21 лютого 2008 року закінчилися повноваження члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Тетяни Лебедєвої. Вона була призначена на цю посаду Верховною Радою України 20 лютого 2003 року. Ще раніше, 12 липня 2007 року, припинилися повноваження в іншого члена Національної ради – Віктора Понеділка. Незважаючи на це, Віктор Понеділко продовжує вважати себе членом Національної ради, бере участь у її засіданнях.

 

 Чинний Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» визначає, що повноваження члена Національної ради «тривають п’ять років, за винятком випадків, передбачених цим Законом». Між тим Закон не передбачає жодного винятку подовження повноважень. Отже юридично повноваження закінчуються через п’ять років і не можуть бути подовжені.

 

У частині Закону, яка визначає процедуру припинення повноважень членів Національної ради, чіткості немає. Саме відсутність чіткості щодо процедури дозволяє членам Національної ради чіплятися за посаду. Якщо припинення повноважень відбувається за власною заявою члена Національної ради, а також у зв’язку з припиненням громадянства, набуттям обвинувальним вироком законної сили, визнання недієздатним, рішення про припинення повноважень приймає сама Національна рада. Якщо у зв’язку з порушенням правил щодо суміщення посад (членам Національної ради заборонено обіймати будь-які посади як у державних органах, так і в недержавних установах та організаціях), щодо володіння часткою телерадіоорганізації, у зв’язку з неучастю у засіданнях Національної ради протягом двох місяців – рішення приймає суд за поданням голови Національної ради.

 

Також закон у статті 5 містить речення: «Припинення повноважень члена Національної ради відбувається відповідно до постанови Верховної Ради України». Зі статті не зрозуміло, яких випадків припинення повноважень це стосується. Очевидно, що після рішення суду чи самої Національної ради додаткова постанова Верховної Ради виглядає недоречно, тому, очевидно, це стосується єдиної підстави припинення повноважень членів Національної ради з ініціативи Верховної Ради України через несхвалення річного звіту (за умови, що звіт буде також не схвалений Президентом України).

 

 На думку Інституту медіа права, член Національної ради, повноваження якого закінчилися, не має права брати участь у засіданнях Національної ради; так само він не має підстав для отримання заробітної плати. Невизначеність процедури оформлення звільнення не може бути причиною продовження повноважень. Адже закон чітко вказує, що повноваження закінчуються, а отже самовільне продовження повноважень є порушенням закону.

 

Члени Національної ради призначаються на посаду на певний чітко визначений строк – 5 років. Відповідно до трудового законодавства, такі трудові відносити вважаються строковими й автоматично закінчуюся по завершенню строку. Аналогічні норми містяться в інших законах, наприклад, за законом, судді Конституційного Суду обираються на один дев‘ятирічний термін. Жоден суддя не продовжив брати участь у розгляді справ після закінчення дев‘ятирічного терміну або після досягнення 65-річного віку.

 

Дехто вважає, що члени Національної ради мають працювати, оскільки Верховна Рада заблокована і не може призначити нових членів. Така логіка, на жаль, не має юридичного підкріплення. Якби закон прямо передбачав таку підставу для продовження повноважень, тоді це було б законно. Інакше – ні. Конституція визначає, що органи влади та посадові особи мають право робити лише те, що передбачено законом. Такі посадові особи, як Президент України, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини за законом виконують повноваження до обрання наступників. Наприклад, у Конституції вказано, що «Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України». Натомість, законодавство щодо Генерального прокурора, судді Конституційного Суду України, члена Національної ради такої процедури не передбачає.

 

Існує декілька способів припинити повноваження. Зокрема, член Національної ради може самостійно звернутися до відділу кадрів Національної ради, який відповідає за ведення трудових книжок, із проханням видати трудову книжку у зв’язку з закінченням терміну повноважень. Відділ кадрів робить запис про звільнення з посиланням на п. 2. ч. 1 статті 36 Кодексу законів про працю України – «закінчення строку трудового договору». Власне, відділ кадрів може і без звернення зробити такий запис, однак навряд чи наважиться.

 

Чи може сама Національна рада прийняти рішення про припинення повноважень члена Національної ради у зв’язку з закінченням терміну? Звичайно, може. Це не суперечить закону, оскільки Національна рада формально виступає працедавцем члена Національної ради, тому саме вона і повинна приймати рішення, яким фіксується закінчення терміну повноважень.

 

Більше того, з точки зору незалежності та самостійності Національної ради такий крок є бажаним. Органи, які призначають членів Національної ради, не повинні мати стосунок до їх звільнення у зв’язку з закінченням терміну. Саме така логіка закладалася авторами закону – Національна рада має самостійно ухвалювати подібні рішення. До речі, коли строк повноважень закінчується у судді Конституційного Суду, призначеного наприклад, Верховною Радою, то рішення ухвалює сам Конституцій Суд.

 

На думку Інституту медіа права, дії членів Національної ради, повноваження яких закінчилися, пов’язані з подальшою участю у роботі Національної ради, можуть кваліфікуватися за кількома статтями Кримінального кодексу України. Зокрема, за статтею 353 «Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи» або за статтею 356 «Самоправство».Хоча порушення кримінальних справ є малоймовірним.

 

Однак найбільш імовірними юридичними проблемами є питання законності рішень, які приймаються з урахуванням голосу члена Національної ради, повноваження якого припинилися. Особливо якщо такий голос мав вирішальне значення. Для телерадіоорганізації це може бути суттєвою проблемою, оскільки отримана в такий спосіб ліцензія може бути поставлена під сумнів конкурентами навіть через рік після її отримання.

 

Інститут Медіа Права