21 листопада, під час святкування десятиріччя StarLightMedia, на сцені відбувся прикметний діалог між директором дивізіону «Мовлення» Дмитром Троїцьким та директором серіального виробництва польського телеканалу TVP1 Матеєм Музичуком. Саме цей телеканал купив та з успіхом показав у Польщі два сезони серіалу «Кріпосна» спільного виробництва StarLight Films та Film.ua, а діалог на сцені стосувався третього сезону проекту, зйомки якого мають незабаром розпочатися.

– Ми обговорюємо з вашим каналом копродукцію третього сезону. На вашу думку, чи маємо ми включити деяких польських акторів, героїв або перемістити дії в Польщу? — запитав Дмитро Троїцький.

– Польське телебачення виробляє стільки польських серіалів із польськими акторами, що просто немає такої потреби. Звісно, в третьому сезоні ми спробуємо знайти якусь польську ниточку, але ми не хочемо псувати те гарне, що вже є, — відповів Матей Музичук.

Після цього гості заходу почали обговорювати, буде в «Кріпосної» копродукція з поляками чи ні. «Детектор медіа» вирішив розпитати про це пана Музичука, оскільки, радше за все, рішення цілком залежить від поляків: StarLightMedia та Film.ua радо б розділили тягар бюджету 48 серій костюмованого проекту. Матея Музичука ми зустріли в кулуарах разом із його колегою, журналістом TVP1 Яцеком Ленським.

– Матею, для нашої аудиторії сьогодні було новиною почути, що ви обговорюєте зі StarLightMedia та Film.ua можливий контракт про копродукцію «Кріпосної». Він іще не підписаний, вірно?

Матей Музичук, директор серіального виробництва TVP1: Так, ми все ще розмовляємо й зараз я не можу сказати, що ми зробимо цю копродукцію. Це ще обговорюється. Ми маємо час до середини січня. Думаю, на початку наступного року ми зможемо сказати: так, ми в цій копродукції. Але не зараз.

– Уявімо, що ви таки станете партнерами. Як між вами розподіляться внески? Ви будете мажоритарним, міноритарним партнером?

М. М.: Я правда не знаю. Дуже зарано про це говорити.

– Чому для вас було цікаво почати перемовини про копродукцію з українцями? Так, ви успішно показали два сезони цього серіалу. Але чому почали думати про новий рівень співпраці?

М. М.: Тому що Film.ua попросив нас про копродукцію. Це не була наша ідея. І ми почали обговорювати.

– Це звична ситуація, що український серіал є популярним у Польщі?

М. М.: Це було абсолютно неочікувано. Це вперше, коли не просто український, а й узагалі іноземний серіал є таким популярним. Востаннє таке було 30 років тому, коли в нас показували «Рабиню Ізауру». Ви знаєте про цей серіал?

– Так. І «Кріпосна», до речі, схожа на нього.

М. М.: Правильно. І це головна причина, чому ми його купили: тому що він виглядає як «Рабиня Ізаура», але ближчий до нашої культури.

– В Україні серіал вийшов на кілька місяців раніше, ніж у Польщі. І перший сезон ми показали вже двічі. А ви показували серіал один раз чи повторювали?

М. М.: Просто зараз ми показуємо його вдруге, причому одразу обидва сезони. І перед серіями Яцек робить щось на кшталт чотирихвилинних репортажів із-за лаштунків.

Яцек Ленський, журналіст TVP1: Так, з акторами, з нашими телеглядачами, які коментують побачене, а також із людьми, пов’язаними із серіалом. Ми починали з того, що я знімав тут розмови й коментарі акторів серіалу та дотичних до його виробництва людей. Але зараз такий період, що ми трошки застрягли в цьому співробітництві. Ми повернемося до нього. І в процесі ми залучили наших глядачів, посадили перед телевізором і разом із ними та польськими акторами дивимося та оцінюємо побачене.

Ідея полягає в тому, щоби показати, що це серіал, який входить у життя, має стосунок до сучасності, що люди його дивляться, бачать своє життя та емоції і не лишаються байдужими. Я вперше приїхав до Києва на початку серпня, коли ми вже знали, що в Польщі серіал сприйняли як щось нове та цікаве, і з цього часу я постійно ним займаюся. І я би дуже хотів, щоб у цьому українсько-польському співробітництві щось нове було попереду.

– Яцеку, TVP1 — ваше основне місце роботи?

Я. Л.: Так. Я постійно працюю на TVP1, хоча моя спеціалізація — це не серіали чи фільми. Але так сталося, що я добре знаю Україну: моя дружина з Києва. І мене це зачепило, тому що це перший український проект, який користувався в Польщі таким попитом.

– Чи ви знаєте, що в Україні була величезна різниця в показниках перегляду між першим і другим показом серіалу? Перший показ був дуже успішний, але цифри повтору залишали бажати кращого.

М. М.: Ми цього не знали, але в Польщі це було очікувано. Наприкінці першого показу ми мали частку близько 25 % і аудиторію однієї серії більше 3 млн людей. А зараз, під час повтору, аудиторія однієї серії становить близько 650–800 тис. людей, частка — 7–8 %. Але це нормально: це ж уже не свіжий серіал.

Я. Л.: Але наш телеканал вдався до цікавого рішення: запустив серіал щовечора, два сезони. В результаті ми отримали ефект, який виникає на Netflix, коли люди можуть подивитися все одразу. І тому в нас немає такого, наприклад, що сьому серію дивляться гірше за першу: це той самий глядач, він прив’язаний та хоче додивитися до кінця. Якщо б ми робили перерву, розтягували, то все могло б вийти по-іншому.

Причому перший показ ми робили в літній сезон, коли на всіх інших каналах ішли повтори. А ми завантажили два місяці чимось зовсім новим, цікавим, якісним. Взагалі було так, що спочатку ми вирішили показувати «Кріпосну» по понеділках, вівторках і середах. Але після перших п’яти серій, коли побачили, як усе йде, ми вирішили зупинити показ і запустити його заново, з першої серії, та показувати щодня. І це рішення було ключем до успіху на польському телебаченні. Другий сезон у нас дивилися краще, ніж перший.

Коли я запитував президента TVP1, чому так сталося, він порадив згадати, що кажуть американці: контент — король, але дистрибуція — королева. Спосіб показу глядачу саме цього серіалу міг мати величезне значення для того, як його дивилися.

– Чи дорого для вас коштувало купити цей серіал?

М. М.: Ні, він був дешевий. Але копродукція, звісно, змінює ситуацію: вона в кілька разів дорожча.

– Це було дешевше, ніж купити серіал у польських продакшенів?

М. М.: Ні, це була звичайна середня ціна для нас — така сама, як купити польський чи американський серіал.

– Ви робили озвучування, дубляж чи субтитри польською?

М. М.: Ми не дублювали, а озвучували. У Польщі немає традиції субтитрування на телебаченні, тільки в кіно. І традиції дублювання теж немає.

Я. Л.: Дублювання в Польщі відбувається вкрай рідко. Наприклад, коли ми з дружиною приходимо в кіно, вона завжди сердиться, бо їй потрібно все це читати. Я їй кажу: ти ж чуєш оригінальний голос актора, в цьому є цінність. Якщо це читатиме інший актор, то це вже щось інше. Для нас звично, що в кіно ми читаємо. Перекладають іншими голосами тільки фільми для дітей, які не вміють читати.

М. М.: Причому озвучування робили лише чоловіки, жінок не було. Фільми про природу в нас заведено озвучувати жіночими голосами. Документальні фільми озвучують і чоловіки, й жінки. Але художні фільми — лише чоловіки.

Я. Л.: Я розумію, що українцям це може видаватися незвичним.

– Так, я розумію вашу дружину.

Я. Л.: У вас фільми перекладають практично один до одного, чоловічі голоси змінюють на чоловічі, жіночі — на жіночі. Але коли я дивлюся англійського актора, якого знаю і який говорить не своїм голосом, мені це здається дуже дивним.

Фото: StarLightMedia