З часу, що минув після парламентських виборів 2006 року, інформаційний простір Запорізького регіону практично не змінився. Його можна охарактеризувати як сформований і стабільний, як такий, в якому більшість засобів масової інформації визначилися зі своєю нішею. Особливо це стосується ринку електронних ЗМІ, де поява нових телевізійних та радіопроектів є досить рідкісним явищем. Загалом на даний час ефір області наповнюють 26 місцевих телевізійних компаній, серед яких одна державна, 3 комунальні і 22 незалежні; а за способом розповсюдження телесигналу – 9 ефірних і 17 кабельних каналів.

Найпотужніші ефірні телемовники знаходяться, природно, в обласному центрі. І саме тут уже більше десятиліття не спостерігається жодних змін. Представниками регіонального рівня є обласна державна телерадіокомпанія – патріарх, заснований ще за радянської доби, – та значно молодші її колеги – ЗНТРК «ТВ–5» (засновник ВАТ «Запоріжсталь») і ТРК «Алекс» (засновник ВАТ «Мотор Січ»). Дві перші охоплюють телевізійним сигналом понад 75% території області, або понад 85% населення регіону (більше 1, 8 млн осіб). Зона покриття телевізійним сигналом ТРК «Алекс» розповсюджується на м. Запоріжжя і прилеглі до нього райони.

Не хочуть відставати від обласного центру і підпорядковані йому міста. Першими обзавелися власними телекомпаніями Мелітопольська і Бердянська міські ради – «ТБМ» і «Бердянськ-ТБ» (комунальні). Однак навіть на обмеженій території з’являється конкуренція. За аудиторію Мелітополя змагається комерційний телеканал «МТВ плюс», а кілька років тому районна влада заснувала телестудію «Мелітопольський район». У Бердянську після розколу на комунальному ТБ внаслідок тиску з боку депутатів міськради (ще попереднього скликання) відкрилася студія «Містечко». Посягає на бердянський простір і телекомпанія «Югинформ», яка працює у сусідньому курортному містечку Приморську. І завершує цей перелік молода студія «Оріон» у м. Енергодарі, яка представляє інтереси Запорізької атомної станції. 

Ринок регіональних радіомовників включає 23 радіокомпанії: одну державна, 12 комунальних і 10 незалежних. Лише дві з них – обласне радіо ЗОДТРК та FM-радіостанція «Ностальжі» розповсюджують мовлення на регіон. Частково їх доповнюють місцеві редакції дротового радіомовлення, які вдалося зберегти у 12-ти районах області. Загалом програмами ефірного радіомовлення охоплено приблизно 50% населення, переважно міського, програмами дротового мовлення – близько 15% (приблизно 250 тисяч населення). Проте останнім часом спостерігається зменшення слухачів дротового радіо. Протягом 2006 року кількість абонентів цієї мережі зменшилася на 24%. Це пояснюється тим, що городяни мають достатньо альтернативних радіоджерел, а селяни не в змозі сплачувати абонплату, яка постійно підвищується. 

На відміну від електронних ЗМІ, сектор друкованих видань є динамічнішим. Як правило, кількісні коливання відбуваються у відповідності з політичним моментом. Так, після виборів 2006 року припинили виходити всі партійні видання, крім газети обкому соціалістів «Зеркало Запорожья». А після оголошення дочасних перегонів знову з’явилася лише бютівська «Батьківщина».

У цілому на сьогодні в області зареєстровано понад 600 друкованих видань. Та часописів, які виконують інформаційну функцію і впливають на формування громадської думки, незрівнянно менше – приблизно 40 найменувань, половина з яких виходить в обласному центрі.

Їх лави поповнили кілька нових медіапроектів. Насамперед, це газета з промовистою назвою «Правда», заснована невдовзі після парламентських виборів-2006. Вона претендує на амплуа поінформованого видання, яке має власні джерела, особливо у владному середовищі, політикумі та силових структурах, які постачають газету відомостями, що не лежать на поверхні, пікантними подробицями, а також матеріалами резонансних справ. Схоже, ставка на любителів «смаженого» є безпрограшною. Принаймні, якщо вірити вихідним даним, менше ніж за рік газета майже подвоїла тираж, довівши до понад 9800 примірників. А найсвіжіший медіапродукт – це перша в Запоріжжі комерційна україномовна газета «ПРОСТО», яка побачила світ навесні. Це оригінальне для переважно російсько орієнтованого регіону видання вбачає свою місію здебільшого у просвітництві і пропаганді українства. Прогнозувати його перспективи рано, та швидше за все затребуваність обмежиться національно налаштованими колами, не вельми численними на козацькій землі.

Чи розбагатіють ЗМІ на дочасних перегонах?

Отже, політичні сили – суб’єкти виборчого процесу мають досить широкий спектр вибору для розміщення політичної реклами на регіональному рівні. Редакції й окремі журналісти, звичайно ж, розраховували поповнити з партійних кас свої бюджети. Однак зараз, за кілька тижнів до голосування, стало очевидно, що передвиборний «урожай» буде далеко не таким рясним, як попередній. І справа не лише у спринтерській дистанції цього передвиборного забігу. По-перше, на розчарування місцевих журналістів і навіть регіональних штабів левову частку політичної реклами складають матеріали і відеоролики, які надсилають центральні штаби. А отже, і фінанси «крутяться» нагорі. По-друге, активно піаряться лише провідні політичні гравці. На початку вересня, коли, здавалося б, кампанія мала бути вже у розпалі, редактори газет нарікали, що угоди з ними уклали лише одиниці, тоді як на телебаченні рекламні ролики крутилися на всі оберти. Судячи з їх кількості, саме телекомпанії мають шанс суттєво покращити свій фінансовий стан, хоча і тут є нюанси.

Найдорожче ефірний час коштує на НТК «ТВ-5» – 14 грн./сек. (на комерційну рекламу діє широка «вилка» – від 6-ти до 25-ти грн./сек. у залежності від часу дня). І це цілком закономірно. Телекомпанія має найбільше покриття, високий рейтинг і дуже впливових засновників. Це єдина регіональна ТК, яка має власкора у Києві та корпункти у Бердянську, Мелітополі і райцентрі Пологи. Тож не дивно, що незважаючи на дорожнечу, партії не скупляться, аби саме тут розмістити свою рекламу (ролики транслюються навіть у ранкових програмах), а заїжджі політики вищого ешелону намагаються «посвітитися» в його ефірі. Тут побували лідери різних кольорів: Петро Симоненко, Наталя Вітренко, Людмила Супрун, Андрій Шевченко та інші, яких однаково політкоректно розміщують у рекламній рубриці «Вибори-2007».

Зате регіоналів тут практично немає. Але справа не в розбіжності політичних поглядів, а у конфлікті прагматичних інтересів. На початку вересня повністю контрольована Партією регіонів обласна рада прийняла рішення, яке може призвести до передачі шлакових відвалів – сумнозвісної на всю Україну Балки Середньої – у державну власність. Металургійні комбінати, які наразі є власниками відвалів, і насамперед «Запоріжсталь», почали бити на сполох. У металургів, мабуть, не без причин, закралася підозра, що передача у державну власність – лише ширма, а насправді на балку начебто поклав око екологічний міністр і не остання людина в Партії регіонів Василь Джарти. Так, між тією частиною ради, що лобіювала інтереси нібито держави (а це всі регіонали), і металургійними гігантами виникло жорстке протистояння. Чи треба казати, що «ТВ-5» висвітлює цю проблему на користь свого засновника? На жаль, це типова ситуація, коли журналісти стають заручниками у війні інтересів.

Щоправда, «відсутність присутності» регіоналів на телеканалі – це наслідок обопільних дій: не лише власники і менеджмент «ТВ-5» не хочуть бачити супротивників у своєму ефірі, а й регіонали, якщо вірити чуткам, мають указівку бойкотувати телеканал, навіть жертвуючи політичною рекламою. Ба більше: журналісти, принаймні не заангажовані Партією регіонів, дуже дивуються у своїх коментарях, що партійці пішли на такий непопулярний і ризикований крок напередодні виборів. Адже можлива втрата відвалів напряму пов’язується з ПР, що може коштувати їй голосів – а це десятки тисяч металургів кількох підприємств. Ця обставина лише посилює підозри у нечистоті помислів щодо цієї оборудки та наводить на думку, що її поспішають провернути саме до виборів, поки партія при владі. 

Утім, відсутність Партії регіонів на «ТВ-5»із надлишком компенсується присутністю на рідному «Алексі». Рекламні розцінки тут удвічі скромніші – 7,13 грн./сек., що також зрозуміло. Цей телеканал чи не найбільше залежить від волі засновника – ВАТ «Мотор Січ» (а надто від його фактичного господаря, народного депутата від Партії регіонів В’ячеслава Богуслаєва), а на час виборчої кампанії відверто перетворюється на партійний рупор. Ще з президентських виборів 2004 року Партія регіонів тут прописалася і панує безроздільно. Не варто й дивуватися, що її політична реклама зашкалює у всіх програмних блоках. До ефіру також допущені рекламні ролики блоку Вітренко (один із очільників підприємства-засновника пройшов до обласної ради під її прапором) та чомусь блоку «КУЧМА» (мабуть, як неконкурентоспроможного).

Це дає підстави зробити висновок, що політичний результат для господарів значно важливіший за фінансове збагачення телеканалу. Заради справедливості слід сказати, що найбільше запоріжців на потенційно прохідних місцях, – як на минулих виборах, так і на цих, – фігурує у списку партії регіонів – хтось же повинен таку щедрість відробляти. Щоправда, схоже, тепер запорізьких регіоналів під куполом стане менше. У раді 5-го скликання їх було семеро. Тепер же на гарантованих місцях залишилися п’ять, у тому числі два представники «Мотор Січ» – сам пан Богуслаєв (який до початку виборчої кампанії категорично заявляв, що балотуватися не буде) та відомий своєю «красномовністю» Ярослав Сухий. 

Політичну заангажованість на «Алексі» навіть не намагаються приховувати. Це проявляється у всьому – від новинних випусків до авторських програм. Скажімо, висвітлюючи таку неполітичну подію, як початок нового навчального року, канал дав сюжети з привітаннями виключно регіоналів, розлогими розповідями – хто й що подарував навчальним закладам, чим допоміг, тоді як навіть перших осіб місцевої влади було проігноровано. Особливо показовою в цьому плані є політична програма «Точка зрения». Так і проситься додати: «… Партії регіонів», бо іншої там просто не буває. Варто відзначити ще таку річ: усі урядовці, які зі зрозумілих причин зачастили в регіон, записуються не на обласному державному телебаченні, як це було б логічно, а на «Алексі». Найяскравіший приклад – Віктор Янукович, котрий почав свою політичну відпустку саме з Запоріжжя і для свого прямого ефіру традиційно обрав «Алекс».

На тлі колег Обласна держтелерадіокомпанія виглядає найбільш збалансовано. Хоча тут вартість політичної реклами непристойно низька – 181,89 грн./хв.(приблизно 3,33 грн./сек.), та на її нестачу не скаржаться. На каналі немає табу ні для політичних сил, ні для персон. До його рівня підтягуються й місцеві телемовники. Так, приморський «Югинформ» бере 2 грн. за сек., енергодарська «Оріон» – 1,55 грн., що відповідає комерційним розцінкам. Хоча їхні можливості за обсягами мовлення незрівнянно менші.

На найпопулярнішій у місті FM-радіостанції «Великий Луг» (із цілодобовим мовленням) вартість коливається в межах 2,8 – 3,6 грн./сек. На обласному державному радіо ця сума суттєво менша – близько 2 грн./сек.

Найбільша конкурентна боротьба за рекламодавця відбувається на газетному ринку. Поза конкуренцією – газета «МИГ», яка зі своїм ще комсомольським корінням, мережею розповсюдження по області, понад 40-тисячним тиражем відірвалася далеко від усіх. Політична реклама в газеті коштує вражаюче – 26 тис. грн. за шпальту. Але здобувачі симпатій електорату за ціною не стоять – 3-4 сторінки виходять у кожному номері, і це тільки марковані позначкою «Політична реклама».

Друга за популярністю – газета «Субота», також регіонального рівня розповсюдження і з аналогічним накладом. Але вона не настільки розкручена, як «МИГ», і як наслідок – тут рекламу можна замовити за 6000 – 7250 грн.(щоправда, формат сторінки у півтора рази менший). Але за кількістю залучених політичних матеріалів «Субота» не поступається найближчій суперниці. Всі інші видання, котрі хоч і вважають себе регіональними, але розповсюджуються практично лише в місті, про такі тиражі і черги рекламодавців можуть лише мріяти.

Цікава картина спостерігається у медіа районного рівня. Наприклад, у газеті «Нива» Чернігівського району – одного з найвідсталіших в області – чи не найвища ціна на політичну рекламу серед районок – 3,15 грн./кв.см, у «Трудовій славі» Якимівського району – 2 грн. (на першій сторінці – 4 грн.). Тоді як у газеті «Наше місто Токмак» квадратний сантиметр коштує лише 1,20 грн., у газеті Запорізького району «Червоний промінь», що знаходиться в межах міста, – 1,50 грн. У Токмаку конкуренція робить свою справу: там виходить п’ять лише місцевих газет, а у Чернігові – одна, тож вибір у рекламодавців безальтернативний.

Якщо охарактеризувати інформаційну передвиборну кампанію загалом, то вимальовується наступна картина. Безумовний плюс, який відрізняє від парламентських виборів 2006 року, – практична відсутність чорного піару (наразі), відвертого зливу компромату. Незмінною залишилася наявність «джинси». Добре простежується, що ЗМІ особливо намагаються завуалювати різними рубриками (наприклад, «Політарена», «Політичний погляд» тощо) політрекламу тих партій, до яких відчувають симпатії. Чи не рекордсменом за кількістю прихованої реклами є міський голова Бердянська Валерій Баранов, який іде шостим номером у блоці Литвина. Цей харизматичний і популярний серед журналістів політик піарить свою політсилу у найрізноманітніший спосіб і, треба віддати належне, часто досить грамотно створюючи інформаційні приводи. Але реклама від цього не перестає бути рекламою. 

Нехтуючи маркування матеріалів рекламною позначкою, журналісти повинні розуміти, що в разі некоректної інформації розділяють відповідальність із рекламодавцем. Такий ляп допустили кілька запорізьких газет, опублікувавши результати соціологічних досліджень, проведених місцевою інформаційно-консультативною групою «Солвін». Ця група запам’яталася ще з минулих парламентських виборів маніпулятивними коментарями на користь Партії регіонів. Не змінилася її політична орієнтація і зараз. Але річ не лише у відвертому рекламуванні рейтингу регіоналів. Серед політичних сил, рейтинги яких начебто заміряли соціологи, – фігуранти торішнього виборчого процесу: Народний блок Литвина «Ми», блок Наталі Вітренко «Народна опозиція», блок «Наша Україна» – без нинішньої складової «Народна самооборона». Чи можна довіряти професійності таких досліджень, якщо їх автори навіть у назвах блоків не розібралися? Дивує те, що чотири газети пропустили ці, м’яко кажучи, неточності, при цьому лише газета «Горожанин», орієнтована на БЮТ, позначила публікацію рекламним логотипом.

Олесь Гаврилов, Запоріжжя, для «Детектор медіа»