Чи не найпотужніший мотив у західних медіа про зустріч 15 серпня в Анкориджі в штаті Аляска Дональда Трампа і Володимира Путіна — констатація легітимізації політика, який перебуває в розшуку Міжнародного кримінального суду і його піар перемоги. Журналісти пишуть, що це була перша очна розмова обох після повернення Трампа в Білий дім. Зустріч не завершилася мирною угодою чи навіть оголошенням перемир’я у війні Росії проти України, але справила величезний символічний ефект: Путін отримав теплий прийом на американській землі, а Трамп продемонстрував готовність вести діалог напряму з Кремлем.

Якщо погодитися з телеканалом Aljazeera, що «саміт на Алясці став разючим відвертальним моментом», то Дональд Трамп досяг неймовірного успіху. Йдеться про те, що «Трампу потрібна була перерва від внутрішніх чвар у MAGA, тому він вирішив, що незначна зустріч із Путіним розв’яже проблему». Канал також нагадав про скандал навколо справи сексуального злочинця Епштейна, який вирує в США і в якому в негативному ключі фігурує ім’я Трампа. За це його критикують члени MAGA.

А якщо все ж таки не погодитися з такою теорією і повірити Трампу, що він прагнув досягти миру, то світові медіа переважно пишуть, що Трамп не досяг своєї мети.

Та ж Al Jazeera передає, що риторика Трампа («велика мирна угода») фактично копіює позицію Путіна, яка передбачає територіальні поступки з боку України. У результаті світ отримав новий «обмін: мир за землю».

Washington Post вийшла з назвою «Путін бачить перемогу, бо Трамп приймає путінський підхід до завершення війни в Україні». The Guardian назвала зустріч «любов’ю в холодному кліматі» — можна припустити, що це був сарказм. Обидва видання пояснили, що Трамп фактично подарував Путіну «піар-перемогу»: червона доріжка, офіційна церемонія та дружній тон, без жодних поступок від Москви. Цей візит називають «найбільшим дипломатичним подарунком Кремлю з часів холодної війни».

Автори в декількох західних медіа пишуть, що під час саміту в Анкориджі 15 серпня 2025 року між президентами США та Росії Дональдом Трампом і Володимиром Путіним Київ фактично опинився в ситуації, коли спершу обговорювалися питання з Москвою, а вже потім — з українським лідером Володимиром Зеленським. Це викликало занепокоєння серед українських і європейських політиків, які побоюються, що інтереси України можуть бути відсунуті на другий план.

Reuters повідомляє, що після саміту Трамп обговорив із Зеленським можливість мирної угоди, яка передбачає територіальні поступки з боку України, що викликало занепокоєння серед європейських союзників.

The Washington Post передає, що Трамп, прагнучи швидко досягти миру, фактично прийняв позицію Путіна щодо територіальних поступок, що може поставити Україну перед фактом «мир за землю».

А The Spectator пише, що результати є великим нічийним бургером і знущається з прагнення Трампа отримати Нобелівську премію: «Тригодинний п’ятничний саміт на Алясці між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним завершився, як і мав би завершитися: як великий нічийний бургер. Але це не означає, що Україна та її прихильники можуть зітхнути з полегшенням. Трамп може бути незадоволений тим, що перспектива його Нобелівської премії залишається недосяжною, оскільки Путін не погодився на негайне припинення вогню в Україні. Але далеко не зрозуміло, чи зрештою він спрямує свій гнів проти Росії».

«Червона доріжка була ідеально розгорнута… Коли завіса опустилася на ретельно зрежисований саміт Дональда Трампа… американський президент мало що міг продемонструвати у своїй театральній дипломатії, окрім гіркоти від того, що його перехитрили», — пише Time.

Salon.com іронізує, описуючи момент, коли Трамп опинився в ролі «радісного щеняти». Тобто зображає його підлеглим або принижено натхненим: «…Путін не просто перехитрив Трампа, а буквально залишив його безпілотним… як повітряна куля сумного клоуна… Він був маленьким і нудним».

Консервативні медіа, які більш прихильні до республіканців і Трампа, стриманіші у своїх оцінках. National Review пише: провал переговорів — це не поразка, а запобігання небезпечному компромісу. «Краще нічого, ніж підписати документ на умовах Кремля». Водночас не без осуду згадує дивне захоплення Трампа Росією: «Він явно був радий, що мав увагу Путіна та всього світу. І до речі, це вразило б, якби не було майже нормальним явищем у наші дні: президент знову не зміг стриматися від демонстрації своєї нездатності подолати те, що він називає “містифікацією Росії” та свої суперечки зі своїми внутрішніми політичними опонентами — навіть під час виступів перед міжнародною пресою та спільної сцени з одним із найважливіших геополітичних супротивників Америки».

Wall Street Journal передає: попри теплий прийом, Трамп залишає простір для санкцій і нових важелів. Тобто зустріч — радше «початок великої гри», ніж її завершення.

На Fox News повідомляли, що головна мета Трампа — перевірка стійкості трикутника США — Росія — Китай. У цьому сенсі переговори з Путіним — лише інструмент для «стримування Пекіна».

Попри вищенаведений сарказм у The Specator, це видання також пише, що саміт був «не катастрофою, а радше демонстрацією прагматизму»: спроба вести розмову з Москвою, навіть якщо це не подобається союзникам.

Дуже специфічно оцінив саміт колишній прем’єр-міністр Британії Борис Джонсон. З одного боку він писав про огидне враження від зустрічі, а з іншого боку він схвально поставився до того, що Трамп спробував. Він назвав сцену з червоною доріжкою для Путіна «найбільш блювотним епізодом у вульгарній історії дипломатії» й застеріг, що такі жести лише підштовхнуть Москву до нових вимог. Водночас він знайшов виправдальні слова для Трампа: «Хоч це й було блювотно, Трамп мав рацію, що спробував. Він мав рацію, що зустрівся з Путіним, бо якщо мільйони українців із жахом спостерігали за реабілітацією російського тирана на червоній доріжці, вони також спостерігали з надією. Вони сподівалися, що, можливо, цей легендарний нью-йоркський укладач угод зможе запропонувати рішення, яке покладе край війні та врятує те, чого вони хочуть і потребують, а саме — свободу, суверенітет і незалежність своєї країни. Дональд Трамп мав і має рацію, ризикнувши, бо знає, що одного дня Путін справді укладе угоду. Його позиції в Москві набагато слабші, ніж здається».

Якщо узагальнювати оцінки західними медіа наслідків цієї зустрічі, то для Росії зустріч стала символічною перемогою Кремля: повернення до великої дипломатичної сцени без жодних поступок.

Щодо Європи, то ЄС опинився в ролі статиста. Лідери намагаються компенсувати це, плануючи спільний візит до Вашингтона разом із Зеленським, аби не допустити «біполярної гри США — Росія».

Щодо США, то Трамп показав себе «людиною угоди», але поки без угоди. Це посилює скепсис серед демократів і частини республіканців, які вважають, що Білий дім втрачає важелі.

Щодо глобальної системи, то саміт зрушив акцент від війни як трагедії до війни як предмету торгу. Це небезпечний сигнал для інших конфліктних точок світу — від Тайваню до Близького Сходу.

Західні більш демократичні медіа сходяться в тому, що зустріч стала перемогою Кремля: Путін здобув легітимність без поступок. Консервативні ж видання намагаються захистити Трампа, називаючи такі результати саміту «кращими, ніж погана угода», мовляв, це залишає простір для майбутнього тиску.

Для України сигнал тривожний: її роль у переговорах намагаються зменшити, а сама війна дедалі частіше постає як предмет великої дипломатичної торгівлі. У цьому контексті критика Джонсона виглядає чи не найвідвертішою реакцією Заходу: «теплота до Путіна» може обернутися стратегічною поразкою для всієї демократичної коаліції.