Драма про війну на Донбасі «Іній» литовського режисера Шарунаса Бартаса, світова прем’єра якої відбулася на Каннському фестивалі у травні 2017 року, виходить у прокат в Україні. Щоправда, не вперше, адже в грудні минулого року в «Жовтні» відбувся обмежений прокат стрічки. Кіномани могли подивитися «Іній» і на Одеському міжнародному кінофестивалі в липні минулого року. Тепер же стрічка буде демонструватися на 35 українських екранах до середини квітня.

Із такої нагоди до Києва приїхала творча група фільму з Литви. Під час прес-конференції режисер Шарунас Бартас зізнався: тема російсько-українського конфлікту настільки хвилює його, що, можливо, він ще звертатиметься до неї у своїх наступних роботах. А продюсерка фільму Юрга Дікчувене висловила сподівання, що ще матиме нагоду працювати з українськими компаніями над створенням кіно.

На допрем’єрний показ стрічки до Києва приїхала творча команда з Литви. На фото: голова Держкіно Пилип Іллєнко, режисер Шарунас Бартас, актор Мантас Янчаускас

Акторка Лія Макнавічюте і продюсерка Юрга Дікчувене

Режисер Шарунас Бартас

За сюжетом стрічки, молодий литовець Рокас разом із дівчиною Інгою перевозить гуманітарний вантаж із Литви до України, й ця подорож, насичена рефлексіями й роздумами про те, що таке війна, змінює все.

Крім дебютантів Мантаса Янчаускаса та Лії Макнавічюте, котрі виконали головні ролі, у стрічці знялися й «зірки» — Анджей Хира та Ванесса Параді.

Над «Інеєм» працювали п’ять компаній-виробників: Studija Kinema (Литва), КіnоЕlektron (Франція), «ІнсайтМедіа» і Tato Film (Україна), та Donten & Lacroix Films (Польща) за підтримки Литовського кіноцентру, телеканалу ARTE (Франція), Польського Кіноінституту та Державного агентства України з питань кіно.

Голова Держкіно Пилип Іллєнко з дружиною

Як литовській команді працювалося з українськими колегами та де у світі стрічку про війну на Донбасі вже побачили глядачі, «Детектор медіа» дізнався у продюсерки фільму Юрги Дікчувене:

— Пані Юрго, як з’явилася ідея копродукції цього фільму? Як обирали партнерів в Україні?

— Ми не обирали, нікого не шукали, просто зустрілися одного разу в Каннах із Оленою Єршовою (компанія Tato Film), розповіли їй, що маємо ідею цікавого фільму. Вона сказала, що не уявляє, як це все може бути, але погодилася спробувати.

— І як вам цей досвід?

— Вдалий. Я не знаю, чи у вас завжди тут так усе злагоджено. Олена не була налаштована оптимістично, і цей шлях справді не був простим, але я не можу сказати, що він був дуже складним, я цього не відчула.

— Із якими складнощами ви зіткнулися під час роботи в Україні?

— Ми знімали на території, де йде війна. У нас не було путівника, ми не знали, куди звертатися, щоб потрапити в ту чи іншу точку. Потрібно було шукати, отримувати дозволи. Ми не могли багато чого планувати. Але всі складнощі пов’язані з темою фільму, а не з якимись іншими речами.

Юрга Дікчувене

— Яким був прокат стрічки в Литві, який бокс-офіс?

— «Іній» вийшов у прокат у Литві 15 серпня минулого року. Бокс-офіс склав 40 тис. євро. Це не касовий фільм.

— Це був широкий прокат?

— Не знаю, як назвати його широким, це був прокат по всій країні, але в Литві всього близько 20 кінотеатрів. За перші п’ять років незалежності в нас зникли всі кінотеатри, вони були зруйновані.

Помалу йде процес відбудови, починається знизу, з навчання глядачів. У Вільнюсі відкрилася школа, де навчають операторської, сценарної майстерності, й це дає свої плоди. Усі в Литві тепер знімають кіно. Усі, хто може. Але потім усе залежить від того, чи зможеш ти знайти фінансування, чи впертий ти тощо…

— А у Франції, Польщі?

— Прокат у Польщі розпочався два тижні тому, а от у Франції фільм з’явиться на екранах 22 березня цього року.

— Як ви промотували «Іній» за кордоном (фестивалі, кіноринки, спеціальні покази)?

— У Каннах найголовніший кіноринок у світі, крім нього нічого не треба. «Іній» було показано більш ніж на ста кінофестивалях у результаті.

— Де ще відбувалися покази?

— Шарунас Бартас щороку їздить по всьому світу зі своїми ретроспективами, тож можна з упевненістю сказати, що «Іній» багато де побачили.

— Чи продано права на стрічку в інші країни?

— Так, у шість чи сім країн. Серед них Китай, Іспанія, Ізраїль, Португалія (післязавтра відбудеться прем’єра в Лісабоні).

— Чи плануєте надалі знімати в копродукції з Україною?

— У нас наразі є ідея зробити ще один фільм в Україні. Він не буде пов'язаний із війною. Ми щодня стежимо у Литві за тим, що відбувається тут у вас, із самого Майдану. Сподіваємося, що коли приїдемо на зйомки, тут уже не буде конфлікту, хоча наслідки все одно залишаться.

Про спільну роботу над стрічкою «Детектор медіа» розпитав одного з українських продюсерів «Інею» Володимира Філіппова (компанія «Інсайт медіа»):

— Пане Володимире, що, крім зйомок в АТО й коштів від Держкіно, в цьому фільмі ще українського?

— Багато чого. В Україні знято 80 % фільму: в Києві, Дніпрі та на лінії фронту. Все, що глядач побачить у стрічці, — не декорації. Крім того, в «Інеї» знялися справжні військові, ви ніде не знайдете акторів, які могли би так розповісти про війну.

Щодо коштів, 20 % бюджету стрічки — українські гроші. Це майже 11,5 млн грн із 50 млн грн.

— В офіційній інформації Держкіно раніше йшлося про 39,9 млн грн загального бюджету стрічки.

— Так. Але курс гривні постійно змінювався. Саме це й затримало подачу документів до Держкіно — ми погоджували бюджет і українську частку в ньому.

— Якою була роль української сторони, українських продюсерів?

— Величезною.

— Організація зйомок, дозволи на зйомки в АТО, промотування?

— Так, усе це.

Володимир Філіппов

— Для «Інсайт медіа» це не перший досвід копродукції. Які висновки з такого досвіду можете зробити? Чи є в нас надія на те, що в Україні копродукція буде розвиватися?

— Так, це не перший досвід копродукції — ми зняли «Гніздо Горлиці» з італійцями і ще декілька проектів.

Копродукція — дуже важливе наразі питання. У Міністерстві культури тривають суперечки щодо вступу в «Єврімаж» (Eurimages — європейський фонд підтримки спільного кіновиробництва і прокату кінематографічних та аудіовізуальних робіт, створений при Раді Європи. — Авт.), це дуже потужна організація, і я впевнений, що цей вступ надасть нам дуже багато можливостей в копродукції.

А наразі кожен документ між Україною, Францією, Польщею доводиться погоджувати «в ручному режимі». Ми дуже довго погоджували ці документи, ніяк не могли в Держкіно надати папери, що означало би завершення проекту.

— Але затримка з прокатом також пов’язана зі зміною дистриб’ютора? Адже спочатку ви мали домовленості з компанією Kinove, яка анонсувала вихід фільму в національний прокат 5 жовтня минулого року. Та після невдалого, за вашими словами, прокату ще однієї стрічки «Інсайт медіа» «Стрімголов», ви змінили дистриб’ютора — ним став «Жовтень-прокат».

— Я не хочу про це дуже багато розповідати. Kinove — дуже хороший дистриб’ютор для іноземного контенту. Та, на жаль, у цій компанії мало працівників, а українське кіно потребує більш потужних зусиль із просування. Його не можна просто віддати в кінотеатри, його потрібно підштовхувати крок за кроком до глядача, бо наш глядач за ці 27 років незалежності зовсім відвик від свого кіно. Завдяки Держкіно та пану Пилипу Іллєнку ситуація виправляється, бо він зробив усе можливо, щоби цього й наступного року в Україні вийшла велика кількість українських прем’єр. Для українського глядача перегляд українського кіно в кінотеатрі не має бути подією раз на рік, а має бути звичайною справою.

— Але після молодої компанії Kinove ви обрали для прокату «Інею» новоствореного дистриб’ютора «Жовтень-прокат» і віддали йому аж три свої стрічки — «Стрімголов», «Іній», «Зрадник». Звідки така довіра? Не хвилюєтеся, що прокат знову виявиться не таким, на який ви сподіваєтеся?

— По-перше, з Людмилою Горделадзе (директорка кінотеатру «Жовтень» та дистриб’юторської компанії «Жовтень-прокат». — Авт.) ми працюємо разом понад 20 років, це вже особиста довіра. А по-друге, вона добре розуміє, як працювати з незвичайним фільмом, який має родзинку. У неї є досвід, як домовлятися з кінотеатрами, які сеанси потрібні, вона може розповідати кінотеатрам, як саме працювати з глядачем. Людмила Горделадзе має такий великий досвід у просуванні саме українського кіно, що сумніватися в її потужності — неправильно.

Про національний прокат стрічки «Іній» та очікування від нього ми поговорили з директоркою дистриб’юторської компанії «Жовтень-прокат» Людмилою Горделадзе:

— Пані Людмило, ви організовували обмежений прокат стрічки «Іній» у кінотеатрі «Жовтень» ще в грудні минулого року. Навіть збирали відгуки глядачів. Що тоді показало це опитування?

— Воно показало дуже позитивний погляд людей, які зрозуміли, куди вони прийшли. А це ключове питання у прокаті фільмів такого плану — не для широкої аудиторії, авторських.

Крім того, метою такого прокату було й те, щоби ми мали підстави номінувати цю стрічку на «Золоту Дзигу» (фільм увійшов до шорт-листа цьогорічної премії. — Авт.).

— Скільки екранів, скільки тижнів прокату чекає на «Іній»?

— 25 екранів, пізніше приєднається ще десять. Ми сподіваємося, що прокат буде довгим — три тижні в березні та два тижні в квітні.

— Окрім трьох стрічок виробництва компанії «Інсайт медіа» («Стрімголов», «Іній», «Зрадник»), чи взяв «Жовтень-прокат» у роботу ще якісь фільми? Які подальші плани?

— Ми шукаємо для себе адекватне кіно. Касове кіно — не наш профіль, на жаль. Будемо працювати з важким кіно.

— Суто українським?

— Так. Кінотеатр «Жовтень» є асоційованим членом міжнародної організації Europa Cinemas, там існує ціла система підтримки авторського кіно, в тому числі фінансування кінотеатрів, які працюють із цим кіно. Перед тим, як України вступить до «Єврімаж» (а це є умовою приєднання до Europa Cinemas), я хочу допомогти українським кінотеатрам визначитися, яким чином можна показувати таке важке кіно. І допомогти державним органам визначитися, як можна підтримувати важке кіно, в тому числі українське і європейське, для того, щоби глядач, який хоче його подивитися, мав таку можливість.

Треба зробити все, щоб ці якісні фестивальні стрічки не для широкого глядача були доступними.

Людмила Горделадзе

— Ви організовуєте прес-конференції «Українська кінопанорама. Репертуар наступного місяця», де представляєте кіноподії, що відбуватимуться протягом місяця. У березні «Жовтень-прокат» прокатує «Іній», а також в будівлі кінотеатру «Жовтень» відбудеться фестиваль Docudays.ua, тож зрозуміло, навіщо вам такий анонс у вигляді прес-конференції. Чи будуть вони відбуватися надалі? Чому «Жовтень-прокат» вирішив взяти на себе таку місію знайомити суспільство з українським кіно?

— Ми будемо робити це й надалі. Поки що на меценатських засадах, ми не маємо жодної фінансової підтримки для цього. Я думаю, що, можливо, з цього вийдуть програми для кінотеатрів. Я вважаю, що кінотеатри мають показувати кінопанораму саме українських фільмів наступного місяця. Це одна з наших цілей.

— Ви взялися за повторний прокат «Стрімголов» після компанії Kinove. Як проходить цей прокат, ви ним задоволені?

— Ми задоволені. Але якщо говорити про цифри, вони дуже невеликі. Головна мета — дати доступність цієї картини в різних регіонах — виконана. Але цифри неконкурентоспроможні.

Фото: Павло Шевчук