Під кінець січня добігла логічного кінця кількамісячна кампанія борців за мораль молодого покоління, навіяна появою в інтернеті минулої осені скандального відео «Рівненські придурки». Як і очікувалось, усе завершилося масштабними громадськими слуханнями, на які приїхали «гуманітарний» віце-прем’єр Іван Васюник, народний депутат Микола Томенко і в. о. голови Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі Микола Бойко. Представницьке зібрання в залі органної та камерної музики (колишній костел) розпочалося з демонстрації «культурного шедевру» такого рівня, який у цих стінах досі ніхто б демонструвати не наважився – присутнім ще раз показали знаменитих «Придурків». Спеціально для тих, кому досі не «пощастило» побачити скандальне відео, яке, за великим рахунком, покликало в дорогу до провінційного Рівного самого віце-прем’єра.

 

Друкований орган Рівненської облради «Вісті Рівненщини» (ця газета восени першою розповіла про специфічний «відеошедевр») яскраво описав атмосферу в залі під час «кіносеансу»: «Присутні у залі жінки, закриваючи очі, відвертали голови від гидкого видовища, а чоловіки лише мовчки похитували головами та щось невдоволено буркотіли на вухо сусідові». І це при тому, що, як вказує газета, «найбільш пікантні моменти стрічки... залишили поза увагою присутніх». «Але і без них фільм вражав ницістю», – резюмує видання.

 

Невдовзі вражені глядачі дізналися, що Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі визнала: фільм належить до порнографічної продукції та такої, що принижує особистість, пропагує невігластво, блюзнірство та неповагу до батьків. Тому згідно з Законом України «Про захист суспільної моралі» фільм заборонений до обігу та розповсюдження на території України. Ось тільки, як виявилося зі слів старшого помічника прокурора області з питань захисту прав і свобод неповнолітніх Валентини Костенко, висновки вищезгаданої комісії не можуть бути покладені в основу звинувачувальних вироків проти авторів фільму. Причина проста – експертизу проводили фахівці без відповідної ліцензії. Коло замкнулося?..

 

Дещо в інше русло розмову перевів наймолодший депутат Рівненської міської ради Віталій Шабунін, який у свої 23 роки вже є радником голови облдержадміністрації. Він збігав до найближчого кіоску і купив порножурнал. А потім, як розповідає газета «Рівне вечірнє», «зі сцени показав усім присутнім розворот із оголеною жінкою у доволі відвертій позі, натякнувши на “успішну” боротьбу правоохоронних органів із розповсюдженням порнографії. Присутні в залі були здивовані, а найбільше змусили ніяковіти нового прокурора області Анатолія Пришка та начальника рівненської міліції Ярослава Голомшу – їм сороміцький журнал на слуханнях тицьнули в руки. Після цього Шабунін зробив висновок, що у деградації молоді винні політики, з дозволу яких вулиці міст заполонила реклама цигарок та тютюну, а по телебаченню крутять бездарні фільми».

 

Гроші, витрачені Шабуніним на порножурнал, виявились, можливо, найефективнішою за 23 роки його життя інвестицією у власне кар’єрне зростання – віце-прем’єр Васюник просто на слуханнях запропонував наймолодшому рівненському депутатові стати його радником. «Купив порножурнал і їде до віце-прем’єра», – дотепно резюмувало «Рівне вечірнє».

 

Менш цікавим і більш прогнозованим виявився підсумок слухань: присутні, як і під час аналогічних заходів у районах, по суті висловилися за цензуру в інтернеті, винесення гральних автоматів за межі населених пунктів і більш суворі покарання продавців, які відпускають цигарки й спиртне неповнолітнім.

 

Але у дієвості подібних заходів засумнівалися, схоже, й найвисокопоставленіші гості слухань. Ось кілька характерних цитат із розлогого звіту про перебіг слухань, який вмістила газета «Вісті Рівненщини»:

 

 

«...Народний депутат України Микола Томенко делікатно пояснив радикальним прихильникам морального відродження нації, що просувати ті “правильні” законопроекти у Верховній Раді – “далеко не мед”. “... Можна лише уявити, скільки сил і здоров’я витратила наша команда, аби зробити перший крок по наведенню порядку з курінням. Головне, що нашими ворогами у цьому питанні є не лише політичні опоненти. Одного разу колега з помаранчевого табору дорікнув, мовляв, ти “заборонити” пиво хочеш, а з чого ми тоді будемо фінансувати передвиборчу компанію. Тому це добре, що регіональна еліта почала висловлюватись за суцільні заборони, я ж намагався заборонити рекламу алкоголю і тютюну на носіях зовнішньої реклами, і мене мало не побили...»

 

Утім, Микола Томенко все ж запевнив присутніх, що, на його думку, «вже в лютому буде заборонена реклама алкоголю і тютюну на зовнішніх носіях, а наступного року за вашої допомоги можна буде заборонити рекламу алкоголю в денний час на телебаченні». А Іван Васюник пообіцяв, що «всі пропозиції учасників слухань будуть сформовані у вигляді законодавчих ініціатив, а виголошені зауваження незабаром покладуть на стіл урядовцям».

 

Своєрідно використав резонансний інформаційний привід телеканал «Рівне 1». Безпосередньо у день слухань він запросив до студії Миколу Томенка, який став гостем випуску «Новин Рівного». Само собою, в новинах вийшов розлогий сюжет про подію. А вже кількома днями пізніше на каналі пройшли власні громадські слухання на схожу тему – «Соціально-правовий захист дітей у Рівному».Місцеві чиновники «освітянсько-сімейно-молодіжного» профілю, правоохоронці, журналісти і священнослужитель протягом 45 хвилин дискутували про те, якого саме захисту потребують діти у Рівному і що для цього можуть зробити дорослі. Програма у форматі ток-шоу вийшла динамічною завдяки переважно двом моментам: по-перше, постійним намаганням ведучої Руслани Броновицької переводити виступи чиновників у русло конкретних проблем та, по-друге, активності все того ж депутата міської ради Віталія Шабуніна. Щоправда, через велику кількість різнопланових гостей якогось підсумкового висновку зробити не вдалося – кожен говорив здебільшого про свою ділянку роботи. Тому після перегляду так і хотілося запитати: «І що?..».

 Невідомо, який насправді резонанс матимуть усі ці слухання у столичних владних кабінетах, а ось продемонстрований зі сцени органного залу порножурнал «відгукнувся» наприкінці січня ще одним інформаційним приводом. «У Рівному міліція шукала порнографію», – повідомила 31 січня «Рівненська газета». Як виявилося, в одному з газетних кіосків Рівного правоохоронці вилучили тираж журналу під назвою «Соблазн», запідозривши, що це порнографічне видання.

 

«Видавці та реалізатори переконують, що журнал еротичний і має всі необхідні дозволи на друк та розповсюдження, – пише «Рівненська газета». – Є висновки експертизи, яка підтвердила, що “Соблазн” має еротичний характер і не відноситься до порнографічної продукції, – переконує кореспондента видання підприємець – орендар кіоску. – Крім того, за вимогою відповідних служб, журнал на вітрині був запакований, побачити можна було лише його назву. Також на упаковці була відповідна позначка, що його можуть придбати лише повнолітні особи».

 

Газета розшукала й адвоката видавничого дому «Флеш», який є видавцем вищезгаданого журналу. Адвокат Микола Чайка підтвердив: «Журнал “Соблазн” еротичний, і аж ніяк не порнографія. Це підтверджують дві експертизи. Спочатку макет номера перевірили мистецтвознавці Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Мін’юсту України. Вони дали висновок, що видання відноситься до еротичних. Після друку всього тиражу примірник “Соблазну” повторно пройшов ту ж саму експертизу. Спеціалісти, які мають відповідну освіту, кваліфікацію та зареєстровані у реєстрі Мін’юсту України згідно із Законом України “Про судову експертизу”, підтвердили: журнал – не порнографія. Випадки, коли правоохоронці вилучають тираж журналу, у нас уже траплялися і в інших містах – Чернігові, Сумах, Херсоні. Однак кожного разу ми доводили свою правоту у суді і всі кримінальні справи були закриті. Вчора подібну справу ми виграли у Рівному: суд скасував постанову міської прокуратури про порушення кримінальної справи проти розповсюджувача нашої продукції». На думку адвоката, яку навела «Рівненська газета», «вилучаючи у кіосках продукцію, яка має всі необхідні дозволи та погодження, міліціонери працюють “на показники”».

 

А от правоохоронці мають підозри, що журнал таки порнографічний. В. о. начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей МВ УМВС у Рівненській області Іван Прус повідомив, що правоохоронці вже мали справу з видавничим домом «Флеш». «Це не перший такий випадок, уже є порушені кримінальні справи, – заявив він «Рівненській газеті». – Вилучені цього разу журнали ми направили на експертизу спеціалісту Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі. (Саме вона, нагадаємо, давала експертну оцінку й відео «Рівненські придурки». – Авт.) Після його висновку зможемо остаточно стверджувати: порнографія це чи ні».

 

Ну а тим часом молодий противник порнографії Віталій Шабунін, якого віце-прем’єр Іван Васюник запросив у радники, потихеньку збирається до столиці. «Я відправив у міністерство своє резюме і чекаю більш конкретної розмови, – розповів він газеті «ОГО». – Головне, щоб можлива нова робота не забирала мене повністю з Рівного, і я мав хоча б два вихідних, щоб працювати тут. Адже я – спочатку депутат, а потім усе інше».

Отже, принаймні одній молодій людині громадські слухання дійсно допомогли...

 

Перипетії навколо посади головного лікаря Рівненської обласної клінічної лікарні, як і прогнозувалося, плавно перейшли із року старого в рік новий. Нагадаємо, що головним ньюзмейкером тут виступає близький до екс-губернатора Василя Червонія депутат облради від УНП Мирослав Семанів, який боровся за цю посаду впродовж усього 2007 року. При цьому Семанів виявився настільки активним у інформаційному просторі, що низка місцевих ЗМІ в рамках заснованого ними рейтингу «Журналістське визнання – 2007» присвоїли йому звання «Медик року» та вручили відповідну грамоту. Відтоді свої статті у близькій до Червонія газеті «Волинь» Семанів, окрім інших своїх посад, підписує й цим титулом також.

Нагадаємо: Семаніва, який обійняв цю посаду одразу після Помаранчевої революції, коли Червоній став губернатором, звільнили, потім – поновили, потім облдержадміністрація подала касаційну скаргу на відповідне рішення Рівненського райсуду... Одним словом, пресі й телебаченню було про що повідомляти. І ось 14 грудня під час чергової сесії облради стало відомо: Верховний суд зупинив виконання рішення районного суду до завершення касаційного оскарження. На цьому, власне, інформаційний рік у цій темі й закінчився. Та передчуття, що Семанів-ньюзмейкер заявить про себе і в 2008-му, виправдалося цілком: Семаніва ще раз звільнили, а потім прийшло рішення Верховного суду, яке фактично визнає його керівником обллікарні. І це, схоже, теж не кінець. Утім, про все по порядку.

 

На січневій сесії облради питання про відставку Мирослава Семаніва несподівано після взаємних звинувачень ініціювала його колега Віра Кобилянська. Депутати з гумором поставилися до такої пропозиції... і 45 голосами підтримали звільнення Семаніва з посади головного лікаря. Обстановку на сесії «Рівненська газета» описала ледь не в стилі Ільфа і Петрова: «“Руки геть від Семаніва”, – сказав лідер фракції УНП Василь Червоній.

 

Тим часом до Рівного надійшла ухвала Верховного суду, яка фактично визнала Семаніва законним головним лікарем обласної лікарні. Конкурент «Рівненської газети» газета «Рівне вечірнє» відгукнулась напродовження протистояння промовистим заголовком «А віз Семаніва і нині там». За твердженням газети, депутати облради при потребі готові ще раз звільнити Семаніва з посади.

 

«Семанів каже, що звільнити його неможливо – якщо вже Верховний суд визнав його керівником обллікарні, то вже ніхто не вправі його чіпати, принаймні до закінчення контракту у 2010 році, – зазначає видання. – Нові спроби усунути його з посади – ніщо інше як “політичне переслідування та правове невігластво”, і вже незабаром ображений Семанів планує звернутися до міжнародних організацій, щоб захистити свої права. Адже закону не порушує та й у колективі, як він каже, його поважають. “Стосунки з працівниками прекрасні, – розповідає пан Мирослав. – Вони мене на руках носять, а коли заходжу до лікарні, то хлопають мені...” Час минає, а лікарі вже другий рік не знають, хто ними керує – то Семаніва звільняють, то поновлюють. Крім того, досі не пройдена акредитація обллікарні, а в колективі, як розповідають працівники медзакладу, попри слова головлікаря, все ж є чимало незадоволених його керівництвом».

 

...Автору цих рядків невідомо, чи справді аплодують Мирославу Семаніву лікарі обллікарні, зате рівненські журналісти, думається, такий привід мають. Чому б їм у цьогорічному червні знову не присвоїти Мирославу Семаніву якийсь титул у рейтингу популярності – за активність у інформпросторі?

 

Наприкінці місяця топ-темою не лише місцевих ЗМІ стала трагічна загибель шістьох підлітків із села Здовбиця Здолбунівського району – повертаючись залізничними коліями з дискотеки в сусідньому селі Івачків, вони потрапили під поїзд «Київ – Івано-Франківськ». Загалом дітей було семеро – один хлопець залишився живим.

 

Місцеві ЗМІ відреагували на трагедію по-різному. Приміром, газета облради «Вісті Рівненщини» обмежилася заміткою в чотири абзаци під заголовком «У Здовбицю прийшла біда»,а«Рівненська газета»,окрім розлогих матеріалів у кількох номерах поспіль із масою коментарів і репортажем із місця трагедії, виготовила йвласну інфографіку «Схема ймовірного розвитку трагічних подій у ніч з 26 на 27 січня». Явище само по собі прикметне, бо більшість місцевих газет на Рівненщині не лише не виготовляють власну інфографіку, а й не використовують чужої.

 

Питання про етичні межі дозволеного у висвітленні трагедії кожен ЗМІ вирішував по-своєму. У матеріалі газети «Рівне вечірнє» під заголовком «Остання прогулянка» можна було прочитати таке (цитуємо дослівно. – Авт.): «Місце трагедії, яка сталася у неділю, навіть у понеділок можна було вказати точно: понад тридцять метрів колії були вкриті людським мозком, згустками крові, уламками кісток. На одній із шпал у чорній шкарпетці лежала чиясь відрізана п’ята...» Теж відверто, але менш натуралістично змальовує картину трагедії «Рівненська газета», наводячи слова одного з лікарів: «Я підняв куртку, думав віднести від колії… а звідти рука випала. Наші колеги в целофанових мішках тіла по хатах розносили».

 

Частина місцевих ЗМІ активно висвітлювали трагедію і в інтернеті: приміром, на порталі «ОГО» відповідний матеріал упродовж дня постійно оновлювався, а з 35 повідомлень на стрічці онлайн-новин, які з’явилися протягом дня 28 січня, сімнадцять було присвячено саме подіям у Здовбиці.

 

Газета «Рівне вечірнє» теж присвятила частину своєї стрічки онлайн-новин оперативному відслідковуванню обставин і ходу розслідування трагедії – 6 повідомлень із сімнадцяти впродовж дня були присвячені саме цій темі.

 

Проте привертає увагу той факт, що перше повідомлення на порталі «ОГО» про трагедію, яка трапилась близько першої години ночі 27 січня, з’явилося 27 січня об 11.53, а на сайті «Рівне вечірнє» – о 9.08 ранку в понеділок, 28 січня (тобто через 32 години після трагедії). Так само у понеділок повідомив про трагедію й телеканал «Рівне 1». А тим часом для більшості газет Рівного проблема оперативності у висвітленні небаченої для області трагічної події взагалі не стояла – адже виходять вони лише раз на тиждень, у четвер чи п’ятницю…