«Детектор медіа» продовжує масштабне дослідження якості контенту регіональних телеканалів під час великої війни. Ми регулярно проводимо кількісно-якісний моніторинг новин телеканалів східних і південних областей України. Його результати дозволяють читачам обрати джерела, які дотримуються стандартів, а медійникам — попрацювати над помилками і покращити свій інформаційний контент.

Зараз, окрім цих двох завдань, ми хочемо з’ясувати, як живуть і працюють телеканали в областях, постраждалих від російської агресії. Оскільки деякі з цих каналів не мають стабільного ефірного мовлення, об’єктом аналізу будуть програми, які вони публікують на ютуб-каналах, — не лише інформаційні, а й авторські публіцистичні програми та студійні інтерв’ю. У попередні місяці ми оглядали переважно канали східних і південних областей; зараз поглянемо й на інші регіони. Ми аналізували телеканал «Погляд», що базується на Київщині, і житомирський CTV. Зараз черга каналу KorostenTV із міста Коростеня Житомирської області.

«Творче Об'єднання “Коростеньмедіа"» на 100% належить Коростенській міській раді. І, як це часто буває, це вирішально впливає на контент цього телеканалу. За даними «Юконтрол», зареєстрована компанія в 2011 році. Того ж року в телеканалу з'явився ютуб-канал. Зараз у нього трохи менше дев’яти тисяч підписників. На канал завантажують окремі сюжети, які оновлюються приблизно раз на тиждень. У середньому кожен сюжет переглядають від 200 до 1300 разів. Популярними є репортажі, — наприклад, із села Новаки, — й виступи мера, якого, крім його звернень до громадян, багато і в інших сюжетах.

Загалом репортажі місцевого телебачення вкладаються у формат паркетних новин (які іноді виглядають як відверта джинса) і публіцистичних оповідей. Зазвичай у них мало фактів, багато опису того, що відбувається на екрані, повторів і оціночних суджень. Тематика новин  — усе, що пов'язано з мером і заходами в міськраді або поза нею, але за участі міської влади. Також у новинах часто фігурує «народний депутати України Володимир Арешонков» і його помічниця Тетяна Вигівська, яка виступає на різних святах від його імені. Арешонков за часів Помаранчевої революції був у Соціал-демократичній парії України (об’єднаній) і разом із Медведчуком балотувався на виборах 2006 року до Верховної Ради від блоку «Не так!». Але потім змінив політичний вектор і долучився до Блоку Петра Порошенка. Зараз він позапартійний, але йому періодично дають слово в загальнонаціональному ефірі марафону «Єдині новини».

Війна на коростенському телеканалі є тільки в сюжетах про гуманітарну допомогу, допомогу територіальній обороні і переселенцям.

Із хорошого: всі сюжети, викладені на ютуб-каналі, авторські. В них титруються журналістки й оператори. Також авторки сюжетів титрують своїх спікерів, правда, тут нема й натяку на фемінітиви.  За формою сюжети також зроблені більш-менш за стандартами: загальний опис теми — спікер — деталі — інші спікери — кінець. Щоправда, завершення майже всіх сюжетів — це окрема поетична пісня.

Ось, наприклад, затягнутий сюжет від 25 жовтня про те, що «в лікарні продовжуються роботи з благоустрою». Благоустрій — це рубання чотирьох старих тополь. Крім коментаря генерального директора комунального підприємства «Коростенська ЦМЛ»: «Ми сьогодні є свідками унікальної події. У нас сьогодні працюють п‘ять альпіністів», сюжет завершується фінальним словом від журналістки про користь таких робіт: «Загалом красота впливає на моральний стан хворих та пришвидшує одужання».

Або сюжет-опитування від 26 жовтня: як коростенці заощаджують на пальному та харчах. У сюжеті немає жодного цікавого факту про ціни та їхню динаміку — журналістка ніби вийшла просто «поговорити». Вона запитує дуже багатьох людей і, судячи з усього, пускає в ефір усіх опитаних. Включно з цим чоловіком: «На чому ви економите? Можливо, на яйцях? —  Ні. На собі не будемо економити». Журналістка завершує майже п’ятихвилинний сюжет філософським: «Якщо ви в шоці від цін, не засмучуйтесь хоча б через те, що ви у цьому не самі у цей складний час. Беремо курс на виживання».

Або от іще одне опитування від 4 листопада майже на вісім (!) хвилин під заголовком «Україна почала тотальне заощадження електроенергії». Авторка запитує про економію електроенергії  всіх, включно зі школярками років 9—11. Очевидно, що батьків поряд немає і про дозвіл говорити з дітьми в сюжеті не згадується. А відповіді мінімально інформативні — діти намагаються якось адекватно зреагувати на те, що з ними говорить незнайома тьотя з мікрофоном. Опитування йде трьома хвилями. Одні й ті ж опитувані по колу відповідають на різні запитання журналістки. Особливо цінним є таке: «Наскільки важливо економити електроенергію?» Всі погоджуються, що це дуже важливо. І авторське завершення: «Сьогодні кожен українець може зробити свій внесок у підтримку енергетичного фронту. При цьому лише необхідно дотримуватися простих правил економії електроенергії та бути відповідальним».

У новинах Korosten TV простежується певний лексичний пунктик на цьому «шляху до перемоги». Особливо коли йдеться про сюжети, в яких фігурує міськрада й мер. Мер — це майже сакральна величина для новин каналу. Володимир Москаленко керує Коростенем із 1998 року. В новинах він є завжди. Майже в усіх переглянутих сюжетах міський голова щось говорить на камеру. Іноді він просто звертається до громадян окремо. 

Ось 4 листопада в сюжеті на понад п’ять хвилин мер був центральним персонажем. Тим паче, що говорили знову про «шлях до перемоги». Назва сюжету: «Пліч-о-пліч заради перемоги! Допомога від працівників виконавчого комітету коростенської ради». Працівники міськвиконкому перерахували на допомогу армії свою зарплату за один день. Загалом 131 тисячу гривень. Гарна ініціатива. Але в сюжеті її розжовують без кінця: як перерахували, на що саме перерахували, що купили, як і куди відправили, хто допомагав, що ще будуть закуповувати. В сюжеті є два коментарі мера й реверанс журналістки: «Невелика, на перший погляд, допомога є дуже великою підтримкою на шляху до нашої спільної  перемоги», — і заключна частина подяк від тих, хто причетний до її отримання: «Ми дякуємо, бо ця допомога допоможе перемогти ворога».

Говорили про наближення перемоги і в сюжеті про благодійний ярмарок на підтримку армії від місцевої бібліотеки, який вийшов 11 листопада. Два коментарі заступниці директорки і фінальне: «Адже кожна гривня стане маленькою частинкою нашого внеску в перемогу».

Знову про перемогу було і в сюжеті про святкування Дня працівників соціальної сфери від 4 листопада (ще був сюжет про святкування Дня працівника культури). Звичайно, перший коментар — мера. Він — про соціальних працівників, які «несуть допомогу, несуть добро. З вірою в перемогу». Була тут і помічниця народного депутата Арешонкова. І черговий патріотично-поетичний фінал від авторки сюжету: «У цей день хочеться сказати спасибі кожному працівнику соціальної сфери за щоденну нелегку працю. Нехай множаться ваші добрі вчинки, а служіння обраній справі, чуйність та щедрість приносять людську шану та повагу». Фактів, які б могли хоч якось привернути увагу аудиторії до теми соціальної роботи, в сюжеті не було.

Відсутність фактів — це постійна особливість сюжетів коростенських теленовин. Наприклад, у невеликому сюжеті від 28 жовтня про День визволення України від фашистських загарбників головним інформаційним приводом був мер, якій поклав квіти. Його коментар, що «день звільнення України тихо спокійно відзначаємо», не містив жодної нової чи цікавої інформації. В сюжеті ані слова про зміст свята, про ветеранів, війну тодішню або теперішню.

Заради справедливості варто назвати й виняток —  сюжет від 25 жовтня про підготовку до зими. Так, у ньому знову був мер, який оцінив роботу комунальників: «Молодці, підготувалися гарно». Але був і представник підприємства, який розповів цікаві факти, які могла б використати й авторка сюжету (але ні): що вартість промислової солі зросла в десять разів, що сировини закуповують у рази менше, що перспективи роботи комунальників узимку невизначені через війну.

Втім повернімось до шляху до перемоги. Не тільки мер і його підлеглі наближали перемогу в новинах коростенського телебачення. 11 листопада в ефірі вийшов іще один сюжет з ознаками замовності: про передачу армії двох вантажівок і автобуса. Ініціатори доброчинного акту — компанія Сomspec і підприємство «Коростенський щебзавод». Сюжет тривав 4 хвилини 38 секунд: розлогі коментарі директора щебзаводу і представника Сomspec — як шукали, як купували, як передавали. І знову мер. А потім зустріч мера в кабінеті з представниками компаній, які роблять корисні речі для армії — кронштейни для автоматів для прицільної оптики. І заклик до бізнесу власним прикладом допомагати і працювати разом задля перемоги.

Зрозуміло, що всі, хто допомагає армії — молодці. Але доброчинність не виправдовує підміни новин піаром, особливо в таких конячих дозах.

Часто в новинах коростенського телеканалу проходить благодійний фонд «Відважні», який також працює на перемогу. Цей фонд тричі згадав мер Коростеня в сюжеті від 4 листопада про перераховану армії зарплатню місцевих посадовців. Мер Володимир Москаленко постійно звертається до цього благодійного фонду як посередника для організації добрих справ. Також у цьому блоці новин «Відважним» присвячений окремий сюжет про презентацію футболок з унікальними принтами, гроші з продажу яких підуть на допомогу армії. Коментує ініціативу головна спеціалістка відділу культури й туризму міськради; художниця, яка робила принти; представниця благодійного фонду «Відважні» й директорка комунального Центру дитячої і юнацької творчості.

11 листопада на каналі з'являється сюжет, у якому фонд звітує про пів року роботи. Сюжет триває більш ніж шість хвилин; журналістка починає з того, що благодійний фонд «в неофіційній обстановці підбив підсумки своєї роботи». В неофіційну обстановку увійшли мер, заступниця мера, керівниця відділу культури міськради, фуршет, гості, знову фуршет, безкінечні коментарі-оди про роботу благодійників. Коментувала звіт про роботу й одна зі співзасновниць благодійного фонду Тетяна Кереселідзе. В ній було легко впізнати директорку комунальної установи «Центр дитячої і юнацької творчості», яка щойно коментувала акцію «Відважних» як посадовиця. Вона ж — голова фракції «За майбутнє», членкиня постійної комісії з питань гуманітарної політики і засобів масової інформації Коростенської міськради. Про війну тут говорять так, ніби вона існує в паралельній реальності. А в цій, судячи із сюжету, — просто хороші люди відпочивають після важкої роботи на шляху до перемоги.

Правда, крім таких історій успіху, в новинах з'явилися сюжети, хоч якось дотичні до теми війни: наприклад, про гуманітарну допомогу для переселенців, як цей або цей, про допомогу тероборонівцям із Коростеня. Але в більшості своїй контент коростеньського телеканалу живе в тихому піарно-комунальному світі. Бо замість сюжетів про проблеми міста, втрати, яких завдає війна на всіх рівнях життя, і вплив цього всього на коростенців аудиторії пропонували, наприклад, новини про переобрання керівника громадської організації «Асоціація Ради керівників міста Коростеня» (бо попередній помер) і його заступника (він також помер). Або (із болісних) сюжет на вісім з половиною хвилин про навчання із запобігання й реагування на надзвичайні ситуації на базі водоканалу, в якому журналістка пояснювала те, що відбувається, в такому стилі: «Одразу після аварії була проведена дегазація хлору за допомогою води та дезактивація хлору содовим розчином. Після дегазації працівників водоканалу евакуювали в пункт прийому евакуації, який знаходився в ліцеї номер 4». Або репортажі про «журналістський воркаут», на якому школярі і школярки «декларували, як змінилося їх життя після 24 лютого». І все це оцінювало журі, у складі якого була й заступниця мера, яка «оцінювала різножанрові твори: замальовка, есе, стендап, поезія».  Як то кажуть, «та за що?!»

Скриншот відео: KorostenTV / ютуб