«Після криголаму «Леся+Рома» труднощів не існує»
«Ми зняли перший україномовний ситком, тепер знімемо перший україномовний теледектив», - говорить виконавчий продюсер проекту «Богун. Адвокатські розслідування» Тетяна Винник. Пояснює: після «Лесі+Роми» труднощів не існує, адже досить було першим телеперсонажам заговорити живою українською мовою, як проблема «чи може бути українське успішним?», «чи буде дивитися глядач?» - більше не обговорюється. Просто не існує такої проблеми.
Проте існує інша – бюджет. «Повірте, я знаю, які бюджети у серіалів, які знімаються одразу на два ринки – український і російський, і знаю, який бюджет у нас, - це просто небо і земля», - розповідає Тетяна. На прохання «ТК» назвати реальні цифри, продюсер послалася на комерційну таємницю, однак зауважила, що на першому етапі запуску проекту не йдеться не тільки про прибуток, а й про окупність витрат: «Прибыль будет тогда, когда сериал станет рейтинговым. Если рассчитывать на заработок, то можно сразу закрываться».
За словами пані Винник, комерційно виправданим проект стане тоді, коли в ньому з’явиться продакт-плейсмент, однак поспішати із рекламою на етапі запуску продюсери не збираються: «Продакт-плейсмент очень сильно влияет на сценарий, потому что когда актеру надо все время кушать определенный йогурт или мазаться определенным кремом, то это зачастую выглядит неорганично и зрителей раздражает. Поэтому на запуске проекта это не практикуется. Слава богу, нас канал с продакт-плейсментом в спину не толкает. Также было и в начале «Леси и Ромы».
Детектив «Богун. Адвокатські розслідування» є українською адаптацією німецького формату Lenssen& Partners, який від 2003 року іде на каналі Sat 1 (ProSieben Media). У німецькому форматі основний наголос зроблено на документалістиці: мало того, що сам формат є радше документальним розслідуванням, ніж ігровою постановкою, ще й головного героя (у німецькому форматі – все-таки краще сказати ведучого) і справді звати детектив Ленссен, і грає він, по суті, самого себе (на українському телеекрані такими напівведучим-напівперсонажем є, приміром, суддя Ігор Годецький на «1+1»). До речі, вперше на екрані формат з’явився у 12-годинному слоті – очевидно, як недорогий у виробництві проект для денного ефіру («для домогосподарок»), а після того, як почав стрімко набирати рейтинги, його перенесли у прайм.
Українським глядачам формат Lenssen& Partners відомий по російських адаптаціях: «Кулагін і партнери» та «Детективи», де документальне розслідування набуло рис телевізійної постановки.
Режисер Олександр Даруга обіцяє піти ще далі: «Мой щенок похож немного на бульдога и на дога»… Так будет и с нашим сериалом: немного это будет похоже на советских знатоков с их принципиальностью и небезучастностью, немного на документальное немецкое расследование – есть реальное преступление, и вот оно расследуется на глазах у зрителей. Но в наших персонажах будет больше человечности… Мы решили им добавить ярких личностных качеств».
«Мы пошли в сторону кино. Мы открываем героев. Мне кажется, что это ближе нашему зрителю: верить в героя, который его спасет», - додає Тетяна Винник.
Між іншим, зробити головним рятівником від несправедливості (читай: приректи на глядацьку любов) вирішили самого Олександра Даругу, який у цьому проекті буде не лише режисером-постановником – телеглядачі вперше побачать на екрані людину, яку звикли впізнавати за голосом (голос Даруги – один із найпопулярніших на начитках: його довго називали «голосом каналу «1+1», зараз його інтонації дедалі частіше чути на каналі ICTV).
«Мы просматривали другие кандидатуры, тем более, что Александр никогда не соглашался засвечивать свое лицо в кадре: даже в «Лесе и Роме», если помните, он играет только спиной и голосом (психоаналитик). Но попробовали – оказалось удачно, и мы его, хоть и не без трудностей, но уговорили», - розповідає Винник.
Ролі помічників «детектива Ленссена», який в українській версії перетвориться на адвоката Богуна, виконають молоді київські актори Володимир Осадчий та Ольга Князєва.
Автором української версії сценарію є Василь Образ, режисер, викладач Інституту кіно і телебачення (культури). Свою появу в проекті Василь пояснює випадком: продюсери шукали серед його студентів юні таланти, роздали тестові завдання, які викладач вирішив теж написати – по приколу (тим паче, що за умовами роботи не можна було підписувати). «А потім з’ясувалося, що моя робота найкраща», - сміється Образ.
Першою жертвою сценарної адаптації стала професія головного героя – в Україні немає закону про приватну детективну діяльність: так Богун став адвокатом.
«Німецький головний герой – раціональний, холодний, чимось нагадує комп’ютер, який сидить в офісі і обробляє інформацію. А наш герой бере участь у погонях і перестрілках, повзає-вистежує… От ми довго обговорювали питання: як колеги спілкуватимуться – на ти чи на ви, як в німецькій та російських версіях? І дійшли висновку, що ім’я та по-батькові нашому героєві не личить… Він же не чиновник… Тобто у нас колеги спілкуються на «ти», - розповідає сценарист.
Також ретельно адаптується «матчасть»: сценарій приводиться у відповідність до українського Кримінального кодексу. Причому в кінці кожної серії буде даватися детальна документальна довідка. «Точная документальная ссылка – это для тех, кто собирается совершить аналогичное преступление. Пусть сразу же получат ликбез по Уголовному кодексу», - жартує Даруга.
3 серпня - перший знімальний день серіалу. Хоча, за словами Даруги, формат «пробували на смак» близько двох років («Лесю+Рому» теж запустили не одразу, а після 1,5-річних роздумів та попередніх переговорів).
Досить довго тривав відбір формату (маркетингові дослідження, фокус-групи) – «Мы доказывали самим себе, почему этот продукт мы продаем нашему зрителю и почему он должен у нас его «купить», - пояснює Тетяна Винник, і тут же додає: – На ICTV нет массового производства, а следовательно, и права на ошибку: допустим, когда из 10 сериалов какой-то один окажется менее успешным, - это всего лишь 10-процентный риск, у нас же минимальная ошибка может оказаться 100-процентным провалом».
Також надзвичайно довго тривали кастинги. «Прежде чем вести переговоры с немцами, мы решили искать актеров – очень сомневались, найдем ли мы те лица, которые бы нам хотелось. Честно скажу: объехали пол-Украины – искали новых актеров; потому что надоело – по всем каналам одни и те же лица», - розповідає пані Винник.
І тільки потім розпочали переговорный процесс («Немцы рекомендовали свою технологию производства. Скажу сразу – нам она не подходит. У нас зритель приучен к более зрелищному телевидению…»), причому паралельно велися пошуки сценаристів-адаптаторів («Со сценаристами всегда проблемы, а тут еще адаптация... Это же вдвойне сложно: творческий человек говорит – я бы тут написал вот так и так; а адаптация штука тонкая – нужно выдержать сюжетную линию, но внести черты нашего менталитета, нашу законодательную базу…»). Ну і ще не до кінця вирішено проблеми кадрові. «Сейчас в стране снимается много кино, людей не хватает, а бюджеты у нас значительно меньше, чем у тех сериалов, которые снимаются сразу на два рынка», - наша розмова з Тетяною Винник завершується на тому, з чого й починалася: бюджет.
«Зато голь на выдумку хитра, - Даруга перед зйомками показує знімальний майданчик: адвокатський кабінет із солідними меблями, акваріумними рибками та дорогою канцелярією в ролі реквізиту. - Чтобы арендовать такой павильон, понадобились бы серьезные деньги. А Таня (Винник – ред.) придумала: взять несколько комнат на канале и переоборудовать их в павильон. Сейчас построена такая кинематографическая квартира, в которой есть комната-кабинет, комната-больница, комната – милицейский участок («Многофункциональное помещение», - уточняет Винник).- Когда закончится наш сериал – я думаю, эдак лет через 5 – здесь можно будет снимать какие-нибудь прямые включения… С теми же с политиками. Ничего не пропадет зря…»
5 років зйомок – це поки що лише оптимістичний прогноз режисера. Насправді канал викупив лише перші 30 серій проекту, якщо піде все добре – докупить решту (з «Лесею та Ромою», врешті-решт, була аналогічна схема закупки). Тобто говорити про успіх формату в Україні можна буде тоді, коли група приступить до зйомок 31-ї серії.
«Мы хотим создать одно такое место для всех-всех украинцев, - Даруга зручно вмощується у кріслі свого персонажа, - чтобы они поверили, что справедливость все-таки… (трохи затинається – Л.Г.) существует. В Украине ее найти можно. И есть такие сумасшедшие люди – всегда придут на помощь, в самую трудную минуту окажутся рядом – надо их только найти. Мы верим, что не все так плохо при капитализме – не все продается, не все измеряется деньгами».
Важко було втриматися від спокуси: «Олександре, скажіть, якщо ваш фільм про те, що «справедливість є», то аналогії з «певною політичною силою» є для вас бажаними чи не дуже?»
«Все совпадения с реальными персонажами являются случайными, - сміється Даруга і розповідає прикол із попередніх зйомок: - Когда мы снимали «Лесю и Рому», наша Ирма Витовская (Леся) была с косой а-ля Юля Тимошенко. Дело было в марте 2006-го, и надо было такому случится, что повтор этой серии вышел в день, когда уже вся агитация была запрещена. Премьеру-то серии мы отследили, а повтор прошляпили… И, конечно, нас обвинили в том, что Юлия Тимошенко купила нас с потрохами. Говорю, как на духу: этого не было. Уж не знаю, к сожалению ли, к счастью – но мы как были, так и остались бедными, как церковные мыши. В этом сериале тоже никакого «политического капитала» не предвидится»…