Фінансові проблеми мільйонних бюджетів
Бюджетне фінансування кіновиробництва в Україні цього року справді вражає цифрами. Ще у квітні «Детектор медіа» писала: Міністерство культури і туризму України виділо кошти, які дозволили запустити чотири повнометражних ігрових фільми. З ініціативи «Кінофоруму Україна» режисери-щасливчики погодилися публічно захистити свої проекти. Якщо взяти найменший бюджет - $ 1,2 млн. і найбільший - $ 3,6 млн., то можна, припустивши наявність незначної похибки, вивести середній бюджет сучасного українського ігрового фільму: $ 1,5 млн.
Порівняно з голлівудськими і навіть російськими бюджетами це, звичайно, дрібниці. Але в Україні за такі гроші цілком реально зробити фільм, ні в чому собі не відмовляючи. Принаймні, якщо вірити Іллі Ноябрьову, він запрошував у свій фільм «Тринадцять місяців» «зірок» та друзів, не відчуваючи надвитрат. Працював швидко, з професійною командою.
Правда, знімав свій дебютний фільм Ноябрьов не за бюджетні кошти. Хоча, за його словами, звертався по допомогу до Мінкульту, але йому відмовили. Тому він знайшов 2 мільйони приватних коштів, зняв стрічку за 29 днів, монтував 9 місяців. А стрічка після всього навіть потрапила у прокат, хоча колеги-кіношники визначають її як авторську і фестивальну.
На третину менший бюджет має дебютантка Марина Кондратьєва. Репортаж зі зйомок її стрічки «Одного разу я прокинусь» можна прочитати в журналі «Детектор медіа» (№5`2008). І читати його слід між рядків.
Нехай, як каже режисер, «Олексій Чадов (популярний російський актор – А.К.) запросив (за участь у фільмі – А.К.) суму, яка в декілька разів перевищувала ту, яку я могла йому реально запропонувати». Свідомо опустимо той факт, що навіть за державні гроші кіно в Україні знімається здебільшого російською мовою, без паралельної україномовною версії, а також ту обставину, що без російських «зірок» наше кіно не відбудеться в повній мірі. Це даність.
Але так само даність, що Гоша Куценко, який знявся у «незалежного» Ноябрьова, коштує навряд чи менше, ніж Чадов. Скажете, в Ноябрьова грошей більше і гонорар Куценка становив як раз різницю в бюджетах обох стрічок? Може, й так. Але кастингом фінансові проблеми режисера, який знімає кіно з бюджетом у 7,2 мільйони гривень, не закінчуються.
Читаємо журнал далі: «Більшість сцен знімали, не виходячи за межі кіностудії Довженка. Почасти – з економічних міркувань. Павільйон коштував утричі дешевше, ніж коли його здають під комерційні проекти. Реквізит надавали за копійки… Вид з вікна (павільйону – А.К.) – намальоване панно… Через мізерну плату в масовці брали участь лише друзі та родичі режисера, які на жодну оплату не претендували… Склодув, член Національної спілки художників України, чиї роботи коштують тисячі, працював за 200 гривень…» Такий відвертий, неприхований, навіть демонстративний аскетизм за цілком реального бюджету, який комерційним виробникам дає певну фінансову свободу, виглядає щонайменше дивно.
Ось ще одне відкрите джерело інформації – фрагмент з інтерв’ю Володимира Абазопуло, виконавця головної ролі в фільмі «Богдан-Зиновій Хмельницький». Єдиної стрічки з українського «пакету», показ якої на Каннському фестивалі, за словами Андрія Халпахчі, провалився з тріском. Попри те, що батальні сцени виглядали дорого і «доросло», читаємо:
«– Правда те, що актори знімалися без гонорару? - То був такий гонорар, про який і не варто говорити. Ми заробляли невеликі гроші. Якщо розтягнути гонорар на шість років, то соромно сказати, скільки було б гонорару на місяць. Мащенко що міг, те й робив. Він казав: “Ми працюємо майже без грошей, але ж коні хочуть їсти. Коні хочуть вівса. Їм же не розкажеш, що це ідея, що це українська картина. Це актори приходять і знімаються і скільки треба, стільки й будуть чекати тих грошей. І чекали роками» («Молодий Буковинець, 22.06.2008).
Ви знову скажете – приклад некоректний. Адже фільм знімався роками. Але ж фільм знімався не тепер! Його знімали, коли ці мільйони справді коштували більше, ніж нині. Тим більше, що результат тотальної економії на гонорарах акторів себе не виправдав. Навіть при тому, що ТМ «Оболонь» від щедрого серця оплатило друк півтораста тисяч фірмових дисків.
Мав фінансові проблеми при бюджеті 10 мільйонів гривень під час виробництва «Владики Андрея» і режисер Олесь Янчук. Ось що він каже у інтерв’ю «Дзеркалу тижня» (№ 48`2006): «За весь час роботи режисером я практично не мав досвіду співпраці з Мінкультом, тому що майже не знімав за державні гроші.Якби мені вдалося знайти необхідні кошти у спонсорів, я б до держави, звісно ж, не звертався. Відповідно до контракту з Мінкультом, нам мали перерахувати 7 мільйонів гривень. Але перерахували лише 83 тисячі (станом на 2006 рік – А.К.). При цьому звучать заяви: у національному кінематографі поганий менеджмент, не можуть навіть освоїти виділені державою 50 мільйонів гривень. Але, вибачте, цих мільйонів просто немає. Кінематографісти їх не одержували!»
Проте в цьому ж інтерв’ю режисер говорить про виділені на зйомки фільму додаткові кошти від Львівської та Івано-Франківської облрад. І не нарікає, користуючись слушною нагодою, на те, що згаданої суми (загалом – близько 400 тисяч гривень) не отримав. Значить, кошти ці дійшли за призначенням. Обіцяні і навіть виділені Мінкультом гроші пан Янчук отримав… через рік. Принаймні, по це він говорив журналістам, повідомляючи про завершення – нарешті! - роботи над фільмом.
Режисер серіалу «Роксолана», нині покійний Борис Небієрідзе, у тому ж таки 2006-році згадував: «На продовження серіалу з державної казни виділили 5 мільйонів гривень. За такі кошти можна зняти кіно за найвищим розрядом. Однак та цифра залишилася на папері. Насправді на студію “Укртелефільм” перерахували лише мільйон. З нього на картину виділили 340 тисяч. Якби не російська телекомпанія «Наше кіно», котра фінансувала зйомки і монтаж «Роксолани», то стрічка так і не з’явилася б». («Хрещатик», 28.03.2006 р.).
Зверніть увагу: якість стрічок тут не обговорюється. І про те, що на наші з вами гроші знімається неліквідний продукт, я б говорити не поспішав. Бо оцінювати художню якість твору – справа фахових критиків.
У всьому цьому мене як людину, трошки задіяну в цій індустрії, цікавить конкретна відповідь на одне просте запитання: чому наші фільми з мільйонними бюджетами потерпають від реальної нестачі коштів на виробництво та просування до глядача.
Можливо, справа не в мільйонах, які не можуть освоїти, а в їхній відсутності де-факто? В той час, коли де-юре Мінкульт через ЗМІ озвучує мільйонні кошториси «бюджетного» кіно.
Але я не здивуюся, якщо дізнаюся – згадана вище Марина Кондратьєва дотримувалася режиму тотальної економії через те, що Мінкульт оголошує одну суму, а виділяє значно меншу.
Завжди можна сказати: півтора мільйони доларів на фільм – це мало, тому і економимо. У зв’язку з цим мою проведене невеличке бліц-опитування вітчизняних виробників кіно. Я попросив респондентів пояснити, чи реально сьогодні без проблем вкластися в згаданий вище середній - $ 1,5 мільйони – бюджет стрічки.
Юрій Мінзянов, генеральний продюсер компанії «Стар Медіа»:
- Навіть за мільйон доларів можна зробити в Україні пристойне кіно. І не лише авторське, а навіть жанрове. Якщо вже бюджет становить півтора-два мільйони, то тут взагалі можна не економити на акторах і виїхати в цікаву експедицію. Проблема мінкультівських мільйонів і тих, хто за них знімає, в тому, що міністерство виділяє ці кошти неакуратно і не відразу. Режисер скутий, бо не може собі дозволити укомплектувати групу з хороших спеціалістів. Бо кому захочеться працювати від траншу до траншу, а решту часу простоювати? Тому нормальні режисери намагаються не мати справи з Мінкультом.
Юлія Чернявська, продюсер компанії Fresh Production UA:
- Півтора-два мільйони доларів – нормальний бюджет для авторського й фестивального кіно. Прокатну стрічку за таку суму зняти складно, люди звикли ходити в кіно на дорожчі фільми. Проте «дорого» не завжди означає «якісно». Можна відмовлятись від зірок, запрошувати зовсім невідомих акторів, обходитись без спец ефектів. Але якщо є класний сценарій, цікава історія – кіно відбудеться навіть із порівняно невеликим бюджетом. Ну і, звісно, режисер мусить бути відповідальною людиною.
Сергій Антонов, директор компанії Film.UA Production:
- Для ігрового прокатного кіно бюджет півтора-два мільйони доларів цілком придатний. Звичайно, якщо не зловживати спецефектами і комп’ютерною графікою. Також бажано, аби дія відбувалася досить локально, без колосальних масових сцен. Хоча цього бюджету на виробництво цілком досить, аби все виглядало красиво й «дорого». А ось на просування готового фільми до глядача грошей не вистачить.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Коментарі
3
Тоже продюсер
5930 дн. тому
Более позорного фильма чем "Богдан Зиновий Хмельницкий" давно не видела. И дело не в деньгах, а в не умении внятно рассказать историю. А на полтора мил. можно снять вполне нормальное и прокатное в том числе кино, с отличным кастингом. Если ТВ муви где 5-6 высокооплачиваемых российских звез снимается макс. за 350 000 у.е., то Кодак не в 4 раза дороже, а в среднем на 200 000. Другое дело, что Минкульт перечисляет так: сделали режиссерский, закрыли актами, потом деньги. То же с подготов. и съемочным. Если реж. и подгот. теоретически можно без денег, то съемочный уже никак.... И ждать перечисления приходится годами. Поэтому коммерческое кино хоть как то есть, а с госфинансированием связаться-себе дороже.
Конкретный продюсер
5930 дн. тому
Удивленный: н удивляйтесь, а напишите об этом статью. Честную. С цифрами и фамилиями. Поделитесь своими знаниями.
Удивленный(статьей)исп.продюсер
5930 дн. тому
Уважаемые , А Вы разве не знаете % отката от суммы "Выделенной на кино"?!!!...
Стыдно, Вы все в кинопроизводстве не первый год, и все подводные камни системы Вам известны... Уж простите,но противно читать Ваши "съезды"...А Минкульт , он и в Африке.....
У каждого из Вас есть приличные проекты, не супер,но 2-3 наберется серьезных.
Гордитесь ими , и старайтесь Себе не лгать.УДАЧИ
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
