Українською мовою у Запоріжжі виходять хіба що друковані ЗМІ, власниками яких є органи місцевої державної адміністрації. Більшість же комерційних видавців вважають, що запускати видання українською мовою невигідно: є інерція ринку – читацька звичка, є інертність рекламного ринку, який підозріло реагує на щонайменші «новації» у звичних алгоритмах зв’язків. Проте нещодавно в Запорізькій області з’явилися охочі піти на експеримент.
Майже півроку тому тут почала виходити перша в регіоні приватна україномовна газета «Просто». Її видавці та власники – родина Василенків. Наразі їм також належить один з найпопулярніших тижневиків в області «Суббота плюс». Кілька років тому в ньому почали з’являтися україномовні сторінки, які були об’єднані спільною рубрикою «Не тільки для українців». Там були зібрані маловідомі факти з краєзнавства та історії України.
Рішення винести ці україномовні сторінки в окрему газету прийшло не одразу. Засновник газети «Просто» Юрій Василенко зізнається, що навіть родина не мала одностайної думки з цього приводу. Наприклад, була ідея просто зробити окремий україномовний додаток для «Субботы плюс». Проте згодом від неї вирішили відмовитися.
«Тепер я бачу, що це був вірний крок. Ми отримали дуже добру підтримку читачів. Спочатку люди були в абсолютно шоковому стані. Багато хто дзвонив, писав, щоб подякувати або висловити свою думку. Зараз газету сприймають, як даність. Пройде ще трохи часу і нас буде читати така ж сама кількість людей, як і російськомовні видання»,- Юрій Василенко не приховує оптимізму.
Він впевнений, що, попри стереотипи, Запоріжжя дуже легко українізувати: «У 1991 році за незалежність України проголосувало близько 20% жителів міста. Причому цей процент патріотично налаштованих громадян досить стабільний. Адже та сама кількість людей під час президентських виборів проголосувала за Віктора Ющенка. Для Запорізької області це близько 300 тисяч чоловік. І більшість з них вважає своєю рідною мовою саме українську. Тобто певна кількість національно свідомих громадян присутня. Але, щоб знайти нашого читача, потрібна велика рекламна кампанія. Її ми, на жаль, поки що не можемо провести».
Юридичні, технічні та рекламні потреби газети поки що забезпечують відповідні підрозділи «Субботи плюс». Юрій Василенко не приховує, що автономне існування «Просто» було б проблематичним: «Якщо середня зарплата по Запорізькій області – 1400 гривень, то наші співробітники заробляють ще менше».
Наразі в штаті видання офіційно працює 4 (чотири) людини. Зі своїми авторами газета співпрацює на позаштатній основі. Головна причина цієї ситуації – обмежений бюджет, який поки що не дозволяє забезпечити журналістам повноцінну зарплату. Але у цієї проблеми є й інший бік – обмеженість кадрових пропозицій:
«Якби справді знайшлася людина, яка нам підійшла, ми б знайшли гроші та взяли її на роботу. До нас приходило досить багато авторів. Але всі вони або погано знають українську мову, або не вміють писати, або і одне, і друге... До того ж молодому поколінню журналістів не вистачає ерудиції. Вони не обізнані в елементарних речах, зовсім не знають історії», - стверджує пан Василенко.
Зараз тираж газети становить 5 тисяч екземплярів. Поки що числа видання можна придбати тільки в Запоріжжі. Вийти на всю область не дозволяють проблеми з розповсюдженням.
«70 відсотків запорізької преси розповсюджується через приватних постачальників. Нові видання вони не хочуть брати ні під яким приводом. Тим більше коли мова йде не про гламурний журнал, а про серйозну, аналітичну, та ще й україномовну газету. Тобто мова – це не єдина «причина», а одна з ряду причин, що супроводжує процес становлення», - розповідає Юрій.
Візитна картка «Просто» – карикатура на першій сторінці. На сатиричних зображеннях – місцеві політики та чиновники. Поки, за словами видавців, скарг і претензій ніхто з місцевих бонз не висловлював.
Юрій Василенко вважає, що зараз газета знаходиться на початковому етапі, і обіцяє, що за рік читачі побачать зовсім інакше видання: «Ми проведемо серйозне соціальне дослідження, щоб зрозуміти куди рухатися далі. Поки ми утримуємо його за рахунок родини та думаємо утримувати надалі. Є плани тільки розвивати його, а не закривати».
Не втрачають вони також надії на те, що «Просто» зможе вийти на самоокупність:«Спочатку ми орієнтувалися на термін два роки, але не знаю - вдасться це зробити чи ні. Люди починають давати в газету рекламу, коли її тираж сягає 10 -15 тисяч примірників. Наше завдання – досягти такого показника. Цього буде достатньо для мінімального комерційного успіху. Тоді з’явиться надія і на подальше грошове наповнення».
Запорізькі медіаексперти мають різні погляди на перспективи існування україномовної преси в регіоні.
На думку головного редактора газети «Истеблишмент» Олексія Коцура, якщо всі видання на запорізькому ринку – збиткові, то «Просто» є головним претендентом на перше місце: «Для того, щоб зрозуміти ситуацію, досить запитати в штабі будь-якої місцевої партії, яким є співвідношення їх україномовних багатотиражок до російськомовних».
Як вважає голова Запорізького прес-клубу реформ, професор Інституту журналістики і масової комунікації Запорізького інституту державного і муніципального управління Олег Богуславський, поява україномовного видання в регіоні актуальна, але важливо, щоб воно було зорієнтовано на молодіжну аудиторію: «Попит на українську мову зараз є, але здебільшого серед студентської молоді. І цей відсоток, за моїми спостереженнями, досить великий. Інше питання – наскільки ця газета якісна не з точки зору мови, а як медіапроект. У виданні повністю відсутня реклама. Незрозуміло, наскільки довго в інвесторів вистачить грошей, щоб утримувати її власним коштом. Для того, щоб вийти на свою аудиторію газеті «Просто» треба проводити піар-акції, шукати свою аудиторію та йти до неї спілкуватися. Щоб потенційні читачі дізналися про її існування...».
«Детектор медіа» продовжує моніторинговий проект, що проводиться за фінансової підтримки Посольства Сполучених Штатів Америки. У проекті передбачено обмін матеріалами і досвідом між «Детектор медіаю» та низкою громадських організацій і видань у кількох регіонах України (Львів, Донецьк, Сімферополь, Рівне, Кременчук (Полтавська область), Запоріжжя). Предметом моніторингу є стан регіонального медіаринку, становлення медіа як бізнесу, рівень свободи слова, правового захисту журналістів та професійних стандартів у період виборчої кампанії та у післявиборчий період.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.
Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена