In English

У листопаді та грудні в Румунії відбулися парламентські вибори та перший тур президентських виборів, які згодом були скасовані — кампанія кандидата-переможця, ультраправого політика Келіна Джорджеску була результатом організованої маніпуляції з-за меж країни. «Румунський Орбан», риторику якого ми детально розбирали в цьому матеріалі, поширював євроскептичні, антинатівські, проросійські й антиукраїнські наративи. Штучне зростання його популярності відбулося завдяки 25000 акаунтам у тіктоку, які «надували» його рейтинги напередодні дня виборів. Весь виборчий процес запущено заново, починаючи з реєстрації та перевірки кандидатів, а ЄС почав розслідування щодо тіктоку через підозру втручання у вибори в Румунії. Ці вибори стали сигналом про вразливість і невизначеність у країнах, чия підтримка є вкрай важливою для України, тож прихід до влади ультраправих і проросійських сил став би викликом для Києва та європейської спільноти загалом. За результатами опитування INSCOP на замовлення медіа, Росія опинилася на останньому місці за позитивним сприйняттям серед жителів Румунії. Як трапилося, що риторика прихильного до Путіна кандидата зрезонувала в румунському суспільстві? Як пропагандистський порядок денний просочується в інформпростір нашої південно-західної сусідки та як цьому протистояти? Про це ми поговорили з Сузаною Драґомір, політологинею й експерткою зі стратегічних комунікацій.

— Чи могли б ви розповісти трохи про себе, свою поточну роботу та дослідження?

— Я зараз працюю над дисертацією, яка стосується антиєвропейської та антизахідної дезінформації в кіберепоху. Вивчаю цю тему вже понад шість років. Дослідження почала у 2018 році з фокусом на російській пропаганді в Румунії. Також я понад 11 років працювала радницею з політичних питань і стратегічних комунікацій у Європейському парламенті. Тож зараз займаюся дослідженням і водночас є стратком-консультанткою.

— Як російські наративи проникають в інформаційний простір Румунії? Наприклад, в Україні чи Молдові вони поширюються через російськомовні медіа, через телеграм. А як це відбувається в Румунії?

— Через наші історичні суперечності дуже важко зробити румуна прихильником Росії. Однак стратегія не полягає у тому, щоб зробити нас проросійськими, а в тому, щоб посіяти ненависть до ЄС і НАТО. Головна мета — послабити нас зсередини, створюючи антизахідні настрої. Росія позиціює себе як захисницю християнських цінностей і протиставляє себе Євросоюзу, якого зображує як нав’язану «гей-диктатуру».

Росіяни діють через проксі. Вони використовують альтернативні медіа у націоналістичних та ультраправих бульбашках соціальних мереж. У нас офіційні російські канали були закриті кілька років тому, але зараз з’являються альтернативні. У своїй дисертації я ідентифікувала близько 300 вебсайтів, які поширюють проросійську пропаганду в Румунії. Це часто антиєвропейський, антизахідний та антиукраїнський контент.

 Сузана Драґомір

Під час пандемії у 2020 році ці бульбашки рясніли антивакцинаторською риторикою, а після повномасштабного вторгнення поширюють критичний щодо України та Євросоюзу контент. Ці наративи накладаються один на одного. І далі їх просувають через тікток та інфлюенсерські мережі.

Одним із напрямків мого дослідження були християнські інформаційні бульбашки. Вони пропагують просімейну, прохристиянську Румунію. І представляють Росію як захисницю традиційних християнських і сімейних цінностей.

• Читайте також: Як TikTok став зброєю: від румунського електорального шоку до українських реалій

— Ви згадали про християнські інформаційні бульбашки. Можете, будь ласка, деталізувати, як працює дезінформація всередині них?

— Вони часто обігрують панславістську ідею «Третього Риму» Олександра Дугіна (концепція одного з ідеологів рашизму, яка позиціює Москву як спадкоємицю Римської імперії, а “русскій мір” розцінює як спадщину останньої — «ДМ»), ЄС називають «гей-диктатурою», яка нав’язує Румунії чужі цінності. Різні релігійні діячі Румунської православної церкви, наприклад, архієпископ Томіський Феодосій потрапив під санкції церкви за вихваляння Путіна і Дугіна. Навіть пан Джорджеску, ультраправий кандидат у президенти, повторює ці наративи.

Ситуацію ускладнює непряма пропаганда, яка проникає через відомих релігійних діячів. Вони поширюють ворожий порядок денний, при цьому самі не вірять в те, що підігрують ворогу. Я вважаю, що половина з них може бути корисними ідіотами, але решта з них дійсно частина скоординованої мережі. Подібні кампанії потребують великих коштів, а гроші не можуть узятися нізвідки.

Приміром, є такий собі монах на ім’я Калістрат, який має десятки акаунтів у фейсбуці, а також канали на ютубі й тіктоку. Це мікс християнського контенту з інтенсивною антиукраїнською, антиєвропейською, антинатовською та проросійською пропагандою. Його промови просякнуті мізогінією.

• Читайте також: Тікток є справжньою новинною пустелею, — дослідження

— Наскільки риторика Джорджеску резонує з прокремлівськими меседжами?

— Ультраправий кандидат Джорджеску безпідставно стверджував, що діти українських біженців у Румунії буцімто отримують 3700 лей на місяць, тоді як румунські діти отримують лише 249 лей. Він також закликає Румунію вийти з ЄС і НАТО, критикує наш щит НАТО від російських ракет.

Риторика Джорджеску — це суміш панслов’янських релігійних меседжів, приправлених екстравагантністю та дивацтвом, а також релігійний заряд — я маю на увазі, що він використовує віру як зброю. Він також вдавався до поширення згенерованого штучним інтелектом контенту, мікротаргетингу в соцмережах — стратегії, якої ми раніше не бачили.

— Виходить, що російська пропаганда не проникає безпосередньо в інформаційний простір Румунії, а скоріше використовує вразливі місця вашого суспільства. Ви також згадали, що Румунія закрила деякі проросійські медіа. Чи означає це, що проросійські наративи зараз поширюються переважно через соціальні мережі?

— Не зовсім. Це відбувається як через соціальні медіа, так і через основні медіа. Російська пропаганда також використовує журналістів як проксі й контролює певні медійні ресурси, які безпосередньо поширюють їхні наративи. Стеження румунської влади за інформаційним простором провалилося. Я якраз мала доповідь про це на конференції з дезінформації в Європейському парламенті в Брюсселі минулого тижня — це наш спільний провал. Протягом багатьох років російським тезам дозволяли поширюватися в суспільстві; вони непомітно формували менталітет людей аж до моменту, що вони стали зброєю.

Говорячи про вразливості, нещодавно стало відомо, що російські оперативники розробили таку собі карту слабких місць румунського суспільства. Насамперед ішлося про нерівність і розрив між багатими й бідними, а також між тими, хто отримав вигоду від членства в ЄС, і тими, хто не отримав. Друга вразливість — це знижений рівень довіри до політиків, політичних партій і традиційних медіа, яка була підірвана протягом багатьох років. Російська пропаганда використовує це розчарування. У нас було багато корупційних скандалів за участю політиків. І, звичайно, після цього люди хочуть чогось іншого, хочуть іншої системи.

Що гірше, доходить до вихваляння комуністичного режиму, мовляв, тоді життя було набагато кращим. І у нас було нещодавнє дослідження, яке показало, що близько половини румунів вірило, що в епоху Чаушеску (комуністичний диктатор Румунії Ніколае Чаушеску керував країною з 1965 до 1989 року — «ДМ»), у комуністичні часи життя було кращим. Це свідчить про значний успіх пропагандистських зусиль.

Тобто вони роблять ставку на ностальгію. Плюс висока нерівність, корупційні викриття. До того ж молодь у Румунії є ще одним ключовим фактором уразливості. Молодь не знає історії, новини дізнається головно з соціальних мереж. Примітно, що 16% румунів отримують новини винятково з тіктоку. Тож уявіть, наскільки високий відсоток довіри до соцмереж, який відсоток користувачів ніколи не перевіряє свої новини. А потім виходить, що через мікротаргетинг вас «годують» саме тим, що ви хочете почути. Як показали ці виборчі перегони, рівень мікротаргетингу просто безпрецедентний. Кандидат говорив християнам-п’ятидесятникам те, що вони хотіли почути. Він говорив жінкам те, що вони хотіли почути. Він говорив молодим людям те, що вони хотіли почути. Він говорив бізнесменам те, що вони хотіли почути. Він говорив діаспорі те, що вони хотіли почути. Ця стратегія соціальної інженерії була реалізована на рівні, якого раніше просто не було.

• Читайте також: Як риторика кандидатів на виборах в Румунії та Молдові збігається з наративами Кремля

— Чи очікували ви, що ультраправий кандидат переможе в першому турі президентських виборів?

— Як і більшість, я не очікувала, що він виграє в першому раунді. Я очікувала, що натомість переможе Джордже Сіміон, інший ультраправий кандидат. Кампанія Джорджеску підсвітила рівень поляризації в нашому суспільстві.

Ефект інформаційної бульбашки зіграв тут неабияку роль. Кожна окрема бульбашка ізольована від інших. Бульбашка ультраправих неконтрольовано збільшувалася, серед іншого цьому сприяла неавтентична поведінка та десятки тисяч фейкових облікових записів як у Румунії, так і за її межами.

Насторожує те, що було багато свідчень про функціонування ботоферм на території Румунії. Але правоохоронці щоразу відповідали, що ці ботоферми не становлять загрози національній безпеці. І для мене це велике питання — як ми все це допустили. Не знаю, як у вас відбувається модерація платформ, в Румунії діє європейський Закон про цифрові послуги. Отож, у нас був імплементований цей Закон, і у березні 2024 року були оприлюднені рекомендації щодо виборів. Але фактично не було ефективної модерації контенту на платформах, а Національне агентство зв’язку не змогло контролювати діяльність у соціальних мережах. Контент ніхто не модерував. Тож всі ці актори змогли відкрито грати у свою гру. Без будь-якого контролю.

— Чи свідчить ця ситуація про занепад традиційних виборчих кампаній? Чи майбутні кампанії повністю перемістяться на такі платформи як Тікток, Tелеграм, Фейсбук і Ютуб?

— Тривалість уваги користувача соцмережі становить 30 секунд. Це максимальний обсяг уваги, який ви можете вимагати від користувача соціальних мереж, молодого чи старого — не має значення. Звісно, соцмережі й надалі відіграватимуть ключову роль у виборах, особливо в Румунії, де соцмережі є популярним джерелом новин. Але основна проблема не в тому, що кампанії ведуть у соціальних мережах, а у відсутності регулювання та дотримання наявних правил.

Зараз інтернет — це дуже широкий простір, і його навряд чи можна приборкати. Ви щось закриваєте, а натомість з’являється щось інше. Саме так відбувалося з акаунтами Джорджеску. Деякі видалив Тікток, але натомість з’являлися інші.

Як нам на це реагувати? Можливо, мені варто бути більш оптимістичною. Можливо, не все так безнадійно. ЄС запускає нову ініціативу «Щит демократії» для захисту демократичного дискурсу та збереження цілісності інформації в кіберпросторі. Кіберпростір — це необмежений простір, його ніколи не можна сильно контролювати, хіба що ви живете в умовах диктатури. Якщо ж ви демократична країна, то у вас менше можливостей контролювати свої медіа. В умовах гібридної війни, де кампанії з дезінформації безпосередньо підривають національну безпеку, постає етичне запитання: де варто зупинитися?

Чи дозволимо ми й далі вести війну в інтернеті, нічого не модеруючи, не саджаючи людей у ​​в’язницю за поширення небезпечного контенту, за поширення антинаціональних наративів, за підрив національної безпеки та підбурювання людей до насильства? Наприклад, протягом цієї виборчої кампанії групи неофашистських найманців були готові застосувати насильство в Бухаресті. Це не мирні актори; це організовані та небезпечні угруповання, які налаштовані досягати своїх цілей насильством.

• Читайте також: «Нелегітимний Зеленський, могилізація й канонічна церква». Огляд російської дезінформації за 2024 рік

— Ці вибори, здається, стали тривожним дзвоником про загрози радикалізації та дезінформації. Як румунське суспільство як частина європейської спільноти може підсилити стійкість до антизахідних наративів? Як ми можемо зупинити інструменталізацію румунського суспільства?

— Румунія має серйозну освітню проблему, це робить її особливо вразливою до дезінформації. Потрібні неабиякі зусилля для підвищення медіаграмотності. Але ми не можемо взяти й усіх навчити. Це вимагає поступовості та часу. Потрібна освітня програма в школах, відповідні знання про демократію, безпеку, про те, що насправді означає патріотизм. А у нас немає часу цим займатися.

Однією з фундаментальних проблем Румунії та ЄС у цілому є те, що ми реактивні, а не проактивні у боротьбі з дезінформацією та гібридними загрозами. Противник виявляє вразливі місця в інформаційному просторі та негайно пробує ними скористатися, а ми тим часом розмірковуємо і надто повільно реагуємо. Такий реактивний підхід є вкрай небезпечним.

Ідеться про безпеку. Ми не змогли захистити себе. Це війна, ми повинні відповідно реагувати. Коли інформація стає зброєю, потрібно боротися. Я переконана, що епоха дебанкінгу та пребанкінгу минула. Настав час діяти силою, а значить притягнути до відповідальності тих, хто потакає дезінформації та поширює її. Якщо нікого не покарати й не засвоювати уроків… Можливо, я трохи радикальна. Але ж на кону наша свобода​. Ера м’яких заходів позаду. Я не виступаю за жорстку реакцію і не закликаю до цензури. Але вважаю, що деякі люди мають відповідати за свої дії.

— Сусідня Молдова також зазнала російської пропаганди та втручання під час виборів, Москва влила мільйони на дезінформаційні кампанії проти демократичних кандидатів. У Грузії проросійська політсила виграла вибори, які супроводжувалися численними порушеннями та фальсифікаціями, і це призвело до масових протестів. Москва наче намагається створити проросійський пояс навколо України, ізолюючи її від підтримки Заходу. Чи розглядаєте ви ситуацію в Румунії як частину цієї масштабної кампанії?

— Гляньмо на ситуацію глобально. Світ трансформується, баланс сил змінюється, а країни змінюють свій статус. На цьому тлі війна проти України відіграє вирішальну роль. Румунія як сусідка і союзниця України надала і продовжує надавати суттєву підтримку — відкриті торгові коридори, шляхи постачання та стратегічне співробітництво. Для Росії послаблення ролі Румунії та ізоляція України є стратегічним кроком.

Румунія є ключовою у наданні допомоги Україні. З геополітичної точки зору здобуття впливу в Румунії дало би Росії більший доступ до Дунайського коридору й інших стратегічних територій.

Путін розуміє, що йому не потрібно посилати солдатів, щоб узяти під контроль країну; він може досягти цього через проксі та «помічників». Є способи зламати країну в такий спосіб, щоб на її територію не ступала нога солдата. Саме це він силкувався зробити в Румунії — створити умови, сприятливі для його порядку денного, і позиціювати Румунію як потенційну союзницю. Ці зусилля є частиною масштабнішої стратегії — і вони не зупиняться. Це війна. Ми повинні припинити бути наївними. Всі воюють. Це війна культур. Ми фактично перебуваємо в новій холодній війні, хочемо ми цього чи ні.

Наприклад, під час виборів виборча система Румунії зазнала 85 000 кібератак. Це не якась малозначуща проблема. Це напад. Атаки стають все сильнішими й сильнішими, і наша відповідь має бути такою ж сильною. Для цього потрібен злагоджений підхід на рівні НАТО. Нещодавній заклик у Брюсселі до країн НАТО відраховувати 3% свого ВВП на оборону дає надію. Тож не втрачатимемо оптимізму і сподіватимемося, що ми зможемо вистояти.

Титульне фото: Сузана Драґомір