21 лютого 2008 року закінчилася каденція у члена Нацради Тетяни Лебедєвої, яка перебувала на посаді від лютого 2003 року. За офіційною процедурою члени Нацради призначаються на посаду, як і знімаються з неї, постановою Верховної Ради. Подібної постанови не ухвалювалося ані щодо звільнення Тетяни Лебедєвої, ані щодо іншого члена Нацради – Віктора Понеділка, чий термін повноважень сплив ще 12 липня 2007 року.

«Поставлены когда-то, а смена не пришла», – Тетяна Лебедєва віджартувалася на питання щодо перспектив свого перебування у Нацраді словами з пісні «Атланты держат небо на каменных руках». Проте зазначила, що за 5 років роботи в регуляторному органі їй довелося прийняти разом із колегами чимало рішень, які поліпшили становище в телерадіопросторі України.

«За процедурою має бути оголошено конкурс на наші посади – мою та Віктора Понеділка. Конкурс має тривати 21 день, 14 днів відводиться на процедуру у профільному Комітеті ВР. Але конкурс ще не оголошувався. Коли його оголосять – тоді я й вирішу для себе, чи братиму в ньому участь», – додала пані Лебедєва.

На переконання Віктора Понеділка – формальне припинення терміну повноважень не є приводом для того, щоби ставити під сумнів легітимність перебування на посаді ані його, як члена Нацради, ані самої Нацради (шість членів з восьми – мінімальна кількість для кворуму, а враховуючи подання кандидатури Ігоря Куруса, першого заступника голови Нацради, на посаду керівника Держкомтелерадіо, кадрове питання в Нацраді може стати критичним).

«Орган легітимний, і я легітимний, поки немає офіційної постанови ВР про моє звільнення. Єдиний дискомфорт – моральний: стан невпевненості в завтрашньому дні», – прокоментував питання легітимності Нацради та її рішень пан Понеділко.

Оцінюючи ж власні перспективи щодо повторного призначення, Віктор Понеділко наголосив: «Це не питання моєї фракції (Віктора Івановича висувала КПУ. – Ред.) чи мого особистого бажання, а предмет міжфракційних домовленостей у ВР».

Валентин Коваль, генеральний директор телекомпанії «ТелеОдин» (М1), висловив сподівання індустрії на те, що на місце членів Нацради, чий термін перебування на посаді завершився, прийдуть не менш фахові професіонали: «Тетяна Лебедєва – це людина, для якої не шкода добрих слів. Це представник індустрії, вона певний час очолювала дніпропетровський 34-й канал, відтак будь-які консультації з нею були достатньо зручними і конструктивними. До того ж Лебедєва очолює Національну асоціацію мовників (НАМ), представляючи в регуляторному органі найнезахищеніші верстви телерадіопростору – маленьких локальних мовників. І ця її місія, на мій погляд, є надзвичайно важливою. Щодо Віктора Івановича Понеділка, то в нього, на мій погляд, під час обговорень Нацради було амплуа резонера. В хорошому сенсі слова. Він завжди висловлював думку, відмінну від точки зору основного доповідача, і це, думається, теж є важливим і корисним фактором для прийняття рішень колегіальним органом».

Щодо питання легітимності перебування на посаді членів Нацради, термін каденції в яких сплив, медіаюристи висловлюють точку зору, категорично відмінну від озвученої Віктором Понеділком: «Чинний Закон України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” визначає, що повноваження члена Національної ради “тривають п’ять років, за винятком випадків, передбачених цим Законом”. Між тим Закон не передбачає жодного винятку подовження повноважень. Отже юридично повноваження закінчуються через п’ять років і не можуть бути подовжені», – ідеться у заяві Інституту медіа права.

Отже, роблять висновки фахівці: «На думку Інституту медіа права, дії членів Національної ради, повноваження яких закінчилися, пов’язані з подальшою участю у роботі Національної ради, можуть кваліфікуватися за кількома статтями Кримінального кодексу України. Зокрема, за статтею 353 “Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи” або за статтею 356 “Самоправство”.Хоча порушення кримінальних справ є малоймовірним.

Однак найбільш імовірними юридичними проблемами є питання законності рішень, які приймаються з урахуванням голосу члена Національної ради, повноваження якого припинилися. Особливо якщо такий голос мав вирішальне значення. Для телерадіоорганізації це може бути суттєвою проблемою, оскільки отримана в такий спосіб ліцензія може бути поставлена під сумнів конкурентами навіть через рік після її отримання».

P.S. Повний текст заяви Інститут медіа права наводимо нижче:

Правова позиція Інституту медіа права

щодо закінчення терміну повноважень членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

21 лютого 2008 року

Що відбулося?

21 лютого 2008 року закінчилися повноваження члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Тетяни Лебедєвої. Вона була призначена на цю посаду Верховною Радою України 20 лютого 2003 року. Ще раніше, 12 липня 2007 року, припинилися повноваження в іншого члена Національної ради – Віктора Понеділка. Незважаючи на це, Віктор Понеділко продовжує вважати себе членом Національної ради, бере участь у її засіданнях.

Що говорить закон?

Чинний Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» визначає, що повноваження члена Національної ради «тривають п’ять років, за винятком випадків, передбачених цим Законом». Між тим Закон не передбачає жодного винятку подовження повноважень. Отже юридично повноваження закінчуються через п’ять років і не можуть бути подовжені.

У частині Закону, яка визначає процедуру припинення повноважень членів Національної ради, чіткості немає. Саме відсутність чіткості щодо процедури дозволяє членам Національної ради чіплятися за посаду. Якщо припинення повноважень відбувається за власною заявою члена Національної ради, а також у зв’язку з припиненням громадянства, набуттям обвинувальним вироком законної сили, визнання недієздатним, рішення про припинення повноважень приймає сама Національна рада. Якщо у зв’язку з порушенням правил щодо суміщення посад (членам Національної ради заборонено обіймати будь-які посади як у державних органах, так і в недержавних установах та організаціях), щодо володіння часткою телерадіоорганізації, у зв’язку з неучастю у засіданнях Національної ради протягом двох місяців – рішення приймає суд за поданням голови Національної ради.

Також закон у статті 5 містить речення: «Припинення повноважень члена Національної ради відбувається відповідно до постанови Верховної Ради України». Зі статті не зрозуміло, яких випадків припинення повноважень це стосується. Очевидно, що після рішення суду чи самої Національної ради додаткова постанова Верховної Ради виглядає недоречно, тому, очевидно, це стосується єдиної підстави припинення повноважень членів Національної ради з ініціативи Верховної Ради України через несхвалення річного звіту (за умови, що звіт буде також не схвалений Президентом України).

Чи має право член Національної ради далі брати участь у засіданнях?

На думку Інституту медіа права, член Національної ради, повноваження якого закінчилися, не має права брати участь у засіданнях Національної ради; так само він не має підстав для отримання заробітної плати. Невизначеність процедури оформлення звільнення не може бути причиною продовження повноважень. Адже закон чітко вказує, що повноваження закінчуються, а отже самовільне продовження повноважень є порушенням закону.

Члени Національної ради призначаються на посаду на певний чітко визначений строк – 5 років. Відповідно до трудового законодавства, такі трудові відносити вважаються строковими й автоматично закінчуюся по завершенню строку. Аналогічні норми містяться в інших законах, наприклад, за законом, судді Конституційного Суду обираються на один дев‘ятирічний термін. Жоден суддя не продовжив брати участь у розгляді справ після закінчення дев‘ятирічного терміну або після досягнення 65-річного віку.

Дехто вважає, що члени Національної ради мають працювати, оскільки Верховна Рада заблокована і не може призначити нових членів. Така логіка, на жаль, не має юридичного підкріплення. Якби закон прямо передбачав таку підставу для продовження повноважень, тоді це було б законно. Інакше – ні. Конституція визначає, що органи влади та посадові особи мають право робити лише те, що передбачено законом. Такі посадові особи, як Президент України, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини за законом виконують повноваження до обрання наступників. Наприклад, у Конституції вказано, що «Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України». Натомість, законодавство щодо Генерального прокурора, судді Конституційного Суду України, члена Національної ради такої процедури не передбачає.

Що має бути зроблено?

Існує декілька способів припинити повноваження. Зокрема, член Національної ради може самостійно звернутися до відділу кадрів Національної ради, який відповідає за ведення трудових книжок, із проханням видати трудову книжку у зв’язку з закінченням терміну повноважень. Відділ кадрів робить запис про звільнення з посиланням на п. 2. ч. 1 статті 36 Кодексу законів про працю України – «закінчення строку трудового договору». Власне, відділ кадрів може і без звернення зробити такий запис, однак навряд чи наважиться.

Чи може сама Національна рада прийняти рішення про припинення повноважень члена Національної ради у зв’язку з закінченням терміну? Звичайно, може. Це не суперечить закону, оскільки Національна рада формально виступає працедавцем члена Національної ради, тому саме вона і повинна приймати рішення, яким фіксується закінчення терміну повноважень.

Більше того, з точки зору незалежності та самостійності Національної ради такий крок є бажаним. Органи, які призначають членів Національної ради, не повинні мати стосунок до їх звільнення у зв’язку з закінченням терміну. Саме така логіка закладалася авторами закону – Національна рада має самостійно ухвалювати подібні рішення. До речі, коли строк повноважень закінчується у судді Конституційного Суду, призначеного наприклад, Верховною Радою, то рішення ухвалює сам Конституцій Суд.

Чи можлива відповідальність?

На думку Інституту медіа права, дії членів Національної ради, повноваження яких закінчилися, пов’язані з подальшою участю у роботі Національної ради, можуть кваліфікуватися за кількома статтями Кримінального кодексу України. Зокрема, за статтею 353 «Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи» або за статтею 356 «Самоправство».Хоча порушення кримінальних справ є малоймовірним.

Однак найбільш імовірними юридичними проблемами є питання законності рішень, які приймаються з урахуванням голосу члена Національної ради, повноваження якого припинилися. Особливо якщо такий голос мав вирішальне значення. Для телерадіоорганізації це може бути суттєвою проблемою, оскільки отримана в такий спосіб ліцензія може бути поставлена під сумнів конкурентами навіть через рік після її отримання.