Казус Білозерської
Медіадискусія, що розгорілася після перемоги блогу Олени Білозерської в конкурсі The Bobs (організованому медіагрупою Deutsche Welle) в номінації «Найкращий блог українською», змушує нас замислитися. Чи дозріло українське суспільство до сприйняття якісного блогу, чи здатне воно зрозуміти, що блоги є новим типом подачі інформації? Чи в українських умовах може з'явитися та функціонувати якісний блог?
Від флангу правого до флангу лівого. Історія скандалу
7 травня стало відомо, що блог Олени Білозерської (існує паралельно також на сторінці bilozerska.info) переміг у номінації «Найкращий блог українською» міжнародного конкурсу The Bobs, організованого головною редакцією Deutsche Welle у Бонні. Її блог зібрав 46% голосів за результатами онлайн-голосування. Також блог посів 3-тє місце із 10% в загальносвітовому конкурсі «Найкращий блог». Україномовні блоги брали участь у конкурсі вперше. Олена подякувала за підтримку та інспірацію до участі своїй «неформальній спільноті, у якій я знаходжусь, де мене знають і люблять». Номінував блог Білозерської український журналіст афганського походження Мустафа Найєм.
Практично наступного дня до боннської редакції «Німецької хвилі» було скеровано листа, окресленого українською переможницею як «донос»: «Пишуть такі самі люди, які у 1937 році "стукали" в НКВС на сусіда, що він анекдоти про владу розповідав. Сусіда саджали як "ворога народу", а донощику діставалася його кімната у комунальній квартирі». Надійшов цей лист від представників лівого середовища в Україні, а конкретніше від головного редактора сайту «Ліва» Андрія Манчука та відомого громадського діяча й перформера Олександра Володарського. Звертаючись до організаторів, автори зауважили, що в умовах конкурсу The Bobs прописано заборону до участі в ньому блогів, контент яких містить пропаганду расистських, сексистських та інших антидемократичних ідей. На їхню думку, блог Олени Білозерської не мав права брати участь у такому конкурсі, оскільки Олена кількаразово вдавалася до ксенофобських висловлювань, підтримала акцію протесту під стінами КПІ, аби іноземні студенти «знали, хто в Україні господар», окреслювала представників сексуальних меншин як збоченців.
Білозерська заявила, що «виправдовуватися і не подумає», але у її роз'ясненнях така нотка прозвучала. По-перше, представлені Манчуком та Володарським приклади її заяв та поведінки були «5-6-річної давнини», а щодо того, хто в Україні «має бути господарем», натякнула - вочевидь «донощики» вважають інакше. Разом з тим підкреслила: «Ніде у моїх публікаціях немає закликів до знищення чи дискримінації людей за расовою ознакою». На підтримку рішення журі конкурсу став Мустафа Найєм, а сайт «Майдан» вислав до організаторів конкурсу петицію з обґрунтуванням, чому, на їхню думку, перемогу Олени варто визнати: «Вважаємо, що перемога Олени Білозерської на конкурсі The Bobs є цілком заслуженою, а дії тих, хто просить анулювати її перемогу, є проявом особистої неприязні і бажанням зробити собі ім'я на чужій праці».
Через тиждень після оприлюднення результатів на «Німецькій хвилі» заявили, що знайшли проміжне рішення в цій ситуації. Організатори повідомили, що поважають рішення незалежних членів журі й результати голосування користувачів стосовно блогу Олени Білозерської. Хоча це не означає, що Deutsche Welle погоджується з окремими висловлюваннями автора блогу. У нагороджені призом Олені було відмовлено. «Призами членів журі The Bobs нагороджуються онлайн-проекти, які відстоюють права людини і демократію в контексті свободи думок і які стимулюють розгортання відкритої дискусії в інтернеті», - сказано на сайті конкурсу. Можна сказати, що рішення Соломонове, або що Deutsche Welle умила руки. Втім, сама фігурантка скандалу так не вважає: «У нас з вами є маленька перемога». За неповну добу петицію «Майдану» підписало більш ніж 900 осіб. «46% голосів читачів - це даність, відібрати яку не може ніхто», - написала вона.
Провівши низку експертних опитувань та проконсультувавшись із Мустафою Найємом, 15 травня редакція Deutsche Welle зняла Білозерську з конкурсу. «Після ретельної перевірки Deutsche Welle вирішила зняти кандидатуру Олени Білозерської з конкурсу The Bobs. Тому приз глядацьких симпатій за кращий блог українською мовою в 2013 році присуджено не буде», - так звучало повідомлення на сайті конкурсу. Мустафа Найєм свою позицію висловив у Facebook, зазначивши, що це рішення було спільним: «Головний аргумент: мені не хотілося б, щоб перший же рік участі української мови в конкурсі The Bobs ознаменувався таким скандалом. У цьому є й частка моєї відповідальності». Таким чином в історії було поставлено жирну скандальну крапку.
У пошуках об'єктивності
Щодо суті самої конфліктної ситуації, то, вочевидь, організатори конкурсу надалі будуть обережнішими. На думку української журналістки з Парижа Алли Лазарєвої, вони «мусять мати фахівців, які володіють тими мовами, які допущені до конкурсу, якщо хочуть, щоб він був фаховим та мав добру репутацію». Фактично, Deutsche Welle розписалася у власній некомпетентності. Якщо заявку Мустафи Найєма було прийнято, блог Білозерської апріорі мав право брати участь у конкурсі. «Якщо за критеріями нічого такого не було [помічено], то не є коректно ідеологічно відхиляти кандидатуру, якщо вона не є носієм якихось людиноненависницьких поглядів, що публічно висловила», - вважає Лазарєва.
Тож мала рацію Олена Білозерська, коли розмірковувала, що буде у випадку скасування результатів: «Постраждає репутація організаторів конкурсу, а моя не постраждає. Бо ті, хто мене знають і читають, так само мене знатимуть і читатимуть, їх тільки стане більше». До цього твердження додати нічого - тепер про Білозерську говорять не лише в Україні, але й у світі. Питання - в якій тональності. Люди, не знайомі з українською ситуацією, котрі не знають української мови, можуть гіперболізувати й демонізувати позицію Білозерської. У виграші - парадоксальним чином - виявиться недемократична, нетолерантна українська влада, яка саме тепер чомусь взялася за боротьбу з «фашизмом». Ми в Україні знаємо, що насправді це боротьба з опозицією. А як прочитають сухі повідомлення про «антифашистські мітинги» на Заході? «Так у них там фашистські блоги є найбільш відвідуваними!!».
Постає питання - чи ідеологічна заангажованість блогера може бути підставою до зняття його з тих чи інших конкурсів. Якщо слідувати прийнятим у світі стандартам інформаційної журналістики, каноном яких є, для прикладу, редакційна політика ВВС, то, звісно, авторський блог тої ж Білозерської їм не відповідатиме. Але особистий блог - це, перш за все, думки, позиція, суб'єктивна рефлексія, й лише в другу чергу - інформація як така. Можливо, в якійсь мусульманській країні важко уявити гей-блог, а якщо він існуватиме, то не подобатиметься традиційно-консервативній спільноті. Якщо його засудять чи закриють, на Заході першими почнуть кричати про утиски. Представниця «Репортерів без кордонів» в Україні Оксана Романюк вважає, що існування блогу Білозерської дає підстави говорити про плюралізм думок в Україні. Думки Олени відповідають настроям частини українського суспільства, - як мінімум 10% населення, і це факт. Чи є вони нацистськими? На думку Лазарєвої, Білозерська нацисткою не є.
Як слушно зауважує колишній співробітник ВВС, а тепер кореспондент «Радіо Свобода» у Лондоні Богдан Цюпин, Олена чесна зі своїм читачем: «Її читач не почувається обманутим, розуміє її кут бачення, більше того - заходить на її блог, аби ознайомитися саме з таким баченням». Останнє, до речі є одним зі стандартів суто блогерської діяльності. «Ніколи навмисно не обманюйте інших, несіть відповідальність за те, що ви розміщуєте, будьте якомога прозорішим», - закликає нас сайт Blogging Ethics. Якщо ВВС й може дозволити собі бути «над» ідеологіями, то вже друкована преса цілком поділена за політичними вподобаннями. «Стиль роботи та публікацій Олени Білозерської був би цілком прийнятним у Британії, так працює чимало блогерів на Заході», - каже Цюпин.
Ще один аспект - це українські реалії. Оминаючи ідеологічну визначеність Олени як прихильниці право-консервативних поглядів, її діяльність можна порівняти з цілою інформагенцією. Голова НПМУ Юрій Луканов пише в «Детектор медіа»: «Про висвітлення правозахисних акцій Манчук і його команда не написали жодного слова. Бо в цьому випадку всі їхні відкриття викликали б просто сміх». Цюпин, котрий постійно стежить за діяльністю Білозерської та робив свого часу з нею інтерв'ю, зазначає: «Як репортер Олена професійно виконує свою роботу, окрім того вміє якісно подати інформацію - ілюстрації, відео - все це власний контент».
Ідейні супротивники все ж програли. Програли практично від початку - коли листа до Бонна надіслали без належного інформаційного супроводу, - це й викликало враження про «донос». Натомість Білозерська поставила на людський фактор, жваво коментувала кожен поворот у справі, що - до слова - також належить до засад блогерської діяльності. Тож не дивно, що відвідуваність її блогу зросла в рази. Манчук і Володарський спричинилися до популяризації протилежних по духу ідей, не кажучи вже про те, що саме їхнє бажання «стулити комусь пельку» суперечило основам плюралізму й бумерангом повернулося до них у вигляді критики в медіасередовищі.
P.S. від «Детектор медіа». Вважаємо, що конфлікт навколо участі та позбавлення перемоги блогу Олени Білозерської в міжнародному конкурсі, дії її опонентів та прихильників виявили досить багато важливих питань. Ці питання стосуються й реалій нових медіа, і світоглядних дискусій в українському громадському суспільстві. ТК буде рада продовжити дискусію, надавши слово всім охочим.