Італія посідає особливе місце в системі російської пропаганди в Європі через те, що Москва просувала там бачення Росії як країни «високої культури». За часів СРСР італійська масова культура (кіно, музика) подавалася як альтернатива Голлівуду, який був «ідеологічно шкідливим». Відтак частина італійських співаків та акторів стали елементом радянської (після 1991 року — російської) пропаганди. Наприклад, співак Pupo був на гастролях у Росії в березні 2024 року і в коментарі російському виданню ТАСС сказав, що «проти ембарго відносно будь-якого народу» та що продовжить виступати в Росії.

Інформаційний вплив Росії в Італії також є наслідком політичних та економічних зв’язків між країнами. Росія, співпрацюючи з італійськими політиками, наприклад Сильвіо Берлусконі та Маттео Сальвіні, прагнула впливати на позицію Італії в ЄС і НАТО.

«Детектор медіа» продовжує розповідати читачам про російську пропаганду в країнах НАТО, за допомогою якої Кремль намагається вплинути на внутрішню політику держав, щоб зменшити їхню підтримку України. Ми вже писали про особливості російського впливу в Туреччині, Великій Британії та Іспанії.

Лівий вплив і погане НАТО

Росія сформувала свій позитивний образ серед італійців, зокрема завдяки впливу Комуністичної партії в Італії після Другої світової війни. КПІ була однією з найбільших компартій у Європі. Лише у 1970-х роках Компартія Італії зменшила свою залежність від Москви, перейшовши на ідеологію єврокомунізму.

1991 року частина КПІ перетворилася на Демократичну партію лівих як соціал-демократів, які відійшли від ідей ортодоксального марксизму. Сама ДПЛ проіснувала недовго (1991–1998). Але один із її лідерів, Массімо д’Алема, був прем’єром Італії у 1998–2000 роках, ставши першим вихідцем із компартії, хто очолив уряд країни НАТО. Італійський політик поширює ідеї антиамериканізму: наприклад, він їздив у березні 2024 року до Пекіна, щоб розповісти про китайську демократію та які США погані.

Взагалі ідеї проти США, НАТО поширюються серед лівих партій в Італії. Частково це є наслідком холодної війни, коли подібні наративи йшли з Москви, щоб розхитувати зсередини країни Альянсу, а з іншого — це частина наративів сучасного популізму. Час від часу в Італії відбуваються протести проти НАТО. Про це пише не тільки російська, але й іранська пропаганда.

Науковий директор Інституту соціальних наук і стратегічних досліджень Серджіо Луїджі Джермані розповів у коментарі «Детектору медіа» про російську пропаганду в Італії.

 Серджіо Луїджі Джермані

«В Італії ми маємо сильну радянську версію історії часів холодної війни. Мало досліджень щодо того, як СРСР / Росія проводила історичну політику в Італії. Далеко не всі італійці знають, що саме Радянський Союз підтримував лівий тероризм в Італії (Червоні бригади, наприклад). У 1978 році Червоні бригади викрали й убили прем’єра Альдо Моро. Донині є люди, які вірять у те, що це зробило ЦРУ», — прокоментував Серджіо Луїджі Джермані.

Голоси російської пропаганди з Сан-Ремо

Італійська масова культура, яка була популярна в Радянському Союзі, продовжила бути фактором м’якої сили Москви й після 1991 року. Колись популярні співаки й актори, які перемагали на фестивалях у Сан-Ремо чи Венеції, стали розповідати, якою чудовою і загадковою країною є Росія. Кумири наших батьків постали рупорами російської пропаганди. Співак Аль Бано у березні 2024 року сказав, що хоче приїхати до Росії, щоб «відзначити концертом настання миру». Ще у 2019 році Міністерство культури України внесло його в список осіб, які складають загрозу національній безпеці держави.

Співак Пупо, який у березні 2022 року закликав російських колег не виїздити з країни, а об’єднати свої зусилля навколо подолання труднощів, залишається маріонеткою російської пропаганди.

Журналістка, перекладачка, викладачка української мови та літератури в Міланському державному університеті та Болонському університеті Ярина Груша розповіла в коментарі «Детектору медіа» про вплив російської пропаганди на італійців. За її словами, з початку 2024 року триває скоординована акція росіян щодо посилення кремлівської пропаганди в Італії.

Наприклад, каже вона, на 20 січня 2024 року в місті Модена на півночі Італії було заплановано відкриття російської виставки-конференції «Маріуполь. Відродження після війни». Організатором пропагандистського заходу була «Російська культурна асоціація Емілія Романья». МЗС України висловило рішучий протест і подію було скасовано.

• Читайте також: В Італії заборонили пропагандистську виставку про «відроджений» окупантами Маріуполь

«Російські сплячі структури організувалися. Була масова акція показу пропагандистського фільму про Маріуполь, де було показано “порятунок” міста Росією. Серед героїв фільму є Мар’яна, яка є у фільмі “20 днів у Маріуполі” — вагітна дівчина, що вижила після російського обстрілу пологового будинку. І у фільмі вона говорить зовсім інші речі. Завдяки українській діаспорі та свідомим італійським громадянам, які підтримують Україну, майже половину цих показів вдалося скасувати.

Потім була організація конференцій, теж проросійських. Наприклад, у місті Мантуя, де мала бути фотовиставка щодо “відбудови” Маріуполя, показ пропагандистського фільму “Свідок” і панельні дискусії за участі російських консулів», — розповіла Ярина Груша.

Наукова співробітниця Центру аналізу європейської політики Ольга Токарюк писала в січні 2024 року, що схожі події, як у Модені, мали відбутися ще в Болоньї, Луцці та Мілані. 29 лютого 2024 року, зрештою, відбувся показ фільму «Свідок» в італійському місті Фоліньо.

Кремль мобілізував ресурси, щоб через іноземну молодь і «зірок» легітимізувати себе в очах світу перед виборами. Наприклад, кіноакторка Орнелла Муті була серед іноземних учасників Міжнародного фестивалю молоді, який проходив у Сочі на початку березня 2024 року.

Ярина Груша розповіла, як Росія використала Орнеллу Муті й італійців у своїй пропаганді.

«Був візит акторки Орнелли Муті. Вона їздила на фестиваль, сказала, що хоче вчити російську мову, Росія в її ДНК, їй там добре, бо почувається в безпеці. Потім співак Pupo сказав, що його концерт у Кремлі був внеском у мир.

Художник Йоріт із Південної Італії малював графіті в Маріуполі, де вкрав дитячу фотографію. Цього року він намалював графіті з обличчям Орнелли Муті в Сочі. Під час молодіжного фестивалю Йоріт запитав Путіна про можливість сфотографуватися. І це фото з ними облітає всю Італію.

 Графіті Йоріта в Маріуполі

На сайті Linkiesta вийшло розслідування, яке підтвердило, що цей Йоріт отримував фінансування через одну російську будівельну компанію. Йому заплатили 90 тисяч євро», — прокоментувала Ярина Груша.

Емоційність на телебаченні, а прагматизм із Росією

Журналіст видання Corriere Della Serra Лоренцо Кремонезі поставив питання Володимиру Зеленському під час пресконференції 25 лютого 2024 року про підтримку України з боку Італії та російський вплив у цій країні. Відповідь українського президента була наступною: «Прем’єр-міністр Джорджія Мелоні, безсумнівно, підтримує Україну,… і ми також підписали двосторонню угоду про співпрацю. Ми вам безмежно вдячні. Але ми знаємо, що в Італії є багато пропутіністів, і в Європі теж. Ми готуємо їх список, не тільки щодо Італії, щоб представити його Європейській Комісії. Чи зможете ви змусити їх замовкнути? Чи можете ви дати своїй громадськості зрозуміти, що Росія є загрозою не лише для України, а й для вас усіх? Чи готові європейські суспільства до цього виклику? Я бачу, що ви ще ні, італійці, німці та інші».

Росія просто купувала італійських політиків — так було з медіамагнатом та експрем’єром Італії Сільвіо Берлусконі, яки сам називав себе другом Путіна. Саме він лобіював створення Ради Росія — НАТО під час саміту Альянсу в Римі 2002 року.

«Дружба» переростала в економічні зв’язки між країнами. У травні 2009 року тодішній прем’єр-міністр Росії Володимир Путін і голова Ради міністрів Італії під час зустрічі в Сочі погодили участь російського «Газпрому» й італійської компанії Eni в будівництві газогону «Південний потік». Сам проєкт задумувався, щоб експортувати природний газ до ЄС в обхід України. Але його було скасовано Єврокомісією в червні 2014 року.

У 2010 році видання The Guardian писало про те, що американські дипломати висловили припущення щодо укладання секретних угод між Путіним і Берлусконі.

Після початку російської війни проти України у 2014 році Сільвіо Берлусконі виступав за зняття санкцій з Росії. Італійський політик бував у Росії й окупованому Криму, наприклад у вересні 2015 року відвідав півострів.

Берлусконі був засновником і власником компанії Mediaset, яка нині є частиною мережі MediaForEurope.

Саме для одного з телеканалів із пулу Берлусконі (Rete 4) дав інтерв’ю 1 травня 2022 року міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, в якому сказав, що Гітлер мав і єврейську кров. Італійський парламент розпочав тоді розслідування щодо російської дезінформації.

У лютому 2023 року Берлусконі сказав, що саме Зеленський нібито винен у війні, адже президент України «все, що мав зробити — це зупинити атаки на дві автономні республіки Донбасу і цього (повномасштабного вторгнення. — "ДМ") б не сталося».

Серджіо Луїджі Джермані припустив, що «деякі політики перебувають під впливом російської пропаганди, деякі, можливо, є агентами впливу Росії або їх шантажує Росія. Наприклад, глава партії “Ліга” (Рух 5 зірок) Маттео Сальвіні в минулі роки був тісно пов’язаний із Росією».

Маттео Сальвіні свого часу фотографувався у футболці з Путіним на Червоній площі в Москві, казав, що санкції проти Росії шкодять самому ЄС і таким чином нібито не працюють. У матеріалі видання Pagella Politica вказано, що в період 2–5 квітня 2022 року Маттео Сальвіні не згадав у своїх соцмережах трагедію Бучі. У новому уряді, який очолює Джорджія Мелоні з жовтня 2022 року, Сальвіні є заступником голови Ради міністрів і міністром транспорту. Його неодноразово звинувачували у проросійських поглядах, але останнє голосування щодо вотуму недовіри Сальвіні на початку квітня 2024 року не було успішним.

 Маттео Сальвіні на Червоній площі

Італія є парламентською республікою, тому під час формування уряду завжди виникають політичні баталії, якою буде урядова коаліція. Нинішній уряд Італії складається з трьох партій: «Брати Італії» на чолі з Мелоні, яка колись мала ультраправі профашистські погляди, але зараз підтримує Україну, «Ліга» Сальвіні та партія Берлусконі «Вперед, Італія». За таких непростих політичних опонентів Мелоні вдається сприяти наданню Україні військової допомоги. При цьому в дослідженні Європейської ради міжнародних відносин вказується, що «Ліга» особливо виступає проти санкцій щодо Росії. Представники партії наводять аргументи щодо збільшення цін на енергоносії як наслідок війни. Відтак треба менше підтримувати Україну, а «робити ставку на мир».

«Ліга» та «Вперед Італія» погодилися щодо прийняття українських біженців і надання Україні допомоги суто з прагматичних міркувань. Все для того, щоб говорити про «мир» і національні економічні інтереси Італії, тобто те, що вигідно Кремлю.

Нова лідерка Демократичної партії Еллі Шляйн теж виступає «за мир» і переговори в розрізі російсько-української війни, адже пацифізм як частина громадської думки залишається популярним серед італійців. І це корелюється з тезою російської пропаганди про те, що українці «виступають проти переговорів і підтримують війну, нав’язану Заходом», проти Росії.

Більша увага до Сектора Газа, а не України

Італія не була винятком серед країн Заходу, у яких після нападу ХАМАСу на Ізраїль 7 жовтня 2023 року увага медіа перемкнулася з України на Близький Схід. Серджіо Луїджі Джермані наступним чином пояснює цю тенденцію в італійських медіа.

«Зараз є сильна антиізраїльська мобілізація в Італії, а також в інших європейських країнах. 8 березня, у Міжнародний жіночий день, відбулася велика маніфестація феміністок, яка не дозволила єврейському народу вийти разом із ними. Марш був проти так званого геноциду Гази. Я припускаю, що російська пропаганда намагається використати такий вид мобілізації. Росіяни намагаються використовувати всілякі негаразди в суспільстві, хоча це дуже важко довести. Серед молоді є протести щодо війни в Газі, серед працівників сільського господарства є протести щодо аграрної політики ЄС», — відзначив Серджіо Луїджі Джермані.

Росія використовує протести на підтримку Палестини, виступи фермерів проти ЄС і будь-які інші форми соціального протесту, щоби зменшити увагу до України та змінити фокус дискусій. У випадку з Близьким Сходом Москва поширює маніпуляції щодо мігрантів, а маніфестації фермерів підтримує, щоб зменшити допомогу Україні. Це частина гібридної тактики когнітивної війни, яку веде Росія проти України та Заходу, де противник має відповісти на наратив, який спочатку формує думку на певну тему.

Ярина Груша навела приклад фестивалю Сан-Ремо та ставлення до теми України й Палестини в минулому і цьогоріч.

«На весь наратив російсько-української війни в Італії дуже вплинула війна між Ізраїлем і ХАМАСом. Тут в Італії  всі підтримують Палестину. Якщо у 2023 році на фестивалі в Сан-Ремо була проблема показати відеозвернення Зеленського, то чомусь цього року не було питань в організаторів щодо політичних гасел на підтримку Палестини. Подібної підтримки України не було через нерозуміння українського контексту, страх визнати, що раніше італійці не хотіли усвідомити, що Росія — це держава-терористка», — сказала Ярина Груша.

 Ярина Груша

Луїджі Серджіо Джермані бачить подальший розвиток боротьби з російською пропагандою в Італії через кращу координацію дій союзників по НАТО. Італійські політики тривалий час не сприймали Росію як загрозу.

«Нам потрібна додаткова підтримка з боку НАТО, США та Європи для боротьби з російською пропагандою, оскільки уряд Італії не виділяє на це надто багато ресурсів. Російська загроза просто повільно усвідомлюється. У річному звіті розвідки лише 2023 року почали говорити, що джерелом гібридної загрози є Росія. До цього говорили про гібридні загрози та дезінформацію, але без згадки про Росію. Останні 9 років італійські політики боялися чітко сказати, що Росія становить загрозу, навіть не конвенційну військову, а гібридну», — розповів Луїджі Серджіо Джермані.

Як зараз сприймають Україну в Італії

До 24 лютого 2022 року істотний вплив на формування образу України в Італії відіграла справа Віталія Марківа. Його заарештували у 2017 році за звинуваченням у вбивстві італійського фоторепортера Андреа Рокеллі на сході України у травні 2014 року. Зрештою, Марківа було виправдано апеляційним судом Мілана в листопаді 2020 року, а повністю це відбулося в грудні 2021 року.

Українська журналістка Ольга Токарюк детально висвітлювала справу Марківа. У її дослідженні щодо російської пропаганди та цього розслідування зазначено наступне. В італійських медіа поширювалися тези про «громадянську війну в Україні» і що «російські військові захищають журналістів та цивільних на Донбасі».

Ярина Груша говорить, що громадська думка в Італії щодо України нині змінюється. Стає більше перекладів творів як класичної, так і сучасної української літератури італійською, показів українського кіно в Італії. Щоправда, на зміни впливають пацифізм і Папа Римський як глава католицької церкви з неоднозначними заявами щодо України.

«До 2022 року взагалі не можна було нікому розповісти, що Крим був окупований і що Росія вдерлася в Донецьку та Луганську область. Цього наративу не можна було проштовхнути — попри те, що Італія офіційно не визнавала Крим російським. Але на рівні журналістів це майже не обговорювалося, про це ніхто не хотів чути.

Після 2022 року все стало очевидним, але не аж настільки. Якщо ми говоримо про підтримку України в Італії, то це 50 на 50. Ми дивимося за рейтингами політичних сил, які підтримують Україну, і настроями, які є пацифістськими, адже Італія — це католицька держава, яка слухає Папу. Італійці — “за мир”, їм не треба ніяких воєн. Будь-яка українська риторика “відвоювати своє”, “відстояти своє”, “захистити своє” нагадує італійцям фашистську ідеологію», — прокоментувала Ярина Груша.

За даними дослідження Європейської ради міжнародних відносин щодо громадської думки про Україну у 2023 році, 41 % італійців виступають за якнайшвидше завершення російсько-української війни, навіть при втраті Україною своїх територій.

Європейський парламент опублікував у лютому 2024 року дані соцопитувань щодо підтримки України серед населення країн ЄС. Там вказано, що 51% італійців мають нейтральну позицію щодо російсько-української війни. Щодо військової допомоги для України, то 60% опитаних громадян Італії проти цього.

Опитування від Ipsos, опубліковане 1 березня 2024 року, показує, що 32% італійців виступають за надання Україні військової допомоги від Італії, а 5 із 10 опитаних виступають проти цього. Разом із тим, кожен другий з опитаних італійців виступає за переговори, навіть на невигідних для України умовах і статус-кво з окупованими Росією українськими територіями.

• Читайте також: Як Папа «вболіває» за Росію. Шпальти світових видань — про слова Понтифіка про «білий прапор»

Ярина Груша каже, що російська пропаганда менше використовувала тему українських біженців у Італії в порівнянні з тезами про нацистів в Україні й антисемітизму. Про неонацистів писали видання Panorama, Faro di Roma, AGI.

«Українська діаспора є серед п’ятьох найбільш численних в Італії. Тому тему біженців не так активно використовувала російська пропаганда. Українські біженці поверталися додому після 2022 року через відсутність соціальної підтримки. Тому в Італії переважно залишилися ті, в кого є родичі та знайомі.

Одним із головних рупорів російської пропаганди в Італії є видання Il Fatto Quotidiano, головним редактором якого є Марко Травальйо. Це одна з десяти найбільш впливових газет Італії, яка малювала Зеленського з єврейським носом. У газети є своє видавництво, де публікують книги з відповідними наративами», — розповіла Ярина Груша.

Луїджі Серджіо Джермані каже, що в Італії мало хто системно вивчає російську пропаганду, а відтак це мало обговорюють в медіа. Натомість на італійському телебаченні досить популярними залишаються програми, де досить емоційно обговорюють теми, але це скоріше вистава на публіку, ніж реальна дискусія. Хоча Джермані виокремив журналіста La Stampa Якопо Якобоні як одного з головних італійських медійників, які пишуть про російський інформаційний, політичний та економічний вплив у Італії.

«В італійських медіа в цілому майже немає серйозного аналізу російської гібридної стратегії. У нас є дебати, куди постійно запрошують проросійських людей, тому що це виглядає цікаво. У цих токшоу люди б’ються, кричать, ображають один одного.

Ще одна поширена теза в італійських медіа — що Росія та Україна нібито однакові в дезінформації, і обидві держави ведуть пропаганду так, ніби це еквівалентні речі», — сказав Джермані.

Попри те, що рівень російського інформаційного впливу значний в Італії, є італійські журналісти, які постійно висвітлюють війну, перебуваючи в Україні.

«Вже російсько-українська війна нікого не вражає. Водночас є італійські медійники, що багато писали про ситуацію на фронті в Україні, як військовий журналіст Даніелле Реінері, який пише тексти для La Reppublica. Він 60 днів провів у окопах з українськими військовими», — розповіла Ярина Груша.

Москва десятиліттями вкладала гроші в те, щоб мати нинішній інформаційний вплив у Італії. Десь це було просування м’якої сили, як, наприклад, за допомогою співаків 1980-х, а в інших випадках — через італійських політиків, які просували вигідні Кремлю наративи. Так, вкрай складно змінити уявлення італійців про Росію не як про країну високої культури, а як про сучасну імперію, що здійснює геноцид українців. Але подальше детальне вивчення акторів, наративів російської пропаганди в Італії дасть змогу змінити громадську думку серед італійців щодо України.

Колаж: Микола Шиманський, «Детектор медіа»