Незалежне українське інформаційне агентство Інтерфакс-Україна працює на українському ринку політичної та економічної інформації з 1992 року. Випускає понад 50 інформаційних продуктів чотирма мовами — українською, англійською, німецькою та російською. Воно не входить до складу жодного іноземного медіахолдингу, і його редакція (головний офіс) розташована в Києві. З 2005 року агентство є членом та офіційним постачальником послуг Американської торговельної палати в Україні.

Крім того, Інтерфакс-Україна — чи не найперше українське інформагентство, яке ще до того, як це стало вимогою закону, зазначило в реєстрі свого кінцевого бенефіціарного власника — Олександра Мартиненка. Він же був директором і головним редактором агентства з першого дня його існування. Після того, як 28 травня 2024 року Мартиненка не стало, подальша доля медіа залишалася невизначеною. Оскільки залежала від того, хто замінить керівника Інтерфаксу-Україна у всіх трьох його іпостасях.

Днями, як дізнався «Детектор медіа», право власності на компанію перейшло до його сина — Андрія Мартиненка. Майже одночасно директором Інтерфаксу-Україна було призначено Єгора Болтрика, який із 2007 року обіймав посаду заступника директора інформагентства. А головним редактором агентства став Дмитро Кошовий, колишній перший заступник директора та керівник відділу економічних новин інформагентства.

Про те, яким буде Інтерфакс-Україна далі, ми поговорили з його новим власником, а також генеральним директором і головним редактором. Крім того, у розмові взяв участь Максим Уракін — багаторічний керівник відділу маркетингу агенції, він залишається на своїй посаді.

— Перше питання до новачка у вашій команді — Андрія Мартиненка. Скажіть, що спонукало вас увійти у незнайому, по суті, для вас справу?

Андрій Мартиненко: Це справа мого батька, яку він розпочав понад тридцять років тому, у яку вклав певну ідеологію, філософію і якій присвятив практично все своє життя. І все, чого я хочу, — продовжити цю справу, розвиваючи її саме на тих принципах, які були закладені батьком із самого початку. А для цього перш за все, на мою думку, необхідно зберегти й підсилити команду агентства, яка була створена ним. Адже люди, які входять до неї, і є носіями цих принципів і філософії. І я не вважаю правильним це змінювати. Моє завдання — підтримати команду агентства, створивши всі можливості для його подальшої роботи й розвитку.

 Андрій Мартиненко

— Яких ще змін, окрім кадрових, можна очікувати в роботі медіа найближчим часом?

Єгор Болтрик: Шеф розбудовував інформагентство, як велику родину. Люди працюють тут по 20–30 років, а це багато про що говорить. Як ви самі бачите, після того, як Олександр Владленович пішов, минуло три тижні, а в роботі Інтерфаксу-Україна на глобальному рівні нічого не змінилось. Шеф заклав засади, на яких ми працюватимемо далі. Стратегія агентства була побудована на роки вперед, і ми продовжуємо розвиватися в заданому напрямку, кожного дня намагаючись підтверджувати свій статус найкращого інформагентства в Україні. Єдине, що наразі змінилося, — це те, що замість однієї людини, яка сиділа у головному кабінеті нашого офісу і в одній особі об’єднувала три кадрові позиції, тепер три різні людини. Все інше залишається, як і було.

Дмитро Кошовий: Як людина, котра багато років пише про економіку, зокрема корпоративні права, можу підтвердити, що ситуація, коли одна людина є і власником, і директором, і головним редактором медіа, — унікальна. І тепер наше завдання як нового керівного складу агентства — робити разом те, що робив один Олександр Мартиненко. Ми точно спробуємо продовжити й покращити.

 Дмитро Кошовий

Те, що Андрій не привів до агенції як керівників нових людей, так би мовити, варягів, свідчить, по-перше, про довіру з його боку до нас, а по-друге, про те, що він дійсно налаштований продовжувати справу Олександра Владленовича.

 — На чому базувалась економічна та професійна стійкість агентства часів Мартиненка і на чому вона базуватиметься тепер, після його уходу?

Дмитро Кошовий: Унікальність Інтерфаксу-Україна в тому, що його бізнес-модель побудована на прямих передплатах. Був час, коли після появи інтернету медіа стали заробляти на інтернет-рекламі. Але дуже скоро великі корпорації — Google, Meta, Amazon — забрали на себе 85% цього ринку. Ми ж ніколи не зраджували обраній із самого початку бізнес-моделі. Ми знаємо своїх передплатників, чітко розуміємо, для кого пишемо, нам не потрібно гнатися за клікбейтом. Це ж не той випадок, коли ти переходиш в інтернет на безплатні новини, де маєш постійно розширювати свою аудиторію, що вимагає від тебе інших стандартів новин — меншої глибини та більшої жовтизни. Я не хочу сказати нічого поганого про колег, але це умови медійного бізнесу, і саме тому ми бачимо, що останнім часом на ринок все більше повертається paywall.

Я дуже вдячний Олександру Владленовичу за рішення за будь-яких умов зберігати нашу бізнес-модель, яка працює й досі. Звісно, під час великої війни це відбувається складніше, оскільки економічна активність, а отже і ринок, зменшилися. Але збільшився інтерес до України, а головне — до тих новин, автори яких готові відповідати за свої слова. Таку відповідальність і передбачає модель прямої передплати, коли людина наперед платить гроші за інформаційний продукт, очікуючи, що він буде високої якості. У цьому є вагомий елемент довіри.

Єгор Болтрик: Так, насправді, саме довіра наших передплатників створює ту фінансову базу, яка дозволяла нам існувати в попередні кризові роки й допомагає долати виклики воєнного часу зараз. Вона завжди рятувала нас від необхідності ходити по ринку з простягнутою рукою. Ми не залежимо від якогось одного олігарха, донора чи мецената.

 Єгор Болтрик

Утім, останнім часом ми розвиваємо не лише напрямок передплати наших новин, а й дивимося на інші цифрові продукти, рухаючись до розвитку аналітичних сервісів на основі даних. Всім зрозуміло, що новини — це дуже цікаво і важливо, але вже недостатньо. До цього ще необхідна якась зведена інформація про корпоративний сектор, безпосередньо про компанії — хто власник, скільки вони заробляють, чи доцільно з ними співпрацювати. Втім, про це краще розповість Максим Уракін.

Максим Уракін: В основі фінансової стійкості Інтерфаксу-Україна — місцеві та міжнародні клієнти агентства у співвідношенні приблизно 70% на 30%. І саме закордонні англомовні клієнти, я думаю, будуть для нас стабілізаційним фактором у майбутньому. Попри кризові явища на медіаринку, ми продовжуємо розвиватися і будемо зміцнювати ті продукти, які в нас вже є, та створювати нові. Так, наприклад, в нас є бажання і можливості розвиватися у бік так званих баз даних, які акумулюють зокрема реєстраційні відомості, фінансові показники компаній.

Нещодавно Інтерфакс-Україна став офіційним представником американської компанії Dun & Bradstreet (D&B) — глобального лідера на ринку інформації про юридичних осіб, який веде найбільший у світі реєстр відомостей про приватні компанії, збирає комерційні дані та аналітику.

Інтерес до України та українських компаній зростатиме з-за кордону. І ми бачимо нашу місію зокрема й у тому, щоб допомагати вітчизняному бізнесу в процесі виходу на ринки інших країн. Перевіряти іноземних партнерів, знаходити потенційних клієнтів, будувати взаємовигідні відносини, мінімізувати комерційні ризики. А для іноземного бізнесу Україна й українські компанії також і з нашою допомогою мають ставати більш відкритими та зрозумілими. Це стосується як нашого традиційного бізнесу зі створення інформаційного контенту, так і створення та надання сервісів із пошуку та перевірки контрагентів.

 Максим Уракін

Рейтинги оцінки бізнесу D&B вважаються світовим бенчмарком для прийняття рішень про співпрацю. І це допоможе нам забезпечити українські компанії актуальною та точною інформацією, яка отримана з використанням найсучасніших інструментів бізнес-аналітики та стратегічного планування і має доступну ціну.

— Кого ви бачите своїми конкурентами? І які у вас переваги у порівнянні з ними?

Максим Уракін: Ми такий собі Bloomberg або Reuters Східної Європи.

Дмитро Кошовий: О, це мета!

Максим Уракін: Якщо говорити про конкурентів, то, звичайно, є компанії, які називають себе інформаційними агентствами, але не є такими. Що таке інформаційне агентство у традиційному розумінні? Це компанія, яка робить новини, певним чином їх запаковує і продає. З огляду на це я і намагаюся визначити наших конкурентів. Це якщо мова про конкуренцію за гроші. Якщо говорити про конкуренцію за цитати, тут ми конкуруємо з усіма медіа першої якості.

Також є доволі потужні компанії, які працюють як інформаційні та консалтингові агентства в окремих економічних сферах, скажімо в агросекторі. Вони також заробляють, але більше на аналітиці, ніж на новинах. На аналітиці, до речі, ми також будемо заробляти.

У Інтерфакс-Україна натомість є понад 50 інформаційних продуктів — і офлайнового формату, і онлайн-рішення та стрічки. Практично всі значущі сектори української економіки отримали у нас свої спеціалізовані інформаційні продукти — енергетика, фармацевтика, агро, фінанси, будівництво, страхування та інші.

І на всьому цьому ми й будуємо відносини з клієнтами та заробляємо.

Дмитро Кошовий: Я б розглядав поняття «конкуренція» ширше. Конкуренти в нас точно є. Наприклад, це «Українська правда», коли йдеться про політичні новини, або «Forbes Україна» — коли мова про економіку. (Знову ж таки, без жодних образ: ці назви — це просто приклади, бо, на жаль, точніше, на щастя, конкурентів більше.)

Крім того, в Україні сьогодні відкрилося чимало представництв іноземних медіа. І тепер ми конкуруємо з їхніми журналістами, які працюють в нашій країні.

Ну, і ще нам сьогодні доводиться конкурувати із соцмережами, зокрема телеграм-каналами. Це не пряма конкуренція, а конкуренція з бажанням людей отримати інформацію якомога швидше і безплатно. Наше завдання — довести, що безплатний сир буває лише в мишоловці, де вас можуть нагодувати дезінформацією, маніпуляціями, пропагандою.

Ми ж відповідаємо за нашу інформацію, за те, що вона перевірена, достовірна, збалансована. Можливо, іноді ми можемо видати новину з затримкою, але саме через те, що ми маємо її перевірити. Тому що неперевірена інформація, принаймні у нашому випадку, — це набагато гірше, ніж невелика затримка з її виходом. Особливо у нинішніх реаліях.

Єгор Болтрик: Людина, яка відповідає за комерційну складову діяльності агентства, бачить одну картину конкурентного поля, головний редактор — іншу, а я як директор додам ще свою, третю. Це все абсолютно вірно з ваших точок зору, але в умовах Індустрії 4.0 всі конкурують з усіма. І крім того, що ми конкуруємо з інформагентствами, медіа, соцмережами, ми ще конкуруємо і з іншими пресцентрами, з власниками цифрових реєстрів, торговими терміналами... Конкуренції багато і це класно. Оскільки це дозволяє нам бути в тонусі.

— Ми з вами говоримо про інформаційні агентства, але ж після ухвалення Закону України «Про медіа» такої категорії медіа більше не існує. І Інтерфакс-Україна з грудня 2023 року зареєстрований як онлайн-медіа. Це якось позначилось на вашій роботі?

Єгор Болтрик: Це більше формальність. У нас нічого не змінилось ані в процесах, ані в підходах.

Дмитро Кошовий: В Україні роль і місце інформаційного ресурсу на медіаринку визначається більшою мірою його роботою, а не назвою чи приналежністю до певної категорії. І ми вдячні Олександру Владленовичу за те, що Інтерфакс-Україна сприймається потужним великим медіа попри будь-які зміни у його формальному статусі.

Максим Уракін: Однак хотів би відзначити, що назва нашої компанії залишається незмінною — ТОВ «Інформаційне агентство “Інтерфакс-Україна”», і ця назва несе в собі статус та суть компанії.

— Чи можна очікувати найближчим часом появи нових форматів у роботі Інтерфаксу-Україна або якихось інших змін? Поділіться планами.

Єгор Болтрик: Розповімо вам про те, що було закладено у наших планах і що ми збиралися проанонсувати, окремо. Найближчим часом ми будемо змінювати, адаптувати й робити більш сучасним інтерфейс, у якому надаємо наші продукти користувачам. Він має стати простішим і зручним для використання на будь-якому носії, тобто гаджеті. Так історично склалося, що наш нинішній інтерфейс був заточений під комп’ютери, під термінали. Але сьогоднішні реалії такі, що якщо твого бізнесу немає зараз у телефоні, у тебе немає бізнесу.

Дмитро Кошовий: Раніше Інтерфакс-Україна працював переважно на українську аудиторію, надаючи інформацію більше для України та про Україну. Зараз, коли суттєво зріс інтерес до України з боку міжнародної аудиторії, а внутрішній ринок скорочується, ми набагато більше уваги приділяємо «експорту» нашої продукції за кордон. Довгостроковий процес — це євроінтеграція України, яка цікавить клієнтів як всередині нашої країни, так і потенційних інвесторів або партнерів і конкурентів за її межами. Мені здається, тут є для нас ніша, щоб виробляти новини, за які люди готові платити — і в Україні, і за кордоном.

Єгор Болтрик: Якщо йдеться про закордонних клієнтів, то в них інша дистриб’юція, вони потребують надання продукту в іншому, ніж в Україні, вигляді. Не доступ через вебсайти чи застосунки — вони потребують інтеграції до своїх наявних продуктів: через API (Application Programming Interface — набір правил та інструментів, які дозволяють різним програмам взаємодіяти одна з одною. — «ДМ»). До цього потрібно бути готовими. Втім, ми готові.

— Чи є в агентстві проблеми з кадрами і якщо так, яким чином плануєте їх розв’язувати?

Андрій Мартиненко: Перш за все ми намагатимемося зберігати ті кадри, які в нас є. І завдяки корпоративній культурі, яка панує в Інтерфаксі-Україна, люди дуже рідко його залишають. Але що стосується залучення нових кадрів, то проблема існує. Вона пов’язана як із браком людей певного фахового рівня на медіаринку загалом, так і з рівнем наших заробітних плат, який не достатньо конкурентний.

Максим Уракін: На жаль, в Україні медіа програють бізнесу конкуренцію за кадри. Ми вирощуємо якусь творчу одиницю. Три-чотири роки людина працює, а потім з’являється хедхантер і пропонує їй роботу в піар-службі або прессекретарем за значно більші гроші. Тому будь-якому медіабізнесу дуже важко втримувати цілісними свої команди. Але ми намагаємося підтримувати й розвивати свою.

— Якщо підсумувати, які ключові виклики, на вашу думку, стоять нині перед агентством?

Андрій Мартиненко: Перед командою агентства стоять ті самі виклики, як і перед багатьма іншими. Ми у важкій індустрії у важкий час. Утім, у нас є справа, яку розпочав Олександр Владленович. Команда Інтерфаксу-Україна її продовжує, і ми робимо все, щоб реалізувати ті плани, які були закладені в агентстві раніше. А далі, як говорив Олександр Мартиненко, «треба просто робити свою справу... а результат буде».

Фото: Максим Поліщук, «Детектор медіа»