Наприкінці червня на Вінниччині стався скандал навколо роздержавлення ладижинської комунальної газети «Нове місто»: жоден (із 24 присутніх на засіданні) депутатів міської ради не підтримав рішення про передачу майна газети колективу, який вирішив реформуватися. А міський голова Валерій Коломєйцев просить редакцію потерпіти два-три роки, й незважаючи на закон, який надає пріоритетне право редакції вирішувати, коли і як реформуватися, заявляє: «Ми маємо право вирішувати — відпускати газету чи не відпускати».

Нагадаємо, 26 грудня 2015 року Президент України Петро Порошенко підписав Закон України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Закон набув чинності з 1 січня 2016 року. Нещодавно Державний комітет телебачення і радіомовлення ініціював надання одноразової адресної фінансової підтримки друкованим ЗМІ, які розпочали реформування згідно із законом «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», у розмірі 50 тис. грн. кожному виданню, й оприлюднив для громадського обговорення проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання державної підтримки реформованим друкованим засобам масової інформації місцевої сфери розповсюдження».

Сайт «Детектор медіа» вже аналізував, як Україна позбувається друкованих ЗМІ, залежних від влади та органів місцевого самоврядування, і хто вже почав саботувати реформу й те, скільки і як влада витрачає на комунальні ЗМІ в провінції.

Станом на кінець червня 2016 року більш як сто редакцій друкованих ЗМІ ще не повідомили Держкомтелерадіо про свою участь у реформуванні. Про готовність до реформування станом на 23 червня заявили 454 державних і комунальних друкованих ЗМІ. Загалом в Україні повинні реформуватися 555 державних і комунальних друкованих видань.

«Детектор медіа» розпитав у редакторів районних газет Вінницької області (сусідніх із Ладижинським районом) про їхній досвід реформування та сприяння чи несприяння місцевої влади.

Ми поставили такі запитання:

1. Який етап реформування (перший чи другий) обрав колектив редакції? Чому?
2. Коли місцева рада ухвалила рішення щодо вашого реформування? Чи чинили вам перешкоди? Хто?
3. Чи укладено в газети угоду про висвітлення діяльності місцевої влади?
4. Скільки коштів ви отримуєте (отримували) з місцевого бюджету? Чи є у вас надходження від реклами?
5. Чи втручається місцева влада в діяльність редакції, чи вимагає газету на вичитування до друку?
6. Хто допомагає вам у процесі реформування?
7. Яких змін, на вашу думку, потребує закон про реформування преси?

На запитання відповідають редактор газети «Тростянецькі вісті» Анатолій Савченко, редактор газети «Бершадський край» Федір Шевчук, редактор гайсинської районної газети «Трибуна праці» Юрій Ковч. Усі опитані заявляють, що не носять газети на вичитування владі. «Сталінські часи минули», — заявляє редактор гайсинської газети «Трибуна праці» Юрій Ковч. Тим часом він не наважується назвати виділену з районного бюджету суму, чомусь зазначаючи, що це комерційна таємниця. Двоє ж інших його колег називають точні цифри як виділених бюджетних коштів, так і суми, зароблені на рекламі.

Анатолій Савченко, редактор газети «Тростянецькі вісті»:

1. Ми обрали перший етап. Бо пора вже виходити з-під крила наших районних державних мужів, оскільки нічого не вирішується, нам не сприяли в розвитку, ми самі можемо успішно працювати. В нас були невеликі надходження з місцевого бюджету, просто мізерні. Можливо, ті, хто по півмільйона отримували, бояться залишитися без дотацій, а ми не боїмося. Тому не бачимо причин тягнути з процесом реформування.
2. 18 лютого 2016 року райдержадміністрація ухвалила рішення про вихід зі співзасновників газети. Прийняли розпорядження з другої спроби, бо головою районної ради став голова колгоспу, а ці люди звикли вирішувати все одноосібно, тобто з думкою колективу не рахувалися. Ми провели колективні збори 28 січня цього року, зробили так, як має бути, витримали всі норми, а нам сказали: «Нащо воно вам треба, як воно буде, раптом через три роки взагалі буде гаплик газеті?» Але через два тижні після тієї першої сесії вдалося отримати позитивний результат на позачерговій сесії.
3. Ми уклали угоду про висвітлення буквально сьогодні, вона буде діяти до 31 грудня поточного року.
4. Із місцевого бюджету щороку отримували по-різному — бувало і 50 тисяч, минулого року — 120 тисяч гривень.

Так, ми заробляємо на рекламі, торік сума склала 362 тисячі гривень. Ми самодостатні.

5. Я чув про подібні проблеми, але то дурнуваті редактори, які погоджуються носити газету на узгодження до місцевої влади. Буквально в листопаді минулого року голова нашої районної ради, який, до речі, вже не працює, щось казав про це. Але я особисто ніколи не носив, навіть якщо би вимагали.

У нас до влади приходять із вулиці, з колгоспів або ще звідкись, не завжди знають закон, а редактор має знати, що то цензура й робити такого не можна.

6. Оскільки на першій сесії нас не відпустили, нам сприяв Вінницький департамент інформаційної діяльності й комунікації з громадськістю облдержадміністрації, сприяла обласна організація НСЖУ, колеги з сусідніх районів, зокрема Бершадського, котрі приїжджали, виступали, пояснювали.
7. Головна проблема в тому, що я маю орендувати приміщення, яке двадцять років своїми руками робив. Будівлі близько 28 років, ми вклали в неї багато сил, і сьогодні вона лишається комунальною власністю, яку я маю орендувати.

Хочеться вірити, що буде так, як прописано в законі, що це буде пільгова оренда — 1 гривня за квадратний метр. Але хто його знає, сьогодні влада часто міняється, з 20013 року на посаді голови райадміністрації змінилося троє людей. Ми сьогодні уклали угоду, все нормально, виставили перші рахунки. Нічого страшного не відбулося. Але завтра прийде хтось інший, і що буде в нього в голові — ми не можемо знати.

Але ми працюємо. В нас усе нормально. Ми просто робимо свою роботу, і з нами трохи рахуються вже, не тицяють, що ми маємо робити.

Федір Шевчук, редактор газети «Бершадський край»:

1. Ми обрали перший етап реформування, бо маємо реальні організаційні та фінансовані можливості розвиватися самостійно, наша газета є прибутковою й сама себе утримує. Ми не залежимо від зовнішніх факторів у вигляді дотацій чи будь-яких вливань із боку влади, маємо хорошу рекламну базу. Тож порадилися в редакції, й всі працівники одноголосно сказали, що хочуть бути самостійними, незалежними, ясна річ, у рамках тих законів, якими ми керуємося в своїй діяльності.
2. Ми трохи запізнилися з колективними зборами, провели їх у кінці березня, а місцева рада через місяць — наприкінці квітня — ухвалила рішення щодо нашого реформування на сесії. Й майже одночасно адміністрація прийняла відповідне розпорядження. Абсолютно ніяких перешкод у цьому процесі нам не чинили.
3. У нас укладено угоду про висвітлення діяльності районної ради, а угоди з обласною адміністрацією не було. Тепер, у рамках дії закону, ми підпишемо угоду з ОДА. На даний момент діє угода про висвітлення діяльності місцевого самоврядування.
4. Ми не отримуємо з місцевого бюджету коштів уже багато років. Угодою передбачено, що вони можуть перераховувати нам до 100 тисяч гривень, але ми маємо їх заробити, публікуючи матеріали про діяльність органів місцевого самоврядування.

Прибуток від реклами — більше одного мільйона гривень, в такому разі ми є платниками ПДВ, і це єдиний мінус.

5. У нас не було таких ситуацій уже дуже давно. Я працюю редактором газети четвертий рік, раніше працював в обласній газеті, за цей час змінилося три голови адміністрації, двоє людей на посаді голови райради, ніхто й ніколи не вимагав від нас, щоб ми несли на вичитування газету. Я працюю в пресі дуже давно, за моєї пам’яті такого не було. Буває, що посадовець просить узгодити текст інтерв’ю з ним, не більше того.
6. По-перше, минулого літа 6-7 серпня я був на семінарі в Житомирі «Міжнародний семінар-тренінг з підготовки до реформування комунальних друкованих засобів масової інформації». Подібний семінар відбувся й у Вінниці. Ми дуже багато інформації дізналися на цих заходах.

Крім того, є фахове видання «Журналіст України», там розписано все детально, і ми все це використовуємо. Ми спілкуємося один з одним, у нашому департаменті (Вінницький департамент інформаційної діяльності і комунікації з громадськістю облдержадміністрації. — Ред.) працюють дуже розумні люди, підказують нам. Іноді не все можемо охопити, але допомагають. Держкомтелерадіо також нормально співпрацює з нами, ми підготували пакет документів, надіслали їм, усе гаразд.

7. Я над цим особливо не задумувався. Думаю, в процесі реформування певні нюанси з’являться. Але перед нами не стояло таке питання. Перед нами стоїть завдання чітко дотримуватися букви закону в процесі реформування та вийти на той рівень, на який ми плануємо вийти.

Юрій Ковч, редактор гайсинської районної газети «Трибуна праці»:

1. Редакція нашої газети обрала перший етап реформування — просто порадилися в колективі й вирішили включитися в цей процес якнайшвидше. В нас є різні побоювання щодо цього, але якщо закон буде діяти саме так, як прописано, то, думаю, все буде нормально.

Я був у країнах Євросоюзу, зокрема в Польщі, вивчав подібний досвід. Там до реформування зовсім по-іншому підходили: давали газетам на п’ять років дотацію з уряду, й після того, якщо газети вижили за рахунок державної дотації, передплати й реклами, вони далі процвітають як приватні, ті ж, які не витримали, — пропали.

Ви ж знаєте, що в нас пишуться дуже хороші закони, але виконуються вони дуже слабко.

2. Місцева рада одразу ухвалила рішення про реформування газети (19 квітня цього року на пленарному засіданні 4-ї сесії районної ради 7-го скликання. — Ред.). Жодних перешкод не чинили. В нас було і, сподіваюся, буде й надалі повне взаєморозуміння зі співзасновниками, тобто районною радою. Вони все розуміють, законослухняні, знають, що є підписаний Президентом Порошенком закон.
3. Угоди не укладали. Наразі працюємо шляхом виплачування нам дотацій, тобто щороку звертаємося до депутатів районної влади з проханням виплатити нам кошти, вони виділяють відповідну суму, нам цього достатньо.
4. Кошти, отримані з бюджету, — це комерційна таємниця, але сума достатня. Надходження від реклами й від передплати є, щоразу по-різному, але ми робимо тематичні сторінки по сільських територіальних громадах, шукаємо підприємців, про яких випускаємо тематичні номери тощо.
5. Така ситуація траплялася зі мною ще за радянських часів, десь в 90-х роках, але я пояснив тодішньому голові районної ради (до речі, колишньому працівнику КДБ), що так не може бути. Кажуть, десь в інших районах приносять на вичитування випуски газет, але сталінські часи минули. Керівник району натомість кілька разів ставив питання про зняття мене з посади редактора на сесії районної ради, але я переконав депутатів. Чого це ми маємо ходити під владою?

У нас давно вже немає таких проблем, і я впевнений, що вже не буде.

6. Ми лише розпочали процес реформування, подали заявку, обходимося без сторонньої допомоги.
7. Реформування комунальної преси — одна з основних умов вступу України в Євросоюз, має бути чітко розписано поетапно весь процес. Завдяки нашому Вінницькому департаменту інформаційної діяльності і комунікації з громадськістю облдержадміністрації ми маємо всю необхідну інформацію, але я спілкуюся з редакторами інших районів, і не в усіх є конкретно розписані деталі — кожен регіон має свої особливості.

Фото надано редакціями газет

Заглавне фото - pro.cn.ua