Третій сезон конкурсу соціально вагомого контенту про Україну PITCH UA вийшов на фінішну пряму. 20-21 квітня відбулися публічні презентації 36 проєктів-фіналістів, а вже 29 квітня організатори конкурсу назвуть переможців, які отримають фінансову допомогу на розвиток та виробництво своїх проєктів.  

PITCH UA відбувається втретє і відрізняється від решти подібних конкурсів наявністю докторинг-майстерні. Тобто всі проєкти-півфіналісти (а цього разу їх було 76) проходять етап консультацій із міжнародними продюсерами, які допомагають відшліфувати та допрацювати ідею, персонажів, сюжетні лінії тощо, а також дають поради на етапах продакшну та постпродакшну.

Про те, як саме відбуваються такі докторинг-майстерні, «Детектор медіа» поговорив із двома експертами пітчингу – американськими продюсерами Адамом Сігелом та Джошем Вайнстоком. Ми розпитали експертів про їхні враження від співпраці з українськими кіновиробниками та про те, чи задоволені вони результатами цієї співпраці.

Адам Сігел – контент-стратег, сценарист і продюсер із Лос-Анджелесу (США), має понад 20 років досвіду створення оригінального контенту для ТБ та кінотеатрів, digital-проєктів, мобільних додатків, VR та відеоігор. Третій рік поспіль є консультантом та членом журі конкурсу PITCH UA.

Джош Вайнсток – засновник продюсерського центру Sea Smoke Entertainment (Лос-Анджелес, США). За стрічку HBO Nightingale разом з іншими членами продюсерської команди номінувався на премію «Еммі» за «Найкращий телевізійний фільм». Другий рік поспіль є консультантом та членом журі конкурсу PITCH UA.

– Адаме, ви вже втретє, Джоше, а ви вже вдруге виступаєте експертами докторинг-майстерні українського PITCH UА. Чим для вас цікавий такий досвід?

Адам Сігел: Я займаюсь докторингом сценаріїв багато років. Мені цікаво відкривати для себе різні культури та людей, які ці культури представляють. Також я радий попрацювати над складними соціальними темами, які не так часто можна зустріти в Голлівуді. Тож PITCH UA – це можливість відчути розмаїтість, будувати зв’язки між людьми.

Джош Вайнсток: Я люблю працювати в команді – зі сценаристами, продюсерами, виробниками, знімальною групою. Мені подобається відбирати ідеї, перетворювати їх на щось цілісне. Це завжди дуже надихає – працюєш над проєктом, спілкуєшся з командою, а потім відчуваєш момент прориву, коли всі ідеї набувають конкретних рис.

Джош Вайнсток

– Чи можете ви на основі вже тривалого досвіду проаналізувати ідеї українських творців контенту? Які сильні сторони та недоліки ви бачите? Які загальні тенденції?

Адам Сігел: Мені пощастило, що PITCH UA залучає тих експертів, яких приваблюють складні теми, що не кожен національний телеканал ризикне взяти в ефір. Ми займаємося одразу великою кількістю ідей одночасно, і я бачу певний тренд серед українських творців – відданість, пристрасть і захоплення своєю справою. Вони завжди відчувають особистісний зв’язок зі своїми історіями. А пристрасть – це дуже важлива складова.

Але, знову ж таки, я працював із різноманітним контентом і в Україні, і в США, і в Європі (останні десять років), тож можу сказати, що тут зустрічаються як такі команди, яким потрібно багато пояснювати та допомагати, так і ті, хто вже досяг високого рівня професійності, з ким я говорю на рівних, працюю як з колегами, можу лише щось запропонувати, порадити.  

Джош Вайнсток: А недолік завжди один – і в Україні, і в Голлівуді. До тебе приходять люди і кажуть, що мають чудову ідею для фільму чи серіалу, а потім ти починаєш ставити запитання і виявляється, що в них немає повної картини. В Україні є багато кінематографістів, сповнених ентузіазму, класних цікавих ідей, але коли ставиш правильні запитання, бачиш, що в сюжеті або персонажах є прогалини, вони не до кінця допрацьовані. Ми просто пробуємо за допомогою запитань визначати ці прогалини і потім їх заповнювати, щоб вийшло щось класне.

– Які проєкти ви консультували два попередні рази? Чи були вони вже показані і чи ви задоволені тим, що вийшло в результаті?

Адам Сігел: Я був залучений до багатьох українських проєктів. Зараз пригадується серіал «Маршрути долі», який консультував, щоправда, поза PITCH UA. Я вважаю його вражаючим, йому вдалося привабити аудиторію і втримати її протягом цілого сезону, що дуже важливо. Я був захоплений цією ідеєю, бо вона демонструвала сучасний підхід до сторітелінгу, оповіді з одночасно і вертикальною, і горизонтальною подачею історії. Також нам вдалося задіяти багатьох різних сценаристів із абсолютно різним бекграундом. Я завжди віддаю перевагу сценарним групам, а не єдиному сценаристу.  

Ще один проєкт – «Євродиректор», який подавався на PITCH UA, але ми зайнялися ним поза цим конкурсом. На відміну від драми «Маршрути долі», це була комедія. Ми показали, що відкриті до реалізації абсолютно різноманітних проєктів. Звісно, довелося змінити підхід і наповнення, бо комедія обов’язково має відповідати культурі країни, гумор має зчитуватися аудиторією. Але важливо тримати баланс – повеселити глядача і розкрити дуже серйозну тему (у цьому випадку освітня реформа), зробити її більш доступною для широкого глядача.  Як сказав комік Джон Карлінг: «Коли люди починають сміятися, вони відкриваються, і в цей простір може потрапити нова ідея». Тому дуже важливо робити саме комедії на соціальні теми.

Адам Сігел

Джош Вайнсток: Із останніх можу згадати серіал «Мама», який вийшов на каналі СТБ і виявився достатньо успішним. Гарна концепція, якісно пропрацьовані персонажі. Цей серіал торкається не лише гострих соціальних проблем, а й універсальних речей, близьких кожному глядачеві. Плюс він відрізняється тим, що меседж, який виноситься до глядача, не надуманий. Мені було дуже цікаво працювати зі знімальною групою, це була кропітка робота.

Ще один проєкт – ютуб-серіал «Мамо, я роблю бізнес», де ведучий Володимир Дантес подорожує містами України і розповідає про місцеві стартапи. Це цікавий серіал, який знято без чіткого сценарію, частково документальний. В основі була гарна концепція, яка може спрацювати будь-де, тож не дивно, що він став успішним.

– Як змінюються ідеї контенту протягом цих трьох років? Наскільки вони можуть бути зрозумілі у світі, не лише в Україні?

Джош Вайнсток: Тут все залежить від того, наскільки пропрацьовані персонажі. Часто є цікаві ідеї, які працюють в Україні, але не такі цікаві міжнародній аудиторії. Цьому може заважати і мовний бар’єр, і нерозуміння українських реалій. Але іноді зустрічаються проєкти, що виходять за межі українського контексту і резонують з міжнародною аудиторією, через реалістичний сценарій, глибоких пропрацьованих персонажів. Але цього важко досягти, коли ставиш собі за основну мету достукатися до міжнародної аудиторії. Треба просто обрати влучну тему.

Адам Сігел: На початку PITCH UA ми намагалися досить чітко визначити теми. Спершу продюсери, коли чули їх, вагалися, чи зможуть якісно їх висвітлити та чи погодяться канали транслювати щось подібне. А тепер теми стали більш універсальними.

Наприклад, «Борщ» – прекрасний документальний серіал, таке собі реаліті-шоу, яке продемонструвало свою універсальність для різних куточків України, та й для всього світу. Ми намагалися підняти тему походження борщу, яку українці так боронять. Мене дуже тішить, що в цьому світі, наповненому політичним контекстом, така тема як просто суп також стає важливою для всіх і приносить задоволення, демонструє цінності. Ми працювали з прекрасною командою, але в нас були певні складнощі, коли ми намагалися їх заохотити трохи розширити ідею: вони хотіли шукати таємний інгредієнт страви і в кінці приходити до висновку, що це любов, а ми намагалися наштовхнути їх на думку, що таємним інгредієнтом є не любов, а особливості культури того чи іншого регіону України.

Ще один проєкт – «І будуть люди». Я вважаю, це грандіозний серіал, який досяг успіху, бо висвітлював важливу історичну тему, зрозумілу в усьому світі, здатну відгукнутися в широкої аудиторії. Я як глядач можу абсолютно щиро сказати, що мені цікаво дивитися цей серіал, що творці змогли донести всі важливі меседжі. І ми ці меседжі закладали в промокампанію в тому числі.

– Чи можете сказати, що з кожним роком на PITCH UA приходять більш сильні конкурсанти?

Адам Сігел: Я можу сказати, що конкурсантів стає з кожним роком все більше, і на цьому пітчингу нам важко було вичленити з такої кількості обмежений перелік проєктів, над якими ми працювали далі. Ніколи не знаєш наперед, наскільки професійними та досвідченими є команди, це ми починаємо розуміти вже на наступних етапах. Але саме завдяки кількості проєктів можемо сказати, що загальний рівень покращився.

Джош Вайнсток: Так, ця еволюція відбувається природним чином. Цього разу дійсно було багато сильних проєкітв і команд. Нам дійсно вже важче вибирати переможців, і це гарний знак, що з кожним роком проєкти стають більш зрілими. Це надихає.  

– Як відбувається сам процес докторинг-майстерні? Ви вивчаєте ідеї / сценарії, одразу нотуєте, що змінили би і потім обговорюєте це з авторами? А далі разом працюєте над вдосконаленням?

Джош Вайнсток: Все починається з документу, де викладена основна ідея. Далі – серія аудіо або відеозустрічей, де ми говоримо про персонажів та про те, як буде розвиватися історія, щоб усі були в курсі, куди вона рухається, щоб не було ніяких неочікуваних моментів. Далі починаємо працювати над сценарієм. Якщо це документальний проєкт, де немає прописаного сюжету – це простіше. Якщо ж ігровий – треба мати пропрацьовану пілотну серію та загальний сценарій. Після цього починається кропітка робота над персонажами. І тут ми регулярно зустрічаємося в zoom, або це можуть бути аудіодзвінки. Буває, година-дві, буває і більше, залежно від того, наскільки команда готова погодитися на ідеї і наскільки вона відкрита до моїх порад. Після того, як концепція, сценарій і персонажі затверджені, я допомагаю команді з препродакшном, з самим процесом продакшну. Тут дуже важливо працювати синхронно як команда. А ще важливо, щоб наперед визначений сценарій не пішов у якомусь іншому напрямку.

Далі йде постпродакшн, я починаю давати поради щодо цього етапу – монтажу, звукових і візуальних ефектів тощо. Увесь цей процес дуже практичний і ми працюємо в тісному контакті.  

Адам Сігел: Цей процес докторингу дуже схожий на те, чим я займаюся більше 10 років по всій Європі. Наприклад, ЄС фінансує різні програми (лабораторії, воркшопи) і бере на роботу людей (таких, як я), які можуть допомогти розвинути, допрацювати ідеї, що знаходиться на ранньому етапі.

Весь процес докторинг-майстерні PITCH UA, який ми, до речі, кілька разів удосконалювали, проходить досить злагоджено.

Підсумую: ми визначаємо основну тему, цілісну ідею, і тоді вже намагаємося заглибитися – продумуємо логлайн, короткий опис, основну сюжетну лінію головного персонажа. Має з’явитися сюжетна арка. Іноді на цьому етапі ми обговорюємо інтонацію, настрій майбутнього проєкту, формат. Далі обираємо кращі проєкти і ще більше заглиблюємося в розробку – поліруємо нюанси, детальніше розглядаємо персонажів. Наступний етап – продакшн або пілотної серії, або цілого проєкту.

– Наскільки кардинально може змінитися проєкт в процесі докторинг-майстерні? Ви суворі рецензенти?

Адам Сігел: Я дуже милий, мене всі обожнюють. Але я дуже заглиблююся в проекти, і так я беруся за будь-яку роботу, в тому числі в Голлівуді. Намагаюся докопатися до самої сутності, багато думаю над мотивацією персонажів тощо. Я завжди дуже уважно слухаю авторську команду, намагаюся відчути їхню ціль, відданість, пристрасть, тому вони дуже задоволеними моїми нотатками, бо завдяки цим нотаткам досягають кращого результату. Так, це важкий процес, на нього може піти від кількох годин до кількох тижнів, але він надихає!

Інколи проєкти змінюються досить значно. Наприклад, деякі фільми ми перетворили на телесеріали. А якщо говорити, наприклад, про команду проєкту «І будуть люди», то це були дуже професійні люди, і я міг лише радити певні правки, які не вимагали значних переписувань сценарію.

Джош Вайнсток: А я достатньо жорсткий продюсер. Маю великий досвід і знаю, як працює індустрія, тому достатньо вибагливий. Якщо я бачу, що щось іде не так, намагаюся максимально повпливати на процес. Я маю власну формулу роботи, формулу успіху. Важливо розуміти не лише загальну картину того, що ми отримаємо в результаті, а й бути прискіпливим до деталей. Бо, як ми знаємо, диявол ховається в дрібницях. Через це я не люблю передивлятися свої проєкти, бо постійно знаходжу речі, які мені не подобаються і які хочеться зробити по-іншому. Але хоч я й вибагливий – все одно вірю в співпрацю. Я не ставлю командам ультиматумів.

– Не можу не запитати наостанок. Ставлю це питання всім кіновиробникам останній рік. Як, на вашу думку, вплине пандемія коронавірусу на світове виробництво контенту, в глобальному смислі?

Адам Сігел: Насправді коронавірус повпливав досить драматично, якщо не сказати трагічно. Я вже більше року не можу потрапити до Україні, спілкуватися з вами наживо. Багато сценаристів терпіти не можуть працювати через zoom, адже іноді досить важко зрозуміти одне одного навіть в одному приміщенні, а тепер весь час потрібно спілкувати онлайн. Я маю певну перевагу – так довго працюю в PITCH UA, що багатьох продюсерів уже знаю особисто, це трохи полегшує співпрацю.

Щодо продакшену, треба дотримуватися безлічі протоколів, на це йде тепер значно більше часу.

Ще один момент – цікаво, наскільки можуть змінитися теми, наскільки змінилися ми, наскільки змінилася аудиторія через цю пандемію. У США руйнівний рівень смертності, наше життя змінилося назавжди. І от цікаво, чи будуть актуальними ті проєкти, які розроблялися до коронавірусу, чи буде цікаво їх знімати. Я не маю на нього відповіді.

Джош Вайнсток: На це питання ніхто не знає відповіді. Можна точно сказати, що пандемія змінить індустрію назавжди. Наприклад, кінотеатри ще нескоро від неї оговтаються. Скоріше за все, стримінг стане нормою, всі стримінг-сервіси від цього виграють. Щодня мейджори говорять про це, бо ситуація впливає на великі студії, які переносять і скасовують прокат великих блокбастерів.

Так, тепер на зйомках треба дотримуватися певних вимог – захищати персонал, дотримуватися дистанції. Все це впливає на терміни зйомок і, відповідно, на вартість виробництва проєкту в цілому.

Але я вірю, що цією ситуацією можна скористатися, з усього можна винести щось позитивне. Ситуація з пандемією зробить усі процеси ефективнішими і оперативнішими. Бо раніше глядачі могли побачити фільм за 3-4 місяці після прокату в кінотеатрах, а зараз майже одразу – на онлайн-платформах.

У виробників контенту теж тепер є переваги: раніше потрібно було купляти коштовне обладнання, бо ж фільми показували на великих екранах, а тепер є достатньо пристроїв, на які можна знімати контент і на яких можна його переглядати. Тобто сьогодні достатньо просто вибрати правильну тему, вдале оформлення, і можливо якийсь фільм, знятий на телефон, потрапить на екрани і кінотеатрів у тому числі. Тому я думаю, що головне – вміти адаптуватися до цієї ситуації.

Довідка: Pitch UA – конкурс соціально вагомого контенту про єдину та різноманітну Україну, який організовує компанія Media Resourсes Management (MRM) за підтримки Проєкту Transformation Communications Activity (TCA), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та сприяння Міністерства культури та інформаційної політики України.

Перший конкурс було голошено в березні 2019 року. Детальніше читайте тут. За результатами переможцями стали сім проєктів. Другий конкурс пройшов на початку 2020 року, в ньому перемогли 12 проєктів. 

Фото надані організаторами Pitch UA.