Учора, 28 вересня, в рамках міжнародного фестивалю актуальної анімації Linoleum, організованого студією Animagrad, відбувся круглий стіл «Відродження української анімації». Обговорення ініціювала Українська анімаційна асоціація (УАнімА). Спікерами виступили виконавча директорка УАнімА, продюсерка студії «Червоний собака» Олена Голубєва, виконуючий обов’язки директора ДП «Укранімафільм», засновник Lisenbart Animation Studio Дмитро Лісенбарт, продюсер Animagrad Єгор Олєсов, режисер Микита Лиськов і продюсер студії KAPI Михайло Маргуліс. Обговорення вийшло вкрай цікавим і показало, що українська анімаційна галузь має амбіції вийти з тіні кінематографії, де вона дуже довго перебувала.

УАнімА — це спілка українських аніматорів, яка утворилася в березні цього року. Її створенню передували майже трирічні переговори всередині анімаційної індустрії. Нині членство в асоціації є безкоштовним, членами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Перша спільна подія УАнімА — організація національного стенду на цьогорічному Міжнародному кінофестивалі анімаційних фільмів в Ансі. Друга значуща подія — підписання під час Kyiv Media Week 2017 меморандуму про співпрацю з Корейською асоціацією виробників анімації (KAPA) і Корейською радіотрансляційною асоціацією (RAPA).

Одним із активних учасників УАнімА є Дмитро Лісенбарт, який нині наполегливо просуває проект створення анімаційного центру (хабу). Раніше у ЗМІ з’являлися публікації про те, що місцем розташування центру він волів би бачити ВДНГ. Остаточне рішення про це наразі не оголошене, проте цієї суботи саме на території ВДНГ відбудеться стратегічна сесія, покликана в широкому колі представників анімаційної індустрії обговорити концепцію анімаційного центру.

«Ми вирішили зробити анімаційний центр, який побудує саму структуру індустрії, почне розвивати генеральні напрямки, такі як режисура, композиція, артистизм, акторство — все, що необхідно для створення анімаційного кіно. Вони (аніматори. — ДМ) там будуть навчатися, йти в інкубатори, в яких робитимуть свої перші маленькі кроки — короткі фільми, які розповсюджуватимуться по максимальній кількості анімаційних фестивалів у світі. Після цього вони зможуть шукати державне чи приватне фінансування вже своїх повнометражних фільмів або йти працювати на великі студії. Також у нас є концепція поширення анімаційного хабу в невеличку мережу, де ми розповсюджуватимемо себе на ключові міста України, щоби збирати з регіонів ідеї, людей і навчати їх», — розповів під час круглого столу Дмитро Лісенбарт.

Загалом під час круглого столу багато говорили про освіту: галузь відчайдушно потребує кваліфікованих кадрів. При цьому ніхто з присутніх не покладає надії на Університет імені Карпенка-Карого — натомість індустрія прагне реалізовувати освітні ініціативи самотужки, на своєму, а не на державному рівні. Крім уже згаданого проекту анімаційного центру, прикладом такої ініціативи є створена Микитою Лиськовим школа авторської анімації в Дніпрі.

Другою нагальною темою, яку обговорювали під час круглого столу, були гроші. Зокрема, галузь планує розробити й подати уряду нормативно-правовий акт про підтримку анімації. При його розробці спиратимуться на досвід кінематографістів, які не так давно просували закон про держпідтримку кіно.

«Зараз виділили 500 млн грн. на художнє кіно, 30 млн грн. — на документальне і більше 100 млн грн. — на анімацію. Тобто анімація зараз узагалі не конкурує з художнім кіно (за державне фінансування. — ДМ)», — додав Дмитро Лісенбарт.

Сама УАнімА в перспективі теж сподівається на принаймні мінімальне фінансування своєї діяльності від держави.

А буквально кілька тижнів тому було прийнято рішення створити в рамках УАнімА індустріальний комітет. Його очолив Єгор Олєсов. Основна мета комітету — формувати правильну з точки зору провідних українських анімаційних студій стратегію розвитку індустрії. Завдання комітету:

• підтримка анімації як незалежної галузі економіки;
• робота з законодавством і співпраця з державою в рамках розвитку анімаційної індустрії;
• просування бізнес-інтересів учасників анімаційної індустрії;
• обмін досвідом серед учасників індустріального комітету;
• захист анімаційного контенту від піратства;
• захист авторських прав і юридична підтримка учасників індустріального комітету;
• проведення інформаційних кампаній для створення позитивного іміджу України як країни, яка виробляє інноваційний контент;
• систематизація на локальному рівні технологічних виробничих стандартів у виробництві та дистрибуції анімації;
• підтримка й розвиток освітніх проектів;
• участь в усіх значущих міжнародних фестивалях і пітчингах із об’єднаним стендом;
• централізоване подання українських проектів на міжнародні пітчинги.

Детальніше про майбутню роботу комітету ми поговорили з Єгором Олєсовим.

— Єгоре, ви кажете, що маєте намір об’єднати в індустріальному комітеті провідних виробників анімації. Хто це буде, крім Animagrad?

— Це Panama Grand Prix (студія — виробник мультфільму «Микита Кожум’яка»). Це, як ми сподіваємося, студія Image Pictures, котра робить проект Clara. І я думаю, що ми розділимо членство: до асоціації увійдуть аніматори як фізособи, а до індустріального комітету — ті компанії, які є тепер. Це «Червоний собака», студія Дмитра Лісенбарта, KAPI. Питання, мабуть, у тому, хто готовий входити і справді щось робити для індустрії. Тобто якихось явних обмежень немає: всі компанії, які займаються анімацією, можуть увійти до цього індустріального комітету в рамках асоціації. Наразі ми в процесі формування всіх правил, статуту, цілей, стратегії. І я думаю, що в найближчі два-три тижні ми зможемо все це сформувати.

— Тобто у вас поки не така історія, як на телевізійному ринку, коли зібралися чотири телегрупи і решту мовників не приймають?

— Ні, ми так не хочемо робити. Якщо компанії справді працюють і мають досвід, реальні проекти, ресурс — вони всі можуть долучатися.

Завдань справді дуже багато — від роботи з законодавством, у хорошому значенні лобіювання інтересів анімаційної індустрії до піару України як виробника потужного і якісного анімаційного контенту. Нам потрібно постійно говорити про це світу: що в Україні почали робити справді хороші анімаційні проекти. Поки ми говоримо про це в рамках студії Animagrad, а потрібно підходити до цього індустріально, як це роблять іспанці, французи, німці, об’єднуючись в асоціації і виступаючи єдиним фронтом.

— Які законодавчі прогалини є нині в українській анімації?

— Наприклад, несистематизовані стандарти. У Держкіно є нормативи для хвилини екранного часу — вони не відповідають ринковим, що створює певні проблеми при подачі проектів на пітчинги.

— Державні нормативи занижені?

— Так, як правило, занижені. Інколи можуть бути й завищені, але в цілому не відповідають сучасним ринковим умовам.

Також в анімації потрібно зробити те, що раніше було запроваджено в кіно: податкові пільги, систему cash rebates. Яскравий приклад — Канада: продюсер може отримати від 40 % до 60 % рібейтів, розмістивши в цій країні частину анімаційного виробництва.

Не менш важливим є ще одне стратегічне завдання: підтримка державою загального стенду анімаційної асоціації в рамках усіх основних івентів. Мова про основні кіноринки: Берлін, Канни, Ансі, American Film Market.

Є й інші позиції, наразі ми фіналізуємо завдання комітету. Індустріальний комітет як такий почав активно працювати буквально два тижні тому. Тобто думка його створити була давно, але час втілити настав тільки тепер.

— Під час круглого столу я також почула від вас, що було б непогано розділити пітчингову комісію Держкіно на дві, виділивши анімаційну окремо. І ви не перший аніматор, який про це каже. Це реалістично?

— Так, це реалістично і може відбуватися поетапно. Тому що нині анімаційні проекти оцінюють люди, які не розбираються в анімації — вони розбираються в кіно, але не в анімації. І тепер важливо хоча би потроху збільшувати в комісії кількість людей із анімаційної індустрії. Але тут постане інша проблема: спеціалістів не так багато, особливо якщо говорити про комерційну анімацію, і будуть конфлікти інтересів. Умовно кажучи, продюсер може подавати проект, бути хорошим спеціалістом і входити до комісії, а це апріорі неможливо. Тому потрібна якась модель. Напевно, потрібно потроху залучати до комісії іменитих спеціалістів, представників старшого покоління, з певним досвідом. Але й тут є своє застереження: на жаль, людині, яка працювала з анімацією за геть іншими технологіями та навіть із іншим сторітелінгом, мабуть, буде трохи складно оцінити потенціал комерційного проекту.

Нині ми проходимо процес еволюції, на який нам потрібно кілька років. Знову ж, я вважаю, що держпідтримка — це просто додатковий інструмент. Якщо говорити про індустрію, то нам потрібно намагатися робити продукт, у який інвестори можуть вкласти й повернути гроші. Напевно, на даному перехідному періоді в анімації, щоб з’являлися кадри, державна підтримка потрібна. Але прагнути слід того, щоби проекти працювали самі по собі. Я зараз кажу про комерційні проекти, не про фестивальні. Але як тільки запрацює індустрія — фестивальна анімація почне почуватися дуже добре. Навпаки — не думаю. В кіно те саме. Це ж споконвічна битва: творці проти комерції, фестивалі проти бокс-офісу.

Фото: Галина Петренко