Колективне, майже свідоме

30 Серпня 2012
6397
30 Серпня 2012
13:25

Колективне, майже свідоме

6397
Чи варто погоджуватися на колективне інтерв’ю та що робити, коли воно вже відбулося
Колективне, майже свідоме

Колективне інтерв'ю - практика, що досить поширена як на Заході, так і в Україні, особливо коли йдеться про «зірок» чи інших відомих особистостей, які приїжджають у певне місце ненадовго.

 

Журналістка Марина Ткачук пригадує, чим обернулося для неї інтерв'ю, на яке прес-служба, не попередивши, запросила ще одного журналіста. Марину та її колегу цікавили схожі теми, в розмові вони брали участь по черзі, тож не було сенсу повторювати одні й ті самі запитання. Але після публікації інтерв'ю інший журналіст вчинив скандал, заявивши, що його питання та відповіді на них «вкрали» (хоча сам також використав у своєму матеріалі відповіді на питання, поставлені колегою).

 

Спецкору видання Liga.net Сергію Висоцькому «пощастило» потрапити на колективне інтерв'ю лише один раз. Тоді його бесіду з міністром врятувало те, що інший запрошений представник ЗМІ був із «Урядового кур'єра». Державну газету цікавили лише «паркетні» питання. Журналіст розповідає, що якби він опинився на цій зустрічі одночасно з колегою з комерційного медіа, то навряд би його матеріал вийшов.

 

У чистому вигляді колективні інтерв'ю трапляються рідко, однак ньюзмейкери полюбляють схожі за форматом прес-сніданки, медіа-ланчі для невеликих груп ЗМІ або зустрічі оф-рекордс для кількох чоловік. «Детектор медіа» поцікавилася досвідом і думкою українських журналістів щодо того, як діяти в таких випадках: можливо, краще взагалі не погоджуватися на цей формат?

 

Головний редактор українського «Коммерсанта» Валерій Калниш вважає, що навіть при гарних стосунках всередині цеху, журналісти є конкурентами, тому колективні інтерв'ю - явище неприйнятне.

 

Бесіди «колгоспом», на думку редактора відділу «Культура та суспільство» тижневика «Коментарі» Юрія Рибачука, ще сяк-так годяться для телебачення (бесід журналістів із президентом чи прем'єр-міністром), але не для друкованої преси, що прагне ексклюзиву: «Я не бачу сенсу організовувати колективні інтерв'ю. Чим вони відрізняються від прес-конференцій?»

 

Будь-які колективні бесіди з ньюзмейкерами Сергій Висоцький розцінює як захід із метою дезінформувати людину. Він вважає, що кулуарна зустріч журналістів у форматі оф-рекордс - це спроба «втюхати якусь дезу»: «Це не особиста зустріч із інтерв'юєром, коли ти сидиш із ним, п'єш каву, він тобі довіряє, розповідає якусь інформацію, а далі ви з ним домовляєтеся - вийде ця інформація в світ чи ні, в якому вигляді». Сергій Висоцький у таких заходах участі не бере та вважає їх для себе образливими.

 

А от заступник редактора порталу 1.zt.ua Катерина Бистрицька впевнена, що не варто йти з колективного інтерв'ю, нехтуючи нагодою задати питання. Що робити далі із цими відповідями, які через втрату ексклюзивності стають менш цінними, - треба спільно вирішувати в редакції та діяти залежно від ситуації.

 

Якщо вже журналіст потрапив на колективне інтерв'ю, можна використовувати так звану практику «на березі», розповідає Калниш. У такому разі колеги чесно домовляються про те, що кожне видання в підводці до матеріалу вкаже імена всіх задіяних кореспондентів. «Але ми такого майже не практикуємо. Ми просто зводимо все до цитати й намагаємося зробити з почутого замітку, а не інтерв'ю», - додає журналіст.

 

Подібна практика застосовується й в українській службі ВВС. Головний редактор Ніна Кур'ята розповідає, що при спільних бесідах доводиться або вирізати питання інших видань, або писати в тексті, що запитання було поставлене певним ЗМІ.

 

Хто повинен бути зазначений як автор колективного інтерв'ю, нормами права не встановлено, це здебільшого питання моралі. Медіаюрист В'ячеслав Якубенко пояснює: «Питання полягає в тому, чи має право журналіст у такій ситуації створювати в своїх читачів враження про якусь ексклюзивність, ніби інтерв'ю давали особисто йому. Тут грають роль виключно моральні важелі та рівень професіоналізму й відповідальності».

 

Пан Якубенко також нагадує, що колективні інтерв'ю, як і звичайні, мають узгоджуватися зі спікером. Якщо присутні основні ознаки цього фомату: є особа, яка ставить запитання, та особа, яка відповідає на них, то інтерв'юєр має право звернутися до журналіста перед опублікуванням із вимогою надати матеріал для вичитки.

 

Фото - www.balashov.com.ua

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
6397
Читайте також
03.08.2012 13:32
Тетяна Веремчук
14 262
26.07.2012 10:51
Тетяна Веремчук
17 063
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду