14 квітня в Будинку кіно пройшла офіційна презентація кінокомпанії «Українська Медійна Група». За словами генерального директора і продюсера компанії Миколи Шевченка, в УМГ працюють лише професіонали, переважно – українські, які мають у своєму активі досвід роботи ще в радянському і трохи – в пострадянському кінематографі. Поки що ці професіонали, на жаль, за сучасної ситуації з теле- та кіноринком в Україні, працюють в основному на російський кіно- і телеринок. Тому щодо діяльності УМГ йдеться в основному про російських фінансових донорів та кінопродукцію ТРК «СТС» і ТРК «Студія 1+1».

Але дослідження і обговорення роботи УМГ залишимо на потім. У даному випадку цікавий той факт, що на презентацію була спеціально запрошена популярна російська детективниця Тетяна Устинова. Саме її романи стали основою переважної більшості серіалів, до створення яких причетна УМГ. Між іншим, процес триває далі, книжки Устинової активно перекладаються мовою серіалів. Саме у зв’язку з цим вони стабільно популярні, і Устинова з цим охоче погоджується – без кіновтілення успіх був би не таким гучним, хіба мало жінок у Росії пишуть сентиментальні детективи?

Показово, що тижнем раніше, 9 квітня, до Києва завітала ще одна «зірка» російської масової літератури – письменник із Красноярська Олександр Бушков. Він, так би мовити, супроводжував вихід на екрани українських кінотеатрів бойовика «Полювання на Піранью». За словами самого літератора, практично всі його художні твори продані для екранізації або Другому каналу російського телебачення (РТР), або компанії «Централпартнершип». Перша ластівка, що входить до загального «пакету» цих кінопроектів – перевидання книжки «Полювання на Піранью», тільки в більш дорогому оформленні, ілюстровану кадрами з однойменного фільму, з акторами Володимиром Машковим та Євгеном Мироновим на обкладинці. Таким чином, спостерігаємо досить цікаву і невідворотну тенденцію: люди дивляться кіно чи телевізор, а вже потім починають шукати «першоджерело». Те Слово, яке було спочатку. Виглядає так, що телевізор стає своєрідним популяризатором красного письменства.

У книжковій серії «Русский сериал» уже перевидані романи Солженіцина «В колі першому», Пастернака «Доктор Живаго», Акуніна «Статський радник» і «Турецький гамбіт». Та головне, чим пишається російська інтелігенція: після показу серіалу «Ідіот» російські книговидавці піднялися, наново видавши однойменний роман Достоєвського з Євгеном Мироновим, виконавцем головної ролі, на обкладинці. Так само зустрічаєш на обкладинках суворі погляди Олега Меншикова, Олександра Домогарова, героїв «Бригади» та «Бумера». Головне – все, що було показане по телевізору, а потім видано окремою книжкою з неодмінними фотографіями акторів, має постійний попит. Пояснити причину я не беруся.

Від початку цього року на постпродакшн, частиною якого стає неодмінне видання книжки навздогін за фільмом, спостерігається справжній бум. Додруковано тираж книжки «Штрафбат», яка є літературним сценарієм однойменного серіалу, не так давно повторно показаного Новим каналом. Книги «Сволочи» і «Жесть» супроводжували прем’єри однойменних кінофільмів. У цьому ж році окремою книгою надрукований сценарій успішної стрічки «9 рота». Кулінарні рецепти, викладені телеведучою Юлією Висоцькою у програмі «Їмо вдома», кілька місяців як продаються у вигляді звичайної кулінарної книги, на обкладинці якої стоїть назва цієї телепередачі.

Між іншим, дуже скоро подібний постпродакшн буде стосуватися не лише російських авторів. У планах згаданої вже Української Медіа Групи – 20-серійний телефільм за романом киянки Лади Лузіної «Меч і хрест» та повнометражний кінофільм за книгою львів’янина Юрія Винничука «Діви ночі». Якщо перша позиція досить свіжа, то «Дівам ночі» майже 20 років. На мою думку, роман Винничука обрано для екранізації через тематику – він розповідає про нелегке життя проституток. Це завжди актуально. Я певен: одночасно з прем’єрами так само вийдуть однойменні книжки згаданих авторів у відповідному оформленні.

Автор сценарію фільму «День народження Буржуя» Юрій Рогоза колись доводив: спочатку був сценарій, який він потім переробив у книжку. Реклама книги йшла під час прем’єрного показу серіалу і, за словами того ж таки Рогози, було продано 160 тисяч примірників – безпрецедентний як для виданої в Україні книжки успіх. Міні-серіал «Критичний стан», так само вироблений «плюсами», не мав такого успіху, проте книга, за мотивами якої його зняли, з`явилася в книгарнях майже відразу. Далі – крига скресла. У кількох томах вийшла книга «Зцілення коханням» - це безкінечне і безбарвне «мило», зроблене «Інтером» і на ньому ж крутилося. Оскільки первинного ринку серіалів власного виробництва у вітчизняному телепросторі немає, і після «Буржуя» жодна спроба зняти серіал на власному матеріалі та своїми силами такого гучного успіху не мали. Проте уперті видавці взялися за вторинний ринок – уже побачила світ паперова версія невдалого, як на мене, проекту «Моя прекрасна сім`я». Причому в одну товсту книгу всі серії вирішили не вкладати. Вийшло три тоненьких. Про їхню суспільну значимість говорити не беруся.

Через те, що в нас не так багато серіалів, вітчизняні видавці переключилися на найбільш рейтингові, на їхню думку, телевізійні проекти. Уже видані окремими книгами «Таємні історії з Дмитром Харитоновим». Свого часу, ще коли Микола Вересень вів програму «Без табу», побачила світ книжка з такою самою назвою, яка являла собою банальні розшифровані тексти всіх програм, які були в ефірі. Але лідером серед «книжок за мотивами телебачення» є, поза всяким сумнівом, Костянтин Стогній. Кращі випуски програм «Справжній детектив» та «Кримінал» уже досить давно стоять на полицях книгарень, готуються до друку «Спецпроект» та інші зразки телепродукції, до якої причетний Стогній.
Чи засвідчує факт появи подібних книжок рейтинг відповідних телепрограм? Я схильний думати, що такий вибір видавця свідчить швидше про тяжіння споживача друкованої продукції до певної стабільності. Підтвердження тому – відсутність книжок за мотивами політично заангажованого телепродукту. Серед усього, що надруковано, шедеврів немає. Одначе факт, що книга дедалі частіше стає не самостійним продуктом чиєїсь творчості та недоспаних ночей, а передусім додатком до кіно і телебачення, ще потребуватиме ґрунтовної фахової оцінки. Адже бажання людини, котра живе в епоху розвинених технологій, спочатку побачити те, що доведеться потім прочитати, схоже, набирає обертів.