«Джинси» в Рівному на виборах-2007 було більше в газетах, ніж на телебаченні, а тим часом у міському комунальному тижневику працівники пересварились з редактором, дійшовши аж до Президента. Найактивніше у ЗМІ області агітував БЮТ, обидва місцеві телеканали влаштували дебати за власний кошт, а аналізу програм партій у місцевій пресі майже не було.

 

У період виборчої кампанії серйозного перегрупування сил у місцевих ЗМІ не відбулось. На відміну від попередніх кампаній, в області не створювались нові ЗМІ «під вибори», які згодом закривались ледь не відразу після завершення чергової кампанії з огляду на втрату інтересу з боку інвестора.

 

На думку місцевих експертів, значно зменшився інтерес партійних штабів до друкованих ЗМІ, натомість зріс – до телебачення. Приміром, джерело у топ-менеджменті провідного недержавного телеканалу області «Рівне 1» повідомило, що на політичних розміщеннях канал заробив приблизно на 20% більше, ніж під час чергових виборів 2006 року. Натомість обсяги політичних розміщень у газетах, за оцінками аналітиків, зменшились майже утричі – як за кількістю задіяних газет, так і безпосередньо за обсягами. На цих виборах не йшлося, як у 2004-му чи 2006-му, про започаткування спеціальних газетних майданчиків для політагітації у вигляді тематичних вкладок – уся реклама без проблем вміщалась у «тілі» основних статей.

 

Найактивніше і найбільш рівномірно з місцевими ЗМІ працювали чотири політичні сили – БЮТ, НУНС, Партія регіонів та Блок Литвина. Це стосується як телебачення, так і друкованих ЗМІ – в рівній мірі обласних та районних, приватних і державно-комунальних.

 

Середньою за активністю була політична агітація в ЗМІ ще чотирьох суб’єктів виборів – КПУ, СПУ, ВО «Свобода» та Партії зелених.

 

Так, комуністи «засвічувались» епізодично – йдеться про окремі ефіри на телебаченні, публікації в близькій до Партії регіонів газеті «Вільне слово» та щомісячна тематична сторінка у районній газеті «Володимирецький вісник», генеральним спонсором якої є КП «Володимирецький агропромбуд», котре очолює «списочник» КПУ Віталій Бурма (№ 104).

 

Соціалісти агітували переважно через власну газету «Рівненський діалог», а також з’являлись у телеефірі – приміром, на каналі «Рівне 1» демонструвалось два фільми про Василя Цушка. Широке висвітлення місцевими ЗМІ приїзду на Рівненщину Миколи Рудьковського в статусі міністра транспорту і зв’язку теж певним чином привернуло увагу до політичної сили, яку представляє міністр.

Партія зелених більш-менш активно рекламувалась на телебаченні, проте в газетах була не дуже помітною.

 

Цікава ситуація склалась із ВО «Свобода» – чи не найактивніше її позиція висвітлювалась у газеті «Волинь», близькій до Василя Червонія, голови обласної організації УНП, екс-губернатора і екс-нардепа першого-четвертого скликань (1990-2006 рр.). Сам Червоній участі в цій виборчій кампанії не брав – на відміну від свого партійного «шефа» Юрія Костенка, який двічі приїжджав на Рівненщину й агітував за НУНС.

 

Зрештою, до умовної зони мінімальної активності в політичній агітації можна віднести ще чотири політичних сили – «Християнський блок», блок Людмили Супрун «УРА», Партію вільних демократів та Блок «КУЧМА». Для них були характерні в цілому незначні обсяги розміщень.

 

Інші суб’єкти виборчого процесу (загалом 9 з 21 учасника виборчої гонки) політичної агітації в місцевих ЗМІ практично не вели й у власних редакційних матеріалах ЗМІ області фактично не згадувались.

 

Таким чином, можна стверджувати, що виборець області отримав з місцевих ЗМІ те чи інше уявлення про політичну діяльність та програмні положення трохи більше ніж половини з-поміж 21 суб’єкта виборчого процесу.

 

За оцінками аналітиків, у цьогорічній політичній агітації в ЗМІ Рівненщини було менше агресії, але більше «джинси». В цілому найбільш гострими були матеріали БЮТ. При цьому прийняття рішень по розміщеннях у друкованих ЗМІ було значною мірою переміщене з центру в регіони.

 

Характерна тенденція: якщо телеканали працювали «чисто» (вся інформація, в якій можна було б побачити ознаки політичної агітації, йшла з відповідними «відбивками»), то газети «викручувались» хто як міг. Це було помітно під час аналізу номерів обласних та районних видань за один певний тиждень, підкріпленого наступним спілкуванням з рядом редакторів. Виявилось, що якщо, приміром, одні газети відмовляли штабам у публікації даних соцопитувань без усіх реквізитів, які вимагає закон, то інші легко публікували подібні матеріали.

 

За словами одного з топ-менеджерів провідної видавничої компанії області, «газети в цій виборчій кампанії поділились на дві категорії – одні хуліганили на всю котушку, інші – керувались все ж таки законом про вибори й редакційною політикою». Друкованим ЗМІ Рівненщини, за оцінками місцевих експертів, значно додавав упевненості факт практичної відсутності «наїздів» на газети під час цьогорічної виборчої кампанії. Мовляв, чого ж боятись: у Донецьку чи в Криму нікого не закрили – не закриють і в нас.

При цьому аналізу програм політичних партій, аналітики на виборчу тематику в газетах було обмаль – переважали матеріали або замовні, або суто інформаційні. Проте, окремі спроби аналітики таки вдалося зафіксувати: приміром, газета «ОГО» яка позиціонує себе як ділове видання, дослідила й порівняла обіцянки ключових суб’єктів виборчого процесу в плані розвитку підприємництва, а найтиражніша в області «Рівненська газета» за кілька днів до виборів розмістила авторський матеріал обсягом майже на цілу шпальту, присвячений різноманітним політтехнологіям, які використовувались у виборчих кампаніях різних років на Рівненщині.

 

Спільним для друкованих та електронних ЗМІ Рівненщини в цій кампанії був низький відсоток залучення до коментування виборчих подій місцевих незалежних експертів – політологів, соціологів тощо. Дехто з опитаних автором журналістів пояснює це порівняно невеликим колом осіб, які потенційно могли б виступити в регіоні в ролі подібних незаангажованих експертів. Інші співрозмовники «Детектор медіа» вказують на бажання окремих редакторів не ускладнювати собі життя розміщенням різноманітної аналітики, яку хтось із упереджених партійних штабістів міг би потрактувати як надання переваги тому чи іншому суб’єкту виборів – з можливістю відповідного подальшого оскарження матеріалів даного ЗМІ.

 

На думку топ-менеджера провідного видавничого дому Рівненщини, з яким поспілкувався на цю тему кореспондент «Детектор медіа», «ведмежою послугою» читачам і глядачам є положення виборчого закону, що фактично забороняють ЗМІ агітувати за ті чи інші політичні сили та ускладнюють публікацію результатів опитувань, пов’язаних із виборами.

 

«В результаті менеджери ряду місцевих ЗМІ просто не зацікавлені у розгортанні дискусій навколо програм і діяльності партій, в розміщенні аналітики тощо, – зазначив співрозмовник «Детектор медіа». – Мовляв, будемо все висвітлювати або суто інформаційно, або за гроші – нащо зайвий головний біль? Або взяти вуличне опитування: за кого голосуватимете. Людям це цікаво, але хто в редакції стане морочитися, підраховуючи похибку для вуличного опитування десятьох людей і т.д. Простіше відмовитись від такої ідеї і взяти на це місце проплачений агітаційний матеріал. Таким чином від надмірної суворості закону, на мою думку, страждає споживач інформації. Треба дозволити ЗМІ відкрито агітувати – і хай люди роблять вибір самі, порівнюючи висвітлення однієї і тієї ж теми в різних ЗМІ. А хто з читачів не здатен до самостійної розумової роботи такого ґатунку – так тим і нині зманіпулюють, попри всі сьогоднішні законодавчі псевдообмеження».

Упродовж останнього місяця у ЗМІ Рівненщини трапився лише один конфлікт, і той не був пов’язаний із виборчою кампанією. В його епіцентрі опинилось комунальне видання Рівненської міської ради – тижневик «Сім днів».

 

Почалося з того, що колектив редакції оприлюднив на сайті «Незалежної медіа-профспілки України» відкритий лист щодо начебто порушень законів України з боку головного редактора видання Олега Тищенка. У документі, який підписали голова профспілкової організації редакції Галина Дубова, голова первинної журналістської організації Поліна Вальчук та працівники газети Валентина Погонська, Валентина Гриб, Ольга Гаврилюк і Марія Драновська, зокрема, стверджувалося, що з вини головного редактора і при його цілковитій байдужості працівники редакції з січня до квітня (4 місяці) не отримували заробітної платні. «З цього приводу окремі члени колективу звернулися з листом до міської прокуратури, – йдеться у листі. – Тих працівників редакції, які підписали листа, Тищенко О.О. піддавав тиску. У той же час заробітну платню знову було затримано майже на два місяці».

 

Також головного редактора звинуватили в тому, що він звільнив із порушенням трудового законодавства молоду журналістку Ольгу Корнійчук. Однак рішенням суду її було поновлено на роботі. «Ті журналісти, які мали свідчити в суді, захищаючи свою колегу, були покарані Тищенком О.О. за порушення трудової дисципліни», – зазначалось у листі.

 

«Складна ситуація виникла довкола колективної угоди, – наголошується далі у зверненні журналістів. – Приступивши до виконання своїх посадових обов’язків, Тищенко О.О. категорично відмовився дотримуватися умов колективної угоди, яка була укладена між адміністрацією та колективом. Профспілкова організація запропонувала головному редакторові укласти нову. Однак, незважаючи на створення робочої групи з підготовки колективної угоди, з поважних і без поважних причин її не укладено донині. Нещодавно головний редактор Тищенко О.О. представив на розгляд депутатів міської ради проект рішення про оптимізацію штатного розпису редакції. Цей документ був підготовлений знову ж таки з порушенням законів України. До речі, в ньому не виявилося посад журналістів...»

 

Насамкінець автори листа привернули увагу громадськості до того, що головний редактор газети Олег Тищенко є депутатом міської ради, обраним за списком «Нашої України». «В нього немає статусу недоторканності, але його зухвальство у ставленні до колег не має меж, – зазначається у листі. – Чи не тому, що Тищенко О.О. відчуває свою безкарність? Про що відкрито говорив працівникам редакції».

 

Газетярі стверджують, що вимушені були звернутися до Президента України, Секретаріату Президента України та Національної спілки журналістів України щодо недотримання законів нашої держави головним редактором, до того ж депутатом. Звернення направили до прокуратури Рівненської області. Після проведеної перевірки прокуратура підтвердила факти порушень трудового законодавства. Та, незважаючи на все це, зазначають вони, Олег Тищенко й досі перебуває на посаді головного редактора, готується до проведення реорганізації в редакції.

 

Тим часом сам Олег Тищенко у розмові з кореспондентом «Детектор медіа» відкидає звинувачення на свою адресу. Так, за його словами, затримка з виплатою зарплатні була викликана змінами у державних вимогах до розробки програми економічної підтримки тижневика, в результаті чого міська рада змогла розглянути допрацьований документ лише у квітні. Зі слів редактора, в цей час і сам він теж сидів без зарплатні. За словами Тищенка, жодна з контролюючих інстанцій, які перевіряли газету, суттєвих порушень не виявила. Що ж до звільнення журналістки Ольги Корнійчук, то Олег Тищенко прокоментував ситуацію так: «Коли на початку року ми звільняли Ольгу, то мали низку претензій до її професійних якостей. Вона скористалась правом оскаржити своє звільнення у суді. Після тривалого розгляду суд задовольнив лише одну вимогу пані Корнійчук – поновив її на роботі. Вимоги виплатити компенсацію та видалити з трудової книжки запис про звільнення (його лише закреслили) – підтримані не були. Я виконав рішення суду, ми знайшли порозуміння з Ольгою і вона приступила до роботи. Проте через тиск з боку Дубової та Вальчук, вирішила через два дні звільнитися і перейти на постійне місце роботи у «Вільне слово».

 

Затримку з ухваленням колективного договору головний редактор пояснив відсутністю результатів роботи спеціально створеної для цього групи, яка була сформована на зборах трудового колективу ще півроку тому. А у скороченні штату Олег Тищенко не вбачає нічого дивного: «Справа в тому, що у переліку комунальних підприємств міста, який формує міське управління економіки, наша газета значиться планово збитковою, – пояснює він. – Роботу та фінансово-економічний стан газети вивчала й комісія з питань бюджету й фінансів міської ради. Комісія рекомендувала скороти кількість працівників, і таким чином оптимізувати видатки газети. Адже вже зараз редакції для нормального існування потрібно від 360 до 400 тисяч на рік. 250 тисяч йдуть на зарплату працівника,100-120 тисяч – на друк газети. Після скорочення чисельності працівників вдасться зекономити 60 тисяч гривень на рік. Тому запропонували залишити 9 посад, що пізніше підтримали у рішенні й депутати. Зараз в редакції працює 14 працівників. У приватних виданнях газету такого формату й обсягу як наша можуть робити і 4 працівники». А відсутність у проекті нового штатного розпису журналістів, за словами Олега Тищенка, не обумовлює відсутність журналістів у газеті. «У всьому світі, в тому числі й у нашій газеті, існує практика роботи за трудовою угодою, – аргументує головний редактор. – Журналіст може виконувати конкретні завдання, наприклад готувати сторінки, і отримувати за це платню. Це дозволить скоротити видатки газети». Загалом же причиною тривалого конфлікту в редакції Тищенко називає небажання окремих працівників працювати в одній команді на благо газети. «Вони майже нічого не роблять і постійно хочуть виторгувати для себе комфортніші умови робот, – обурюється він. – Тищенко ж на поступки йти не захотів, тому і став їм «неугодним».

 

Тим часом голова обласної організації Національної спілки журналістів Дмитро Тарасюк, який відслідковує ситуацію в колективі комунального тижневика, вважає, що у конфлікті є вина обох сторін.

 

«Вимоги часу зобов’язують сьогодні редактора бути менеджером в комунальній газеті, – розмірковує Дмитро Тарасюк. – Він має опікуватися не тільки творчим і змістовим наповненням газети, а й фінансовими справами. В тому числі вчасно виплачувати працівникам заробітну плату. Про яку нормальну атмосферу в колективі можна говорити, коли працівники по 3-4 місяці не отримують заробітну плату? Навряд чи в таких умовах вони в першу чергу думатимуть про газету, адже на кону стоїть питання виживання».

 

Паралельно з офіційним друкованим органом Рівненської міськради газетою «Сім днів», виходить також тижневик «Літопис Заходу» (видається у Рівному з весни 2006 року). Цей факт не має відношення до трудового спору в «Семи днях», проте має безпосереднє відношення до висвітлення дій мерії і зокрема особисто секретаря міськради Юрія Торгуна. Видання, яке формально є незалежним, аналітики відносять до сфери інтересів саме Юрія Торгуна.

 

Обидва місцеві телеканали  – державний РТБ та приватний «Рівне 1» – мали однакову кількість угод з суб’єктами виборчого процесу – по 10. На каналі РТБ найактивніше вели агітацію БЮТ, Партія регіонів, Блок Литвина, СПУ та НУНС, трохи менш активно – КПУ та ВО «Свобода». На каналі «Рівне 1» найактивніше агітували БЮТ, Партія регіонів, НУНС, Блок Литвина та Партія зелених, трохи менш активно – СПУ та КПУ.

 

Обидва телеканали організували теледебати (на РТБ їх назвали «теледискусіями»). Генеральний директор РОДТРК Андрій Велесик пояснив різницю між теледебатами і теледикусіями так: проведення дебатів передбачає наявність великої студії та кількості учасників, а каналу РТБ площі й технічні умови приміщення поки що не дозволяють робити такі масштабні проекти.

 

Проте, фактично йдеться про один і той самий формат, просто назвали його канали по-різному. Як на РТБ, так і на «Рівне 1» теледебати мали такий вигляд: ведучий і четверо учасників. Тільки на РТБ теледискусії проводились у тій самій студії, в якій записувались і прямі ефіри журналістів каналу з гостями студії, а на «Рівне 1» для дебатів було облаштовано спеціальну студію з іншим дизайном, ніж для прямих ефірів.

 

На обох каналах дебати були безкоштовними для учасників. При цьому на РТБ провели дві теледискусії (з інтервалом у тиждень, у вечірньому п’ятничному телеефірі), а на «Рівне 1» – одну, у вечірньому ефірі в неділю. На РТБ теледискусії мали чітко окреслену тематику – перший випуск був присвячений соціальним питанням (обіцянки політиків щодо забезпечення молоді житлом, росту зарплат, пенсій, соціальних виплат), другий – депутатській недоторканості та пільгам.

 

У теледискусіях на РТБ взяли участь керівник обласного виборчого штабу НУНС Віктор Матчук, голова обласного відділення Партії регіонів, народний депутат 5 скликання Василь Берташ, перший секретар Рівненського обкому Компартії Олександр Вознюк, голова обласної організації ВО «Свобода» Степан Молчан, представник Блоку Литвина Світлана Богатирчук-Кривко, перший секретар Рівненського обкому Соціалістичної партії Леонтій Самчук, голова обласної організації партії «Батьківщина» Юрій Прокопчук та представник блоку «УРА» Роман Омельчук.

 

На «Рівне 1» у єдиному випуску теледебатів було чотири учасники. З них троє – ті самі, що й були на каналі РТБ – Віктор Матчук (НУНС), Олександр Вознюк (КПУ) та Світлана Богатирчук-Кривко (Блок Литвина). Натомість Партію регіонів у дебатах на «Рівне 1» представляв не Василь Берташ, а заступник голови обласного відділення ПР Олексій Губанов.

 

На РТБ теледискусії вела головний редактор телеканалу Галина Шепель, на «Рівне 1» – редактор прямоефірної програми «На часі» Олександр Курсик. Манера ведення теледебатів на обох каналах була схожою (як, певним чином, і склад учасників, про що йшлося вище). Переважали відкриті питання, які давали змогу політикам розкрити свою думку на певну тему або своє ставлення до певної проблеми. Кожен учасник мав можливість поставити запитання опонентам в рамках теми. На це відводилось 30 секунд, на відповіді – 2 хвилини. За регламентом уважно стежив ведучий, тому жоден з учасників не вийшов зі студії з претензіями на обділеність часом.

 

На РТБ дзвінків у студію під час теледебатів не було. Проте, було включення сюжету з опитуванням рівненців на центральному майдані міста, відзнятим попередньо. Дзвінки додали дискусії живості, проте відчутно затягнули її: ведучий пропонував висловитись по суті порушеного питання кожному з чотирьох гостей, у результаті відповідь на одне запитання глядача могла затягнутись до 5 хвилин. Згодом, вочевидь, за підказкою режисера, ведучий почав пропонувати політикам відповідати лише тим, в кого є що сказати по суті конкретного питання, але, як і слід було очікувати, сказати «по суті» бажав усе одно кожен…

 

Вся політична агітація йшла на місцевих телеканалах з відповідними «відбивками». Замовні сюжети на обох каналах виносились за межі випуску новин. Фактично, якщо в окремих місцевих газетах частка «джинси» в загальній кількості політично-агітаційних матеріалів за період виборчої кампанії сягала до 50%, то на обох місцевих телеканалах ні автор, ні опитані ним експерти подібних прикладів не пригадують. (Що в порівнянні з центральними каналами виглядало доволі контрастно).

 

На обох місцевих телеканалах виходили щоденні прямоефірні програми з гостями студії. На «Рівне 1» це програма «На часі», на РТБ – «З перших вуст». На РТБ ведучими таких ефірів були всі журналісти телекомпанії, залежно від графіку їхньої роботи. Натомість на «Рівне 1» за прямими ефірами були закріплені спеціальні ведучі – Олександр Курсик, редактор прямоефірної програми «На часі», та Руслана Броновицька, яка вела аналогічні прямоефірні програми на каналі ще під час виборчої кампанії 2002 року.

 

На «Рівне 1» активніше практикувався інтерактив. Часом наявність інтерактиву обумовлювалась із гостем-політиком: приміром, під час ефіру з Юлією Тимошенко дзвінків не було, натомість Юрій Костенко сам виявив бажання, аби додзвон у студію здійснювався. Загалом, основними гостями таких ефірів були заїжджі політики – Юлія Тимошенко, Юрій Луценко, Олександр Мороз, Адам Мартинюк, Володимир Литвин, Анатолій Гриценко, В’ячеслав Кириленко, Борис Тарасюк, Юрій Костенко, Руслан Князевич, Микола Томенко та інші. Під час окремих ефірів відчувалась попередня робота прес-служби гостя студії з ведучим: деякі питання, вочевидь, були «порекомендовані», щоб краще «розкрити» думки гостя. Проте, були й інші приклади: зі слів ведучих, «рекомендовані» питання часом відкидалися на користь власних, гостріших.

 

Безпосередньо в день виборів обидва телеканали вийшли з позаплановими випусками новин (зазвичай у неділю ні на РТБ, ні на «Рівне 1» новини не виходять). Крім того, на «Рівне 1» у вечірньому ефірі (з 22 до 24 години) вийшло ток-шоу «Доба вибору», яке складалось із двох частин. У першій частині попередні результати виборів (дані екзит-полів) коментували політологи й соціологи, у другій – з журналістами, які розмістились на імпровізованих трибунах, спілкувались п’ятеро політиків – Віктор Матчук (НУНС), Юрій Прокопчук (БЮТ), Олексій Губанов (Партія регіонів), Олександр Вознюк (КПУ) та Леонтій Самчук (СПУ). Кожен з них мав слово на виступ, а далі – відповідав на запитання студії.

 

Крім цього, в ефірі було продемонстровано результати опитування рівнян на Театральній площі міста, які було відзнято з залученням журналістів найтиражнішої в області «Рівненської газети», що входить до складу Видавничого дому «ОГО», з яким «Рівне 1» розвиває мультимедійну співпрацю.

 

Загалом, переглянувши ряд політичних ток-шоу на місцевому телебаченні, автор звернув увагу на те, що вони не характеризувались особливою гостротою суперечок. У запитаннях журналістів, в тому числі й з незалежних ЗМІ – і це давно стало на Рівненщині прикрою тенденцією – подекуди відчувалось бажання «підіграти» політикам. Місцеві експерти пояснюють це не якоюсь особливою політичною упередженістю журналістів, а елементарним браком у багатьох із них навички опонувати владі та політикам, природної для журналістів у демократичному суспільстві. Плюс – молодість, брак життєвого досвіду, що спонукав би до певних аналітичних узагальнень, порівнянь. Простіше кажучи, більшість рівненських журналістів – хто в силу віку, а хто в силу обережності – воліють просто не «зариватися» до політиків, а все ще дивляться на них як на «начальство» – знизу догори.

 

Чи не єдиний відносно гострий момент трапився вже після завершення голосування: у студії вищезгаданого телевізійного ток-шоу «Доба вибору» голова обласної організації партії «Батьківщина» Юрій Прокопчук запитав заступника голови обласного відділення Партії регіонів Олексія Губанова про випадки начебто підкупу виборців у віддаленому лісовому Рокитнівському районі, натякаючи на причетність до цього «регіоналів». На це отримав миттєву реакцію: «А ви доведіть». Продовживши, Прокопчук «нарвався» на відповідь Губанова в стилі: «Вам повинно бути видніше, адже ви це, мабуть, і організовували».

 

Власне, цей невеличкий післявиборчий «обмін люб’язностями» і став, мабуть, піком політичного протистояння у рівненських ЗМІ. І символічно, що трапилось це тоді, коли вибори вже скінчились.