Проект Податкового кодексу, нещодавно прийнятий Верховною Радою у першому читанні, пропонує розширити базу оподаткування податком на рекламу. У разі, якщо він буде прийнятий у нинішньому вигляді, база пошириться на послуги з виробництва реклами. Зараз, нагадаємо, оподаткуванню підлягає лише встановлення та розміщення рекламних матеріалів.

Дослівно нова норма виглядає так: «Об'єктом оподаткування є надання виробником та/або розповсюджувачем реклами послуг з виробництва та/або розповсюдження (розміщення) реклами рекламодавцю».

«Так, вказане формулювання розширює базу оподаткування податком на рекламу (далі - ПНР), оскільки діюча редакція Декрету КМ "Про місцеві податки та збори» у якості об'єкту оподаткування ПНР розглядає лише вартість послуг за встановлення та розміщення», - пояснила «Телекритиці» керівник юридичного відділу Publicis Groupe Ukraine Олена Андрієнко. Юрист уточнює, що, відповідно до роз'яснення податкових органів, начислення ПНР на вартість виробництва реклами здійснюється і зараз - в окремих випадках, як виняток. А саме - коли проводиться комплексна рекламна кампанія, у якій виробництво і подальше розміщення є невід'ємними частинами єдиного процесу.

Нагадаємо, ставка ПНР складає від 0,1% до 0,5%.

Окрім цієї новації, проект Податкового кодексу вводить поняття звичайної ціни для вартості виробництва і розміщення реклами. «Базою оподаткування є вартість наданих рекламодавцю послуг з виробництва та/або розповсюдження (розміщення) реклами без урахування суми внесених (нарахованих) відповідно до цього Кодексу податків, зборів (обов'язкових платежів). Така вартість обчислюється виходячи з договірної  (контрактної) вартості, визначеної  за вільними цінами, але не нижчими за звичайні», - говориться у проекті.

Що це означає - Олена Андрієнко пояснює так:

«Відповідно до  п. 16.1.29 розділу І проекту Податкового Кодексу, "звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін". Іншими словами, майже дослівно відтворюється визначення, закріплене на сьогодні у п. 1.20 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств".

Однак варто звернути увагу, що на сьогодні поняття звичайних цін використовується у контексті податку на прибуток підприємств та ПДВ. Діюче законодавство не робить прив'язки до звичайних цін при визначенні ставки ПНР.

Стаття 41 розділу І проекту Податкового кодексу розкриває методи визначення звичайних цін та випадки їх застосування.  Зокрема, згадуються методи порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продаж), ціни перепродажу, "витрати плюс", розподілення прибутку та чистого прибутку.

Порядок застосування вказаних методів має розробити Кабінет міністрів.

При цьому передбачається, що для визначення звичайних цін можуть випростовуватися офіційні джерела інформації, зокрема статистичні дані державних органів і установ, ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, в тому числі електронних та інших  банків даних.

У випадку відсутності даних при застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена, виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яку робить суб'єкт оціночної діяльності.

У випадку, якщо визначити звичайну ціну з урахуванням усього цього все ж неможливо, вважається, що звичайна ціна співпадає з договірною».

Пані Андрієнко зазначає, що протягом найближчих тижнів буде оприлюднено для громадського обговорення доопрацьований проект Податкового кодексу. Тому імовірні коригування як щодо ПНР, так і щодо порядку визначення звичайних цін.

«Детектор медіа»