– чи відповідає фактичним обставинам твердження М.Свистовича, що «коли під час виборчої кампанії людина, яка з ризиком для себе таємно проникла до актової зали Національної академії державної податкової служби України та зняла на плівку, як голова Київського обласного відділення Партії регіонів, ректор Національної академії державної податкової служби України Петро Мельник агітував своїх студентів голосувати за Віктора Януковича з прозорими натяками про наслідки, 5 канал не схотів це показувати і знадобився майже день, щоб за допомогою народних депутатів, які вийшли на господаря каналу Петра Порошенка, матеріал потрапив хоча б до вечірніх новин».

- чи відповідає фактичним обставинам твердження М.Свистовича, що специфічна позиція 5-го каналу у висвітленні виборів у Ірпені пояснюється тим, що «голова Київського обласної організації Народного Союзу “Наша Україна” Вадим Литвин є людиною господаря 5 каналу Петра Порошенка».

У тому, що 5 канал не є тим, ким себе представляє, а саме “каналом чесних новин”, я пересвідчився ще до Помаранчевої революції в зв’язку з висвітленням діяльності громадянської кампанії “ПОРА!”. Тоді на 5 каналі було запалене зелене світло перед так званою “жовтою” Порою, і практично накладене табу на висвітлення діяльності “чорної” Пори, яка виникла раніше і не крала ні в кого своєї назви, на відміну від “жовтого” клону.

5 канал регулярно знімав наші акції, але до ефіру переважна більшість з них так і не потрапляла. Коли ми у грудні 2004-го збирали продукти, іграшки та одяг для дітей-сиріт Сходу, журналісти 5 каналу їздили з нами, але нічого не показали. Зате там постійно лунали коментарі на різні теми Владислава Каськіва, Євгена Золотарьова, Андрія Юсова, так, ніби слова були більш актуальними за вчинки. Одного разу дівчата з 5-го прямо нам сказали: “Ми вас знімаємо, але показувати не будемо”. Вони також повідомили, що для того, аби “чорна” Пора чи Свистович з’явилися на екрані, потрібно щось екстраординарне. Логіка цього була незрозуміла, бо навіщо витрачати час і плівку на те, що не збираєшся показувати. Але так воно було.

Доходило до абсурду. Коли під час виборчої кампанії людина, яка з ризиком для себе таємно проникла до актової зали Національної академії державної податкової служби України та зняла на плівку як голова Київського обласного відділення Партії регіонів, ректор Національної академії державної податкової служби України Петро Мельник агітував своїх студентів голосувати за Віктора Януковича з прозорими натяками про наслідки, 5 канал не схотів це показувати. Знадобився майже цілий день, щоб за допомогою народних депутатів, які вийшли на господаря каналу Петра Порошенка, матеріал потрапив хоча б до вечірніх новин. Згодом цей сюжет увійшов до сотні кращих, які досі продаються на компакт-дисках в київських підземних переходах та на розкладках.

Репортаж про те, як в Ірпені очолюване моєю дружиною Мирославою місцеве відділення Комітету національного порятунку організувало перекриття залізниці та автотраси, щоб не допустити до Києва поїзди та автобуси з прихильниками Януковича, на 5 каналі також не прийняли. Тоді як на каналі “Тоніс” сюжет “відірвали з руками” й відразу, як тільки ми його привезли (а це була вже ніч) пустили в ефір. В цей самий час на 5 каналі йшли один за одним повтори з минулих днів, оскільки “свіжих” матеріалів не було. І це при тому, що в обох згаданих матеріалах з Ірпеня не було ні слова про “чорну” Пору, не лунало прізвища Свистович, не було навіть обличчя моєї дружини.

Вже після Помаранчевої революції, коли “чорна” Пора провела свій з’їзд, а “жовта” оголосила про закриття громадянської кампанії, і всім стало зрозуміло, що “Пори” насправді є дві, після дзвінка однієї поважної людини на 5 каналі все ж таки відбулася моя дискусія з Владиславом Каськівим, яка була “скорочена” ведучим Андрієм Шевченком. У розмові з одним з наших активістів Роман Чайка засудив поведінку Андрія і пообіцяв запросити мене з Владиславом до програми “5 копійок”, однак не дотримав своєї обіцянки, виправдовуючись щодо “не того формату”.

Під час цієї передвиборчої кампанії до мене зателефонувала з 5 каналу Олена Юр’єва і дуже просила дати інтерв’ю про “Пору”. Я кинув усі свої справи та поїхав з Ірпеня до Києва, хоча дуже не хотілося в страшний мороз навіть висувати носа із дому, не кажучи вже про цейтнот, в якому я перебував, систематизуючи справи очолюваною моєю дружиною Робочої групи Київської обласної державної адміністрації з вивчення стану дотримання в Київській області земельного, лісового та природоохоронного законодавства. Святослав Цеголко задав мені питання, отримав відповіді, але у випуску його програми “5 скликання” я себе не побачив. Весь випуск представляв собою єлейну “джинсу”, де партія “Пора” була представлена ледь не янголом з крилами. Оскільки моя точка зору була протилежною, вона, звичайно, не вписалася до “джинсового” формату.

Я ніколи не обурювався публічно поведінкою 5 каналу, бо це могло бути б сприйнято як особиста образа, амбіції і т. ін. Тим більше, що “канал чесних новин” завжди міг знайти собі виправдання на кшталт “не той формат”, “нам це не цікаво” тощо.

Однак після останньої відвертої брехні, яку вже неможливо прикрити нічим, мій терпець урвався. Справа в тому, що моя дружина виграла вибори Ірпінського міського голови, не маючи грошей на передвиборчу кампанію, відмовившись від політичної та фінансової підтримки потужних політичних гравців, не користуючись жодною маніпулятивною технологією, як це робило багато інших по всій Україні, ховаючись за назвами партій та прізвищами лідерів.

Вона була керівником Ірпінського штабу “Нашої України” у 2002 році і забезпечила результат, який на 9% перевищував середньообласний та на 11% загальноукраїнський. Вона керувала тут виборчим штабом Віктора Ющенка у 2004 році. За нею встановили стеження (після революції міліція передала нам відповідні документи), проти неї порушили кримінальну справу “за рекламу Ющенка”, в нашій квартирі проводився обшук СБУ в зв’язку з моєю причетністю до громадянської кампанії “ПОРА!”, через численні погрози нам довелося заховати своїх дітей. Однак, коли моїй дружині запропонували висуватися на посаду Ірпінського міського голови від “Нашої України”, вона відмовилась, хоча розкручений (в т.ч. і нею) бренд плюс фінансова підтримка гарантували абсолютну перемогу. Відмовилась, бо в Ірпені до партії, яка йшла на вибори під помаранчевим прапором та гаслами Майдану, поприймали людей, які або ще вчора були у Партії регіонів, або належали до старої влади, або з’явилися в Ірпені безпосередньо перед виборами нізвідки, або просто нічого не робили в часи, коли приналежність до “Нашої України” створювала проблеми, а не дивіденди.

Те, що у минулому було зроблене нами, без будь-якого сорому використовували у своїй передвиборчій пропаганді інші, які не мали до цього жодної причетності. Так, Київська обласна “Наша Україна”, яка активно підтримувала нашого опонента, не поміченого у боротьбі з кучмізмом Олега Бондаря, писала у своїй передвиборчій програмі "Це ми перекривали дороги, щоб не пустити в Київ автобуси зі спецназом, що мав розганяти Майдан, це ми завадили масовим фальсифікаціям волевиявлення мешканців Київщини".  При цьому ті, хто дійсно заважав фальсифікаціям, перебувають на сьогодні у переважній більшості в інших партіях, а деякі з тих, хто допомагав ці фальсифікації здійснювати, сьогодні перебувають в Ірпінському НСНУ. І жодного нашоукраїнця немає серед тих, хто на Київщині перекривав дороги. Бо дороги в нашій області перекривалися тільки в нашому виборчому окрузі, а також під Васильковом. В першому випадку це організовувала моя дружина, а в другому – автомобільні групи “Нічної варти”, організованої інтернет-сайтом “Майдан”.

Не використовувала моя дружина і бренд “Пора” у своїй передвиборчій кампанії. Натомість це слово на всі лади використовував колишній член Партії регіонів Валерій Криворог, який балотувався на Ірпінського міського голову за підтримки однойменної партії. Натомість створила виборчий блок “За чесну владу” – аналогічний за назвою з місцевою громадською організацією, яку вона створила і очолює, та, не маючи коштів, щоб навіть до третини виборців донести на папері меседж про своє висування (не кажучи вже про програму та інші необхідні для пропаганди речі), змушена одночасно займатися кампанією та просвітою виборців, які були настроєні в основному голосувати за назви та прізвища всеукраїнських лідерів, виграла вибори, спираючись на голоси тих, хто здатний відшукати суть серед кілограмів кольорової беззмістовної макулатури, хто робить свій вибір усвідомлено, а не рефлективно.

Вона йшла під гаслами чесної влади, і всі її суперники (і стара влада, і претенденти від типу нової) чудово знали, що в разі її перемоги ніяких хабарів, ніяких “відкатів”, ніяких преференцій жодному бізнесмену не буде. А тому, вгативши величезні кошти у свої кампанії та отримавши “гарбуза” від народу, об’єдналися у різнокольорову коаліцію проти Мирослави Свистович і надалі витрачають гроші, вдаючись до будь-яких засобів, щоб затягти проголошення її мером, шукають спосіб скасувати вибори хоча б на одній дільниці.

Все це супроводжується брудною кампанією розповсюдження чуток і пліток про мою дружину. Ось лише деякі з них: “вона померла”, “вона вагітна і через два місяці піде в декретну відпустку”, “вона двічі лежала у психіатричній лікарні і має довідку”, “вона – бомжиха, яка має лише 8 місяців стажу, а 16 років прожила у наметі”, “чоловік покинув її і повернувся лише тоді, коли її обрали мером”, “вона продалася Рибальченку (кандидат на посаду Ірпінського міського голови від Народного Блоку Литвина), і він формуватиме її команду”, “вона продалася Скаржинському (поки що іще чинний міський голова), і він продовжуватиме правити Ірпенем за її спиною”, “вона вже поміняла однокімнатну квартиру на більшу та ще й у Києві”... В них є гроші на цю кампанію, вони знають, що в нас немає коштів донести до народу заперечення кожної їхньої дурниці, тому вони намагаються таким чином вплинути на громадську думку, сподіваючись на розуміння того сегменту електорату, який радо вірить брехні, особливо друкованій.

Зранку 6 квітня в Ірпінському регіоні почали розповсюджуватись чергові брехливі чутки, що Олег Бондар виграв Апеляційний суд та ще одну справу в Ірпінському міському суді, і що по трьох дільницях вибори були визнані недійсними. Не дивлячись на те, що жоден суд не скасовував жодних виборів на жодній дільниці в Ірпені, ця брехня з’явилася ввечері у біжучому рядку 5 каналу, зчинивши серед мешканців Приірпіння чималий ажіотаж. Дослівно там було написано: “У місті Ірпінь Київської області у судовому порядку скасовані результати виборів на 3 дільницях”. Після мого дзвінка на 5 канал, мені так і не змогли назвати жодного такого судового рішення. Натомість години до цієї інформації додалося посилання на джерело “за даними обласного штабу “Нашої України”.

В цьому не було нічого дивного, адже голова Київського обласної організації Народного Союзу “Наша Україна” Вадим Литвин є людиною господаря 5 каналу Петра Порошенка. Сам В. Литвин пройшов до Верховної Ради за списком Комуністичної партії, а до “Нашої України” перебіг лише 8 грудня 2004 року. Після того, як Верховний Суд вже призначив переголосування другого туру президентських виборів, і всім було зрозуміло, що Президентом стане саме Віктор Ющенко. У період після перемоги революції та до того, як виник НСНУ, Литвин перебував у лавах порошенківської “Солідарності” разом з іншими нинішніми чільниками Київської обласної організації Народного Союзу “Наша Україна”.

7 квітня на сайті “Нашої України” (http://razom.org.ua/ua/news/10700/) о 13.48 з’являється така інформація: “У місті Ірпінь Київської області на трьох дільницях: №2, № 11, № 24 скасовано результати виборів до місцевих органів влади. Відповідне рішення, за позовом кандидата на посаду міського голови Олега Бондара, винесли судді Ірпінського міського суду та Апеляційного суду Київської області”. І це при тому, що в ніч з 6 на 7 квітня я вивісив у фотоархіві “Майдану” (http://maidan.org.ua/go/foto) судові рішення, які свідчать, що ніякі вибори в Ірпені по цих дільницях не були скасовані. Щоправда, на відміну від “каналу чесних новин”, після мого дзвінка до Центрального виконкому НСНУ, цю інформацію з сайту http://razom.org.ua зняли. А от 5 канал вдався до цинічних заперечувань своєї брехні та ще й шляхом розвішування ярликів, звинувачуючи сайт “Майдан” у намаганні “привернути увагу, нагадати про себе, та, за рахунок чергового “псевдоскандалу”, підняти невисокий рейтинг посереднього Інтернет-ресурсу” і т. ін. Очевидно, люди судять по собі, адже я, який розмістив новину про брехню 5 каналу, через свою зайнятість ірпінською виборчою кампанією не займаюся “Майданом” і нічого не знаю про його нинішній рейтинг ось уже понад два місяці. Тому спроби 5 каналу приписати “Майдану” побудову якоїсь “PR-кампанію” виглядають недолуго і тхнуть манією величі.

”Наша справа – тримати удар і відстоювати своє чесне ім’я”, - стверджує 5 канал. Ну що ж, можу констатувати, що якраз цього зробити і не вдалось. І пихаті заяви на кшталт “Уважніше читайте документи, які Ви самі й розміщуєте на Вашому ресурсі” не можуть прикрити очевидної брехні. Бо, якщо у випадку з дільницею №2 ще можна припустити, що журналісти неуважно прочитали рішення суду, не стали заглиблюватись у Закон “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, не порадились з юристом, пишучи свою відповідь “Майдану”, а тому сприйняли скасування судом протокольної Постанови територіальної виборчої комісії зі скасуванням результатів виборів, то щодо дільниць №11 та №24 навіть, пробачте, розумово відсталому зрозуміло, що ніякі вибори там скасовані не були.

“Доводимо до Вашого відома, що інформація, яка привернула Вашу увагу відповідає дійсності – суди дійсно визнали порушення виборчого процесу і зобов’язали їх виправити. Так в чому ж ми, як Ви кажете, “брешемо”? – запитує в “Майдану” 5 канал.

Роз’яснюю 5 каналу на пальцях:

1. Ви брешете в тому, що “У місті Ірпінь Київської області у судовому порядку скасовані результати виборів на 3 дільницях” (цитата вашого біжучого рядка).

2. На момент появи вашої брехні лише один суд (а не суди) зобов’язав виправити порушення виборчого процесу, а саме – витребувати в дільничної виборчої комісії №2 акт та рішення, які передбачаються ч. 10 ст. 68 Закону “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”. При цьому результати виборів на цій дільниці ніхто не скасовував.

3. Ірпінський міський суд в повному обсязі відмовив кандидату на посаду Ірпінського міського голови Олегу Бондарю у встановленні фактів порушень законодавства під час виборів на дільницях №№6, 11, 24, 31. Бондар подав на апеляцію, і Київський обласний апеляційний суд визнав 2 таких порушення.

Перше полягало в тому, що голова комісії №11, отримавши 2 додаткових і абсолютно ідентичних списки виборців з 70 осіб, забувся поставити на одному з них печатку, а тому, виявивши свою помилку у день голосування, зробив це 26 березня. Якби він цього не зробив, суд би визнав неправомірними його дії щодо непроставлення печатки. Тобто, неправомірність дій була б у будь-якому випадку. Та навіть найупередженішій людині зрозуміло, що ця дрібничка не впливає на результати голосування й однаково діє на всіх учасників процесу, якщо взагалі якось на них діє.

Друге полягало у тому, що секретар ДВК №24 розгладила й опустила до скриньки бюлетені (у кількості одна штука з кожного виду виборів), які п’яний виборець зіжмакав і пожбурив в комісію, бо йому не сподобалось зауваження не вештатись по дільниці, а проголосувати в кабінці. Я впевнений, що журналісти 5 каналу не є аж такими юридично безграмотними, щоб не розуміти, що таке порушення ніяк не може привести до скасування виборів.

Врешті решт є рішення суду, де немає ні слова про скасування результатів виборів на цих двох дільницях, а тому всім хоч трохи мислячим людям зрозуміло, що з боку обласного штабу “Нашої України” вийшла очевидна брехня, яку допоміг поширити 5 канал.

До речі, вже після поширення брехні 5 каналом Ірпінський міський суд прийняв за іншою позовною заявою О. Бондаря по дільниці №1 аналогічне рішення, як і по дільниці №2. А на цей час територіальна виборча комісія вже виконала всі вимоги суду, витребувала в обох ДВК необхідні документи та підтвердила своє рішення про визнання виборів на обох дільницях дійсними.

І останнє. Ми також помиляємось і не завжди даємо достовірну інформацію. Однак, в разі отримання інформації протилежного змісту, розміщуємо іншу точку зору або подаємо спростування із вибаченнями. А от 5 канал продовжив її тиражувати, тому інакше як виконання замовлення я це потрактувати не можу, а тому попрошу “канал чесних новин” не називати нас “колегами по цеху”. Ми до такого, як сталося у випадку з висвітленням ірпінських виборів, не опускаємося. Тому такі колеги нам не друзі.

Коментар до конфлікту Юрія Стеця, генерального продюсеру 5 каналу:

- Я абсолютно переконливо можу говорити про те, що будь-яка інформація, яка з’являлася на «5 каналі» під час виборчого процесу (якщо ми говоримо саме про цей певний проміжок часу) – чи у новинах, чи в біжучому рядку, чи в інших, публіцистичних або авторських програмах – по-перше, була перевірена, по-друге, була подана тільки, якщо в нас було чітке достовірне її джерело. Відповідно, говорити про якусь свідому маніпуляцію просто недоречно. Треба розуміти, що телевізійний канал чи будь-яке інше медіа це – носій інформації про ті чи інші події. І тут працюють люди, які доносять цю інформацію до глядача, а не люди які, займаються свідомою або несвідомою маніпуляцією. Ще раз наголошую, що ми ставили тільки перевірену інформацію, яка надходила на канал.

Я дещо втомився від звинувачень «5 каналу» у владній заангажованості. І справа навіть не в тому, наскільки вони є частими або НЕ частими. Коли говорилося, наприклад, про моніторинг комітету «Рівність можливостей», то йшлося дійсно про те, що програма «Час» на «5 каналі» в певний етап часу демонструвала пряму або опосередковану симпатію до влади й антипатію до опозиції. Можливо, таке явище мало місце. Але програма «Час» в сітці каналу займає не більше 10 відсотків ефірного часу. Відповідно, 90 відсотків були абсолютно чистими, незаангажованими, збалансованими. Тому впевнено можу заявити, що «5 канал» в цілому (а не якісь окремі частки чи окремі ефірні моменти) був абсолютно збалансованим і абсолютно чесно висвітлював всі точки зору всіх політичних сил, які представлені зараз на політичній арені України.

З приводу будь-яких звинувачень «П’ятого» під час виборчого процесу, зауважу, що це, скоріше, нагадувало політичне замовлення. І певні політичні сили, таким чином використовуючи канал, вступаючи з ним у боротьбу, хотіли отримати більше ефірного часу для того, щоб мати більші можливості попіарити себе серед потенційних виборців.

Більше я будь-яких звинувачень на адресу «5 каналу» не можу пригадати.

Щодо останнього звинувачення інформаційного сайту «Майдан-ІНФОРМ» - наша відповідь на нього вже була. Засновником сайту є людина, дружина якої балотувалася на пост мера Ірпеня. Тому ми схильні думати про те, що це, можливо, не зовсім чесна гра збоку і засновників, і колег з цього сайту. Більше розкручувати згадану тему в мене немає бажання, тому що це починає нагадувати інфо-серіал. За рахунок цього навряд чи може виграти і сайт «Майдан-ІНФОРМ», і «5 канал», і «Детектор медіа». Тобто, напевно, це «мило» вже треба припинити.

Андрій Шевченко, шеф-редактор «5 каналу» (2003-05):

Мій коментар короткий. Рік тому ні Свистовича, ні Каськіва я не скорочував. Це взагалі неможливо, оскільки розмови у студії програми «Час» - прямий ефір (з винятків пригадав лише «записану» Северинсен). Щиро кажучи, навпаки – я вклав чимало зусиль у те, щоб їхня зустріч в ефірі відбулася: Михайло та Влад, яких я обох поважаю, тоді не виглядали людьми, спраглими за спілкуванням один з одним. 

Зараз до «5 каналу» я не маю жодного виробничого відношення – лише щиро вболіваю за репутацію проекту, у який вклало душу чимало дуже достойних людей. 

Обережно пораджу колегам визнати технологічну «лажу», а Михайлові – не шукати в усьому  конспіративних змов.


Ми звернулася по коментарі до Романа Скрипіна та Святослава Цеголка. Щойно їх відповіді надійдуть до редакції вони будуть опубліковані.

"Детектор медіа"