...Шостий павільйон кіностудії Довженка, десята вечора. Останній знімальний день нової повнометражної ігрової стрічки «Загублене місто». За камерою визнаний майстер операторської справи Володимир Галицький, навколо - досвідчені працівники студії і молоді стажери об'єднання «Дебют». У режисерському кріслі - зовні спокійний, але дуже зібраний автор сценарію і режисер Віталій Потрух. «Загублене місто» - його перша повнометражна картина.

Під сліпучими кінософітами на зеленому штучному тлі павільйону троє прощаються після довгої виснажливої подорожі - літній похмурий чоловік, жвавий молодик і приваблива жінка. Головні ролі у стрічці виконують визнана кіно- і телезірка Сергій Романюк, відомий шоумен Андрій Джеджула і провідна молода актриса театру Лесі Українки Ірина Новак. Як завжди заглиблений у себе, стримано-значущий Романюк, після кілька десятків своїх побитих життям героїв, що додають правдоподібності й відверто серіальним проектам, у «Загубленому місті» виглядає як український Жан Габен: йому вже нічого не треба грати, за нього грають утомлені очі, зморшки і красномовне мовчання мудрої людини. Дебютант у кіно Джеджула, навпаки, грає дуже щиро, але іноді занадто експресивно. Від явного театрального «пережиму» його рятує партнерство не лише мовчазного Романюка, а й Ірини Новак, яка, також маючи неабиякий екранний досвід, вміє точно дозувати на камеру свій яскравий акторський темперамент.

Після останньої команди «знято» всі збираються біля монітора, на якому під фінальну павільйонну сцену підкладається зовсім інша «картинка» - троє головних персонажів фільму прощаються на тлі зруйнованої безлюдної місцини, біля входу до якоїсь занедбаної шахти. Але не лякайтеся: на нас не чекають нові замахи вітчизняних кінематографістів зняти «найкрутіший у світі» трилер чи новий викривальний кіноопус про Чорнобильську катастрофу або про упосліджених та скривджених, ким сьогодні стає більшість населення нашої країни. «Загублене місто» - можливо, чи не поодинока, якщо не перша, спроба зняти на українських теренах відверто жанрове й глядацьке кіно. Але не дебільно-масове, на кшталт російських «йолок». Так, це історія сюжетно зав'язана на катастрофі та її певною мірою фантастичних наслідках для мешканців одного міста. Проте за жанром це не фантастика, а скоріше психологічна драма з елементами фантастики: в її центрі троє звичайних людей, що вирушають у небезпечну зону катастрофи із власною метою. Колишній директор об'єкту, який дошукується причин аварії, молодий шукач пригод і жінка, що втратила там сім'ю. І кожен із них виходитиме звідти із несподіваними відкриттями, за кілька днів переживши в зоні весь спектр людських почуттів - страх, зраду, надію і відчай, втрату і віднайдення внутрішньої свободи.

Тих, хто скептично всміхнеться, відразу згадавши «Сталкер» Андрія Тарковського, теж варто заспокоїти. «Загублене місто» не претендує на філософську притчу: хоча й не позбавлене певних екзистенційних смислових обертонів, фільм є цілком реалістичним і за стилем, і за ідеєю. Втім, абсолютно впізнавані реалії нашого сьогодення в картині, - а її зйомки проходили у звичних київських інтер'єрах, у місті Славутич, у шахтарських селищах на Західній України (інколи - на глибині 150 метрів!), - не стали «чорнушною» самоціллю картини і не позбавили напруженості її сюжету та фінального світла в кінці тунелю.

Режисер-постановник Віталій Потрух, чий перший короткометражний фільм «Закон» було відзначено головною нагородою у своїй категорії на фестивалі «Золотий вітязь - 2008», так формулює цю ідею: «Картина "Загублене місто" уявлялась і знімалась нами як фантастична драма з відкритим фіналом, оповідь про сильних людей та сильні пристрасті, після якої головні висновки має зробити сам глядач. Головне, що хотілося б донести з екрану - те, що у безпосередності та непередбачуваності існування і полягає наше щастя, а будь який крок до залізної упорядкованості - це крок до перетворення живої людини з її імпульсивними, не зажди усвідомленими бажаннями, у щось подібне до робота. Життя прекрасне саме своєю невпорядкованістю, коли людина сама відповідає за кожен свій крок, за своє майбутнє. По суті, це фільм про свободу людської волі, і головний герой у виконанні Андрія Джеджули уявлявся нами як той, що сам вибудовує свою долю, а не тягнеться за нею, як більшість».

...А що, як ось така скромна претензія зробити абсолютно «нормальне» кіно раптом і стане тим довгоочікуваним проривом для нашого кінематографу, що за останні роки вже втомився від «титанічних задумів» та їх результатів, від стилістичних хитань між залишками традиції національного поетичного кіно та чорнушною спадщиною пострадянського періоду? Поживемо - побачимо, адже прем'єра «Загубленого міста» може відбутися після обіцяного кінця світу - тобто на початку 2013 року.

P.S. Фільм фінансувався Мінкультом за результатами пітчингу на початку 2012 року, після розгляду проекту художньо-eкспертною радою Держкіно та його захисту режисером. Бюджет картини становить шість мільйонів гривень. У ролях: Сергій Романюк, Ірина Новак, Андрій Джеджула, Валерій Легін, Костянтин Лінартович, Дмитро Лінартович, Олексей Колесник, Василь Слюсаревський, Марк Дробот, Євген Капорін.

Картину знято на плівку 35 мм. Планується широкий прокат у кіномережі України.