Якби мене спитали, чому місцева преса занепадає, я би відповіла: «Тому що вона не відображає реального життя мільйонів українців і не здатна допомогти знайти відповіді на найбільш важливі запитання».

Якщо мешканець обласного центру придбає місцеву газету, навряд чи отримає з неї об’єктивну інформацію про життя громади або дізнається, як захистити свої права, яких змін зазнає місцева лікарня та що відбувається на сусідній розкопаній вулиці. При цьому він точно дізнається, що якийсь політичний лідер виступив на поважному зібранні й похвалився щедрістю дарування раніше вкрадених грошей. «І що мені з того?» — подумає читач і не купуватиме більше тієї нещасної газети. Четверта влада не здатна відповісти на важливі запитання, що хвилюють середнього українця щодня, рівно як і перша, й друга, й третя. Нажаль…

Низька якість місцевого контенту проявляється не лише у невмілому підборі тем, зловживанні замовними матеріалами, купі запозичених і не завжди якісних матеріалів, та невпинному піарі місцевої влади. Місцева преса не вміє адаптувати матеріал й доносити його у зрозумілий і корисний для читача спосіб без занурення в «жовтизну», враховуючи потреби своїх аудиторій.

Протягом моніторингового тижня в листопаді у друкованих регіональних ЗМІ третину всього контенту склали матеріали розважально-пізнавального характеру, які ми відносимо до категорії «інше», або до медійного шуму, — 32,4 %. Життя місцевої громади журналісти висвітлюють у 13,1 %. Новинні сайти здебільшого залякують читачів публікаціями про кримінал та діяльність правоохоронних органів (22 %, у серпні 19 %), а вже потім інформують про місцеві новини (14,9 %) й розважають (10 %). До кримінальних новин та усіляких катастроф і збочень вдаються, аби набрати більше переглядів, про що детально написала за результатами моніторингів координаторка сумської експертної групи Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Алла Федорина.

Теми корупції, новини культури, проблеми освіти і науки цікавлять регіональних журналістів в останню чергу. Наприклад, журналістських розслідувань протягом чотирьох хвиль моніторингу зафіксовано лише 0,2 % від оціненого контенту, а це близько 4500 оцінених текстів кожної хвилі моніторингу. Проблеми корупції хвилюють окремі видання, і лише на рівні 1-2 % матеріалів.

Регіональні ЗМІ замовчують війну, не пишуть про проблеми родин загиблих, демобілізованих військових, поранених, взагалі армії й захисників України. Тільки 2 % текстів у друкованих і 8 % в онлайн-виданнях порушують ці теми. Проблеми переселенців хвилюють журналістів іще менше — на рівні 1 % текстів. А протягом моніторингового періоду в серпні проблеми переселенців не висвітлювались зовсім. І це в країні, де четвертий рік триває війна!

На шпальтах регіональних друкованих ЗМІ, так само як і в онлайн-медіа, життя українського суспільства висвітлюється викривлено. Відсутні важливі матеріали про позитивні кроки в діяльності влади або її помилки, реформи судової системи, місцевого самоврядування або об’єднаних територіальних громад, охорони здоров’я, освіти, пенсійного забезпечення.

Хоч до виборів далеко, регіональні ЗМІ не відмовляють собі в задоволенні розміщувати політичне замовлення. Із політичних партій найбільше джинсували партії «Народний фронт», «Батьківщина» та «Свобода», із постатей політиків — Борислав Розенблат, Олександр Вілкул, Григорій Пригунов, Юлія Тимошенко, Арсеній Яценюк, Павло Жебрівський та Юрій Гарбуз.

Медіа продовжують приховувати рекламу за неналежним маркуванням, а до хвороби прес-релізму додалася залежність від соціальних мереж. Журналісти все більше використовують дописи у Фейсбуку як джерело інформації, не перевіряючи їх.

У більшості регіональних ЗМІ не зафіксовано відвертих пропагандистських тверджень і закликів, фейків і провокацій, прихованих проросійських меседжів, що несуть загрозу державності й незалежності України. Проте одеський сайт «Таймер» продовжує проводити відверту антиукраїнську політику та вміло використовує мову ворожнечі.

Та найбільше незалежних експертів вразив український сайт «Донецкие новости» (власник Рінат Ахметов), який передруковує тексти із сепаратистських сайтів, цитує Путіна, героїзує «героїв» маріонеткових республік і відверто закликає до вступу в ряди бойовиків (детальніше нижче за текстом).

Походження матеріалів: у газетах більше половини контенту — власна інформація, на сайтах — більше половини запозиченої, часто не ідентифікованої.

Найбільше на шпальтах газет використовуються інформаційні жанри — короткі новини, повідомлення (50,5 %); аналітичних матеріалів (9-10 %), інтерв’ю (5 %), журналістських розслідувань критично мало протягом усіх чотирьох хвиль моніторингу 2017 року (не більше 1 %).

«Газета “Одесская правда” містить значну кількість публіцистичних матеріалів, які за площею займають приблизно одну п’яту випуску. При цьому більшість цих матеріалів є передруками й “віддають жовтизною”. Важко припустити наявність хоч якоїсь редакційної політикиу видання. Не залишає враження, що редакція “пхає” в номер передруки, що потрапили під руку, — кримінал, будівництво, медицина та ін.», — констатують одеські експерти.

Видання Львівщини черговий раз виявилися набагато якіснішими — газети й сайти розміщують набагато менше джинси й неналежно маркованих матеріалів, аніж їхні колеги в інших регіонах. Друковані видання регіону публікують більше аналітики, інтерв’ю та рецензій.

Далі детальніше про виявлені тенденції.

Незалежні експерти Інституту демократії ім. Пилипа Орлика дослідили контент 64 місцевих друкованих видань та електронних медіа, що був розміщений та надрукований у період із 6 по 12 листопада у восьми регіонах України: Донецькій, Луганській, Харківській, Чернівецькій, Одеській, Дніпропетровській, Житомирській, Львівській областях. У листопаді експерти ІДПО оцінили 1760 матеріалів друкованих видань та 2733 публікацій новинних сайтів.

Відповідно до методології, незалежні експерти дослідили 1) наявність матеріалів із ознаками замовності та пропагандистських меседжів та фейків; 2) визначили відповідність матеріалів стандартам журналістики, 3) окреслили жанрове різноманіття (тільки для друкованих ЗМІ), 4) визначили походження матеріалів (власні, запозичені, не ідентифіковані), теми й тональності (негативна, нейтральна, позитивна).

Матеріали із ознаками замовності (політичної та комерційної) та неналежного маркування

У листопаді в друкованих виданнях у період моніторингу вперше переважала неналежно маркована реклама — 8,1 %; матеріали з ознаками політичної й комерційної замовності склали 5,8 % (у серпні ситуація була протилежна — найбільше було джинси). Це не означає, що ситуація покращилася. Радше це свідчить про те, що журналісти приховують замовні матеріали, називаючи рубрики на кшталт «Важливо», «Точка зору», «Погляд» тощо. Читачі не завжди усвідомлюють, що в цих рубриках розміщується оплачена реклама. Цікаво, що професіональні маркетологи таку рекламу вважають найбільш ефективною, називають її «нативною» (від англ. native advertisement) і забувають, що це є прямим порушенням журналістських стандартів.

Найбільшу кількість таких текстів у листопаді вмістили газети дніпровська «Зоря» — 28,4 %, «Днепр вечерний» — 17,1 %, «Вечерняя Одесса» — 21,4 %, «Чорноморські новини» — 14,8 %, житомирські «Ехо» — 19,6 %, «20 хвилин» — 16,3 %.

Друковані видання Одещини під час моніторингу розмістили майже однакову кількість текстів із ознаками замовності та неналежно маркованих (14 % та 15 % відповідно).

У листопаді 2017 року найбільше матеріалів із ознаками замовності й неналежно маркованої реклами у друкованих виданнях розмістили медіа Одеської області — 29 %, Дніпра — 21 %; Луганської — 17 %, і Житомирської — 13 %.

За оцінками експертів, у листопаді «не спокусилися на джинсу» журналісти львівської газети «Експрес», чернівецької газети «Погляд», харківський сайт «Об’єктив», житомирський сайт «Перший інформаційний». У цих медіа не зафіксовано жодного матеріалу з ознаками політичної та комерційної замовності.

Серед газет найбільше матеріалів із ознаками замовності та цензури розмістили газети «Вечерняя Одеса» — 21,4 %, «Чорноморські новини» — 14,8 %, «Вісті Донбасу» — 12,5 %, дніпровський «Горожанин» — 12,2 %.

«Відчувається залежність видань “Чорноморські новини”, “Вечерняя Одесса”, “Курьер недели” від місцевої та обласної влади. Про голову ОДА — тільки позитивні згадки. Ретельно висвітлюються його візити та робота з пошуку інвестицій, друкуються привітання від імені голови облради. Сесії міської ради звітуються як хронологія виступів, при цьому обговорення рішень й аналіз можливих наслідків на шпальтах газет відсутні. Замовниками комерційної джинси є туристичні агентства, приватні медичні клініки тощо», — описує координаторка одеської експертної групи Наталя Стеблина.

«Яскравим прикладом прояву політичної джинси є розміщення прес-службою “Опозиційного блоку” абсолютно ідентичного матеріалу з коментарями Бориса Колеснікова в газеті “Приазовский рабочий” (№ 125 (20422) від 08.11.17 р. Назва матеріалу: “Реформы власти не выведут Украину из кризиса”, с. 5) та у газеті “Знамя Индустрии” (№ 45 від 08.11.17 р. Назва матеріалу: “Реформы власти не выведут Украину из кризиса”, с. 2). Підставами для такої оцінки, окрім ідентичності тексту, є той факт, що повністю тотожні матеріали розміщені на інших ресурсах (зокрема наприклад, на сайті газети партії “Опозиційний блок”», — констатують донецькі експерти.

Експертка чернівецької групи ІДПО Тетяна Смолдирева вважає: «"Вісті Донбасу" мали би дозувати присутність у газеті Павла Жебрівського або ж доцільність посилання на нього як єдине, головне джерело інформації. Перша, друга, третя та шоста сторінки радше нагадують звіти влади, аніж збалансовані інформаційно-аналітичні публікації. До прикладу, перша публікація (1 стор., № 1) "На Донеччині перша куркульська сотня" (про об’єднання підприємців в Асоціацію) містить коментарі голови ОДА та директора Департаменту економіки ОДА, а не головних дійових осіб, тобто підприємців, — зауважує експертка. — У публікації "Дорожна карта побудови нової інфраструктури" (с. 2, № 2), де інфоприводом було виїзне засідання профільного Комітету ВР за участю віце-прем’єр-міністра Зубка, джерелом інформації є лише коментарі керівника області (Зубка процитовано коротким реченням). Відсутність балансу (різних точок зору — коментарів інших фахівців та зацікавлених сторін) дає підстави вбачати ознаки політичної джинси як просування однієї сторони — місцевої влади...»

Протягом чотирьох хвиль моніторингу в 2017 році всі чотири газети Дніпра активно маніпулюють громадською думкою, приховуючи рекламу: «Зоря» — 28,4 %, «Днепр вечерний» — 17,1 % «Наше місто» — 2,7 %, та «Горожанин» — 2,4 % від оціненого контенту.

Часто актуальні теми служать тлом для піару держслужбовціві в газеті «Луганщина.UA», де єдиним способом представлення цих тем залишається пряма мова високопосадовців («Уряд обіцяє зупинити тиск на український бізнес», «Зволікання зі створенням Вищого антикорупційного суду є недопустимим — Президент звернувся до голови парламенту»). «З огляду на те, скільки матеріалів про голову Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Юрія Гарбуза, підготовлених прес-службою установи, розмістила газета, можна визнати діяльність прес-служби бездоганною, — іронізує експерт Алла Ярова. — З одного боку, мабуть, добре, що газета поширює образ сильного керівника на проблемній території, а з іншого — хотілося б дізнатися, хто ще, крім очільника ЛОДА, писав диктант національної єдності чи слухав концерт класичної музики».

Матеріали з ознаками пропаганди та маніпуляцій (пропаганда, проросійські приховані маніпулятивні меседжі, інші фейки та провокації)

У листопаді більшість друкованих видань, які досліджувалися, не поширювали пропагандистських меседжів та фейків. Але у виданні Житомира проросійська пропаганда все ж була зафіксована в одному відсотку матеріалів.

«Газета “Житомирщина” в №81. 7.11.2017, с. 10 опублікувала матеріал “Ротшильди приберуть до рук українську ГТС” авторства  Крістель Неан. (AgoraVox, Франція, за публікацією “ИноСМИ”), в якому присутні проросійські приховані меседжі. Зокрема, такі: “Якщо вас непокоять питання про причини подій на Майдані та нинішньої війни в Донбасі, одним з найбільш очевидних мотивів є геополітика США, яка прагне відрізати Україну від Росії”, “Україну поділять і продадуть по шматках на ринку з вигодою для фінансистів”», — акцентує увагу координаторка житомирської експертної групи Ірина Новожилова.

Джерело цієї проросійської риторики — російська інформаційна агенція «ИноСМИ.инфо», яке постійно публікує матеріали AgoraVox на антиукраїнську тематику.

Серед публікацій у регіональних друкованих виданнях у листопаді половину складають інформаційні жанри — 50,5 %; прес-релізи, звіти та інші інформаційні матеріали — 5,5 %. Ще 3,8 % складають інтерв’ю та різноманітні опитування. До аналітичних публікацій можна віднести лише 8,4 % публікацій.

Наприклад, серед буковинських видань аналітичні статті та кореспонденції переважно друкує єдина газета «Погляд», де проблема розглядається на цілу шпальту з коментарями експертів та опитуваннями громадської думки.

Найменше на шпальтах регіональних медіа протягом трьох хвиль моніторингу помічено журналістських розслідувань — 0,2 %. У львівських, житомирських, донецьких друкованих виданнях протягом листопадового моніторингу не з’явилось жодного журналістського розслідування!

Основні жанри, теми й тональність матеріалів

Протягом моніторингу переважали розважальні та матеріали, які ми відносимо до категорії «Інше» (рецепти, кросворди, гороскопи, привітання, співчуття). Ці тексти склали третину контенту (32,4 %). Життя місцевої громади журналісти висвітлюють у 13.1 % матеріалів; питанням культури присвячено 8,7 % текстів; про спорт говориться у 6,6 %, про політичні процеси — 4,6 %; освіту й науку висвітлювали лише в 3,5 % публікацій. Корупції, місцеві ЗМІ приділяють менше, ніж 1 % матеріалів. Болючі теми, що стосуються АТО, військових дій, проблем родин, що постраждали від війни; вони висвітлюються лише у 2 % публікацій. Проблеми вимушених переселенців, як і раніше, не хвилювали в листопаді навіть одного відсотка журналістів (0,9 %).

Наприклад, із друкованих видань Дніпра про війну на сході України згадала тільки газета «Наше місто», розмістивши невеличку інформацію про те, як фільм про АТО вразив глядачів і журі Варшавського кінофестивалю.

Харківський експерт Юрій Хомайко звертає увагу на те, що газета «Харьковские известия» в листопаді залишалася, по суті, інформаційним бюлетенем міськради. На шпальтах, присвячених життю міста, майже відсутні авторські матеріали. Події, висвітлення яких потребує репортажів або хоча би розгорнутих аналітичних звітів, ігноруються журналістами газети, бо, судячи з контенту, їм сповна вистачає прес-релізів та офіційних владних сайтів.

Щодо походження матеріалів у регіональних друкованих медіа восьми регіонів, то найбільший відсоток (53,2 %) становлять власні журналістські публікації, але при цьому третина (29,1 %) — це запозичені тексти, 17,7 % контенту взагалі не ідентифіковані: не мають авторства й посилань на джерело. Найбільше власних матеріалів пропонують читачам журналісти газети львівської газети «Експрес» — майже 100 %. Це продемонстрували моніторинги в лютому, травні, серпні й листопаді 2017 року.

Протягом чотирьох хвиль моніторингу в 2017 році ІДПО засвідчив переважно нейтральну тональність у друкованих виданнях (80,8 %). Матеріалів із негативним забарвленням у газетах 5,3 % — здебільшого кримінальна хроніка та чорний піар, а 12,7 % текстів мають позитивну тональність.

Але в деяких виданнях зафіксовано мову ворожнечі. Так, у газеті «Одесская правда» надруковано такий заголовок: «Как хорошо быть… инвалидом».

ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯ

В інтернет-виданнях експерти зафіксували 7,9 % матеріалів із ознаками замовності та 0,9 % неналежно маркованих публікацій.

Першість в антирейтингу щодо розміщення джинси, на думку незалежних експертів, тримають сайти Чернівців — 21,5 %; Одеси — 14,5 %; Донецька і Луганська — 6,5 % та 6,3 % відповідно.

Найвищий показник матеріалів із ознаками замовності та цензури мають чернівецькі BukNews2 — 40,3 %, «БукІнфо» — 21,6 %, «Думская» — 22,2 % «Трасса Е95» — 18,5 %, «Журнал Житомира» — 18,4 %, «Донецкие новости» — 14,1 %. Ці антилідери суттєво завищують показники замовності своїх регіонів, коли підраховується середній показник регіону.

«Найчастіше в листопаді одеські інтернет-видання піарили своїх власників та друзів власників. Наприклад, видання “Трасса Е95” розмістило матеріал про те, як в Рені помічнику народного депутата вручили “диплом победителя районного конкурса “Человек года-2017””. На сайті “Думская” з’явилася нова рубрика “Полит#backstage”, мета якої — розповідати “без штампов и протокола о том, что беспокоит, пугает и удивляет слуг народа”. Героєм першої передачі став голова облради, якому журналістка ставила питання на кшталт “с каким самым идиотским предложением заходили в этот кабинет?” та “вы любите морских свинок?”. Підігрування герою публікації свідчить про піар-мету цієї передачі, й аж ніяк не про бажання контролювати діяльність влади», — зауважила координаторка одеської експертної групи Наталя Стеблина.

Найбільшематеріалів із ознаками комерційної замовності розміщенона сайті «Журнал Житомира» — 18,4 %. Це виключно комерційна джинса, яку сайт розміщує в розділі «сСатті» — «Секційні ворота для гаражу у Житомирі, які слугуватимуть довгі роки. Про типи пружин розповідає brama-market.lviv.ua». Таких матеріалів на сайті 17 із 95.

У листопаді в інтернет-виданнях Львова виявлено 1,8 % матеріалів із ознаками замовності. Це найвищий показник цього року. Майже всі матеріали (90 %) — політичні. Найбільше їх у «Гал-Інфо» та «Захід.нет» — відповідно по 4 % і 2 %. Усі ці замовні інформації — про партію «Народний фронт» із нагоди заяв її лідерів на з’їзді, наприклад, скорочений передрук із сайту «Української правди» «Яценюк заявив, що "Народний фронт" піде на вибори».

«Опублікований матеріал ніяк не розкриває виконання “програми реформ” партії, лідер якої був прем'єр-міністром. У цій публікації також не подано найменшого балансу думок. У матеріалі “Кириленко обіцяє прем'єри 33 українських фільмів” не сказано, за чиєї підтримки (фінансової, творчої, організаційної) з'являться нових 33 українські фільми і чому цей факт стає заслугою партії “Народний фронт”, — зауважує львівський експерт Роман Шостак. — Якщо це державна програма, то вона не має нічого спільного з партійним піаром. У ста публікаціях “Гал-Інфо”, відібраних для моніторингу у листопаді, не згадана більше жодна партія, крім “Народного фронту”. “Захід.нет” також висвітлював діяльність “Народного фронту” у стилі партійної прес-служби».

Незалежні експерти не зафіксували проросійських меседжів, пропаганди і фейків у більшості інтернет-видань, які досліджуються, крім донецьких — 2,1 %, одеських — 0,5 % і луганських — 0,3 %.

Сайт «Донецкие новости» (власник Рінат Ахметов) опублікував — 13,6 % матеріалів із проросійськими меседжами та 8,5 % із пропагандою. Луганський CityNews — 1,1 % проросійських меседжів, «Таймер» — 4,2 % пропаганди і 1,8 % проросійських меседжів, «Деловой Славянск» — 0,5 % проросійських меседжів.

Вражає, що часто інформаційним приводом для сайту «Донецкие новости» (власник Рінат Ахметов) є події в «ДНР» / «ЛНР». Видання враховують близькість непідконтрольних Україні територій, але попри це легітимізують самопроголошених політиків, сприяють поширенню їхніх меседжів і агресивному ставленню до України; думка української сторони подається з меншими акцентами ніби як для балансу. У деяких матеріалах згадуються позиції сепаратистів та позиції російської влади, видання цитує Путіна з приводу конфлікту на Донбасі. Наприклад: «У нас есть гарантии России: В “ЛНР” рассказали о вариантах силового сценария на Донбассе» (звідси), «Были бы где-то на Днепре: В “ЛНР” заявили, что войну на Донбассе сдерживают только Минские соглашения» (звідси), Продукцию “республики” покупают в России и странах Таможенного Союза, — “ДНР”» (звідси) та ін.

«Небезпека в тому, що на українських територіях пропагуються погляди сепаратистів і вони в умовах політичної нестабільності й далі мають вплив на суспільні настрої, дестабілізуючи сприйняття і розуміння ситуації, що склалася на сході України. Деякі матеріали сайту взагалі мало не агітують вступати в ряди бойовиків: “Не такие маленькие деньги: В “ДНР” назвали зарплаты в “армии”» (звідси), «Как ни крути, все дороги ведут в военкомат, — “военкомат ДНР” (звідси), — з тривогою пише координаторка чернівецької експертної групи Любов Василик. — І тут же мало не героїзують сепаратистів, повідомляючи, що в “ДНР” карбують монети із зображенням Гіві та Мотороли. “Донецкие Новости” легітимізують сепаратиста Плотницького, ретранслюючи його заяви: “Плотницкий назвал минские соглашения “политически и экономически выгодными для ЛНР” (звідси). Грубим порушенням є публікації фотографій сепаратистів, ілюстрацій фотографіями саме російських миротворців проблеми миротворчої місії на Донбасі».

У листопаді, як і в серпні, в онлайн-виданнях майже кожна п’ята новина була кримінального характеру — 22 % (19 % у серпні).

Харківський експерт Юрій Хомайко зазначає, що «з кожним місяцем моніторингу все більше помітна тривожна тенденція: контент онлайн-видань залежить майже виключно від активності прес-служб різних установ. Можна констатувати, що найбільш активна та оперативна прес-служба поліції. Її співробітники не тільки дають повідомлення на власних сайтах, а й використовують для повідомлень таку популярну соцмережу, як Фейсбук, і журналістам залишається робити скриншоти та (навіщо?) ще дублювати їх нібито власним текстом, — дивується експерт. — У кращому випадку видно, що журналіст тримає якусь резонансу подію під контролем, обробляє декілька повідомлень, дає бекґраунд і навіть особисто присутній, наприклад, на судовому засіданні. Але частіше все так і обмежується окремими повідомленнями від правоохоронців. До деяких кримінальних справ дійсно прикута увага громади, але далеко не всі новині заслуговують широкого розголосу. Наприклад, про те, що “п’яний чоловік побив співмешканку”. І навіть закордонна інформація відбирається виключно кримінальна».

У 15 % матеріалів приділялась увага життю місцевої громади, 7 % — політичним темам, 5 % — темам культури, по 5 % соціальній сфері і спорту. Болючим темам висвітлення подій, пов’язаних із АТО — 8 %, це більше ніж у друкованих (2 %); але проблеми переселенців хвилюють тільки — 2 % журналістів. І так само мало електронні медіа пишуть про проблеми корупції, освіти та науки.

На відміну від друкованих видань, де більше частину складає частка власних журналістських матеріалів, в електронних медіа переважають запозичені тексти — таких майже 60 %. Власні публікації складають третину матеріалів, а 7,2 % — взагалі не ідентифіковані.

Наприклад, власних матеріалів у львівських онлайн-медіа майже вчетверо менше (17 %), ніж у газетах (81 %); тимчасом як відсоток запозичених сягає 83 %.

Листопадовий моніторинг іще раз довів, що електронні ЗМІ постійно й відчутно програють друкованим за кількістю власних матеріалів, заповнюючи свої колонки чужими неперевіреними меседжами. При цьому веб-медіа частіше ідентифікують запозичений контент, тому не ідентифікованих новин та інформації в них у два з половиною рази менше, ніж у друкованих (7,2 % онлайн проти 17,7 % у друкованих).

Що ж до тональності публікацій, то в електронних виданнях також переважають нейтральні публікації — 78 %. Позитивну тональність, на думку експертів, мають 10,6 % публікацій, негативну — 11,2 % матеріалів.

Про моніторинг

Моніторинг друкованих та інтернет-медіа на предмет дотримання ними професійних стандартів проводиться Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика з вересня 2014 року у Львівській, Донецькій, Харківській, Сумській, Дніпропетровській, Одеській, Чернівецькій та Житомирській областях. Кожний регіон представлений чотирма регіональними друкованими та чотирма онлайн-виданнями. У лютому 2017 року замість Сумської області додалась Луганська.

Метою моніторингу є підвищення рівня медіа грамотності українського суспільства, стимулювання медіа до відповідальності, дотримання журналістських стандартів та підвищення якості медіаконтенту.

На відміну від минулих років, коли ІДПО досліджував тільки соціально важливі матеріали, протягом чотирьох хвиль моніторингу в цьому році досліджується весь потік інформації. В Донецькій та Луганській областях до аналізу взяті видання, що виходять на підконтрольній українській владі території.

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) використовує методологію моніторингу, розроблену ІДПО в рамках проекту «У-Медіа» «Інтерньюз» спільно з Інститутом масової інформації (http://imi.org.ua) та неурядовою організацією «Телекритика» (тепер «Детектор медіа») й оновлену Інститутом демократії в 2017 році.

Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації ІДПО. Висновки й погляди, висловлені в моніторингових звітах, можуть не збігатися з точкою зору USAID чи «Інтерньюз».

Контакти:

Світлана Єременко, керівник проекту з моніторингу регіональних ЗМІ Інститут демократії ім. Пилипа Орлика, тел. 050 4701159, svitlana.yeremenko@gmail.com.