Розкол «Опозиційного блоку», також відомий як об’єднання Юрія Бойка з Вадимом Рабіновичем, змінив піарний ландшафт новин. Партія, що була лідером із джинси на телеканалах, тепер розділилася між «Україною» та «Інтером», а її члени почали активно поливати одне одного брудом. З іншого боку, Вадим Рабінович, який тривалий час був головним ворогом «Інтера», об’єднався з власниками цього каналу і знову став для «Подробностей» «своїм». А от Євгеній Мураєв відгородився від колишніх однопартійців та нещодавно закликав СБУ пошукати «агентів Кремля» в «Опозиційній платформі». «Стучать» в екс-регіоналів не прийнято, тож «Інтер» вирішив помститися політику. Уже традиційно для розбірок «опозиції» до маніпуляцій журналісти додали захмарну порцію лицемірства.

Уперше рефлексію на інтерв’ю Мураєва 14 грудня глядачі «Подробностей» побачили 17-го числа. В останній новині випуску ведуча Катерина Лисенко не витрачала часу на безсторонність: «Інформаційна атака. Нардеп Євгеній Мураєв звинуватив колишніх соратників чи не в усіх політичних гріхах». За подібним іронічним тоном послідувала вибіркова нарізка слів народного депутата: «Інтер» згадав про звернення політика до СБУ, але прибрав усі згадки про Медведчука («в момент, когда партия была передана Медведчуку, я из нее вышел») та мотиви Мураєва («тиск» СБУ на «Наших»).

Після цього градус вибірковості зріс іще більше: «Спроба звести рахунки з колишніми однопартійцями і врятувати власний політичний рейтинг, що дорівнює нулю. Так блогери та політологи відреагували на скандальну заяву», — описав ситуацію «Інтер». От тільки «добірка» каналу складалася всього з двох дописів. Перший належав Глебу Ляшенку, фейсбук-користувачу з тисячею читачів, який вважає, що «приверженцев “революции гидности”, объединяла одна особенность: все они были неудачниками». Судячи з дописів про потенційну перемогу «За життя» на виборах та формулювань на кшталт «Рабинович сохранил надежду для десяти миллионов украинцев», — це кишеньковий блогер Медведчука. Не дивно, що він критикує заяви Мураєва проти свого «хазяїна». Другим у підбірці із соцмереж «Інтера» став репост допису «журналіста» «Версий» Олександра Зубченка від Вадима Рабіновича. Це вже просто несолідно, «Подробности» могли би для правдоподібності показати й оригінал публікації. Фінальний висновок сюжету для Мураєва став таким же, як і для всіх «опозиціонерів», що покинули інших «опозиціонерів»: «Подібна зміна політичної риторики свідчить про роботу Мураєва на владу».

18 грудня «Інтер» випустив іще один, уже детальніший матеріал про цю ж подію. Розширили його, як ви здогадуєтеся, не за рахунок наявної позиції лідера «Наших», а за рахунок тепер уже живих коментарів від наближених до власників каналу осіб. У підводці ведуча Катерина Лисенко акцентувала, що Мураєв «різко змінив свою політичну риторику». Тут «Подробностям» можна довіряти, адже вони самі практично чемпіони України з гнучкості.

Мистецтво заголовку від каналу «Інтер»

Першим слово в сюжеті отримав Андрій Золотарьов, фігурант Бази замовних псевдосоціологів, який піарив, зокрема, Комуністичну партію (у 2015 році!): «Это нонсенс, когда оппозиционер обращается за помощью, апеллирует к власти. Указывает власти, кто там неправильный оппозиционер, дескать, я правильный, и в среде тех, кто еще недавно находился в рядах одной фракции. На Банковой стоя аплодируют». Появу такої заяви на «Інтері» складно назвати навіть подвійними стандартами, це справжнє лицемірство. Журналісти каналу самі критикують опоблоківців, які не захотіли приєднуватися до «За життя», і прямо в цьому сюжеті про Мураєва ділять опозиціонерів на правильних і неправильних. Ще більшим фарсом виглядають заяви про неприпустимість звернення опозиції до органів влади, адже буквально попередній сюжет каналу починався словами: «Рішення так званого з’їзду “Опизиційного блоку” 15 грудня не легітимні. Це сьогодні підтвердили в Міністерстві юстиції України». Цього через суд добивався народний депутат від «Опоблоку» Сергій Ларін.

Закінчивши з першим та останнім «експертом» у сюжеті, журналісти повернулися до реакції соцмереж на вчинок Мураєва. Цього разу свої слова кореспондент не проілюстрував жодним дописом, тобто є шанс, що все сказане на «Інтері» просто вигадали: «Користувачі висловлювали думку про те, що рейтинг політика вже і так дорівнював нулю, а нинішній вчинок і підігравання владі — кінець його політичної кар'єри як опозиціонера і політика взагалі. Адже тепер виборці йому просто не повірять». По-перше, Мураєв усе ж має рейтинг у 3 %. По-друге, як свідчить історія Вадима Рабіновича, робота на владу на «Інтері» — це далеко не кінець кар’єри. У серпні минулого року «Подробности» розповідали, що це «Мураев в кругу однопартийцев прямо обвиняет коллегу[Рабіновича. — MS] в работе на власть». Що ж до рейтингу недовіри, то він у Юрія Бойка, кандидата «Опозиційної платформи — За життя» та «Інтера», на 18 % вищий, ніж у Євгенія Мураєва. Хоча й рейтинг довіри теж вищий — на 4,5 %. У будь-якому разі, якби «підігрування владі» та критика однопартійців закінчували політичні кар’єри, «Опоблок» перестав би існувати ще після голосування за судову реформу.

Останнім ситуацію в сюжеті коментував тричі екс-колега Мураєва Нестор Шуфрич: «Был ли ты когда-то нашим? Если сегодня именно СБУ привлекаешь к преследованию бывших однопартийцев. Я очень удивлен твоей позицией, я понимаю твои юношеские амбиции и переживания за рейтинги Юрия Бойко...» Ейджизму в риториці екс-регіоналів іще, здається, не було. При тому, що Мураєв усього на десять років молодший за Шуфрича (їм 42 та 52 роки відповідно). Що ж до переслідування колишніх однопартійців та Юрія Бойка, то «один из лидеров оппозиции пишет заявление действующей власти (с которой воюет) на своих коллег по оппозиции, чтобы сорвать съезд “Оппозиционной партии”. Это нонсенс! Такого прецедента в истории Украины еще не было», — бідкався 11 грудня Борис Колесников, якого через заяву Юрія Бойка викликали на допит у МВС. Також політик заявив, що «Бойко пытается дискредитировать “Оппозиционный блок”. Но этим заявлением он похоронил себя, свое настоящее и будущее в политике». Нічого не нагадує?

Закінчився цей матеріал фразою: «На думку політологів, Євген Мураєв, намагаючись врятувати свою невдалу політичну кар'єру, перетворився на інструмент влади у боротьбі із “Опозиційною платформою — За життя”. І розцінюють це не інакше як тиск на опозицію». Посилання на анонімних політологів від анонімного кореспондента дуже зручне, коли треба донести до глядачів одразу три суб’єктивних і нічим не підкріплених оцінки: невдалість кар’єри Мураєва, його роботу на владу та якимось чином тиск на опозицію. Чи тиснув на опозицію Сергій Каплін, коли на «Інтері» закликав НАБУ розслідувати афери Вадима Рабіновича?

Таким чином, «Інтер» засуджує Мураєва за заклик до СБУ розслідувати діяльність екс-колег і замовчує, що самі екс-колеги подали реальний судовий позов на своїх «колишніх». Також Мураєву закидають роботу на владу та зміну риторики, хоча самі «Подробності» змінюють риторику щодо роботи окремих політиків на владу ледь не щокварталу. Крім цього, анонімні журналісти старанно вичищають із цитат Мураєва будь-яку критику Медведчука та ігнорують наявні у відкритому доступі коментарі народного депутата щодо тем сюжетів. Аргументи ж телеканалом зводяться до «думок соцмереж», яких глядачам продемонстрували аж дві (без репоста Рабіновича — одну).

Усе це виглядає як частина поділу електорату між «опозиціонерами» й намагання переконати глядачів, що саме кандидат власників «Інтера» — славний продовжувач традицій біло-блакитних, а всі інші подібні політики працюють на владу. Хоча це, мабуть, не так і важливо. Адже, як показує численний досвід, навіть колишні негідники можуть стати для «Подробностей» героями, якщо об’єднаються з правильними людьми.

Детальніше про ці та інші особливо яскраві сюжети тижня читайте в публікації «Бійка дідів морозів, Бойко-Миколай та архівний Ахметов. Моніторинг теленовин 17‒23 грудня 2018 року».