Керівники інформаційних служб і проектів телеканалів «1+1» (Сергій Попов), «Україна» (Олексій Мустафін), ICTV (Оксана Соколова) та СТБ (Володимир Павлюк) 21 вересня, на конференції «Телебачення як бізнес» у межах Kyiv Media Week, подискутували про «погані новини» та втому глядача від них. Що таке «погані новини», як знайти баланс між поганими і добрими новинами, чи мають право журналісти конструювати події, які телевізійні проекти шкодять країні – на ці запитання шукали відповідей спікери. Ми занотували дискусію, яка показує, як мислять і чим керуються ті, хто готують новинний контент телеканалів.

Сергій Попов, директор департаменту новин групи «1+1 медіа»: Дійсно, інтерес глядачів до новин став падати. Ця тенденція триває досить давно, і загалом вона зрозуміла: люди пережили занадто емоційний сплеск у 2013-2014 роках. У 2015-2016 роках люди включалися тоді, коли відбувалося тільки щось екстраординарне і небезпека ставала надто близькою. Сьогодні ми бачимо, що матеріали з війни читають і дивляться дуже погано. Люди закриваються, їм ця тема нецікава. Але не говорити про це ми не можемо. Тому кожен канал шукає вихід із цієї ситуації – шукає живі історії звідти. Тема важлива й актуальна, тому ми не відмовимося від неї в жодному разі.

Олексій Мустафін, генеральний продюсер новин холдингу «Медіа Група Україна»: З одного боку, люди є втомленими, бо справді пережили великий емоційний сплеск і переживають його наслідки. З іншого боку, ситуація в Україні непроста не лише тому, що йде війна та зруйнована інфраструктура, а взагалі економічна ситуація в країні складна. Часто економічні, соціальні негаразди виходять не перший план, випереджаючи новини з лінії зіткнення чи з окупованих територій. Тому що люди змушені виживати – принаймні вони так себе почувають. Втома змінює інтереси людей. А ми маємо йти за інтересами. Ми маємо шукати виходи взаємодії з глядачем.

Мені здається, що ми, я маю на увазі всі українські медіа, перегодували аудиторію не лише темою поганих новин, а й способом подачі, висвітлення цих новин у наших медіа. Люди втомилися від способу подачі. Ми кажемо, що намагаємося достукатися до людей через емоції. І певною мірою українські медіа перегнули цю палицю: у людей відчувається емоційна спустошеність. Від них дуже довго вимагали співпереживання, і в такій ситуації люди хочуть скинути із себе емоційне навантаження. Стратегія просто не говорити про це – це неправильна стратегія, бо люди потребують цієї інформації. Але спосіб подачі цих новин має бути іншим.

Олексій Мустафін

Оксана Соколова, авторка і ведуча програми «Факти тижня» на ICTV: Я не бачу втоми від поганих новин. На мою думку, поняття поганої новини трансформувалося. Якщо у 2014 році головною загрозою розглядалася загроза вторгнення – відповідно, війна була найгіршою новиною і новини з війни були ключовими поганими новинами, які дивилися найкраще. Але поступово загроза вторгнення почала спадати. Люди зрозуміли, що погані новини – у сфері комунальних тарифів, економічної ситуації, зростання цін, курсу долара. Я була приголомшена, коли наші маркетологи сказали мені, що основна частина аудиторії «Фактів тижня» має сукупний доход сім’ї на місяць – 5 тисяч гривень. Тому те, що ми називаємо поганими новинами, перемістилося в іншу сферу, у якій попит на погані новини залишається. У цих поганих новинах люди шукають якесь прикладне значення, можливо, вони це дивляться в надії знайти для себе порятунок.

Чи маємо ми давати ці негативні новини? Це питання, напевно, компромісу. З одного боку, телеканал, як будь-який бізнес, має думати про те, щоб принести прибуток. Відповідно, ми маємо показувати те, що дивляться. З іншого боку, телебачення – це бізнес із надзвичайно високим ступенем соціальної відповідальності. Відповідно, ми маємо задавати тренди. Тренд на позитив у новинах точно існує. І є частина аудиторії, яка вже мислить категоріями не «дайте!» або «вкраду», а категоріями «зроблю». І в цих людей є запит на позитивні новини. Питання компромісу в тому, скільки хто готує, в яких порціях балансує між соціальною відповідальністю та задаванням тренду. І тут постає ще одна дуже небезпечна річ – аби ми самі не конструювали події. Дуже часто, в силу бізнес-інтересів, ми виступаємо як конструктор подій.

Оксана Соколова

Сергій Попов: Я не бачу нічого поганого в конструюванні подій. Питання в тому, які події ми конструюємо. Ми сьогодні зацікавлені в тому, щоб давати багато сконструйованих новин, і пропорційно сьогодні в ТСН велика кількість позитивних новин. У нас є позитивний проект, у якому ми здійснюємо мрії хворих дітей. Ми робимо цикли великих і маленьких перемог. Один з найуспішніших наших матеріалів – історія про двох друзів, які піднімаються на Говерлу: здоровий друг виносить на своїх плечах хворого на ДЦП друга. Це сконструйована подія, і це була щаслива добра історія. Ми зараз цілеспрямовано шукаємо такі історії.

Володимир Павлюк, головний редактор програми «Вікна-новини» телеканалу СТБ: Коли я ще був молодим кореспондентом, у нас у редакції трапилася історія. Кореспондентка привезла з Верховної Ради гарячий матеріал. А я зробив великий лайфовий матеріал, який добре вкладався в архітектуру випуску, від якого відмовитися не могли. Саме випусковий редактор шукав баланс, і він зняв з випуску сюжет про Верховну Раду. Журналістка з парламенту була реально ображена на мене, бо через мій великий матеріал зняли її гарячий матеріал. У нас відбулася дискусія, і я сказав: «Я радий, що зняли твій матеріал. Він деструктивний, він шкодить країні».

Так от питання: новини шкодять країні чи ні? Це питання балансу позитиву і негативу. Є країни, які на законодавчому рівні розуміли, якими повинні бути новини в балансі позитиву і негативу. На мою думку, флагман мовлення ТСН шкодить країні. У них дуже багато негативу. Так, Сергій – молодець, він робить і позитивні історії. Але для мене питання: чи збережено баланс? Чи вводимо ми країну в емоційний ступор негативними новинами? Чи маємо ми застосовувати баланс, незважаючи на всі виклики, що стоять перед країною. Усе, що з нами нині відбувається, виходить за рамки норми. Це має з’явитися в новинах, адже новина – це те, що виходить за рамки норми. І в нас виходить за рамки норми весь цей жах: криміногенна ситуація жахлива, соціальна – жахлива. І ми зіштовхуємося з тим, що чим більше про це говоримо – тим більше суспільство стає інертним, пасивним. Це жахливо. Так от питання: ми шкодимо країні чи ні?

Володимир Павлюк (у центрі)

Сергій Попов: Я думаю, мають відповідати на це запитання «Надзвичайні новини». (Сміх у залі) Що таке погані новини? Ми не показуємо поганих новин у принципі. Можливо, в ТСН є певна історія з нашого минулого і певна маніпуляція з приводу кривавого іміджу. Ми показуємо людям, як вийти з такої ситуації, адже вони теж можуть у ній опинитися. Ця новина заслуговує уваги, якщо в ній є вихід, якщо в ній є користь для наших глядачів, користь емоційного очищення.

Я противник законодавчих обмежень, тому що вони ні до чого хорошого не призводили – це пряма цензура. І мене дивує готовність журналістів піддатися цензурі.

Інша справа, що є відповідальність журналістів. І тут я б говорив не лише про новини, а й про інші проекти, присутні на наших каналах. Тому що там із журналістською відповідальністю все набагато проблематичніше. Маса ток-шоу, маса програм, які в буквальному сенсі експлуатують убогість. Їх пишуть сценаристи, і, на жаль, у багатьох сценаристів відсутній журналістський стержень, тобто розуміння доброго й поганого. У новинах із цим більш-менш нормально. Ми всі прекрасно розуміємо, що таке добре, а що таке погано. Але коли ми входимо за рамки новин, у мене виникає багато питань до того, що показують наші канали.

Сергій Попов

Олексій Мустафін: Оцінюючи новини – чи шкодять вони країні, чи не шкодять – ми можемо зайти в традиційну дилему зради/перемоги, яку із задоволенням використовують політики. Новинам треба йти від користі не країні чи людству, а від користі людям, які нас дивляться. Були спроби розділити добре і погане на телебаченні. Випускалися новини, які так і називалися – «хороші» («Добрі новини» на ICTV. – ДМ) та складалися з хороших новин. Мені це нагадує відому історію, як людина написала листа на телебачення: «Ми розуміємо, що реклама потрібна, щоб телебачення виживало. А можна зробити так, щоб уся реклама була на одному каналі?».

Насправді, в кожній новині можна знайти і позитивний, і негативний моменти. Питання не в тому, як відсепарувати погані новини від хороших, а в тому, яким чином вибудувати нашу подачу. Слоган ТСН відомий («ТСН вражає». – ДМ), і він експлуатує емоційну насиченість. Коли ви перенасичуєте людей навіть позитивними емоціями, ця спустошеність не зникає. Я не пропоную вам змінити концепцію. Давайте кожен буде працювати у своєму амплуа, але розуміти свою відповідальність перед глядачем. Замість більше хороших новин і менше поганих – більше відповідальних новин, більше потрібних новин.

Володимир Павлюк: Навіщо ми робимо новини? Олексій каже: щоб інформувати, допомагати. І тут дилема. Ми ж робимо новини, щоб їх дивилися. Комерційна успішність дуже важлива. Тож потрібні новини, корисні чи успішні? Якщо успішні, то вони будуються на інших стовпах. Є канали, наприклад, «112», де новини йдуть суцільною хвилею, там класичні новини. Ми робимо некласичні новини. Ми будуємо їх на інших стовпах: крім фактів ми використовуємо ще й емоції. Так, емпатія – це важлива складова інформаційного порядку денного.

Оксана Соколова: Головне – не скотитися у відчуття місіонерства. Ми не месії та не місіонери. Коли мене питають: «Як ви виростили свого глядача?», я кажу: «Він не овоч, щоб його вирощувати». Я переконана, що ми маємо йти за стандартами професії. Ми віддзеркалюємо події, віддзеркалюємо ступінь накалу. Є великий накал у темі війни – ми його віддзеркалюємо. Але ми маємо зберігати критичність погляду на події.

Коли я говорили про конструювання подій, я мала на увазі передусім політичні явища. Я вважаю, що історія Наді Савченко – це сконструйований нами продукт. Я відчуваю себе персонально відповідальною за появу Наді Савченко, я вважаю, що взяла участь у конструюванні феномену, який ми маємо сьогодні. Я для себе зробила висновок, я більш критично ставлюся. Я вважаю, що з темою Саакашвілі ми знову-таки беремо участь у конструюванні ситуації.

Володимир Павлюк, Оксана Соколова, Сергій Попов

Сергій Попов: А ти би взялася за тему Наді Савченко, якби вона з’явилася зараз? Тобто за історію жінки, яка опинилася в системі та в боротьбі з цією системою. Ти б відправила туди знімальну групу?

Оксана Соколова: Я б точно відправила. Інша справа, що ми тоді піддалися загальному враженню і дуже багато фактів не дослідили. Можливо, якби ми тоді дослідити більше фактів і більш критично до цього поставилися, історія була б іншою.

Сергій Попов: А якби ти про цю людину дізналася певні факти, які викликають запитання, сумніви – ти б відкликала знімальну групу і залишила б людину сам-на-сам з російською судовою системою?

Оксана Соколова: В історії з Савченко ми створили навколо неї пафосну істерію. Я думаю, що я б із зовсім іншими інтонаціями про неї говорила. А інтонації дуже важливі. Колись на нашому каналі працював Діма Кисельов, коли він ще був при пам’яті. І він нам завжди казав: «Что вы так недооцениваете себя? Вы даете спортивную новость: “Украинский лыжник пришел 15-м в гонке”. Знаете, как бы мы это давали? “Украинский лыжник пришел 15-м из 60-ти. 45 человек позади нас, вы представляете?!”». Розумієте, інтонація дуже важлива. Глядач дуже багато сприймає через інтонації. За рахунок емоцій ми витискаємо з глядача потрібний нам результат, потрібний нам колір (білий або чорний). Я за критичність.

Олексій Мустафін: Із Сергієм ми точно говорили про те, як краще повідомляти про катастрофи. Скільки загинуло чи скільки вижило? Тому що насправді це дає заряд цієї новини. Навіть структура новин може відрізнятися від відповідності тому, яку мету ми ставимо.

Сергій Попов: У катастрофі цікавий той, хто вижив, а потім уже історії загиблих. Нам цікаві історії подолання, історії тих, хто вижив, історії людей, які всупереч чомусь досягли чогось. Інформаційні канали дійсно виробляють новини. А ми, всі тут присутні, – розважальні програми на своєму каналі. Ми всі змагаємося з іншими розважальними шоу («Голос країни» чи «Х-фактор») за масового глядача.

Оксана Соколова та Сергій Попов

Олексій Мустафін: Колись у «Вікон» був слоган: «За що ми любимо новини? Зза те, що ми знаємо, що це правда. За що ми любимо кіно? За те, що ми знаємо, що це неправда». Не можна перегинати палицю, коли ми намагаємося будувати новини за сценаріями кіно або за сценаріями шоу.

Оксана Соколова: Ми сьогодні опинилися на цій конференції («Телебачення як бізнес». – ДМ) – це посил, що від нас чекають, щоб ми створили рейтинговий продукт, який можна продати.

Олексій Мустафін: Ми подаємо новини, факти, відчуття – це наша професія. Але ми не маємо казати: нехай інші роблять рейтинги, нехай торгують, а ми, люди з місією, будемо цим користуватися – це теж неправильно. Хоча ми інформаційний продукт, у нас немає реклами.

Сергій Попов: У «Фактах» є реклама, і в нас є (законодавство з 2014 року дозволяє переривати випуски новин рекламними блоками, хоча раніше діяла заборона. – ДМ).

Олексій Мустафін: У деяких у самих новинах є реклама (Сміх у залі).

Сергій Попов: До речі, хто в нас тут лідер за кількістю матеріалів, які мають ознаки замовності, за останніми моніторингами «Детектора медіа»?  Лідери – відсутній тут телеканал «Інтер» і телеканал «Україна». Ми («1+1». – ДМ) – треті, але між нами й вами розрив, здається, шість десятків (Сміх у залі).

Олексій Мустафін: У нас із «Детектором медіа» різне уявлення про те, що є замовними матеріалами. Якщо керуватися критеріями «Детектора медіа», то ваш сюжет про Говерлу потрапив би до числа замовних. Тому що тут ідеться про гуманітарну акцію. Просто є різні способи підрахунку.

Олексій Мустафін і Володимир Павлюк

Микола Типусяк, комерційний директор телеканалу «Еспресо»: Є дві новини: одна – внаслідок землетрусу зруйновано готель у Бомбеї та загинули люди, друга – один з виробників (приміром, Bosch) відкрив завод в Івано-Франківській області. Я спілкувався з колегами, які кажуть: Бомбей точно потрапить у стрічку новин, а завод в Івано-Франківській області не потрапить до новин, бо це комерція. То це новина чи ні?

Сергій Попов: Для мене це не новина. Має бути ознака унікальності: якщо це грандіозне підприємство, унікальне, якщо це відбувається вперше в Україні. Завдання фірми Bosch відкривати заводи і забезпечувати людей продукцією, завдання чиновника забезпечувати людей робочими місцями. І в цьому немає ніякої новини – це пряма робота.

Олексій Мустафін: Це все одно, що робити новину з того, що журналіст прийшов на роботу і зняв сюжет.

Микола Типусяк: А катастрофи? У великому світі завжди є катастрофи. У чому тоді новина?

Сергій Попов: Ми можемо повідомити про Бомбей, а можемо й не повідомити. Якщо там ідеться про українців, ми точно повідомимо. Якщо там загинула значна для Бомбея кількість людей (бо кількість загиблих у Китаї та Ліхтенштейні – це різне процентне співвідношення) – так.

Олексій Мустафін: Є ще одна важлива складова – змусити наших глядачів задуматися, що в нас відбувається із цим. Можна розповісти тільки про те, що загинули люди. А можна й про те, чому вони загинули, що спричинило катастрофу, чи була там належним чином організована безпека, чи були якісь порушення у виробництві. І це буде новина не просто про Бомбей, а про конкретний випадок, який легше накладається на власний досвід глядача, ніж якась новина з України.

Сергій Попов: Будь-яка міжнародна подія – це привід поговорити про те, яка в цьому контексті ситуація в Україні.

Олексія Мустафін: Питання не в тому, далеко чи близько відбулася подія, яка там кількість жертв тощо. Нам треба зрозуміти, як це відбивається на житті наших глядачів, чому ця інформація може бути корисною для них. Ми керуємося цим принципом, коли вирішуємо, що показувати.

Роман Андрейко, керівник каналу новин «24»: Можливо, при відборі новин, варто керуватися трьома критеріями: якщо це допоможе країні змінитися на краще, якщо це правдива історія, якщо це актуально.

Роман Андрейко

Олексій Мустафін: Можливо. Але це суб’єктивні критерії: в кожного своє розуміння важливості, актуальності, правдивості. І кожен керівник, власник чи журналіст має вирішувати це в кожному окремому випадку. Головне – щоб було плюралістичне поле, на якому змагалися між собою багато ЗМІ, і тоді глядач буде вирішувати і вибирати, яку інформацію споживати.

Сергій Попов: Те, про що ми говоримо, не найактуальніша для новин дискусія. Нам важливо зрозуміти, де межа любові до власної країни. Ми маємо критично дивитися на те, що ми робимо. Для мене як для новинаря проблема не погані чи хороші новини. Для мене інколи складно говорити напряму про ті проблеми, які в нас існують, просто тому, що тоді, умовно кажучи, ти потрапиш до списку «Миротворця». А говорити є про що: що відбувається в армії, що відбувається в політиці. Зараз дуже багато журналістів бояться висловитися критично, бояться сказати погано про дійсно наявні проблеми.

Буквально днями міністр оборони звільнив головного військового психіатра просто тому, що на нього пішла хвиля обурення солдат і волонтерів. Виступаючи на конференції, психіатр сказав, що 93% людей, які повертаються з АТО, є «прихованим ворогом». Ми перевірили: «прихований ворог» – це такий термін у психіатрії. Людина просто назвала речі своїми іменами, але це не дуже приємне формулювання для людей, які захищають нас і відстоюють нашу землю. І тому його нібито звільнили. Інша справа, що коли ми почали копати цю історію, з’ясувалося, що до нього є претензії фінансового характеру.

Для журналістів сьогодні актуальним і проблемним є питання, як говорити правду в країні, яка не завжди хоче цю правду чути?

Олексій Мустафін: Я хотів би переформулювати тему нашої дискусії. Термін «погані новини» є багатозначним. Величезною проблемою є не новини негативного змісту, а неякісні новини. В умовах війни та кризи журналісти почали ставитися з меншою прискіпливістю до своєї роботи, падіння професійності становить велику проблему. А будь-яка новина, подана неякісно, – це і є погана новина.

Сергій Попов: Підпишуся під кожним словом. І, до речі, тут є проблема відсутності гідної журналістської школи в Україні. Ми сьогодні змушені самі виховувати кадри, один в одного їх перетягувати. У нас сьогодні немає університетів, шкіл, які готують стабільно якісних журналістів.

Олексій Мустафін: Готують стабільно неякісних журналістів.

Сергій Попов, Володимир Павлюк та Олексій Мустафін після дискусії

Фото: Kyiv Media Week

Розшифровка: Марія Чорман