Тематичні пріоритети регіональних українських ЗМІ є стабільними вже протягом тривалого часу. Для газет на першому місці — категорія «інше» (поради, оголошення, гороскопи тощо), життя місцевої громади та велика війна Росії проти України. Для сайтів — війна, кримінал та життя місцевої громади.

Інтерес до теми війни залежить від регіону: для газет на Закарпатті він найменший (6 %), найбільший — на Сумщині та Чернігівщині (15–21 %). Щодо онлайну, то тут усе ж специфіка трохи інша, адже на цю тему пишуть переважно через зведення та хроніку — 13 % для Дніпропетровщини та 28 % для Чернігівщини.

Жанрова палітра друкованих ЗМІ лишається незмінною: 39,4 % — інформаційні жанри, 14,2 % — оголошення та реклама. Не траплялося або майже не траплялося журналістських розслідувань, листів у редакцію, рецензій. Це незмінна картина уже протягом декількох хвиль дослідження.

Такими є результати моніторингу регіональних друкованих та інтернет-медіа, який 20–26 березня провів Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки Медійної програми в Україні. Дослідження здійснювалося у восьми регіонах України: Донецькій, Дніпропетровській, Чернігівській, Закарпатській, Одеській, Сумській, Полтавській, Хмельницькій областях. Моніторинг мав на меті оцінити якість контенту, тематику, дотримання стандартів журналістики та законодавства щодо розміщення реклами.

У кожному з восьми регіонів експертна група ІДПО відібрала по чотири друкованих видання, якщо такі продовжували виходити, та чотири онлайн-видання, які вміщують суспільно вагомий контент, є популярними у своєму регіоні чи районі. Загалом оцінили 1088 матеріалів у друкованих ЗМІ, 3069 — в онлайнових. Кількість онлайн-видань у вибірці була збільшена через те, що деякі газети не виходили через повномасштабне вторгнення. Це стосується передовсім Донеччини, де експерти аналізували тільки електронні ЗМІ, та Дніпропетровщини, де розглядали два друкованих видання, а не чотири, як у решті регіонів.

Тематичні пріоритети видань можна порівняти на графіку нижче.

Газети

Теми

Категорія «інше» — третина контенту, 34,1 %. Найбільше такого в газетах Закарпаття та Сумщини (43 % та 42 % відповідно). Ці регіони в лідерах за цим показником уже вдруге.

На Закарпатті найбільше подібних публікацій розміщувала газета «РІО» (23 %), натомість у газеті «Карпатський об’єктив» на рекламу та оголошення припало тільки 10 %.

На Сумщині газети «Білопільщина» та «Наш край» вмістили приблизно половину такого контенту: 50,9 % та 46,9 %.

Життя місцевої громади — 15,8 %. Найбільше на цю тему писали газети Полтавщини — майже чверть контенту (24 %). Видання Чернігівщини та Дніпропетровщини — 18 %.

На Полтавщині життя місцевої громади найглибше висвітлювала «Кременчуцька газета»: це і політика, й економіка, й культурні явища. Відзначимо цікавий матеріал про те, як правильно називати мешканців міста: кременчужани, кременчукяни, кременчужці, кременчуківці, кременчучани? Автори розібрали тему, а також провели опитування для читачів. Також видання не втрачає зв’язку з містянами, які вимушені були переїхати в інші країни. У них запитали, скільки вони платять за проїзд за кордоном, зробивши за результатами цікаву добірку про вартість перевезень у європейських країнах та Єгипті. «Лубенщина» також ретельно стежила за місцевим життям. Перевага видання — це мережа власних кореспондентів у навчальних закладах, музеях, бібліотеках громади. Ці кореспонденти повідомляють про події з власного життя. Щоправда, на думку експертів, все ж редакції потрібно поміркувати над редагуванням цих текстів, аби в них були дотримані професійні стандарти журналістики.

Тема великої війни Росії проти України — 11,5 %.

На Закарпатті таких матеріалів небагато. Так, «Новини Закарпаття» подавали історії бійців, а також акторів Маріупольського театру, ще одна історія військового трапилась експертам у газеті «Панорама Мукачева». У решті видань воєнна тематика переважно обмежувалася новинними повідомленнями.

Натомість на Сумщині, громади якої піддаються щоденним обстрілам із боку рашистів, увага до війни значно більша. Видання «Перемога» майже чверть контенту присвятило війні (24 %), «Білопільщина» — 14,5 %.

Щодо інших регіонів, то на Дніпропетровщині газета «Наше місто» публікувала матеріали про підприємця Дмитра Єфремова та його виробництво енергоощадних світильників, яке спочатку довелося переносити з Донецька до Бердянська, а потім — до Дніпра, а також про кандидатку економічних наук із Дніпра Вероніку Бикову, яка вже понад рік служить в одному підрозділі з чоловіком і сином.

На Полтавщині увага до теми великої війни значно зросла: минулого разу експерти зафіксували тільки окремі публікації в декількох виданнях. Цього разу всі газети висвітлювали тему. «Лубенщина» вмістила публікації про прощання із земляками, які загинули на Донбасі, вшанування героя АТО, а також про нагородження добровольців, підготовку новобранців «Люті», допомогу армії від волонтерів села Ждани. «Зоря Полтавщини» поспілкувалася з військовим Романом Ендиком, який був поранений на Харківщині та зараз проходить реабілітацію. «Вечірня Полтава» публікує щоденник харків’янки Гін, яка розповідає про життя міста під постійними російськими обстрілами. «Кременчуцька газета» також писала про прощання із земляками, поїздку волонтера до Авдіївки.

Також популярними темами в газетах були соціальна сфера — 6,8 %, кримінал — 6,1 %.

Про кримінал найбільше писали на Хмельниччині — 12 % (у регіоні ця тема була популярнішою за війну). Щодо соціальної сфери, то тут у лідерках — Полтавщина, газети якої традиційно вміщують різноманітні поради про лікування хвороб нетрадиційними способами, а також Закарпаття.

Найменше уваги видання приділили викриванню корупції, релігії, освіті та науці, надзвичайним ситуаціям.

Жанри

В усіх регіонах переважали інформаційні жанри (39,4 %). Цей показник тримається на рівні 40 % уже тривалий час. Проте в деяких регіонах кількість таких текстів наближається до половини. Це Хмельниччина (49 %) та Чернігівщина (47 %).

На другому місці оголошення та реклама — 14,2 %. Найбільше — на Полтавщині (21 %) та Одещині (22 %). У першому регіоні газети вміщували велику кількість офіціозу та різноманітних оголошень, у другому регіоні «Чорноморські новини» та «Курьер недели» опублікували таких текстів найбільше з усіх інших категорій.

Аналітики, публіцистики, розважального контенту та пресрелізів — трохи більш як 6 %.

Майже не траплялися листи в редакцію, хоча маємо позитивний приклад від газети «Берег надій» із Дніпропетровщини. Там така рубрика — постійна.

«Берег надій», 23.03.2023

Також дуже рідко журналісти зверталися до жанру розслідувань, рецензій.

Походження

Власного контенту — 46,6 %. Запозиченого 31,1 %, неідентифікованого — 22,3 %.

Найбільше власного контенту у виданнях Хмельниччини та Сумщини (77 % та 50 %). Не ідентифікованого — в газетах Закарпаття, майже половина (47 %). Ці матеріали не містили ані посилань, ані підписів авторів.

Тональність

Переважала нейтральна тональність — 80,1 %, позитивної — 13,9 %, негативної — 6 %.

Сайти

Теми

Провідні теми сайтів: війна (21,9 %), кримінал потроху наздоганяє (19,6 %), життя місцевої громади тримається на стабільному рівні (13,4 %).

В основному онлайн-видання писали про велику війну, передруковуючи зведення з офіційних джерел, а також інформували про вшанування пам’яті загиблих земляків і їхню загибель на фронті.

На Хмельниччині висвітлювали тему в таких аспектах: націоналізація російських активів, успішне збиття ракети над Хмельниччиною, психологічна реабілітація військових, запланований контрнаступ ЗСУ, волонтерська допомога, статистика втрат ворога, події на фронті, загиблі земляки…

Щодо Сумщини експертка Алла Ярова зазначила: «Тему російсько-української війни всі видання висвітлюють переважно через замітки про різні заходи, спрямовані на збирання коштів для ЗСУ, та інформацію про загиблих земляків. Повідомлення про обстріли українських прикордонних територій коротко фіксують факти обстрілів і наслідки цих обстрілів. Така лаконічність, очевидно, засвідчує звикання до майже щоденних обстрілів деяких громад. Новини про воєнні злочини ворога набувають формату, характерного для кримінальної хроніки».

На Чернігівщині про війну — практично кожна третя новина. Сайт «Челайн» надавав найбільше оперативної інформації про обстріли, стан справ на кордоні, «Город.cn» — про загиблих на війні, запозичені з місцевих газет матеріали про воїнів, допомогу армії в місцевих громадах та громадян, сайт Чернігова «0462» крім власних новин на теми війни теж дублював статті з місцевих видань.

На Полтавщині сайти стали менше писати про війну, на перше місце вийшов кримінал. Щодо саме воєнної тематики, то про неї також повідомляли переважно у форматі хроніки та некрологів. Але висвітлювали і візит Президента до Бахмута, допомогу фронту від волонтерів. Цікаву тему зачепило видання «Ехо» у тексті «Дрон і російська мова»: про російськомовних українців та мовне питання.

Біженцям та переселенцям, а також життю цивільних в умовах війни приділили менше уваги, ніж минулого разу — 7,5 %. Проте деякі регіони все ж продовжили стежити за долею земляків, яким довелося покинути рідні домівки. Майже чверть контенту — на Донеччині, 15 % — на Дніпропетровщині.

Кримінал — 19,6 %.

На Закарпатті це були переважно передруки пресрелізів правоохоронних структур, іноді навіть без указання джерела інформації. Найбільш охоче їх розміщували сайти «Мукачево.нет» та «Новини Закарпаття». Схожа ситуація й у більшості інших регіонів. До прикладу, на Полтавщині сайти також висвітлювали тему за допомогою передруків від різних силових структур, час від часу тільки «Полтавщина» додавала глибший контекст або коментарі від власних джерел.

Життя місцевої громади — 13,4 %. Найбільше про тему писали на Одещині та Полтавщині (по 18 %).

Видання «Полтавщина» найглибше висвітлювало питання місцевої політики, транспорту, витрат з бюджету, передаючи думки представників різних партій. У виданні «Ехо» також було розміщено декілька власних публікацій на цікаві теми з місцевого життя: конфлікт у місцевому ліцеї, витрати міськради на паливо для тероборони, які «зникли у невідомому напрямку», також видання тримає на контролі питання сміттєзвалища і загалом утилізацію сміття.

Найменш популярними темами для сайтів були викривання корупції, історія та краєзнавство, релігія, політика, освіта та наука — 1-2 %.

Походження

На сайтах більше власних матеріалів — 56,6 %. Менше запозичених — 35,1 % та не ідентифікованих — 8,3 %.

Найбільше неідентифікованих на сайтах Закарпаття — 40 %. У регіоні, відповідно, найменша кількість власних публікацій — 14 %. До них експерти уналежнили мінімально опрацьовані пресрелізи, компіляції текстів на популярну тематику. Решта публікацій — запозичені, з таких джерел: пресслужби державних установ і відомств, а також інші медіа, переважно телебачення. Серед тих, хто відповідально ставився до використання джерел, — видання «Ужгород.нет», запозичені новини на якому супроводжувалися активними лінками на першоджерела. На відміну від сайта «Новини Закарпаття», де 79 % контенту — не ідентифіковано.

На сайтах Чернігівщини (23 %) та Полтавщини (29 %) також мала кількість власних матеріалів. Переважали запозичені публікації.

Тональність

На сайтах переважала нейтральна тональність — 80,6 %. Негативної — 11 %, позитивної — 8,5 %.

Висновки

Моніторинг ІДПО на початку повномасштабного вторгнення показав, що велика війна кардинально вплинула на тематику регіональних видань. Тоді переважна більшість контенту стосувалася саме подій на фронті, майже в усіх місцевих виданнях публікувалися зарубіжні новини — адже було важливо знати, як реагує світ. Проте тепер, коли минув більш як рік, тематичні пріоритети є приблизно тими ж самими, що й до вторгнення. Звісно, війні приділяють більше уваги, бо до вторгнення це були 1-2 %. Однак проблемні моменти знову проявилися.

Для газет — звичка друкувати різноманітну суміш (категорія «інше»), кількість якої в середньому — 30 %, а в деяких випадках — майже 50 %. Для сайтів — увага до криміналу, який має шанси наступного разу обігнати тему війни.

Звісно, немає нічого поганого в тому, що газети намагаються урізноманітнити контент. Провідні світові видання також вміщують кросворди, сторінки з рецептами, корисними порадами. Проте там все це — ексклюзивний продукт цих видань, а не передруки з мережі, часом із сумнівних джерел. Та й кримінальна тематика теж може бути соціально вагомою, якщо не зупинятися просто на копіпасті зі зведень силових структур. Проте все ж у більшості випадків для українських регіональних ЗМІ йдеться саме про банальний передрук інформації, де змінюють хіба що заголовок.

Отже, тематичні пріоритети в українських регіональних ЗМІ стабілізувалися, звичними є й теми, про які майже не пишуть: корупція, освіта та наука, реформи тощо. Також майже незмінною залишається жанрова палітра (більше третини інформаційних жанрів, кожен десятий текст — оголошення чи реклама), співвідношення власного, запозиченого та неідентифікованого контенту, тональність.

Ці результати показують, що в переважній більшості випадків інформування про життя громад є епізодичним і неповним.

Проте все ж майже в кожному регіоні є видання, що намагаються надавати перевагу власному контенту, глибоко й різнобічно висвітлювати проблеми своїх громад, шукати цікавих героїв та інформаційні приводи. Саме вони роблять свій внесок у перемогу України та її демократичне майбутнє.

Метою моніторингу є підвищення рівня медіаграмотності українського суспільства, стимулювання медіа до відповідальності, дотримання журналістських стандартів та підвищення якості медіаконтенту.

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) використовує методологію моніторингу, що розроблена ІДПО в рамках проєкту «У-Медіа» спільно з Інститутом масової інформації (http://imi.org.ua) та неурядовою організацією «Телекритика» (зараз «Детектор медіа») і оновлена Інститутом демократії у 2016, 2019 та 2021 роках.

Видання з вибірки ІДПО:

Донецька область: «Східний Проєкт» (Краматорськ), «Знамя индустрии» (Костянтинівка), «Сайт міста Донецька», «Сайт города Краматорска», «Сайт города Мариуполя», ІА «Вчасно» (Покровськ), «Вільне радіо» (Бахмут), «Сайт міста Слов’янська».

Сумська область: газети: «Білопільщина», громадсько-політична газета Білопільського району Сумської області; «Наш край», інформаційний тижневик, Липова Долина; «Перемога»; «Путивльські відомості»; онлайн-видання: «Данкор онлайн», «Голос Конотопа. Незалежний інформаційний портал»,  «ШосткаNews.City», «Ямпіль INFO. Ямпільське інформаційне агентство».

Полтавська область: газети: «Зоря Полтавщини», «Лубенщина», «Вечірня Полтава», «Кременчуцька газета», сайти: «Коло», «Полтавщина», «Новини Полтавщини», «Ехо». 

Одеська область: газети «Вечерняя Одесса», «Чорноморські новини», «Курьер недели», «Одесская жизнь»; сайти: «Думская», «048.ua», Odessa.online, «УСИonline».

Закарпатська область: газети «Новини Закарпаття», «Панорама Мукачева», «Карпатський об’єктив», «РІО»; сайти: «Ужгород.нет», «Новини Закарпаття», «Мукачево.нет», «Закарпаття онлайн».

Хмельницька область: газети «День за днем» (Шепетівка), «Подільські вісті» та «Проскурів» (Хмельницький); «Подолянин» (Кам’янець-Подільський); сайти «Вечірній Кам’янець», «Всі новини Хмельницька», «Є» та «Поділля News».

Чернігівська область: газети: «7 днів», «Гарт», «Вісник Ч» та «Чернігівщина»; сайти: «462», «Город cn», «Челайн», «Час чернігівський».

Дніпропетровська область: газети «Наше місто» (Дніпро), «Берег надій» (Синельникове), сайти: «Нікополь.Інформатор», «Павлоград.dp.ua» (Павлоград), Gorod.dp.ua (Дніпро), «Днепр вечерний» (Дніпро), Sobitie (Кам’янське), KRIVBASS.CITY (Кривий Ріг).

Наталя Стеблина, аналітикиня Інституту демократії імені Пилипа Орлика

Головне фото: Getty Images