7 червня в приміщенні представництва Світового банку в України відбулася зустріч фіналістів конкурсу «Правозастосування та управління в лісовому секторі України», присвяченого Міжнародному року лісів, з організаторами конкурсу та членами журі.

Ініціатором журналістського змагання стала програма ENPI-FLEG, а майданчиком - сайт «Детектор медіа» (ГО «Детектор медіа»). З лютого по травень 2011-го на адресу оргкомітету надійшло 76 робіт, які представляли всі види ЗМІ. Це дуже високий показник, оскільки організатори дуже чітко сформулювали десять основних підтем конкурсу, що значно ускладнило учасникам роботу та змусило їх всерйоз заглиблюватися у специфіку боротьби з лісопорушеннями та управління лісовим господарством.

26 робіт було відібрано для розміщення на «Детектор медіа». Автори отримали гонорари від 500 до 700 гривень. А чотири найкращі роботи було відзначено призами по 3000 грн кожен. При цьому, як зазначив член журі професор Віктор Маурер, розрив між переможцями та іншими учасниками був дуже незначний і чимало робіт заслуговують на право називатися кращими. Загалом же, на його думку, завдяки роботі журналістів складні лісові проблеми стали зрозумілішими широкому загалу. Образно кажучи, вони стали тим факелом, завдяки якому в темному лісі лісових проблем стало світліше.

Фінальний захід конкурсу зібрав понад 20 журналістів із Київщини, Львівщини, Чернівеччини, Рівненщини, Івано-Франківщини, Миколаївщини. Їх вітали представники «Детектор медіа», лісівники, співробітники програми ENPI-FLEG та Світового банку (СБ разом із МСОП та ВВФ є виконавцем ENPI-FLEG, а фінансується програма Європейським Союзом). Ця зустріч дала можливість особисто познайомитися небайдужим до долі лісу людям.

На президента сподівайся, а сам...

Історії написання чи підготовки до ефіру конкурсних робіт звучали не менш захопливо, ніж самі журналістські матеріали. Так, чимало цікавого розповіла одна з переможниць конкурсу Ірина Федорів, яка здобула найвищу нагороду за серію репортажів на захист київського лісу, розташованого поблизу селища Коцюбинського. Ірина працює керівником інформаційно-аналітичного відділу програми «Вікна-Новини» телеканалу СТБ. Веде блог на сайті «Українська правда», завдяки якому та матеріалам колег - журналістів інших ЗМІ історія дерибану лісу стала резонансною.

- Ірино, на додачу до журналістської роботи ви навантажили себе ще й депутатським мандатом Коцюбинської селищної Ради. Навіщо вам ще один клопіт?

- Цей ліс небайдужий мені не тільки як журналісту, а і як мешканці Коцюбинського. І не мені одній - у селищі є багато людей, які хочуть його зберегти. Оскільки 16 вересня 2010 року ми так і не отримали рішення суду, яке би врятувало ліс, ми вирішили, що треба йти всередину системи. Принаймні, тепер інформація про роздачу лісу в приватну власність та кооперативам надходить уже не від ріелторів. Ми дізнаємося про це до того, як видадуть акти про право власності. Це дає нам можливість діяти на випередження, а не розмахувати руками вже після того як... Було десятеро кандидатів, які йшли у раду, щоб захищати ліс. Пройшла лише я одна. Тепер ми оперативно збираємо інформацію, подаємо позови до судів, стимулюємо прокуратуру, Київську міськраду (ліс же належить київській громаді, а Київрада досі пасла задніх у справі його порятунку), від якої вимагаємо надати лісу природоохоронний статус, що захистить його від дерибану.

 Ірина Федорів 

- У вас є однодумці серед депутатів селищної ради?

- Десь п'ятеро людей голосують проти дерибану. Хтось може утриматись, але проблема в тому, що ці п'ятеро однодумців, як на мене, не завжди можуть бути послідовними у питаннях збереження лісу та меж Коцюбинського. 

-

- Дивно, що ліс став такою легкою здобиччю рейдерів. 4000 гектарів - це не маленька галявинка.

- Коцюбинська селищна рада визнала ліс «деревинною рослинністю». Далі видали акти права власності. По-дитячому думати, що за цим стоять тільки селищний голова (Вадим Садовський) і депутати селищної ради. Лише за власним бажанням вони б жодного акту не видали.

- Вам вдалося «прорватися» до Президента України. Як він відреагував на ваші запити?

- Ми запитали прес-секретаря Дарину Чепак, чи можу я звернутися до президента як до гаранта задля вирішення цієї справи в законному порядку. У папці разом зі зверненням були всі відповідні документи та підписи, зібрані на захист лісу й за надання йому статусу Національного парку. «Я вивчу цю проблему, дам доручення фахівцям, в тому числі Генеральній прокуратурі, і скоріш за все ми втрутимося в це питання для того, щоб не допустити вирубки цього клаптику лісу, який зараз збережено», - пообіцяв президент. І буквально через кілька днів прокуратура подала позови до суду. І слава Богу, що подала не до Ірпінського суду. Я вже мало не маркером на табличках писала, що тільки не в лояльний до Коцюбинської селищної ради Ірпінський суд. Там у цьому питанні рука руку миє. Прокуратура подала позов до Київського адміністративного окружного суду. Ми сподіваємося хоч на якусь об'єктивність. Можна приїхати і на власні очі переконатися, що наш ліс - це ліс!

В інтерв'ю голови селищної ради Вадима Садовського завжди є обмовки: «Коцюбинський ліс. Е... не ліс, а деревинна рослинність». Всі знають, що там ліс, але є кодове словосполучення: деревинна рослинність. І це формулювання проходить у них по всіх документах.

- В ситуації з «Межигір'ям» теж було слово президента. Всі про це написали або сказали в ефірі, але обіцянку не виконано. Вас не лякає, що слово президента може не справдити надій?

- В нашій ситуації без політичної волі нічого не народиться. Ми вже пройшли суди, ми вже вивчили ситуацію, але ми не можемо змінити системи. Це об'єктивно, бо ми її не очолюємо. Навіть якщо в нас є внутрішня воля все змінити, ми не маємо достатніх важелів впливу. Якщо мені скажуть: «Чи президент покаже "Межигір'я", чи врятують 4000 гектарів лісу?» «Межигір'я» можу поки і не бачити. Зараз для мене важливіше збереження 4000 гектарів лісу, який дає нам кисень, очищує повітря, яким ми дихаємо, відновлює наші сили, дає нам радість спілкування з природою... Розумієте? На ситуацію з тим, щоб журналісти відвідали «Межигір'я», вплинути не в наших силах. Ми робимо те, що повинні і, головне, можемо робити.

- Які ваші наступні кроки?

- Ми були в президента, ходили до генпрокурора, ми подали позови до судів... Щодня доводиться телефонувати в Київраду, прокуратуру, в усі органи влади, й питати: які результати, що вдалося зробити? І кожен етап висвітлювати в своєму блозі, в соціальних мережах... Наше завдання - зробити так, щоб ніхто не міг заволодіти лісом, який є народним багатством (хоча якось за цим кліше почав губитися сенс справді значущого соціального поняття)... У нас такий проект-мінімум.

«Не рубите, мужики...»

Рівну кількість балів із публікацією Ірини Федорів отримав матеріал Максима Голованя «Не рубите мужики, не рубите», що вийшов 1 лютого цього року в газеті «Крымская правда». Максим - найбільш активний учасник конкурсу, крім матеріалу про боротьбу лісівників (часто - безнадійну і небезпечну) проти тотального безкарного знищення на півострові ялівцю (унікального дерева, яке створює неповторний лікувальний клімат Криму) він написав ще три статті спеціально для конкурсу. Зокрема, про причини взаємного нерозуміння тих, хто відвідує ліси або живе біля них, і лісівників. Всі матеріали Максима здобули високу оцінку журі, лісоводи особливо відзначили професіоналізм автора. Втім, не всі розділили таку оцінку. На момент опублікування матеріалу в газеті Максим змушений був звільнитися з Республіканського комітету лісового та мисливського господарства АР Крим, де працював останні чотири роки, виконуючи роботу прес-секретаря.

Сильне враження на членів журі справила і резонансна стаття Тетяни Маринової «Капкан для Президента» про появу монополіста на ринку необробленої деревини - Української спеціалізованої лісової біржі. А також про корупційні небезпеки такої структури та загрозу для економіки цілих регіонів країни внаслідок таких дій.

Тетяна Маринова 

Тетяна розповіла, що після опублікування статті в газеті «2000» (10-16 грудня 2010 р.) на головного редактора почався тиск з боку керівництва біржі з вимогою опублікувати спростування і негайно зняти матеріал із сайту газети. Але вже 20 грудня за фактами, викладеними в статті, було організовано зустріч глави Асоціації бірж України Льва Бернштейна з урядовцем Віктором Слаутою. І вже 24 грудня після перевірки фактів, викладених Тетяною в матеріалі, було звільнено тодішнього голову Державного комітету лісового господарства, фігуранта статті, відповідального за порушення антимонопольного законодавства України.

Четвертий переможець - журналіст «Радіо Свобода» Євген Солонина. Радіопрограма Євгена «На експорт Україна вирубує найкращі ліси» - це журналістське розслідування, яке розкриває схеми незаконної рубки і торгівлі деревиною, зокрема, під виглядом санітарної рубки та подальшого продажу низькосортної за документами, але насправді якісної деревини.

Євген Солонина 

Консультант програми ENPI-FLEG лісовод Михайло Попков розповів про найбільш цікаві досягнення програми. Михайло відстежує всі роботи на тему лісів (він також веде сайт «Український лісовод», тож конкурсні роботи читав із особливою цікавістю. Зокрема, він зауважив сильні і характерні незвичайним ракурсом програми «Хто тут живе?» телеканалу ZIK (м. Львів). Окремо він відзначив результативність публікацій Максима Голованя, який своїм пером зумів відстояти права багатьох працівників лісу, що ведуть нелегку боротьбу з браконьєрством, при цьому не будучи надійно захищеними законом на відміну від працівників, наприклад, міліції. Попков додав, що програма ENPI-FLEG розробила цілий блок рекомендацій із удосконалення роботи державної лісової охорони. Втілення цих рекомендацій урятувало б не одне життя і зберегло би здоров'я багатьох працівників лісу, не кажучи вже про захист економічних інтересів держави. Ці рекомендації передано до Державної агенції лісових ресурсів, Міністерства АПК. Тож слово тепер за владою. 

Михайло Попков 

Також пан Михайло у своїй промові закликав журналістів не зациклюватися на характерному для нашого суспільства штампі «Всі лісівники - злодії». «Роботу галузі варто висвітлювати різнобічно, подавати думки всіх сторін, аналізувати й досліджувати. Таких робіт у сучасній журналістиці мало, але, на щастя, вони усе ж є, що і показав конкурс. І не забувайте, що в галузі працює багато чесних і порядних людей, відданих своїй справі, закоханих у ліс», - сказав лісовод.

Програма FLEG розробила інформаційно-комунікаційну платформу, на якій розміщено напрацьовану програмою базу досліджень. Вона є надзвичайно корисною в законодавчій діяльності, роботі з населенням, бізнесом, журналістами. Але оскільки дослідження готувалися юристами та лісівниками, вони не завжди зрозумілі неспеціалістам. Тому однією з цілей конкурсу «Правозастосування та управління в лісовому секторі України» було привернути увагу журналістів до лісової проблематики, і вже через їхні матеріали, озвучені доступною для широкого загалу мовою, донести до суспільства думку про необхідність реформ у галузі та відповідному законодавстві.

Фото - ТК та worldprints.com