За умов постійної ротації проектів і форматів, інформаційні програми на українському телебаченні - продукт більш-менш сталий. З великих телехолдингів від новин собі дозволяє з легкістю відмовлятися тільки група «Інтер». За останній рік у ній сталася вже друга інформаційна втрата - із жовтня закрито «Один день» на К1. Перша втрата, нагадаємо, сталася торік: у новому сезоні не вийшов проект «Вчасно» на НТН, якому на заміну прийшла кримінальна тематика «Свідка».

Отож, у минулу п'ятницю, 2 жовтня, «Один день» востаннє вийшов в ефір. Випуск анонсували як спеціальний - повністю присвячений команді проекту. Чомусь вашому авторові здавалося, що це мають бути сентиментальні сюжети про роботу журналістів і редакторів, підготовку і монтаж випуску, перемішані з нарізкою закадрового відео та телевізійною екскурсією по студії. Адже саме в такому вигляді на інших каналах раніше з'являлися сюжети про новинну «кухню», присвячені Дню журналіста чи Дню телевізійника.

Але новинарі К1 зробили по-іншому. Вони насамперед присвятили цей випуск не собі, а своїй роботі, яку глядач бачив протягом чотирьох з половиною років в «Одному дні». В останній програмі, створеній у форматі короткого огляду-дайджесту найцікавіших матеріалів, підбили підсумки чотирьох з половиною років роботи інформаційної служби К1. До речі, цей випуск, ніби востаннє доводячи свою доречність в ефірі, мав гарну частку.

Фінальний епізод «Одного дня» провели Юлія Шпачинська та Євген Міхін - з гумором та щирою приязню до глядача. З їхніх підводок не відчувалося ані злості на новий топ-менеджмент, ані розпачу від нереалізованості планів, ані суму за втраченим глядачем. Навіть більше - до самого кінця випуску ведучі не давали нам відчути жодної прощальної інтонації. Вони лише пояснили, чому випуск інакший: «З понеділка ви побачите вже інші програми. Ми вирішили розповісти, з чого складається "Один день" і як ми його робили».

Насамперед, ніби спростовуючи закиди «Детектор медіа» про відсутність сенсацій і розслідувань, в «Одному дні» вирішили згадати про досягнення на цій ниві. «Гучні розслідування журналістів "Одного дня" неодноразово викликали загальнодержавний резонанс», - прозвучало в підводці, після чого журналістка Тетяна Штан в сюжеті навела приклади цих резонансів. Скандал з пристроєм ДАІ «Візир», збурений Аллою Щоличевою, розслідування ксенофобського нападу на громадян Китаю під вікнами каналу, проведене Веніаміном Трубачовим, суперечка в рибному господарстві між підприємцем і працівниками, яку намагався розв'язати Роман Бочкала, небезпечні стоки отрутохімікатів у Дніпро, викриті Тетяною Штан - цими сюжетами журналісти «Одного дня» справді пишаються. Вони горді ще й із того, що навідувалися до постраждалих від повені в Карпатах, яким уряд дав нове житло, і побачили, що жертви стихії продовжують жити в напіврозвалених хатах. Що приїздили до херсонського лісу через рік після його посадки Віктором Ющенком, та не знайшли лісу - він не прижився, значить, сотні тисяч гривень були витрачені даремно.

Очевидно, ці роботи цінують не лише самі журналісти, а й нове керівництво групи «Інтер». Адже трьох авторів розслідувань К1 - Романа Бочкалу, Аллу Щоличеву та Веніаміна Трубачова - залишили в НІСі, перекинувши їх на новинні проекти «Інтера».

Має «Один день» і інший привід до гордощів - ексклюзив, привезений кореспондентами з-за кордону. За останній час знімальні групи інформаційного тележурналу К1 побували у восьми країнах: Туреччині, Латвії, Грузії, Англії, Франції, Польщі, Росії й Угорщині. Кількома словами в сюжеті пригадали найцікавіше із зарубіжних матеріалів Романа Бочкали, Тетяни Козирєвої та Веніаміна Трубачова. Приміром, на відкритті театрального фестивалю в Угорщині знімальна група «Одного дня» була єдиною з України, хоча у фестивалі брала участь наша трупа київського Молодого театру. А в тайзі Тюменської області Російської Федерації українські журналісти разом зі співвітчизниками-заробітчанами добували нафту, і прямо на очах камери К1 з труби полилося «чорне золото». Короткий огляд міжнародних сюжетів заінтригував настільки, що захотілося покопирсатися в архівах К1, щоб побачити не секундні кадри з дайджесту, а повноцінні сюжети.

Таке саме бажання виникло і від завершення серіалу «Світ за очі». Дарина Горова, Тетяна Козирєва, Роман Бочкала, Тетяна Штан і Алла Щоличева більше року займалися внутрішнім туризмом і показували невідомі, але найцікавіші місця України (європейські піраміди на Полтавщині, дикі апельсини на Кіровоградщині тощо). Одразу згадався спецпроект журналу «Фокус» «Красивая страна», який розпочинався зі звичайної фоторубрики, а переріс в окреме видання: зараз «Фокус» готує вже четвертий туристичний путівник Україною. Можливо, К1 теж вирішить видати відеопутівник з матеріалів, відзнятих «Одним днем». Або ж запустить самостійну програму подорожей - вона цілком може вписатися в молодіжно-розважальний формат, під який нині перелицьовують К1.

Коротко переглянув «Один день» і «картотеку» своєї рубрики «Одна історія». Олександр Николишин пригадував першу «Одну історію», героєм якої був Ясир Арафат, і подальші - про перший номер журналу «Плейбой», перші слова Міккі Мауса, перший виступ Людмили Зикіної й останній - «Братів Гадюкіних»... Остання «Одна історія» 1 жовтня розповіла про претендентів на право приймати Олімпійські ігри 2016 року. Уже 2 жовтня стало відомо, що перемогу здобув Ріо-де-Жанейро. У своєму фінальному випуску «Один день» про це повідомив картинкою без слів, бо ж у центрі програми була не нова інформація, а ретроспектива минулого.

Далі випуск плавно перейшов до короткого рев'ю «Одного дня. Спорту». Як і вся редакція, спортивний відділ «Одного дня» в сюжетах намагався розвивати події в теми, працюючи на загальний формат «нетипових» новин. А коли К1 почав орієнтуватися на чоловічу аудиторію та запустив трансляції перегонів і закупив спеціальні автомобільні програми, «Один день. Спорт» не лишився остроронь - і почав стежити за українськими ралі та їздити з екіпажами.

Нарешті кінцівка «Одного дня» виправдала очікування глядача: автори програми показали добірку найкумеднішого відео про себе. В останній сюжет увійшло все те, що залишилося за кадром: жарти, нестиковки, обмовки та заїкання журналістів і ведучих. З усмішкою «Один день» показав себе без монтажу. «Живота немає?», «Я то ли толстым стал за эти дни, то ли худым - не понимаю, почему так торчит...», «Шо, у меня волосы, да?». Дали глядачеві зрозуміти й те, що найулюбленішим словом кореспондентів є «блін», а Євген Міхін вже розпланував чим займатиметься з понеділка: візьме бритву й урочисто (під музику) її зламає...

Режисери іноді встромляють позакадрові приколи в художні фільми під час кінцевих титрів з тою метою, що такий прийом неодмінно залишає глядача в доброму гуморі. Фінальний акорд «Одного дня» так само підняв настрій. І цей проект запам'ятався не лише як формат телевізійного журналу в рамках щоденних новин, а й як дотепний продукт від людей з почуттям гумору. Тому коли на останніх секундах ефіру зі словами «До зустрічі на інших каналах в інших програмах» всі двадцять п'ять новинарів К1 увійшли в кадр, схотілося встати і зааплодувати.