26 вересня у Києві в рамках Інвестиційного форуму відбулася конференція, присвячена темі кіносервісу в Україні.

Вітчизняна кіноіндустрія очікує, що прийнятий 23 березня 2017 року закон України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» надасть багато нових можливостей для розвитку галузі, залучення іноземних партнерів та покращення іміджу країни в світі. Найбільшою перевагою для іноземних продакшн-компаній має стати система cash rebates (повернення частини кваліфікованих витрат на виробництво), яка працює в більшості європейських країн.

Любов Крохмальна з Media Resources Management розповіла, що з 1993 року в Україні було знято лише 50 іноземних фільмів, таку невелику кількість можна пояснити ускладненою процедурою отримання віз для деяких іноземців та відсутність рібейтів. Україна вже має хороші локації й невисокі ціни, залишається лише дочекатися, коли запрацює закон.

Нагадаємо, аби закон набув чинності, має бути внесено зміни до Податкового, Митного та Бюджетного кодексів (у червні ВР підтримала внесення змін до Податкового та Митного кодексів у першому читанні), має відбутися створення Ради з державної підтримки кінематографії та Українського культурного фонду тощо.

Ще одним помічником у розвитку кіногалузі має стати Київська кінокомісія, що, за прогнозами ініціаторів її створення (Української кіноасоціації та КМДА), мала запрацювати навесні цього року. Про основні переваги майбутньої структури розповів радник заступника голови Київської міської державної адміністрації Андрій Мірошніченко: кінокомісія покликана допомогти вітчизняним і закордонним кінопродакшнам у проведенні зйомок, полегшити отримання необхідних дозволів, сприяти співпраці з комунальними службами тощо. Місто, в свою чергу, отримає кошти до бюджету від кіновиробників, збільшить туристичну привабливість та розвине суміжні галузі – розважальну, ресторанного бізнесу та інші. При цьому, за словами Андрія Мірошніченка, кінокомісія не стане членом ринку, що дозволить їй об’єктивно здійснювати свою діяльність в якості посередника між владою та продакшнами.

Також Андрій Мірошниченко розповів про ідею створення ще однієї кіностудії повного циклу на Троєщині в Києві та навіть зазначив, що КМДА веде перемовини з інвесторами щодо цього.

Своїм досвідом залучення іноземних продакшнів з українськими колегами поділилися представники європейських кіноіндустрій. Вони одноголосно вважають, що проблеми з законодавством та поверненням коштів є дуже вагомою перепоною для співробітництва. Проте за умов спрощення візової процедури для іноземців, внесення змін до законодавства та введення рібейтів в України є всі шанси залучити до кінопроцесу колег з інших країн, знову ж таки, завдяки гарним локаціям, вигідному розташуванню між Європою та Азією, наявності професіоналів, низьким цінам тощо.

Про те, як працює кіноофіс у Литві, розповіла директорка Vilnius Film Office Юрате Пазікайте. Вона також зазначила, що у Вільнюсі існують 130 продакшн-компаній, за рік тут відбулося 348 знімальних днів копродукційних проектів. У цілому Литві вдалося залучити інвестиції в розмірі майже 36 млн євро.

Директор департаменту дистрибуції Національного центру кінематографії Грузії Давид Вашадзе у своєму виступі приділив увагу статистиці того, як кіноіндустрія може зробити імідж країни більш привабливим та збільшити кількість туристів. Він такожname="_GoBack"> розповів про досвід Грузії, яка пройшла шлях від найбільш корумпованої країни світу до 44-го місця в рейтингу завдяки спрощенню бюрократичних процедур.

Рамджі Натаріан з Travel masters India вже має досвід виробництва кіно в Україні. Минулого року його компанія знімала в Києві боллівудську стрічку Winner («Переможець»), яка стала дуже популярною в Індії; цими днями у Львові розпочинаються зйомки наступного фільму. Продюсер упевнений, що Україна має великий потенціал завдяки прекрасним локаціям, але недосконале законодавство дещо псує враження від цієї співпраці. Зокрема, громадянам Індії досить важко отримати візу, хоча вона дає право перебувати в країні всього 15 днів, яких, м’яко кажучи, недостатньо для зйомок кіно. Це невигідно відрізняє Україну від інших європейських країн – Болгарії, Македонії тощо.

Партнер Рамджі Натаріана, засновник Maq Entertaiment Іраклій Макацарія теж наголосив на важливості співпраці з Боллівудом. На прикладі грузинського досвіду він пояснив, чим особливий індійський ринок, що виробляє 3,5 тисячі фільмів на рік. Також продюсер розповів, як введення рібейтів допомогло Грузії за вісім останніх років підвищити обсяги кіновиробництва з одного до 12-20 проектів на місяць.

Далі – пряма мова спікерів конференції.

Любов Крохмальна (Media Resources Management):

– Україна має прекрасні локації. До того ж, ми знаходимося недалеко від Європи. Крім того, Україна є мультикультурною, це допомагає створити максимально міжнародний продукт. Наступна перевага – це ціна на проживання та пересування. Питання, які нам зазвичай ставлять іноземці, стосуються умов у готелях і того, чи розуміють працівники дотичних до виробництва кіносервісів особливості зйомок. Ми маємо донести до міжнародних потенційних інвесторів і партнерів інформацію, що в нас усе добре, ми працюємо над тим, щоб розвивати індустрію.

Цього року на кіновиробництво було виділено 500 млн грн. – на кіно, мультфільми, серіали, копродукцію. Наступного року цей бюджет збільшиться та охопить також телевізійні серіали. Із введенням в дію закону України «Про державну підтримку кінематографії» галузь набиратиме все більших обертів. Відповідно, ми чекаємо цього року на внесення змін у Бюджетний, Митний кодекси та в усі інші супутні акти. Очікуємо, що на наступній сесії ВР будуть прийняті всі необхідні нормативні акти для того, щоб підтримка задіяла з наступної весни, зокрема, було введено систему cash rebates, що дуже важливо для міжнародного копродакшну.

Я додам, що на міжнародному кінофестивалі в Торонто було заявлено, що міністр спадщини Канади прийняв пропозицію України на укладення договору про копродукцію між Канадою та Україною, найближчим часом буде погоджено текст і підписано договір, що відкриває великі можливості для спільного виробництва.

Андрій Мірошніченко (радник заступника голови Київської державної адміністрації):

– Київська державна адміністрація готова максимально підтримувати кіноіндустрію, але це робиться не тільки з любові до кіновиробництва, а й із суто прагматичних причин, бо кіно дає шалені можливості для створення нових туристичних потоків. Ми прекрасно знаємо приклади, коли певні міста після зйомок кінофільму ставали дуже популярними серед туристів. Кіновиробництво – це найкраща можливість промотування країни та міста.

Для мене основним досягненням цього року стало те, що в Української кіноасоціації було достатньо витримки, щоби пройти різні бюрократичні перепони та вийти на фінішну пряму по створенню Київської кінокомісії. Фактично всі необхідні документи та рішення прийняті. Комісію буде створено на базі Київського туристичного інформаційного центру – комунального підприємства, яке займається туризмом і інформаційним забезпеченням у сфері туризму.

Буде створено єдину базу даних про всю індустрію кіновиробництва і наближених до неї сфер. Ми хочемо об’єктивно підійти до цієї роботи, тому Київська кінокомісія не буде учасником ринку, а лише посередником між кіновиробниками та владою міста.

Кінокомісія буде допомагати продакшнам у проведенні зйомок, полегшить отримання необхідних дозволів, сприятиме співпраці з комунальними службами тощо, а також промотуватиме проекти.

Але ми чекаємо інвестицій не лише в усі сервіси, що дотичні до кіновиробництва, але й у створення великих майданчиків, кіностудій. Сьогодні тривають перемовини на різних майданчиках, КМДА розглядає можливість створення на Троєщині (де розташована потужна компанія Film.ua) нової сучасної кіностудії повного циклу.

Іраклій Макацарія (засновник Maq Entertainment):

– Вісім років тому в Грузії не існувало жодної підтримки кінематографа, натомість були проблеми з інфраструктурою та англомовним персоналом. У нас не вистачало бюджетів навіть для локальних проектів. Коли було введено систему рібейтів, кіноіндустрія змогла розвиватися, і сьогодні Грузія створює від 12 до 20 проектів щомісяця. Тому й для України це стане важливим кроком.

Я знімаю боллівудське кіно по всьому світу, включаючи Україну. Не зважаючи на те, що це чудова країна в плані локацій та інфраструктури, лише минулого року нам пощастило створити тут перший індійській проект, і це має привернути до вашої країни велику увагу. Після того як Боллівуд прийшов до Ісландії, Швейцарії, туризм там збільшився на 1000%, бо в Індії кіно – це релігія, там величезна фан-база.

На жаль, поки що індійським партнерам нелегко потрапити до України, бо їм потрібні візи. Минулого року ми кілька місяців готувалися до того, аби привезти індійську знімальну групу сюди, але, не зважаючи на наявність усіх необхідних документів, запрошень, команду затримали в аеропорту «Бориспіль» на чотири години без особливих причин. Я би хотів, щоб Україна заохочували іноземних кіновиробників до приїзду, а не навпаки.

Давид Вашадзе (директор департаменту дистрибуції Національного центру кінематографії Грузії):

– В європейських країнах із високим рівнем розвитку кіноіндустрії внесок туристичної галузі у ВВП є більшим, ніж в інших країнах. Наприклад, Великобританія заробляє на копродукції 1,4 млрд фунтів стерлінгів щороку. З 2011 року до сьогодні прибутки від кінотуризму дорівнюють 17,9 млрд фунтів стерлінгів. Більш ніж 100 тисяч людей отримали робочі місця в галузі туризму.

В Угорщині та Ісландії податковий внесок із кінопроектів склав 24,2%. У Франції кожен вкладений євро примножується в 13 разів. Якщо зйомки «Місія нездійснена» або «Джеймс Бонд» приїжджають до певної країни, то рівень туризму там виростає на 200%. Подібні приклади були відомими ще з 1980-тих років. В маленькому містечку в США, де зняли стрічку «Сутінки», кількість туристів виросла одразу на 1000%.

Протягом останніх десяти років Грузія здійснила деякі важливі реформи. Більшість із них стосувалися спрощення процедури державної бюрократії. Ситуація із корупцією також дуже важлива для продакшнів з інших країн. Зараз ми – на 44-му місці за цим показником, тоді як у 2005 році були найбільш корумпованою країною не лише в Радянському Союзі, але й у всьому світі.

Наразі в Грузії діє система рібейтів – 20%, незалежно від відповідності так званим культурним тестам. На повернення кошті можуть претендувати як виробники фільмів, так і творці реаліті-шоу, реклами, відеокліпів. Кінокомісія Грузії теж працює дуже активно, за її допомогою за останній рік вдалося залучити вісім міжнародних проектів.

Юрате Пазікайте (директорка Vilnius Film Office):

– Усі найбільші продакшн-компанії Литви розташовані у Вільнюсі, їх 130. Наші основні партнери – з Великобританії, США, Німеччини, Швеції та Фінляндії. Щороку у Вільнюсі відбувається 348 знімальних днів, не враховуючи виробництва реклами.

У 2014 році в Литві змінилося законодавство в кіногалузі, і результати можна побачити вже сьогодні. Кіноофіс багато співпрацював з політиками (і це було нелегко) та з продюсерами. Ми пояснювали меру Вільнюса, що кіно може принести гроші місту.

Тепер, коли законодавство дозволяє нам активно розвивати галузь, ми допомагаємо кіновиробникам у проведенні зйомок, комунікації з владою. Це дозволило нам залучити майже 36 млн євро інвестицій, із них 7 млн євро – це вклад литовських компаній.

Також кіноофіс допомагає жителям міста та туристам, розповідає, на яких вулицях, у яких ресторанах було знято ті чи інші фільми. Про нас багато пишуть у пресі, і така реклама нічого не коштує місту або державі, але робить їх відомими.

Рамджі Натаріан (представник Travel masters India):

– За свою кар’єру я зняв близько тисячі фільмів у 70 країнах світу. Коли ми вирішили поїхати до України, я був шокований тим, наскільки важко отримати візу. А коли ми врешті прилетіли, нас затримали в аеропорту «Бориспіль» на чотири години без пояснення причин. Таке ставлення до кінематографістів просто неприпустиме.

За останній рік ситуація покращилася – процедуру отримання візи спрощено. Коли я тільки починав знімати в Україні, віза обійшлася мені приблизно в 600 доларів (для порівняння, американська коштувала менше ніж 100 доларів), тепер вона коштуватиме 65 доларів. Ідея з онлайн-візами чудова, але чому лише на п'ятнадцять днів? Вам варто було би зробити візи на 90 днів, адже ви хочете, щоб ми знімали більше і витрачали більше грошей в Україні.

Поруч із Україною є країни, які також важко працюють на результат, це, наприклад, Сербія та Македонія. Вони спрощують правила в’їзду – ти можеш використовувати американську чи шенгенську візу (хоча ці країни навіть не є членами ЄС). У вас є все: фантастичні локації, гарні ціни, але якщо ви будете так усе ускладнювати, люди матимуть поганий досвід і не захочуть сюди повертатися.

Нам подобається Україна тим, що в Києві чи Львові можна скопіювати Францію, Німеччину, навіть Індію.Для нас це – помітна економія коштів, для України – джерело прибутку. Тож ви маєте спростити правила для іноземних продакшнів, щоб отримати фантастичні результати.

Фото: Фейсбук-сторінка Рамджі Натаріана