас відкрилося дуже багато шикарних бутіків і магазинів, але не всі люди мають можливість щось там придбати. Основну масу людей більше цікавить, де є знижки, акції, розпродаж.

 

Наприклад, ми задумали програму «Пропозиція», щоб малий і середній бізнес міг скористатися телебаченням і донести свою інформацію до людей. Люди часто не знають, що за рогом їхнього будинку стоїть якийсь побутовий заклад, про який вони й не чули.

 

Вік нашої аудиторії не обмежений. Диференціація відбудеться у програмах. Зокрема, дітям ми розповімо про дитячі художні, танцювальні, спортивні чи музичні школи. Діти зараз дуже самостійні, вони самі вміють користуватися не лише пультом телевізора.

– Цю інформацію буде виведено в окремий сегмент.

 

– Над цим питанням ми зараз активно працюємо. Після початку планового мовлення ми повинні прийняти остаточне рішення щодо закупівлі програм. У нас є конкретні міркування щодо цього, конкретні і симпатичні пропозиції. Якщо ми купуватимемо, то документальні освітні програми, цікавинки, які допоможуть зорієнтуватися в мандрах. Ці програми здебільшого будуть розраховані на споживачів.

 

– Оскільки ми асоціюємо себе з комерційним каналом, то надамо можливість (у межах дозволеного) працювати телемагазинам. У людей до них різне ставлення. Коли я дивлюся чітко сформований мовний канал або той, який транслює теле- і кінофільми, то телемагазини, безумовно, мене там дратують. Вони там недоречні. А в світлі нашої концепції вони не зайві, бо повідомляють ту інформацію (де, що і як), яку ми хочемо донести до людей.

 

– У відсотках я вам зараз не скажу, щоб не помилитися. Але запевняю, що наш рекламний відділ і програмна дирекція все врахували. Це буде в межах дозволеного законом і так, щоби не руйнувати сприйняття каналу. Перевантаження не буде. Це буде сегментарно і не викликатиме відрази.

 

– Ні. Я розумію бажання Василя Степановича навести лад на каналі. Там було дуже багато сторонніх продакшнів, чимало з них робили неякісні програми. Мені за цей проект не соромно, хоча недоліки, безумовно, є. Ми її робимо спільно з Держприкордонслужбою, але при цьому залишалися незалежними (інакше це була б відомча, а отже й необ’єктивна програма).

– На сьогодні власного продукту у нас не більше 1,5 години. Запущено програму «Крамниця», працюємо над туристичною програмою, розрахованою на можливості небагатих і середнього достатку киян. Наприклад, тепер з’явилася можливість дешевше літати. Кияни мають про це знати. Ми повідомлятимемо про знижки, гарячі путівки, які можна дешевше купити. Ми подаватимемо інформацію по районах і мікрорайонах. Є ще програма «Пропозиція», в якій ми надаємо можливість представникам середнього і малого бізнесу розмістити свою інформацію. Програма про мандри називається «Терра інкогніта».

 

В запуску ще певна кількість програм, але їх поки що волію не називати. Муніципальну тематику ми вивели в програму «Місто». Вона йтиме ранковим і вечірнім блоком.

– Новини – це надзвичайно витратна річ. Я знаю, що інформаційна служба – це канал у каналі. Це дуже складно, ми на це не йдемо. Ми шукатимемо інформаційний привід і робитимемо інформаційну програму, в якій приділятимемо увагу кожному району столиці. Акцент робитимемо на позитивному прикладі. Наприклад, на Подолі булочки на 5 копійок дешевші, ми дізнаємося, яким чином це вдалося досягти і чому на Оболоні цього не зробили. Сьогодні Україна на центральних телеканалах представлена бігцем, куцо. Ми більше знаємо про закордонні справи. Колись кожна область представляла свої програми на каналі УТ-2, зараз щось подібне намагаються робити на КРДТРК у проекті каналу громадського мовлення, але цього замало. Так само в Києві всі поінформовані про справи Верховної Ради, Кабміну, міськради, а про те, що робиться в їхньому власному районі – майже ніхто не знає.

 

Проекти, які ми робили для Першого національного, наприклад, культурологічна щоденна програма «Одвічні істини», навряд чи буде доречною у нас. Програми «Кордон» і просвітницького проекту «Чітко і ясно» на нашому каналі не буде. Зате буде доречним, на мою думку, дуже симпатичний проект «За компанію».

 

Я хотів би зауважити, що ми усіляко відмежовуємося від політики. Політика буде присутня лише у площині конкретних дій представників міської, районної влади щодо соціального і матеріального захисту людей, покращення їх добробуту. Нас цікавить, що вони зробили на сьогодні, а не їхні гасла і наміри на майбутнє. Наприклад, кожен міський чи районний депутат має прямі депутатські обов’язки. Тому нехай відповідає, як він їх виконує.

 

– Яка редакційна політика каналу?

– На каналі працює 45 чоловік, із яких 12 журналістів. У нас затверджений редакційний статут. Я так думаю, що протягом двох місяців остаточно сформуємо штат. Ми зорієнтуємося, кого нам бракує, а хто нам не підходить. А можливо, комусь не підійдемо ми. Наші журналісти працюють на декількох проектах, роботи у них вистачає. Я свідомий того, що 12 журналістів мало і для інформаційної програми «Місто». Тому інформаційна служба поки що працює у Дніпровському і Деснянському районі, але ми відпрацюємо схему, а тоді розширимо її на все місто.

– Це питання також наразі остаточно не вирішене. Обличчя і голос телеканалу обов’язково будуть визначені.

– Думаю, через місяць я буду готовий відповісти на ці питання.

– Моя думка щодо цього специфічна. Я не розумію поняття прайм-тайм, я його категорично відмітаю, на телебаченні його немає. Значна кількість людей дивляться телевізор як удень, так і вночі. Прайм – це саме та програма, яку ти представляєш конкретній аудиторії. Крім того, я переконаний, що сьогодні дивляться не канал, а програму. І, як казав Кузьма Прутков, «нельзя объять необъятное». Скільки людей тебе знайшло, стільки й бачить. Якщо технічно, то ми всі чудово знаємо кількість домогосподарств у кожного кабельного оператора. На сьогодні ми увійшли в мережу «Укртелебуд» та «Інформаційні технології», «Волю». Це вже факт, який стався. Крім того нам симпатичне «Максимум-TV». Зараз узгоджуються технічні можливості і ми будемо присутні в «Максимум-TV». Після цього у нас з’явиться можливість увійти в «Київтелесервіс», угоду з яким у нас уже підписано. У столиці є декілька малих кабельних операторів, із якими ми також не проти співпрацювати. Взагалі-то претензії у нас на весь Київ.

 

– Давайте поговоримо про передмістя Києва пізніше. Якщо нас захочуть бачити Бровари, Бориспіль, Вишгород, то ми із задоволенням до них прийдемо. Ми цю ідею не відкидаємо, але й не хочемо нав’язуватися. Ми хочемо, щоб у нас був цікавий продукт, а оскільки в передмісті живе багато людей, які безпосередньо пов’язані з Києвом, то це теж наш глядач.

 

– Ця частина діяльності каналу, яка, як і сам канал, тільки стає на ноги. Всі рекламні агенції хочуть побачити привабливий ефір. От коли він сформується і матиме певний товарний вигляд, тоді й підуть пропозиції. Нині вся рекламна політика зводиться до особистих контактів із рекламодавцями. У нас є рекламний відділ, який цим займається.

 

– Як не дивно, заробити можна на всьому, єдине – щоб це не суперечило твоєму сумлінню.

 

– Радує те, що ніхто не жене в шию, що із завтрашнього дня ти повинен заробляти. Безумовно, витрати мінімізовано. Ми не можемо сьогодні розкошувати. Але мені дуже подобається одна фраза з п’єси Гельмана «Мы, нижеподписавшиеся», у якій ішлося про введення в експлуатацію заводу: «Недоработки есть, но завод хлеб печь может». Тому наше завдання нині – увійти до киян, увійти з ними в безпосередній контакт. І я певен, що таким чином ми вийдемо і на фінансове благополуччя.

 

Наші засновники ставляться до цього з розумінням. Ми домовилися таким чином, що працюємо до кінця року і перевіряємо практикою наші наміри. По завершенню цього року ми відпрацюємо всі ті питання, які у нас ще не з’ясовані. Я поважаю людей, які вміють малювати красиві плани і графіки, у нас вони теж є. Але ми їх повинні перевірити щоденною роботою.

 

– Це наша провина, старий сайт треба було давно зняти. Зараз запущено новий, на який всіх і запрошуємо.

 

– Аж ніяк. Якби в легкій атлетиці бігун змагався на доріжці сам із собою, це було б і нецікаво, і непродуктивно. Сам побіг – сам прибіг. Нам цікаві конкуренти, їхня присутність лише стимулює і надає азарту до праці.