Наступного року Одеській кіностудії виповниться 100 років. На створеній у 1919 році студії за часів Радянського Союзу було знято більше 350 фільмів, але за останнє десятиліття вона не виробила жодної стрічки.

У 2005 році Одеську кіностудію було реорганізовано з державного підприємства в акціонерне товариство. Відтоді 50% + 1 акція належать державі, решта – ТОВ «Нова кіностудія» (що через ТОВ «Фонд розвитку кіномистецтва» і напрямку належить зареєстрованій у Лондоні компанії Cinema Love Ltd.). Тривалий час головним приватним акціонером кіностудії був Сергій Тарута, але з 2017 року він вийшов із цього бізнесу й основним приватним акціонером, зі слів колишнього голови правління Андрія Звєрєва, став генеральний директор групи компаній «1+1 медіа» Олександр Ткаченко, який з 2005 року був партнером пана Тарути.

13 липня Олександр Ткаченко та голова правління Одеської кіностудії Андрій Осипов на прес-конференції оголосили про ідею оновлення студії та перетворення її на сучасний технологічний знімальний майданчик, компанію з послугами постпродакшну повного циклу, що буде орієнтуватися насамперед на співпрацю з європейськими кінокомпаніями.

Вочевидь, плани з реновації з’явилися після ухвалення Верховною Радою в першому читанні законопроекту, який передбачає скасування заборони приватизації Одеської кіностудії. Керівництво компанії сподівається, що як тільки новий законопроект буде прийнято в цілому, Одеську кіностудію буде приватизовано і вона розпочне залучення інвесторів.

Олександр Ткаченко розповів, що вже має одного партнера – норвезький продакшн Film Camp, який згоден надати експертизу у створенні бізнес-плану реновації, а також розробляти спільні проекти для європейського ринку та запусти професійну кіношколу на базі Одеської кіностудії.

За його словами, на завершальному етапі й переговори з двома американськими компаніями про створення сучасного центру постпродакшну повного циклу. А також досягнуто домовленостей з норвезькою компанією Evil Doghouse Studios AS про початок спільної роботи над повнометражним детективом з робочою назвою «Нансен».

Андрій Осипов розраховує, що стрічки, створені на кіностудії після її трансформації, будуть виходити в прокат не лише в Європі та Америці, а й у Китаї. За його словами, наразі є домовленості з іншими українськими компаніями про копродукційне виробництво шести фільмів, щоправда, назви й деталі цих проектів поки що не розголошуються.

До розробки концепції трансформації Одеської кіностудії мають долучитися й одесити – керівництво кіностудії планує провести опитування місцевих мешканців про їхню точку зору щодо подальшого розвитку кіностудії.

На прес-конференції також підписали меморандум з Одеською обласною державною адміністрацією про створення музею історії кіно в будівлі «Сан-Донато», яка розташована на території кіностудії.

«Детектор медіа» запитав у керівників кіностудії про строки запровадження змін, запуск у роботу нових кінопроектів і судову суперечку з Держкіно за права на фільмофонд.

– Чи маєте ви певні строки реалізації концепції з реновації, кожного з її етапів?

Олександр Ткаченко: Ми хочемо провести опитування одеситів восени цього року, – розповів пан Ткаченко. – І якщо будуть відкриті можливості інвестицій (власне, приватизації кіностудії), ми представимо громадськості на слухання концепцію реновації і приступимо до неї впродовж року-двох. Але Одеська кіностудія в тому стані, в якому вона зараз перебуває, потребує не просто реновації, а повного перезапуску.

Стосовно обладнання, яке має бути сюди завезено, ми сподіваємося, що вже наступного року цей продакшн-комплекс буде працювати. Щодо співпраці з норвезькою компанією Film Camp і створення кіношколи – остаточно про неї буде оголошено на Берлінському кінофестивалі під час проведення Днів Норвегії, тоді ми зможемо сказати, коли цю кіношколу буде відкрито.

– Розкажіть, будь ласка, про форми співпраці, які пропонує наразі Одеська кіностудія.

Андрій Осипов: Їх три. По-перше, виробництво фільмів. По-друге, копродукція. У світі всі фільми тепер виробляють спільно, дуже рідко можна зустріти стрічку, створену однією компанією, зараз так не роблять. Третя форма роботи – коли ми виступаємо сервісним майданчиком, надаємо зі складу костюми, обладнання, надаємо локації.

– Ви заявили про шість копродукційних проектів. Чи подавали їх на конкурс «патріотичного кіно», чи готуєтесь до пітчингів Держкіно?

Андрій Осипов: Проекти подано на патріотичний конкурс до Мінкульту, ми назвемо їх, коли вони пройдуть. Офіційно оприлюднимо угоди з виробниками і приступимо до знімального періоду (в оприлюдненому Мінкультом переліку заявок на конкурс патріотичних фільмів є один проект, поданий безпосередньо ПрАТ «Одеська кіностудія», – повнометражний ігровий історичний фільм «Пам'ять сонця». – ДМ).

Крім того, у нас є в роботі два проекти – анімаційний фільм «Легенди Трипілля» і повнометражна стрічка «Тепер я турок, не козак» режисера Віліана Новака, які ми готуємо до наступного пітчингу Держкіно. Є й інші проекти, про які я не хочу говорити поки що.

– Чи подавалися на конкурс Українського культурного фонду?

Андрій Осипов: Вони видають гроші не на кіновиробництво, а лише на розробку або постпродакшн. У нас таких проектів зараз немає, ми не подавали, не було у нас до цього цікавості.

– На які кошти зараз існує кіностудія?

Андрій Осипов: Одеська кіностудія – це госпрозрахункове підприємство, ми існуємо за рахунок надходження від нашої діяльності, серед таких явних джерел – доходи від кіновиробництва, від передання в користування знімального реквізиту й приміщень, доходи від музейної діяльності тощо.

– Але ж виробництва немає. І зйомок на території кіностудії теж.

Андрій Осипов: Так, але цього року ми запустимо зйомки фільму «Пам'ять сонця».

– Це давній проект, який досі не реалізовано.

Андрій Осипов: Так, це проект 2016 року, він мав істотні недоліки, взагалі стояв на паузі, була загроза того, що він буде закритий, але на прохання сценариста ми відновили роботу, знайшли можливості, видозмінили сценарій, доповнили групу, заручилися підтримкою іноземних фахівців. Зокрема, до нас приєдналися відомий грузинський режисер Заза Урушадзе, кіномитець з Лос-Анджелеса Мирза Давітая та інші.

– Одеська кіностудія судилася з Державним агентством з питань кіно за права на фільмофонд. Якою ситуація є зараз?

Олександр Ткаченко: Це дивна історія, яку не ми починали. Нашим завданням було зробити мирову угоду щодо того, яким чином буде використовуватися цей фільмофонд. Умовою приватизації у 2005 році було те, що фільмофонд має належати державі. За цей час Одеська кіностудія не отримала жодної копійки за використання цього фільмофонду. Колеги, які раніше керували студією, зробили цей позов, нам він дістався у спадок. Яким чином буде вирішено це питання, залежить і від Держкіно, і від домовленостей, які ми попередньо досягали.

Андрій Осипов: Позовів було два. По одному з них є прийняте рішення Верховного суду на користь Держкіно. Цю позицію було підтримано наглядовою радою, адже вона складається наполовину з представників держави і наполовину з представників приватного акціонера, тому було прийнято компроміс, рішення кінцеве. Інший спір досі знаходиться в суді. Сподіваюся, що й по ньому буде прийнято рішення.

Ми знайшли на кіностудії нову унікальну можливість бути причетними до поширення контенту і зараз ми ведемо переговори й найближчим часом підпишемо угоду, щоб Одеська кіностудія стала дистриб’ютором власних фільмів.

Фото: прес-служба Одеської кіностудії