Незалежна експертна рада з питань діяльності мас-медіа, яка знову відновила свою роботу на час позачергових виборів, підбила перші підсумки передвиборчої кампанії.

Незалежна експертна рада з питань діяльності мас-медіа розпочала свою роботу 8 серпня 2007 року. Незалежна експертна рада є тимчасовим громадсько-моніторинговим та консультативно-дорадчим органом, який повинен забезпечити проведення демократичних виборів народних депутатів України. Рекомендаціями Незалежної експертної ради керуватимуться, передусім, Центральна виборча комісія та Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення при обговоренні та прийнятті відповідних рішень.

На думку голови ради, директора Інституту Медіа Права Тараса Шевченка, рада приймає досить демократичні рішення. Про попередню заборону виходу якогось ролика майже не йдеться, бо головний принцип, яким керуються члени рали при прийняттті рішень, – це фундаментальне право кожного на свободу вираження. За старим законом, ЗМІ сам вирішував – розміщувати йому, наприклад, політичну рекламу, чи ні. Тому 2002 року телеканали не несли ніякої відповідальності, якщо відмовлялися транслювати ролики опозиції. Потім законодавці прийняли зворотню норму, що ЗМІ не має права відмовити в розміщенні виборчих матеріалів. Через це в ЗМІ деколи проходили надзвичайно брудні матеріали. Зараз у законі «Про вибори народних депутатів України» записано, що ЗМІ можуть відмовитися в розміщенні виборчих матеріалів з двох підстав: поширення висловлювань ненависті і поширення завідомо недостовірної або наклепницької інформації про суб’єкта виборчого процесу. За словами Тараса Шевченка, рішення експертної ради не розміщувати певний ролик також базувалися виключно на цих двох позиціях. Інколи вони аргументуються нормами ще якихось законів, зокрема Закону України «Про рекламу».

Аргументація експертної ради відштовхується від наступного: попередня заборона – це дуже жорсткий захід. За неї члени ради проголосують у надзвичайній ситуації, а саме тоді, коли факт порушення очевидний. А коли він спірний, то закон передбачає різноманітні можливості, щоби припинити трансляцію навіть того дня, коли вона почалася. ЗМІ не повинні виступати в ролі цензорів роликів. Для цього є ЦВК, суд, інші суб’єкти виборчого процесу. Але, як виявилося, суб’єкти виборчого процесу чомусь зовсім не горять бажанням судитися між собою. Вони віддають перевагу конртрекламі. Члени ради вважають, що це - здоровий політичний процес.

Щодо перших підсумків роботи за серпень, про які говорили голова експертної ради Тарас Шевченко, секретар Катерина Котенко, члени ради Тетяна Котюжинська та Ігор Розкладай під час прес-конференції 6 вересня 2007 року, то виявилося, що найактившіше за висновками до ради звертаються телерадіоорганізації. Загалом, протягом місяця до Незалежної експертної ради надіслали запити Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, телеканал «1+1», Незалежна асоціація телерадіомовників, ТОВ «ТРО «Русское радио» – Україна», Харківська ОДТРК, лідер Блоку «КУЧМА» Олександр Волков та ін.

Тарас Шевченко повідомив, що експертною радою прийнято сім експертних висновків, які носять рекомендаційний характер. Нагадаємо, «Детектор медіа» публікувала експертні висновки Незалежної експертної ради щодо роликів «Нострадамус», «Ванга», «Глоба», початку передвиборної агітації, трансляції радіопрограм, створених  на замовлення партії і радіороликів СПУ.

Найважче проходили обговорення перших роликів, які стосувалися пророцтв Нострадамуса, Ванги та Павла Глоби. Експерти мали визначити, чи містять вони ознаки агітації, тобто чи спонукають громадян голосувати. На думку Катерини Котенко, ці ролики є певною новітньою технологією в телерекламі, оскільки зроблені так, що до них важко пред’явити претензії. Щодо перших двох, то експертна рада їх визначила як комерційну рекламу, а «Пророцтво Павла Глоби» – таким, що має ознаки політичної реклами (хоча він подається без партійної символіки). Тому його рекомендовано не транслювати. Оскільки обговорення проходять досить демократично, то кожен її член має право на окрему думку. Так було й із вищеназваними роликами, коли незгодна з думкою більшості Тетяна Котюжинська додала до висновку свою окрему думку.

Очевидно, телеканали дослухаються до експертних висновків, оскільки цей ролик нині не транслюється. Крім того, якщо відмова ТРО розміщувати політичну рекламу не підкріплена законодавчою нормою, то справа може дійти до суду, одним із рішень якого може бути позбавлення ТРО ліцензії на період передвиборчої кампанії.

Члени ради обмежені в можливості оцінювати всі нюанси, вони оцінюють тільки візуальний ряд, те, що видно на перший погляд.

Тетяна Котюжинська переконана, що якщо якась політична сила бачить, що в рекламі іншої є якась недостовірна інформація, то в неї завжди є можливість почати суспільну дискусію. Якщо деякі телеканали хочуть вводити цензуру, це означає, що у них є проблеми зі свободою слова. Звичайно, громадянам хочеться, щоби передвиборча кампанія проходила без бруду, але соціальна відповідальність журналістів, на її думку, полягає в тому, щоби проаналізувати всі факти і цифри, якими оперують учасники виборчих прегонів, і показати людям, наскільки вони правдиві. «До нас зараз приходять і інші запити – про так звану “джинсу”, про проплачені появи в новинах телеканалів та гостей у студії. Про це говорять і політики, і журналісти, рясніє розцінками Інтернет. Коли є багато претензій до роликів – це одне, це все-таки офіційно пропрачена політична реклама. А “джинса” – це зовсім інша справа», – зазначає Тетяна Котюжинська.

Окрім «джинси», експертній раді незабаром доведеться розглядати запит Олександра Волкова про те, чи можна використовувати для політичної агітації російськомовні телеролики.

До висновків ради дослухається і ЦВК, співпрацю з якою Катерина Котенко вважає досить достойною. «Ми є таким своєрідним буфером між ЗМІ і суб’єктами виборчого процесу. Ми абсолютно лояльний орган, який, як показує практика, більше дозволяє, ніж забороняє», – сказала секретар експертної ради.

Ані Тарас Шевченко, ані Тетяна Котюжинська не бачать нічого крамольного в телевізійній активізації Президента (ні в його соціальній рекламі, ні в зверненнях до громадян). Вони не вважають це політичною агітацією. «Це не є участю у передвиборчій кампанії, оскільки меседжі Віктора Ющенка викликали публічну загальнонаціональну дискусію і їх уже обговорюють декілька політичних сил, які підтримують або не підтримують гасла Президента», – каже пані Тетяна. «Поки що нас ніхто не просив розглянути питання: чи є телезвернення Президента політичною рекламою. Я не уявляю країну, в якій би Президент не робив таких звернень, – підтримує її Тарас Шевченко. – Нам завжди було зрозуміло, яку політичну силу підтримував Кучма, так само майже всім відомо, прихильником якої партії є Ющенко. Інше питання – зовнішня реклама, яка висить уздовж доріг. Якщо вона висить безкоштовно, то це проблема. Представникам влади дозволяється брати участь у виборчій кампанії тільки тоді, коли вони є кандидатами у народні депутати. Президент не є кандидатом, тому має стояти осторонь».

Оцінюючи якість політичної реклами та ефективність меседжів учасників виборчих перегонів, голова експерної ради сказав, що не бачить жодної нової інформації, яку би партії через рекламні ролики доносили до громадян, нічого корисного, чого б громадяни не могли отримати в інший спосіб. У роликах – самі лише гасла, політичні сили майже не розкривають своїх передвиборчих програм, не роз’яснюють, яким чином вони виконуватимуть свої обіцянки.

«У минулій виборчій кампанії більше намагалися зіткнути інтереси Сходу і Заходу, воїнів УПА та радянської армії, української та російської мови. Досвід показує, що на такі штуки йдуть ті партії, які на межі проходження в парламент, які звичайними способами не можуть заявити про себе. Вони вдаються до чогось незвичного, контраверсійного, що активізує дискусію. На замовників роликів із пророцтвами Нострадамуса і Ванги ніхто в суд не подавав. Є тільки рішення експертної ради. Було б цікавіше, якби в суді з’ясували, хто є замовником піар-агенції “Радник”, яка зробила ці містичні ролики», – зазначає Тарас Шевченко.

Для Катерини Котенко особливістю виборчої кампанії є велика кількість соціальної і комерційної реклами, а політична деколи виглядає досить дивно. «Якщо оцінювати ефективність політичної реклами попередньої виборчої кампанію і цієї, то можу сказати, що три містичні ролики, про які вже згадувалося, спричинили потік великої кількості соціальної реклами від перших осіб держави, з якої стирчать ріжки певних політичних сил. Попередня виборча кампанія відзначалася однозначнішою політичною рекламою», – сказала пані Катерина.

Тетяна Котюжинська ж вважає, що порівняно з попередньою кампанією зросла якість реклами.

Ще на одне запитання «Детектор медіа» – чи погоджуються члени ради зі твердженням, що цю виборчу кампанію називають віртуально-телевізійною і чи слід очікувати викиду великої кількості компроматів у ЗМІ у вересні – учасники прес-конференції також майже зійшлися у відповідях.

Катерина Котенко:

– Так, цю кампанію можна вважати віртуально-телевізійною, якщо ми під віртуальною маємо на увазі Інтернет. Щодо чорного піару, то експертна рада першою дізнається про такі рекламні ролики чи політичну агітацію. Думаю, що таких прес-конференцій, коли робилися публічні заяви про відставку через корупційні дії колег по роботі, вже не буде. Вже занадто пізно. Будь-який комунікаційний сигнал працює протягом двох тижнів. Саме стільки потрібно, щоби в Україні (з її телевізійним покриттям) ця інформація дійшла до всіх людей, які б її запам’ятами і ще комусь переказали. А в нас залишилося реально три тижні до виборів, тому думаю, що викиду великої кількості компромату не буде.

Тарас Шевченко:

– На мою думку, ця кампанія найбільш пов’язана з апатією, громадяни не шукають інформацію про політичні партії, не хочуть безкоштовно ходити на мітинги чи переконувати своїх друзів. Тому політичні партії повинні потрапити в серця і голови в тих місцях, де ці голови зазвичай перебувають. В першу чергу – перед телеекранами. Особливо політики хочуть потрапити в новини. Тому на цій кампанії відчувається сплеск замовних матеріалів у новинах, проплачених гостей у студії. Бо в такий спосіб, навіть якщо не буде відвертої заказухи, бажана просто поява на телебаченні. Телебачення залишається найбільш впливовим елементом і його дивляться скрізь: на Сході і Заході, у містах і селах, тому думаю, що це твердження правильне.

Тетяна Котюжинська:

– 6-7 політичних сил активно проводять кампанію не тільки в Києві, а й у регіонах.. Вони хочуть мати прямі ефіри і на місцевому телебаченні, і репортажі в друкованих ЗМІ. Пройшла хвиля реклами, потім контрреклами, тепер слід очікувати ще й реклами для закріплення. А чорного піару справді менше, ніж його було раніше.

Ігор Розкладай:

– У цій кампанії активно використовують технологію, яку давно вже застосовують у тій же Америці – там політштаби мають цілі підрозділи по роботі з блоґами, формумами і чатами. Враховуючи той факт, що найближчим часом можна очікувати стрімкого зростання кількості користувачів Інтернету, зокрема завдяки поширенню технологій CDMA, WiFi тощо, наступні вибори стануть ще більш «віртуалізованими». Щодо телебачення, то таке враження, що політсили розраховують свої меседжі на той електорат, який їх уже підтримував, і не намагаються завоювати новий. Новаторства майже не видно, багато сірої або зробленої нашвидкуруч реклами. Кампанія коротка, тому нових серйозних тенденцій не спостерігається.