10 грудня на ютуб-каналі студії Craft Story відбудеться прем’єра нового циклу документального проєкту «Запал». 4-серійний фільм присвячений українським сезонним обрядовим традиціям. Першою вийде серія «Маланка», яка розповідає про зимові свята. Далі будуть весняний епізод «Великдень», літній «Івана Купала», а завершиться цикл випуском «Весілля» про осінні обрядові традиції. 3 грудня в кінотеатрі «Жовтень» пройшов допрем’єрний показ «Маланки» й обговорення проєкту.

Документальний проєкт «Запал» з’явився ще до повномасштабного вторгнення. У 2021 році він переміг у третьому сезоні конкурсу соціально вагомого аудіовізуального контенту PITCHUA, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID). За концепцією, художниця костюмів Леся Патока, солістка гурту Onuka Ната Жижченко та шефкухар Євген Клопотенко вирушають в експедицію у віддалені регіони України, щоби знайти, зафільмувати та зберегти автентичні традиції. Кожний із ведучих працює за своїм профілем. Леся досліджує одяг, аксесуари та стиль, Ната — музику, співи та музичні інструменти, а Євген, зрозуміло, кухню.

До 24 лютого команда встигла відзняти пілотну серію, що розповідала про традиційну культуру півночі України. Прем’єра епізоду відбулася у вересні 2022 року та зібрала понад 700 тисяч переглядів у ютубі.

«Цей успіх довів, що є великий попит на те, щоб дізнатися про раніше невідому музику, традиційний одяг, страви з різних куточків України. Дослідження різноманітних традицій допомагає об’єднувати українців. Ось чому USAID дуже радий підтримати ще чотири нових випуски "Запалу"», — сказав заступник директора Офісу демократії та врядування Місії USAID Корі Джонстон, що був серед запрошених.

 Репетиція Маланки у фоє кінотеатру «Жовтень»

Презентація проєкту почалася ще у фоє кінотеатру. Організатори облаштували тут фотозону, де гості могли сфотографуватися у святкових костюмах і масках. «Це костюми, в яких ми знімалися для заставки “Маланки”. Я для кожного епізоду створюю для нашої трійки інноваційні костюми, вони обов’язково мають етнічний характер, але дуже сучасні. У цьому випадку це був ресайкл. Задіяно більш як 100 видів фактур: є і светри, і покривала, і домоткані матеріали. Сьогодні ми виставили їх для того, щоб усі охочі разом із нами пірнули в цю естетику», — розповіла «Детектору медіа» Леся Патока.

Гості позували в масках і з різдвяною зіркою, обіймалися та жваво ділилися враженнями. Серед них були й режисер Алан Бадоєв і ветеран та герой останнього «Холостяка» Олександр Терен.

 Музикант Дмитро Мазуряк, шефкухар Євген Клопотенко, лінійна продюсерка проєкту Дар’я Синельникова, продюсерка проєкту Тетяна Поставна та ветеран Олександр Терен

На другому поверсі, перед кінозалою, де згодом показали «Маланку», була облаштована фотовиставка. Кадри знайомили із залаштунками зимової експедиції.

У першій серії нового циклу «Запалу» знімальна група вирушила на захід країни. Ведучі відвідали Івано-Франківську, Чернівецьку, Тернопільську, Волинську, Закарпатську та Львівську області. Йшлося не лише про свято Маланки, а й про Різдво та взагалі всі зимові традиції. Євген вчився пекти карачун (різдвяний хліб) і готувати пшеничку (кутю). Леся пряла вовну та в’язала дідухи, а Ната вивчала повстанські колядки та знайомилася з музичним інструментом бота, що створений із бляшаних кришок. Відкриття на шляху ведучих траплялися на кожному кроці, інколи зовсім не там, де очікувалося.

«Усе своє свідоме життя я та всі, хто мене оточує, в слові “дідух” ставили наголос на перший склад. І вже коли ми все зняли й усе змонтували, мені зателефонувала Таня (авторка та продюсерка проєкту Тетяна Поставна. — “ДМ”) і каже: “Леся, це катастрофа. Це не дíдух, це діду́х. А Клопотенко весь сезон казав запáл, а не зáпал», — зізналася Леся Патока.

 Дідух, кадр із «Маланки»

Не тільки Клопотенко, а й багато гостей заходу теж неправильно вимовляли назву проєкту. Через це ведуча Лада Тесфайє розпочала зустріч несподівано.

«Мені не хочеться бути для вас суворою вчителькою української мови, проте поки ми з вами спілкувалися у фоє, з’ясувалося, що не всі знають правильний наголос проєкту. Це “Зáпал”, запам’ятайте, будь ласка, — сказала вона і далі пояснила походження назви. — Чому “Запал”? Бо це таке сильне внутрішнє збудження, сильний внутрішній порив, внутрішнє піднесення — і саме такі почуття виникають, коли вдається доторкнутися до справжніх українських традицій. Традицій української культури, які ніде не зафіксовано і ніде ніяк не зафільмовано. Традицій, які Росія намагається знищити сторіччями, — і попри все, ми це зберігаємо, зокрема завдяки таким проєктам як “Запал”».

  Ведуча заходу Лада Тесфайє

Після коротенького уроку та перегляду серії, почалося обговорення проєкту. В ньому взяли участь троє ведучих, а також Тетяна Поставна.

«До повномасштабного вторгнення ми багато подорожували світом, знімали тревел-шоу. Були в десятках країн. Досвідчені мандрівники вважають, що цікавою є та країна, що ще не встигла глобалізуватися. Де люди малюють собі на животі тигра та виходять так на площу. Оце класно. А Європа — вона нудна. А зараз, коли ми не виїжджаємо з України вже три роки та маємо можливість досліджувати свою країну, ми розуміємо, наскільки Україна неймовірна. Унікальною для Європи є, наприклад, українська пісенна традиція, українська поліфонія. Найкраще, що ми можемо зробити, — змістити фокус меншовартості та побачити, що тут найцікавіше і найкрутіше, що сюди можна їхати й надихатися нескінченно», — поділилася Тетяна Поставна.

 Ведучі проєкту Євген Клопотенко, Ната Жижченко, Леся Патока і продюсерка Тетяна Поставна

Назагал розмова з творчою групою «Запалу» вийшла далеко за межі обговорення змісту та мети проєкту й змусила гостей заходу замислитися про природу шароварщини, власний культурний спадок, образ сучасного українця і… роль котлет у нашому житті. Теж глибоко філософське, як виявилося, питання.

«Зараз немає розуміння, що таке українська кухня. Усередині країни не сформувалося бачення того, що ми маємо їсти, що не маємо, яка це повинна бути їжа. Треба їсти банош на Новий рік чи “шубу”? Чи не можна її вже їсти? А якщо я її люблю? Пюре, котлету викинути? А що тоді їсти — качану кашу? А як її готувати? Я поки зрозумію, то з голоду помру. Простіше взагалі не їсти. Нам треба пройти цей шлях. Ми відроджуємо традиції, потім приміряємо на себе, якісь страви лишаються — і через років 15–20 ми зрозуміємо, що це українська кухня, ми готові це їсти. А зараз у нас нема нічого», — сказав Євген Клопотенко.

 Євген Клопотенко

Цю порожнечу нам залишили 70 років Радянського Союзу та 30 постколоніальних років. І поки ми шукаємо справжнє, «святе місце» заповнює шароварщина.

«Радянський Союз зробив усе, щоб Україна асоціювалася винятково з селянами. Переконував, що український костюм, — це шаровари, а у жінок обов’язково повинні бути сині тіні на повіках і якісь шалені пластикові вінки з маків і соняхів. Він зробив усе, щоб український образ був у нас закарбований тільки так. Це жахливо. Для того, щоб у нас з’явився новий образ, треба глибше копнути» — поділилася думкою Леся.

Проте творці проєкту «Запал» закликали не засуджувати людей за поверхове розуміння культури та традицій.

«Дуже важливо не відлякати людей. Ну, вдягнула той пластиковий віночок, то й що? Був потяг до українського, але просто не мала змоги знати, який той віночок справжній. Багато людей ніяк не розпочнуть розмовляти українською мовою, тому що вона взагалі ніде не звучала в українських містах. Усе це буде поступово. Дуже важливо спонукати, підтримувати й плекати оце прагнення дізнатися своє коріння. Щоб людина не подумала, що це бажання якесь неправильне та викривлене. Мені здається, що такі проєкти як “Запал” допомагають дізнатися щось нове без складних правил», — сказала Ната.

 Ната Жижченко на фотовиставці

Учасники заходу дали декілька порад українцям, які хочуть відродити для себе давні традиції, але побоюються помилок.

По-перше, варто пам’ятати, що суворих правил не існує. «Україна дуже різна, вона різнобарвна — і ми в експедиціях бачимо, що одні й ті самі свята мають інколи абсолютно різні не те що види святкувань, а інше трактування», — розповіла Ната.

По-друге, варто вивчити власні родинні традиції. Зафіксувати рецепт особливої страви, що готує мати, записати на диктофон бабусю, яка співає, зберегти старовинний одяг, що залишився від прадідуся, тощо. Можливо, ці знання та реліквії виявляться унікальними.

По-третє, варто розповісти історію родини дітям і вивчити українські традиції разом із ним. З дітьми можна по-новому побачити те, що десятиріччями сприймалося стереотипно й викривлено.

Завершився вечір виступом одного з героїв епізоду «Маланка», музиканта гурту «Казка» Дмитра Мазуряка. За майже рік, що минув від зйомок серії, він доєднався до лав ЗСУ. Також пішли на війну оповідач проєкту Данило Хомутовський і звукорежисер Дмитро Олексюк.

Ми можемо не знати всіх традицій, але точно знаємо, що їх треба захищати.

Фото: Максим Поліщук, «Детектор медіа»