Зауважу:у творчому об"єднанні документальних фільмів Першого Національного було підготовлено стрічку "Київ.Початок війни".22 червня цей фільм не знайшов свого місця у сітці мовлення через трансляції футбольних матчів чемпіонату світу.Сподівання побачити стрічку 29 вересня,коли відзначається 69 річниця трагедії Бабиного Яру,теж виявилися марними...

У мене складається враження, що дуже багато журналістів, особисто в регіонах, самі дуже і щиросердно раді поверненню цензури, позаяк такий режим роботи давно став для них звичним. Короткотермінова свобода слова за президентства Ющенка лише дезорієнтувала їх, вони розгубилися: як їм жити і писати? Невже вони вільні? Вільні до яких меж? Що вони можуть дозволити, а що ні? А тепер з Януковичем все повернулося на "круги своя" і такі журналісти знову відчули грунт під ногами, отримали таку жадану ними стабільність і ясніть. Тепер знову немає найменших приводів для внутрішньою боротьби з самим собою - із цензором всередині себе. Нині все як у минулі часи. Немає жодних питань, а відтак і проблем. І вони спокійні. Рабам повернули звичні для них кайдани. І вони щасливі, бо все стало на свої місця.

1. У нас на Дніпропетровському телебаченні, як комерційному (приватному), так і державному, інформаційні випуски перетворилися на новини про: голову облдержадміністрації, очільника обласної організації Партії регіонів Олександра Вілкула; зустрічі активу місцевої організації Партії регіонів з трудовими колетивами підприємств й громадськістю; відкриття дитячих майданчиків новоспеченим регіоналом - мером міста Іваном Куліченком, який з недавніх пор, що співпало з отриманням ним партквитка ПР, став найкращим мером в світі. Це особлива супер-фішка мера, він з цими дитячими майданчиками немов очманів, ніяк зупинитися не може. Всі сюжети, звісні, як один: відкриття, повітряні кульки, Куліченко, батьки і діти висловлюють подяку на адресу міського голови. І таке одноманіття кожного дня по всіх новинах на всіх каналах. В репортажах про будь-яку громадську акцію - в кадрі лишень прапори Партії регіонів. З екрану у виступах, заявах, коментарях обласної й місцевої адміністрації тільки і чути: стабільність, стабільність і ще раз стабільність. При перегляді новин, які дедалі уніфікуються, виникає відчуття повного камбеку в СССР, тільки замість КПСС - Партія регіонів: «Прошла зима, настало лето – спасибо партии за это!». Що з цим робити? 2. В останньому п’ятничному випуску «Шустер лайф», який проходив за Вашою участю, Інна Богословська, хвалячи Перший Національний під орудою Бєнкєндорфа-Арфуша, сказала, що якщо раніше вона взагалі не дивилася цей канал, то з недавніх пір почала переглядати. При цьому зазначила, що втомилася від скотства і насильства на телеекранах. Одначе, у прайм-таймі Першого Національного вже котрий тиждень поспіль йде безкінечний мордобой у вигляді трансляцій не лише боксу, але й змішаних єдиноборств і навіть боїв без правил, в тому числі і за участю жінок. Отже на першому Національному в найзручніший для перегляду час кожного дня по буднях лупцюють один одного не лише чоловіки, а й жінки. Від цього мордобою за участю маловідомих спортсменів на непрестижних турнірах вже нудить. Здається ще трохи і в нокаут буде відправлений не боєць на рингу, а телеглядач. Наскільки взагалі доречно витрачати на такі змагання ефірний час державного телеканалу та ще й в таких надвеликих обсягах? Зверніть, будьте ласкаві, на це увагу. Припиніть цю безкінечну пропаганду насильства і жорстокості Першим Національним! Окрім того, канал влаштував ретроспективу ЧС з футболу в ПАР-2010 за декілька місяців після закінчення першості. Навіщо це робити, коли футбольні вболівальники чудово пам’ятають всі матчі і їм не слід нагадувати про них, бо пройшло так мало часу після турніру. Складається враження, що керівництво каналу не знає чим наповнити ефір, а тому заповнює його всіляким низькосортним мотлохом у вигляді боїв без правил, ретроспективи ЧС, концертів та невибагливих ток-шоу "ні про що" та інших розважальних програмам. З Першого Національного безслідно зникли серйозні, змістовні інформаціно-аналітичні передачі, присвячені як українській сучасності, так і минувшині. Запроваджуваний новим керівництвом курс на русифікацію й дебілізацію українського глядача потребує відсічі.