1 грудня, під час штурму протестувальниками будівлі Адміністрації Президента, постраждало майже півсотні журналістів, як українських так і зарубіжних медіа. При цьому більшість медійників отримали травми й ушкодження саме від дій спецзагону міліції «Беркут».

Штурм Адміністрації Президента розпочався близько 14-ї години. Протестувальники захопили бульдозер і з нього розтягували огорожу, за якою знаходились міліціянти. У відповідь правоохоронці застосовували сльозогінний газ і шумові гранати. При цьому, як повідомляють представники ЗМІ, у перших рядах перебували строковики внутрішніх військ, які й відбивали напади радикально налаштованих учасників акції.

За годину протестувальники почали кидати в міліцію каміння з бруківки, фаєри, і «коктейлі Молотова». Згодом з майдану Незалежності підійшла колона мирних мітингувальників, які стали ланцюгом між сторонами й закликали утриматись від провокацій. Більшість із них потім залишили вулицю Банкову.

Штурм тривав близько трьох годин. Зрештою, покласти край цьому вирішили силами спец загону «Беркут», який із сльозогінним газом і кийками почав масовий наступ і затримання протестувальників. Люди тікали, перелазили через паркани, ховались у дворах, де їх затримували і били. Зі свідчень очевидців та відеоматеріалів, «Беркут» діяв украй агресивно, кидався навіть на тих протестувальників, які не чинили опору, а також на журналістів.

Журналістам дісталося кийками по голові, в них кидали каміння, їм розбивали телефони та камери. Більшість постраждалих представників ЗМІ переконані, що спецзагін міліції цілеспрямовано так діяв щодо них. При цьому камери, бейджі й вигуки «Преса» діяли на спецпризначенців, як червона ганчірка, викликаючи ще більшу агресію. «Ті, хто падали й кричали: "Я журналіст!", у відповідь отримували додатковий удар: "А ти ще й журналіст!", - описує події фотограф Європейського прес-фотоагентства EPA Сергій Долженко.

Хоча були й такі медійники, які після побиття «Беркутом» отримали допомогу від міліціянтів. Так, фотограф Анатолій Степанов розповідає, що йому перебинтували голову й обробили рани. «Там було багато постраждалих людей, яким надавали допомогу, - розповідає він. - У перший ряд поставили молодих людей, над якими знущались 2-3 години поспіль. І вони після цього озвіріли, їх теж можна зрозуміти. Тут винні ті, хто спровокував цю ситуацію, і ті, хто поставив у перші ряди молодих хлопців».

Постраждали від бійців «Беркуту» навіть жінки. Журналістка «Критичної точки» телеканалу «Україна» Леся Коваль розповіла, як її разом з мамою, коли вони біля Спілки письменників надавали допомогу потерпілим у сутичках, побили «беркутівці», при цьому вигукуючи цинічні образи й ненормативну лексику. Хоча знайшовся один боєць, який захистив їх від інших і намагався вивести з епіцентру подій.

Дехто з журналістів постраждав не від «Беркуту», а від протестувальників. Наприклад, у журналіста Associated Press Сергія Чузавкова влучив камінь демонстрантів, а фотограф LB.ua Максим Левін отримав травму від гранати.

Жорстокі дії «Беркуту» вже засудили представник ОБСЄ зі свободи медіа Дуня Міятович, яка написала листа українському міністру закордонних справ Леоніду Кожарі, а також Незалежна медіа-профспілка України. НМПУ заявила про невмотивоване застосування сили спецзагонів міліції проти представників ЗМІ й вимагає від міністра внутрішніх справ видати спеціальний наказ із застереженням щодо агресії по відношенню до журналістів. Тим часом прес-секретар президента Віктора Януковича Дарія Чепак виступила із заявою, у якій вимагає від Генеральної прокуратури України негайно розслідувати всі злочини проти представників ЗМІ, що мали місце під час висвітлення ними подій на Євромайдані у Києві.

Деякі постраждалі обговорюють можливість складення колективного звернення до прокуратури та листа з вимогою відставки міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка. У допомогу їм медіаюристи склали шаблон заяви до прокуратури про кримінальне правопорушення, якою можуть скористатися журналісти, оскаржуючи дії «Беркуту». Також юристи наголошують: головне для журналістів, яких побили, - звернутися до лікарні.

«Там мають зафіксувати у медичних документах факт звернення за медичною допомогою, описати травму і вказати, що зі слів пацієнта травма спричинена насильницькими діями по відношенню до нього (там-то тими-то), - зауважує юрист Тетяна Котюжинська. - Якщо є заява пацієнта про насильницький характер травми (тобто не побутова), то сам черговий лікар має викликати співробітника МВС (чергову групу або дільничного), які візьмуть свідчення в потерпілого. Якщо цього не зроблено або сам журналіст не хоче чекати на співробітників МВС, то можна обмежитись випискою з історії хвороби, в якій буде зазначено, що такий-то звернувся, така-то травма (вимагати докладного опису травми), з його слів травма спричинена такими-то діями (відобразити, що насильницька, а не побутова). Потім, якщо у вас буде час і натхнення вимагати порушення справи по 171, то ви напишете заяву до МВС про злочин, додатком до неї будуть фото-, відеоматеріали, свідчення свідків, копія виписки з історії хвороби. МВС має внести відомості до Єдиного реєстру, а документи з лікарні направити на судово-медичну експертизу. По суті статті 171 перешкоджанням журналісту є будь-що, що йому перешкоджає, тому "заходи фізичного впливу" обтяжують покарання або враховуються за сукупністю з іншими статтями Кримінального кодексу, але не є головним фактором перешкоджання. Головні умови - журналістська діяльність, зумисний характер перешкоджання (тобто, якщо травма нанесена випадково, тому що журналіст перебував в епіцентрі подій, то умислу на перешкоджання немає, якщо ж спеціально били камеру чи журналіста, то це умисел)».

Отже, для тих, хто хоче не тільки фіксувати і творити історію, але ще й творити прецеденти застосування статті 171, важливо мати фото-, відеоматеріали перешкоджання виконувати журналістські обов'язки і, у випадку травм, зафіксувати їх у медичній документації, резюмувала пані Котюжинська.

Тим часом Інститут медіа права пропонує правову допомогу журналістам та іншим представникам ЗМІ, які постраждали від неправомірних дій правоохоронних органів під час мирних протестів. Юристи та волонтери ІМП надаватимуть консультації, складатимуть юридичні документи, забезпечать захист у суді тощо. Охочі можуть звертатися за електронною адресою: hotline@medialaw.kiev.ua, тел.: (044) 383 20 44, 094 927 90 44.

Отримати коментар у прес-службі міліції протягом дня не вдавалося. Зрештою, увечері МВС офіційно повідомило, що до міліції надійшло 21 повідомлення про нанесення тілесних ушкоджень представникам мас-медіа під час висвітлення ними подій, які відбувалися у столиці 1 грудня. Усі звернення внесені до єдиного обліку. Наразі матеріали за підслідністю направлені до прокуратури Печерського району, яка і надасть правову оцінку. Оскільки в ЗМІ звучать зовсім інші цифри, зокрема, мова йде про щонайменше 40 постраждалих, МВС закликало всіх представників ЗМІ, які зазнали ушкоджень, звернутися до правоохоронних органів для того, щоб можна було розпочати розслідування та притягти винних до відповідальності. 

Далі «Детектор медіа» подає детальні розповіді журналістів і фотографів, які постраждали на акціях протесту 1 грудня.

Денис Данько, журналіст програми «Гроші», телеканал «1+1»:

- Я отримав травми голови, рук, ніг, оскільки закривався руками. Шви наклали на голову. Травм я зазнав з боку «Беркуту». Я стояв на відстані від сутичок, у дворі, я ще й кричав, що журналіст, однак вони забігали в усі двори, і десь чоловік 7-8 на мені відірвались. Я лежав на землі, і кожен з «беркутівців», хто вибігав, хотів мені помститися за каміння, бульдозери та всі ці речі. Хоча в мене висів бейджик і я кричав, що журналіст.

Певно, я звертатимусь у прокуратуру. Але я б хотів, щоб ми всі разом звернулися з вимогою, щоб відкликати Захарченка у відставку, тому що «Беркут» дуже чітко розумів, що б'є журналістів, він не плутав нас із провокаторами. Ви ж бачили, як били Euronews чи поляків...

Денис Данько

Дмитро Волков, журналіст програми «Гроші», телеканал «1+1»:

- Мені розбили телефон і жбурнули каменюкою. Це видно на відео. З того, що не видно на відео, - мене вдарили дубцем, хотіли по голові, я відвертався, тому вдарили просто по плечу.

Я знімав на телефон, на мені висів бейдж «1+1». До мене підійшов «беркутівець» у протигазі і зі всіх сил вдарив по телефону. Телефон вилетів і розбився, я починаю йому казати: «Що ти наробив?». У той час із правого боку ще один «беркутівець» у протигазі бере каменюку й кидає мені в спину. Далі я підбираю телефон, підхожу до нього й пояснюю йому, що тут були всі мої контакти і що це більше, ніж телефон. У відповідь він ударив дубцем.

Я одразу у Facebook написав, що міліції для мене не існує. Це просто перевдягнені бандити. До кого мені скаржитись, якщо мене б'є офіцер міліції? Поки я роблю сюжет. У сюжеті ми скажемо, і це буде наша заява про злочин з екрану ТБ.

На своїй сторінці у Facebook за 1 грудня, пан Волков написав: «Радощі цьогорічної ялинки. Сьогодні я цілий день знімав сюжет про встановлення йолки. Залазив на саму ялинку, спілкувався з встановлювачами. І все знімав на телефон. Потім якось за збігом обставин опинився в самому епіцентрі подій - на Банковій. Стояв як раз між міліцією та штурмовиками. Повз мене летіло й каміння, й шумові гранати, й коктейлі Молотова. Все зняв. Хотів уже йти. Як раз почалась зачистка - Беркут погнав штурмовиків. Я й пішов собі, на ходу продовжував знімати. На мені не було стрічок, висів бейдж з логотипом "1+1". В руках окрім телефону нічого не було. Аж раптом, беркутівець, що повертався з "зачистки" влучно влупив мені по телефону кийком. На репліку "Що ти наробив?!", він влупив мене тим же кийком по ключиці. До кого мені йти скаржитись на нього? В міліцію? Важаю, міліції в країні більше нема. Люди, що носять міліцейську форму, насправді є бандитами, яким начхати на людей. Мій телефон коштував 4000 гривень. я на нього збирав гроші! Він для мене інструмент, за допомогою якого я заробляю. Хто відповість за це?»

На відео напад на Дмитра Волкова на 2 хв 25 сек:

Олександр Перевозник, фотокореспондент «ЛігаБізнесІнформ»:

Про обставини побиття свого кореспондента Олександра Перевозника написала «ЛігаБізнесІнформ»: «У нього розбита голова і фотокамера. Крім того, він надихався сльозогінним газом. За його словами, били 7-8 співробітників "Беркута", а потім один з них підняв його і підвів до волонтерів-медиків, які надали першу медичну допомогу».

Як розповів у коментарі «Детектор медіа» керівник проекту «ЛігаБізнесІнформ» Олег Іванцов, Олександру Перевознику наклали 11 швів, зранку він перебував у лікарні, зараз йому приписаний постільний режим.

Також пан Іванцов повідомив, що йому вдалось отримати фотодокази нападу на Олександра Перевозника. Один з колег встиг зняти побиття. «Ми звертатимемося з цими доказами за розслідуванням. Також із юристами вивчаємо можливість колективного звернення до прокуратури. Більше з наших журналістів ніхто не постраждав, одна кореспондентка трохи надихалася газу, але встигла піти, а Олександр не встиг».

Олександр Перевозник

Анатолій Степанов, фотокореспондент:

- Коли «Беркут» збирався піти в атаку, тих людей, які провокували їх, як вітром здуло. Після цього всі почали тікати. Ми побачили непритомного чоловіка на землі, почали його відтягувати, але прибіг «Беркут» і почав бити. Ми намагалися закритись від ударів, щоб нас не повбивали. «Беркут» бив сильно. Також у мене пошкоджений спалах та об'єктив камери.

Але потім підійшли міліціонери й надали мені допомогу: перебинтували голову й обробили рани. Там було багато постраждалих людей, яким надавали допомогу.

Я поки що не вирішив, чи подаватиму заяву, адже міліцію також провокували. У перший ряд поставили молодих людей, над якими знущались 2-3 години поспіль. І вони після цього озвіріли, їх теж можна зрозуміти. Тут винні ті, хто спровокував цю ситуацію, і ті, хто поставив у перші ряди молодих хлопців.

Леся Коваль, журналіст «Критичної точки», телеканал «Україна»:

- Бив «Беркут», попри те, що я кричала «Преса», матюкали...

Учора в мене був вихідний, ми з мамою стояли коло Спілки письменників, коли почалася зачистка. Ми допомагали людям, давали воду тощо. Натовп ломанувся, і ми вирішили не бігти вперед, щоб нас не затоптали, а в Спілку не могли повернутись, бо там були вузькі двері і тиснява. Десь семеро нас залишилось на вулиці: я з мамою, медик і кілька хлопців. Набігла «беркота», почали бити, повалили на землю, мама впала, я на неї. Мене побили по хребту, маму по нирках. Далі один з «беркутівців» пшикнув газовим балончиком в обличчя. Мене врятувало те, що в мене була цупка куртка. Хоча я кричала: «Преса! Що ви робите?!». У відповідь відповіли: «Сука, чого ж ти сюди прийшла?». Моя мама сказала: «Я ж мама, що ж ви робите!» На це вони відповіли: «Я через вас тут. А мене мама вдома чекає». Підскочило ще троє, почали на нас замахуватись. Один «беркутівець» нас захистив, притис до стіни, розвів руки і гукнув: «Не чіпайте їх, дуже прошу!». Він намагався вивести нас із натовпу, далі почалась друга хвиля, і ми сховались. Ми намагались надати допомогу тим, кому розбили голову. Потім ми втекли.

У швидку не звертались, бо допомога була потрібна іншим людям. Учора їздила в лікарню, діагностували забій нижнього відділу хребта, хімічні опіки обох очей, синці. На фоні того, що відбулось, я не думаю, що сильно постраждала.

Юрій Бутусов, головний редактор «Цензор.нет»:

- На Банковій постраждали не лише журналісти, а й звичайні громадяни, які вимагали припинити бійку. Ми неодноразово виставляли кордон, але нас було замало, щоб ми могли перекрити всю вулицю на безпечній відстані. А міліція не вживала жодних заходів, щоб припинити це протистояння і заспокоїти громадян.

На відео видно, як мені в очі розпилюють газ. Звичайно, мені було дуже неприємно. Але головну травму я отримав від великої каменюки, яка потрапила мені в обличчя. Коли стемніло, почалося загострення ситуації, міліція почала перекидати в натовп фаєри й каміння, які спочатку летіли в них, розпилювати сльозогінний газ. Я заліз на трактор і хотів зверху зняти події. Побачив групу із закритими обличчями, які й провокували бійку з правоохоронцями. І тоді мені хтось із міліціонерів влучив шматком бруківки в обличчя. Я був загорнутий у прапор України, тому мене було дуже добре видно. Я кричав, але мене було не чути.

Я думаю, що вони це робили тому, що була вказівка бити всіх без розбору, не звертаючи ні на що увагу. Вони дуже дратуються, коли їх знімають, бо бояться, що їх ідентифікують. Вони били всіх, хто знімав їх чи на камеру, чи на телефон.

До речі, відео ми взяли з YouTube, його виставила міліція, але потім це відео зникло, а з'явилось інше відео, на якому вже не видно людей, які намагалися зупинити ці безчинства, а залишили тільки те, на якому видно, як б'ють міліцію.

Звичайно, на Банковій мала бути група, чоловік 100, з народними депутатами, мегафонами, то можливо цього б не було. Крім того, серед міліціонерів теж не було керівників, навіть жодного капітана. Тому вони, на мій погляд, теж діяли непрофесійно.

Я наразі перебуваю в лікарні швидкої допомоги з діагнозом «відкрита черепно-мозкова травма». Планую звертатись із заявою до прокуратури.

Юрій Бутусов

Роман Купріянов, оператор Euronews:

- Мітингувальників прогнали вперед до вулиці Інститутської. Після того, як основна хвиля пройшла, я вийшов вперед відзняти, як «Беркут» добиває лежачих. Зауваживши це, один із «беркутівців» підійшов і наказав мені лягти. Я присів, не вимикаючи камери, дочекався, доки він піде, і продовжив зйомку.

Співробітник «Беркута» - можливо, той самий - підійшов до мене та почав завдавати ударів. Гадаю, він знав, що я є журналістом: крім того, що в мене була відеокамера, я мав на грудях бейдж Press Card. Його це не зупинило: він вдарив мене спочатку по камері, а далі, коли мене повалили (кілька «беркутівців». - ТК), удари посипалися з усіх боків. Камеру я не вимикав, аж доки її не розбили.

Потім швидка відправила мене до Лікарні швидкої допомоги на «Юності». Після проходження рентгену з`ясувалося, що, окрім гематом, у мене струс мозку, забій грудної клітини та розсічено палець на лівій руці. На ньому відірвано ніготь. Крім того, палець зашивали.

Наразі всі обставини з`ясовують юристи телекомпанії. Гадаю, подаватиму заяву щодо нападу.

Не хотілося б нічого спровокувати, але враження (що били цілеспрямовано, знаючи, що журналіст. - ТК) таке було. Принаймні, на мою суб'єктивну думку. Я бачив у лікарні швидкої інших побитих журналістів - Сашу (фотокора «ЛігаБізнесІнформ» Олександра Перевозника. - ТК), Анатолія (Анатолія Степанова. - ТК), яким зашивали голови, і можу сказати, що мені ще пощастило. Коли мене почали бити, чоловік праворуч почав вигукувати: «Не бийте пресу!», і тоді співробітники «Беркута» накинулися на нього. Пізніше, коли я вийшов із приміщення, куди мене відтягли після травм, я бачив, що той чоловік лежить на підлозі з розбитою головою.

Відео нападу на Романа Купріянова:

Дмитро Ларін, фотокореспондент «Української правди»:

- Я стояв на паркані і фільмував на фотокамеру штурм «Беркутом» натовпу. Один з бійців побачив мене і кинувся стягувати вниз. На мені був помаранчевий жилет, бейдж «Преса» на грудях, а також я кричав, що я журналіст. На це ніхто не зважав, допомогло мені лише те, що я вирвався з рук «беркутівця» і втік.

Однозначно, таке враження (що били цілеспрямовано, знаючи, що журналіст. - ТК) в мене було і досі лишається: вони знали, що я журналіст і цілеспрямовано хотіли перешкодити моїй професійній діяльності. Я, на щастя, не постраждав. Але багато моїх колег і досі в лікарні.

На мою думку, журналісти якомога менше перешкоджали діям «Беркута». Фотокори й оператори стояли осторонь, навіть не на шляху у бійців спецпідрозділу. Але «Беркут» спеціально вихоплював представників ЗМІ. У мене на очах на журналіста чи фотографа кидалися по кілька «беркутівців», причому били їх доволі цинічно.

Євген Малолєтка, фотокореспондент інформагентства УНІАН:

- Я знімав першу хвилю атаки «Беркута». Його співробітники побачили, що я веду зйомку, і вирішили «провести профілактику». Близько десяти чоловіків били мене палицями. Я кричав: «Преса» - з'ясувалося, цим лише зашкодив собі. Дісталося мені й за те, що я був у протигазі: «Ах, ти - преса в протигазі? Отримуй!». В результаті, зламана кістка на долоні, садна, забої...

Так і було, на моїх колег кидалися через те, що вони вели зйомки. Через це мені й розбили камеру навмисно. Хоча, загалом, ніхто не розбирався - били всіх, хто перебував поблизу Адміністрації Президента.

Я хочу подати заяву до прокуратури.

Сергій Долженко, фотограф Європейського прес-фотоагентства EPA:

- До мене підійшов «беркутівець» і тупо почав бити апаратуру, потрапив по пальцях. Після цього підійшов ще один і стукнув мене по руці, по голові. У порівнянні з іншими колегами, у мене майже немає наслідків від дій «Беркуту», окрім кількох синців.

Я так розумію, що вони мали наказ або в них така розвага - вони цілеспрямовано б'ють журналістів. Ті, хто падали й кричали: «Я журналіст!», у відповідь отримували додатковий удар: «А, ти ще й журналіст!».

Звертатись у прокуратуру я не буду. Це будуть вирвані роки.

Взагалі «Беркут» сховався за спинами молодих хлопців-строковиків, які три години тримали на собі удари цегли, дубинок тощо. Як на мене, це не по-чоловічому. Коли на них поїхав бульдозер, то перед ним стали мирні мітингувальники з майдану. Але, як по правді, я дуже пошкодував, що вони його зупинили. Не треба було цього робити з огляду на ті дії, які далі вчинила міліція. В ýрок, з якими вони мають справи, є такий вираз - «зсучитись», ось вони зсучились - у людей від усвідомлення власної безкарності просто поїхав дах. Окрім того, вони всі на одне обличчя, на них не можна подати до суду.

Сергій Чузавков, журналіст Associated Press:

- У мене влучив камінь від демонстрантів. Струсу мозку немає, мене врятував шолом, маю розсічення, наклали шви. З боку правоохоронних органів щодо мене ніяких дій не було. Я не потрапив під роздачу, я встиг залізти на паркан.

Максим Левін, фотограф LB.ua:

- Зі мною все ок. Прямо біля ноги вибухнула шумова граната чи вибухпакет. Розірвало джинси, пошкодило боти. Нога з гематомами, сильний забій, але ніби без переломів. Якби не трекінгові боти Lowa, ногу би розтрощило. Це я все розказую для того шоб попередити вас колеги. Будьте дуже обережні: на голову шолом (мені допоміг), на ноги міцні боти, міцні рукавички. Бережіть себе.

Напад на польського журналіста:

Евгений Фельдман, «Новая газета», Россия:

- «Беркут» показал удивительную жестокость. Тут не московские нравы, тут генпрокурор осудил пятничный разгон майдана, а из фракции Партии регионов в Раде с пятницы ушло около 10 человек. И на этом фоне избиения лежачих и тем более задержанных и тем более - журналистов, удивительно. Мне повезло, меня догоняли трижды и все три ОМОНовцы то ли среагировали на желтую жилетку, то ли на крик «журналист, не трогай», то ли на поднятые руки с камерой - меня не тронули. Камеру отобрать пытались, особенно после съемки избиения лежащих отставших, но очень вяло. Обошлось.

 Эмин Калантаров, бывший фотограф Известий, а сейчас оператор Lifenews - мой хороший друг и очень надежный человек. Я знаю, что он никогда не делал подлостей в работе. Его сегодня избили - чуть не сломали руку, минуту избивали дубинками втроем и украли камеру. Леонид Волков написал потом - мол, хорошо, что разбил камеру Lifenews. Не хорошо.

Нас, работающих тут с неделю, россиян здесь много - РИА и ТАСС, Известия, Эхо, Дождь. Я всю неделю чувствую взаимовыручку и с россиянами и с иностранными коллегами. Тут очень аккуратное отношение всех иностранных корреспондентов друг к другу, это очень круто. Сегодня досталось почти всем нам - Эмина и Зураба избили, Андрею Стенину прилетел кирпич. Слава Богу, что все в порядке, дай Бог, чтоб было так и впредь.

Мне тоже немножко прилетело - граната рядом взорвалась, слезоточивый газ тут вместо освежителя воздуха, у Ленина камнем прилетело в спину. Я в почти полном порядке, слава богу, мне досталось совсем чуть-чуть.

Вот у Ленина было полнейшее мясо, быстротечное, но куда жестче, чем на Банковой. Отряд Беркута затолкали в угол, облили газом, закидали фаерами и скинули с парапетами - а потом отставших довольно долго пинали ногами, пока они не выбрались в полуразбитый свой автобус. Пинавших, правда, после какого-то предела утихомиривали, но было очень жестко.

Фото - Facebook