Проаналізувавши контент вісімнадцяти обласних видань (майже всіх, не враховуючи Донбасу, бо там особливі умови, а отже й підходи до роздержавлення, на нашу думку, теж мають бути особливі), ми не помітили суттєвих змін. Утім, засновництво влади  не завжди й не скрізь явно впливає на контент видань, тож, скажімо, «Волинь нова» впевнено презентує себе в заголовку як незалежна громадсько-політична газета, хоча поки що в засновниках у неї облрада.

Безумовно, владне засновництво й бюджетне фінансування перешкоджали забезпеченню рівності умов на газетному ринку, та стосовно якості інформаційного продукту однозначна оцінка неможлива. Навіть цей невеликий моніторинг (перші номери 2017-го, що надійшли в Національну бібліотеку ім. Вернадського) свідчить, що читабельність газет, їхні наклади залежать від дуже багатьох чинників.

Юридичне розлучення — ще попереду

Із-поміж вивчених 18 видань у вихідні дані внесли відповідні зміни тільки два — «Вісті Придніпров’я» й «Подільські вісті». Черкаська «Нова доба» — випадок особливий. Хоча вона й числиться як комунальна (засновники ОДА, облрада) в медіакарті Держтелерадіо на 15.01.2014, але ще в серпні 2013-го місцевий інтернет-ресурс «Прочерк» повідомляв: «Раніше зі складу засновників колись найбільшого комунального видання Черкащини спочатку вийшла облдержадміністрація, потім обласна рада, тож засновником її виступало комунальне підприємство “Редакція газети «Нова доба»”. Нині ж у вихідних даних засновником вказане ПП Кропс, пов’язане з народним депутатом Геннадієм Бобовим, який став інвестором».

У всіх інших газет у вихідних даних поки що колишні засновники. Це й зрозуміло: вирішити юридичні та організаційні питання, пов’язані з перереєстрацією газет і редакцій, виявилося непросто. До того ж одночасно менеджмент комунальних газет мав дбати про тиражі, фінанси, випускати поточні номери.

А тут ще й Укрпошта підкинула проблему, надумавши підвищити тарифи на розповсюдження з середини року. І хоча проектом наказу Мінінфраструктури передбачено, що для передплатників, які оформили передплату на рік, ціна доставки не зміниться, нових передплатників, на яких розраховували газети, буде значно менше.

Однак перереєстровуватися й починати вільне плавання доведеться всім, хоча й із дуже різних стартових можливостей. Перелік, що надається нижче, якраз про це й свідчить.

«Вінниччина». Засновниця — облрада.[1] Загальний наклад тижня (виходить двічі) — 28472 прим.[2] Населення Вінницької області — 1 млн 590 тис. осіб[3].

«Вісті Придніпров’я». Засновник та видавець — ТОВ «Вісті Придніпров’я». Тижневий наклад (виходить двічі) — 57 600 прим. Населення Дніпропетровської області — 3 млн 230,4 тис. осіб.

«Волинська газета». Засновники — трудовий колектив редакції, ОДА, обласний благодійний фонд «Останній солдат». Наклад — згідно із замовленням. Населення Волинської області — 1 млн 41 тис. осіб.

«Волинь нова». Засновниця — облрада. Наклад — 52650 прим. Населення Волинської області — 1 млн 41 тис. осіб.

«Галичина». Засновниця — облрада. Тижневий наклад (виходить двічі) — 18 183 прим. Населення Івано-Франківської області — 1 млн 379,9 тис. осіб.

«Гарт». Засновники — трудовий колектив редакції, облрада. Наклад — 73 336 прим. Населення Чернігівської області — 1 млн 33,4 тис. осіб.

«Житомирщина». Засновники — облрада, трудовий колектив редакції. Наклад тижня (виходить двічі) — 16 790 прим. Населення Житомирської області — 1 млн 240,5 тис. осіб.

«Запорізька правда». Засновниця — облрада. Наклад  — 20 000 — прим. Населення Запорізької області — 1 млн 739,5 тис. осіб.

«Зоря». Засновниця — облрада. Наклад — 93 640 прим. Населення Дніпропетровської області — 3 млн 230,4 тис. осіб.

«Зоря Полтавщини». Засновники — облрада, ОДА, трудовий колектив редакції. Наклад — 15 500 прим. Населення Полтавської області — 1 млн 426,8 тис. осіб.

«Нова доба». Засновник — ПП Кропс. Наклад — 19 500 прим. Населення Черкаської області — 1 млн 231,2 тис. осіб.

«Новини Закарпаття». Засновники — облрада й ОДА. Наклад — 1430 прим., а поряд текст: «Щотижня нас читають майже 100 тисяч читачів». Населення Закарпатської області — 1 млн 258,8 тис. осіб.

«Одеські вісті». Засновниця — облрада. Загальний тираж у січні (виходить двічі на тиждень) — 14 535 прим. Населення Одеської області — 2 млн 386,5 тис. осіб.

«Подільські вісті». Засновник — трудовий колектив редакції. Наклад — 33 908 прим. Населення Хмельницької області — 1 млн 285 тис. осіб.

«Свобода». Засновники — облрада, ОДА. Наклад — 32 555 прим. Населення Тернопільської області — 1 млн 59,2 тис. осіб.

«Слобідський край». Засновники — облрада, ОДА, трудовий колектив редакції. Тижневий наклад (виходить двічі) — 8890 прим. Населення Харківської області — 2 млн 701,2 тис. осіб.

«Сумщина». Засновники — облрада, ОДА, трудовий колектив. Наклад у січні (тижневик) — 8400 прим. Населення Сумської області — 1 млн 104,5 тис. осіб

«Черкаський край». Засновники — облрада і трудовий колектив. Наклад — 5800 прим. Населення Черкаської області — 1 млн 231,2 тис. осіб.

Різний старт: чому?

Вище ми вже згадували «Волинь нову», що позиціює себе як незалежна й пояснює це так:

- видання має найбільший тираж (майже 170 тисяч примірників щотижня);

- воно найдавніше — 77 років довіри читачів (дата заснування — 27 вересня 1939 року);

- єдина, що виходить тричі на тиждень;

- не боїться жодної влади й нікому не прислуговує, бо об’єктивна, аналітична, неупереджена й чесна.

Ну святе діло — самого себе похвалити. Тільки чому досі не перереєструвалися, адже облрада вийшла із засновників ще в березні минулого року?

Що ж стосується авторитету й тиражів, зауважимо, що нинішньому колективу газетярів дістався дуже непоганий спадок. Багато років очолювали газету видатні редактори Полікарп Шафета, а згодом Степан Сачук, яким значною мірою газета завдячує своєю популярністю. А ще — агресивною дистрибуцією. «Волинь нова» крім Волинської області охоплює ще й кілька районів Рівненщини, має там пристойні передплатні тиражі.

На 12–20 шпальтах А3 багато різноманітної інформації, з якої постає поточне життя в усіх його проявах. І концентровано — в цікавій добірці щономера — «Доброго дня вам, люди», про все потроху. Є в редакції й свої колумністи, які розмірковують і про місцеві, і про державні, і про загальнолюдські проблеми. Чимало реклами.

Отже, якщо зважити на наклади, обсяги реклами й те, що облрада не балувала «Волинь нову» фінансуванням, а газета між тим жила, то й розлучення із засновником не буде проблемним. А що не поспішають із перереєстрацією, то, можливо, ще й інвестора підшукують.

Та інвестор — не панацея від тиску на редакційну політику. Те, що приватні власники ЗМІ діють за принципом «хто платить, той замовляє музику», вже не потребує доказів.

Цікаво, що черкаська «Нова доба», давно вже не комунальна, не тільки про діяння свого інвестора нардепа Бобова оповідає щономера, а ще й цитує обласних начальників різного штибу «Цього тижня говорили про…».

Із фінансовими проблемами, напевне, зіткнуться обласні газети з невеликими тиражами. Скажімо, тижневик «Волинська газета» зазначає у вихідних даних: «Тираж згідно із замовленням». Чому? Немає чим похвалитися? До речі, головред Володимир Данилюк в одній зі своїх колонок («Плюралізм — не плювалізм»), кажучи про остаточну й безповоротну зміну правил гри на ринку ЗМІ, нарікає на відсутність журналістської солідарності, на те, що в професійному середовищі діє метод «тихої сапи» в «освоєнні» грошових потоків на свою користь за рахунок колег, газетярське штрейкбрехерство.

Редактор виступає зі своїми колонками практично щономера, подаються вони скромно на третій шпальті й займають справді не більше колонки, однак, думається, читач їх шукає й знаходить, бо гострі й небанальні.

Недостатніми для фінансування виходу газет будуть доходи від накладів «Новин Закарпаття», «Одеських вістей», «Черкаського краю», «Сумщини», а також «Слобідського краю», «Галичини». Напевне, ці редакції (та й не тільки ці) шукають інших джерел фінансування. Скажімо, приховану рекламу. «Черкаський край» друкує матеріали різних політичних сил під рубрикою «Позиція».

А ось які винахідливі в редакції чернігівського «Гарту»: у вихідних даних вказують, що «редакція не поділяє позицію авторів публікацій під рубриками “Актуально”, “Точка зору”, “Політика”, “Вибори”, “Реклама”, “Фінанси”. Відповідальність за достовірність фактів, інших даних несуть автори цих публікацій та рекламодавці». Й далі закликає: «Шановні читачі! Будьте уважні, читаючи ці матеріали. Не довіряйте сумнівним пропозиціям!».

Я не буду серед тих, хто кине камінь у газетярів, які ховають платні матеріали за маленькими позначками, певними рубриками чи ще якимось чином. Звісно, можна вважати себе святим та божим, проповідуючи ідеальну чистоту норм та правил, якщо є інвестор. А якщо питання стоїть руба: знайдіть кошти або помирайте? У всьому може бути певна міра, варто бачити межу, за якою газета може втратити довіру читача.

Кадрові потрясіння й наслідки

У кількох обласних газетах на посаді головредів — виконувачі обов'язків. І досить тривалий час. Із різних причин, і наслідки такої кадрової політики різні. Та однозначно — процесу роздержавлення це не на користь. Однак важливо зазначити: багато залежить від стійкості редакційного колективу.

Як приклад — «Подільські вісті». Це видання, тираж якого в давні часи вражав колег із інших регіонів, унікальне ще й тим, що пройшло 21 (!) суд, щоби відбити зазіхання рейдерів на приміщення редакції — три поверхи у видавництві «Поділля» й повернути ці приміщення в комунальну власність. А в 2014 році газетярі добилися того, що владні засновники не змогли призначити редактора-варяга без узгодження з колективом (Про це писав «Журналіст України»). Однак відтоді Петро Лічман залишається виконувачем обов'язків. Але тепер це вже, мабуть, несуттєво, бо колектив за законом обере й форму господарювання, й свого очільника.

І газета (одна з небагатьох обласних формату А2, в кольорі) гостро й за діло критикує владу, регулярно проводить журналістські розслідування.

Із виконувачем обов'язків редактора вже тривалий час і «Зоря Полтавщини», але тут інші обставини, про які треба говорити окремо. Однак зміни в керівництві тут не позначилися на тиражі й змісті.

Із 2014 року в. о. головного редактора у «Вінниччині» Анастасія Трошкова. Теж виникають питання: чому так довго виконувач обов'язків, тим більше, що вона — професіоналка з великим досвідом.

Про конфлікти й кадрові потрясіння в дніпропетровській «Зорі» багато писалося останнім часом, тож відсилаємо до публікацій.

І в «Запорізькій правді» — в. о., і в «Житомирщині», і в «Одеських вістях». А в «Сумщині» після рішення суду 5 січня повернувся на посаду головний редактор Сергій Моша. Судова тяганина супроводжувалася й конфліктами в колективі, що позначилося на якості газети, її авторитеті й тиражах.

Варто зауважити, що в більшості випадків владні засновники не змогли адекватно вирішити кадрові питання, часто з власної ініціативи затіявши зміни. Тепер визначатися будуть колективи редакцій чи ті інвестори, з якими вони домовляться.

100 років. Політ нормальний?

Серед двох десятків обласних комунальних газет кілька — столітні ювіляри в 2017-му. Це харківський «Слобідський край» (у березні), дніпропетровська «Зоря» (у квітні), «Сумщина» (в серпні), «Вінниччина» (у вересні), «Запорізька правда» (в листопаді). Як ставитися до такого стажу й узагалі до традицій і новацій?

Вирішувати журналістській спільноті, яка ламати застаріле вже добре навчилася, та чи навчилася цінувати досвід і традиції? Скажімо, досвід таких редакторів, як Євген Каулько (очолював «Слобідський край» у 1988–2003 роках, пішов із життя в 2007-му, на 64-му році). І добре, що харків’яни встановили меморіальну дошку на будинку, де він жив. Та краще би згадати про тих, хто ще з нами, хто в складні 1990-ті не тільки зберіг, а й підняв пресу на рівень високої читацької довіри.

Із різними можливостями й потенціалом зустрічають поважну дату ці газети (вище див. таблицю), що, однак, не стало на заваді журналістським колективам використати ювілейну тему для зміцнення зв’язку з читачами. Анкетування, конкурси серед читачів влаштовує «Слобідський край», ювілейні рубрики започаткували «Вінниччина» й дніпропетровська «Зоря».

Відкриваючи рубрику «100 років із “Запорізькою правдою”», газета відверто бідкається, чи зможе вижити без гарантованої підтримки владних засновників, але сподівається, що й надалі влада підтримуватиме єдине в регіоні україномовне обласне видання.

Яка доля чекає на найстарші регіональні газети?

Трохи позитиву й оптимізму

І наостанок — оптимістичне. Про ті обласні комунальні газети, в яких і без владних засновників позитивні перспективи. Про «Волинь нову», «Подільські вісті» вже говорилося.

Чернігівський «Гарт», якщо не заглядати у вихідні дані, й раніше ніхто не ототожнював із облрадою. Уже понад 15 років газета, очолювана поетом і філософом Дмитром Івановим, серед лідерів читацької уваги, бо переповнена різноманітною інформацією, це справжнє новинне видання, не перевантажене великими блоками.

«Вісті Придніпров’я» теж завойовують читача ексклюзивними матеріалами, навіть аналогічну рубрику започаткували на відкриття номера. У «Вістях Придніпров’я», як і в «Гарті», й у «Вінниччині», владне засновництво й раніше, а тим більше тепер, не набувало потворних форм, коли владні персони займають чільні місця на газетних шпальтах. І не дивно, що виконувач обов'язків редактора «Вінниччини» Анастасія Трошкова в традиційному зверненні до читачів каже, що зміна засновництва лише юридичне питання, а газета буде дотримуватися звичної й цікавої для читача тематики.

А редактор тернопільської «Свободи» Віктор Уніят у своєму зверненні зазначає, що передплата їхнього видання в обласному центрі вже зросла більш ніж удвічі.

Отже, можна дійти висновку, що обласні комунальні видання, ставши незалежними, будуть завзято боротися за своє місце на газетному ринку.