Близько місяця тому компанія «1+1 продакшн» розпочала зйомки для каналу «1+1» продовження документального історичного фільму «Україна. Повернення своєї історії» про князівську династію Рюриковичів та київського князя Ярослава Мудрого. «Детектор медіа» побував на одній з локацій фільму – у київському соборі святої Софії.

Софійський собор зустрічає нас містичною напівтемрявою, лики святих уважно й проникливо дивляться з фресок, ніби спостерігаючи за зйомками продовження документального фільму «Україна. Повернення своєї історії».

Прем’єра, як і торішня, буде приурочена до Дня Незалежності. У стрічці розкриватимуть таємницю зникнення останків представників князівської династії Рюриковичів з більшості їхніх поховань. Також однією з головних сюжетних ліній фільму буде спроба відтворити справжнє обличчя великого київського князя Ярослава Мудрого. З цією метою творці фільму намагатимуться розшукати та дослідити кістки Рюриковичів, які лишилися на території України.

Над уривком, який опосередковано стосується цього аспекту, і ведеться робота. Знімальний процес помітно відразу, як заходиш до храму: професійні камери напоготові, усі спілкуються між собою пошепки.

Знімальна група у складі авторів сценарію Акіма Галімова та Руслана Шаріпова, режисерки Дарії Саричевої та оператора-постановника Маркіяна Канюки гуртується навколо старовинного саркофагу, який стоїть в одній з ніш собору на першому поверсі. Саме ця гробниця вважається саркофагом Володимира Великого, хрестителя Київської Русі.

Біля цієї історичної пам’ятки творча група знімає бесіду Акіма Галімова із заступником генерального директора національного заповідника «Софія Київська», доктора історичних наук В'ячеслава Корнієнка. Під прицілом об’єктивів чоловіки обговорюють, чи справді цей саркофаг належав великому київському князеві та чи може він вивести дослідників на останки Володимира Великого.

Заступник гендиректора національного заповідника «Софія Київська», доктор історичних наук В'ячеслав Корнієнко з автором фільму Акімом Галімовим біля саркофагу, який вважається гробницею Володимира Великого

Загалом, творцям фільму не займати перфекціонізму. Раз за разом вони перезнімають сцену, аж поки не будуть ідеальними і картинка, і звук, і найменші нюанси. За цим особливо уважно стежать Дарія Саричева та Маркіян Канюка. Адже саме на їхніх плечах лежить відповідальність за те, як саме виглядатиме телестрічка. Кажуть, що справа не обмежується виключно хорошим світлом та різноманіттям планів.

Останні приготування: оператор Маркіян Канюка встановлює освітлення для зйомок

Режисерка Дарія Саричева керує знімальним процесом

Дарія Саричева та Маркіян Канюка за роботою

«Найважче – це зробити науково-популярний фільм динамічним і цікавим для глядача, – ділиться враженнями режисерка Дарія Саричева. – Бо історія не завжди становить інтерес для широкого загалу. Коли ми знімаємо, наприклад, архівні документи, книги, які в принципі не є цікавими для звичайного глядача, ми з Маркіяном намагаємося це показати так, щоб було захоплююче, щоб був екшн, щоб цікаво було щохвилини, щосекунди. Навіть букви в книзі прагнемо показати так, щоб хотілося до кінця побачити цей кадр, щоб хотілося знати, що саме там написано».

– Що найскладніше у вашій роботі? – запитую я.

– Найскладніше – коли ми приїжджаємо на локацію, де нічого нема, де суцільне поле, посеред якого дерево стоїть, але воно потрібно нам по історії… і ми намагаємося придумати, що нам з Маркіяном із цим робити, – усміхається режисерка.

– Чи не обмежує вас у творчості необхідність дотримуватися документального жанру?

– Цікавість полягає якраз у тому, що є певні обмеження. Якщо дати творчій людині світло яке завгодно, звук який завгодно, людей яких завгодно, то тоді ступор такий: «Що робити з усім цим багатством?» А так треба тут і зараз придумати, як це буде виглядати.

Сьогоднішні зйомки – далеко не перші для знімальної групи.

«Ми знімаємо вже досить довго, близько місяця. Побували в Чернівцях, у Чернігові, в Луцьку, Львові. У Києві було кілька локацій. Зараз ми закінчуємо так званий “київський період” зйомки і вже з наступного тижня переходимо до закордонних відряджень. Поїдемо в Данію, потім в Італію», – розповідає Акім Галімов.

Зйомки на попередніх локаціях

Акім Галімов і Дарія Саричева на попередніх локаціях зйомок

Та стадія фільмування – це лише вершечок величезного айсбергу роботи, яку виконує команда. Перед цим було ще кілька етапів. Лише період розробки самого фільму тривав три місяці. Ще близько місяця готувалися до самого знімального процесу.

«У цьому фільмі в нас більше “польової” роботи, – розповідає Акім про відмінності в роботі над першою та другою частинами стрічки. – Ми намагаємося розшукати останки членів князівської династії, яка пішла від Ярослава Мудрого. Це в якомусь сенсі цікавіша робота, ніж пошуки в архівах. Ми багато працюємо в дуже специфічних місцях. Разом з ученими відкриваємо саркофаги, гробниці, спускаємося під землю – у крипти соборів. У цьому полягає і складність, і цікавість».

Погоджується з ним і Дарія Саричева: «За весь процес зйомок мені найбільше запам’ятався момент, коли ми відкрили гробницю одного із князів і довелося спускатися туди, щоб дістати для досліджень кістки. Такого в нас не знімають. Цікаво було створювати те, чого не роблять у нас в країні».

У цьому фільмі досліджують останки князів

Проте спільні з першою частиною риси теж будуть. Автори мають на меті поряд зі встановленням історичної правди та руйнуванням міфів зобразити, як склалися долі борців за історичну правду.

«Ми намагаємося будувати наші фільми так, щоб в центрі завжди була персональна людська історія. Щоб було зрозуміло, що ми говоримо не про якісь абстрактні історичні фальсифікації, а про речі, через які руйнувалися долі та помирали люди. Цього разу у нас також є персональні історії, які будуть пов’язані з археологією. Звісно ж, ми працюємо з нащадками вчених, які постраждали від того, що намагалися тоді докопатися до того, до чого сьогодні докопуємося ми. Просто це було в 30-40-ві роки, у радянські часи, коли за це просто пускали кулю в лоб, і ніхто нічого не питав. Наразі в нас у розробці два ключових герої. Не знаю, чи так і залишиться в підсумку по фільму. Подивимося.», – розповідає Акім Галімов.

Ми залишаємо групу, яка працює над уривком біля саркофагу, і масивними кам’яними сходами піднімаємося на другий поверх. Тут теж знімають, але не відео. Фотограф Федір Бойцов, керівник ГО Pixelated Realities, робить світлини скульптурного портрету-реконструкції Ярослава Мудрого, який зберігається тут же, в Софії Київській. Жаліється, що на вулиці вже давно б зняли, але через негоду доводиться знімати у приміщенні, а тому – довше.

«Цей бюст був створений радянським професором Герасимовим за старими технологіями ще у ХХ столітті. І в нас є сумніви щодо того, наскільки він точний. Чи була в Ярослава Мудрого борода? Чи були в нього саме такі риси? Череп, зрозуміло що, найімовірніше, належить йому, але якщо говорити про достовірність, то є багато питань. Саме цей бюст нам потрібен для складних, але дуже цікавих досліджень – кінцева мета яких – відтворити достовірне обличчя Ярослава Мудрого. Для цього нам знадобиться створити 3D моделі з інших черепів (представників династії Рюриковичів. – ДМ), і потім наші криміналісти спробують використати їхні риси для створення самого Ярослава», – пояснює редакторка Оксана Іванченко, яка стоїть поруч, і спостерігає за роботою Федора.

Редакторка і співавторка сценарію Оксана Іванченко

Вона зазначає, що відновлювати вигляд князів, використовуючи отримані під час сканування останків дані, будуть у Польщі, а загальний образ створюватимуть фахівці з України.

У першій частині «Україна. Повернення своєї історії», яка вийшла торік, за результатами сканування решток польським вченим вдалося відновити зображення обличчя дружини Ярослава Мудрого. Останки шведської принцеси Інгігерди зберігалися теж у Софії Київській, у саркофазі її чоловіка. Подружжя було поховане разом, проте за радянських часів рештки київського князя зникли, а його дружини – лишилися. Зараз поблизу ярославового саркофагу на першому поверсі храму стоїть стенд, на якому красується повноцінний портрет принцеси, який вдалося створити протягом роботи над першою частиною документальної стрічки «Україна. Повернення своєї історії».

Саркофаг Ярослава Мудрого

Музейний стенд із зображенням обличчя Інгігерди, відновленим у фільмі «1+1»

У цій частині автори продовжують працювати над розвінчанням історичних міфів, і зупинятися не збираються. Є ідеї й на наступні епізоди. «У нас є навіть третя частина в розробці. Сподіваюся, що ми добре зробимо цей фільм і будемо займатися продовженням. Хочеться в це вірити», – ділиться Акім Галімов.

Ми запитали в авторів, навіщо глядачам варто дивитися другу частину «Повернення своєї історії».

Автор фільму Акім Галімов

«Для того, щоб краще розуміти, хто ми є насправді, щоб подивитися на події, які відбуваються сьогодні під іншим кутом, – каже Акім Галімов. – Бо насправді ми і сьогодні відчуваємо наслідки маніпуляцій та підміни понять в історії протягом радянської доби. Безперечно, бажано знати історію, яка позбавлена ідеологічних складових. Ми намагаємося показувати факти такими, якими вони є. Також я раджу подивитися цей фільм глядачам, тому що з нього вони дізнаються про те, як формувалася наша державність і головне ким. Сьогодні наука дає можливість у буквальному розумінні зазирнути в очі цим постатям. Ну і, звичайно ж, у цьому фільмі ми знову будемо розвінчувати міфи і розбивати фальсифікації. Це дуже цікаво. І цього разу, мені здається, наш фільм буде ще масштабнішим. Ми зможемо розкрити більше таємниць про персон, які у всіх на слуху».

Режисерка Дарія Саричева

«Я раджу подивитися цей фільм, тому що в ньому ми показуємо місця, де звичайна людина ніколи не була, – додає Дарія Саричева. – Ніхто з тих, хто живе в Україні та за її межами, напевно, не був в гробниці, де поховані справжні князі. Ніхто не заходив у закутки тих церков, де ми знімаємо. Ніхто не бачив цих артефактів з того боку, з якого ми показуємо. Тому це буде цікаво».

У холі неподалік від місця зйомок проходить екскурсія. Цими днями в Софії Київській чимало туристів – вочевидь, на цей факт вплинуло проведення в Києві «Євробачення». Проте автори, незважаючи на завади, продовжують зосереджено працювати над сценою, щоб незабаром показати очищену від радянських ідеологічних нашарувань історію.

Фото: Максим Поліщук; прес-служба «1+1»