Псевдокритика власти как новая форма самоцензуры
Помнится, в исторические дни конца ноября – начала декабря 2004 года один мой знакомый юноша, вернувшийся с Майдана, рассказывал, захлебываясь от восторга, что видел Тимошенко. Вблизи! Она произнесла несколько фраз и даже дала майданному подразделению моего знакомого какое-то указание (наподобие «не отступать и не сдаваться»), которое он в последующие дни старательно выполнял. Еще одна приятельница, ожидавшая вместе с единомышленниками окончания переговоров между «преступной властью» и лидерами оранжевых в Мариинском дворце, мельком видела Ющенко. По ее словам, стоило «народному президенту» сказать, что, мол, нам следует поблагодарить за содействие в переговорах Александра Квасьневского, как толпа взорвалась: «Дя-ку-є-мо! Дя-ку-є-мо!». Третий же мой знакомый, респектабельный обитатель киевских Липок, ходил на шахтерский митинг на привокзальной площади, а потом хвастался, что видел живого Януковича…
Где же теперь это все? Обратите внимание: если еще весной 2007 года каждый из противоборствующих политических лагерей стремился продемонстрировать общественное одобрение или негодование, привозя в Киев караваны автобусов с «биомассой», и на платные «майданы» не жалели денег, то нынешний роспуск Верховной Рады обошелся без каких-либо митингов. Если не считать организованных Балогой верноподданнических демонстраций на Закарпатье в начале сентября, не было их и в регионах. Еще в прошлом году как-то «забыли» и «проехали» провозглашенный Указом Президента Ющенко в 2005-м «День свободы» (годовщину начала «Оранжевой революции»), и вряд ли вспомнят о нем в 2008-м. Высовываться на люди боится не только Ющенко, которому даже по самым подхалимским социологическим данным доверяет мизерная доля граждан, но и пока что не полностью растерявшие свой электорат Тимошенко и Янукович.
И, должен отметить, рекомендации политконсультантов даже не пытаться корчить из себя «народных» Президента, Премьера, Оппозиционера и т. д. весьма разумны. Такого количества проклятий в адрес политиков как таковых, политиков, которые «все одинаковы» и «ни на что не годны», ваш автор не слышал даже во времена гиперинфляции, веерных отключений электроэнергии и многомесячных задержек пенсии. Парадокс, не правда ли: люди, которые не могли позволить себе лишний пирожок, ненавидели виновников своего бедственного положения меньше, чем сегодняшний «средний класс», разъезжающий по Киеву на шевроле и дэу.
Хотя, кажется, этому феномену есть рациональное объяснение. В последние годы у украинцев развилось представление о политиках как чуть ли не антиобщественной категории людей, заботящейся лишь о своем благе и, более того, сознательно издевающейся над народом. Соответственно, центральные фигуры политбестиария – Виктор Ющенко, Юлия Тимошенко, Виктор Янукович и еще несколько лиц, называемых «политическими лидерами», – аккумулируют наибольшее количество негатива.
«Политика – грязное дело. Так что вы лучше не лезьте в нее, мы уж как-нибудь сами справимся», – вот месседж, который постоянно пытается послать гражданам слабая, непопулярная, неуверенная в себе власть. Если она, конечно, хочет и впредь оставаться властью. Некоторые из любимцев публики – Черновецкий, Литвин – заходят так далеко, что их рассказы в духе «политики вам врут, а вот я хороший» становятся объектом пародий. Хула в адрес «политиков вообще» и «власти как таковой» очень удобна: она как бы не вредит конкретным гражданам, наделенным властью, и дает возможность кому выпустить пар, а кому – создать столь милый сердцу постсоветского человека собирательный образ врага. При этом отдельным политикам озлобленность электората против абстракций вроде бы и не грозит – вернее, не должна была бы грозить, потому что народ на самом деле не так туп, как того бы хотелось многим политтехнологам и другим знатокам манипуляции массовым сознанием.
Помнится, мы что-то подобное уже проходили. Стратегия оппозиции в 2001 – 2004 годах была построена на обвинениях в адрес «преступной власти». Кое-кто из наивных даже надеялся на справедливый суд и кару. Со временем «преступная власть» стала фигурой речи, и уже через год-другой из конкретных якобы преступлений, в которых некогда обвиняли Кучму, в памяти сохранились только убийство Гонгадзе (о непричастности к нему Леонида Даниловича заявил главный обвинитель Александр Мороз) и отравление Ющенко (об этом предпочитает не распространяться даже сам пострадавший). Ныне Кучма де-факто реабилитирован и превращен в символ былой стабильности, его пиарят в новостях каналы Пинчука, ему посвящают пафосные концерты, а если вы попробуете заикнуться о том, что, мол, кучмизм – это плохо, вам быстро проведут все возможные параллели с нынешней властью.
Теленачальники – от выпускающего редактора до генпродюсера – и медиасобственники милостиво разрешают журналистам критиковать и высмеивать «власть как таковую», а в некоторых случаях даже употреблять обобщающие эвфемизмы: «Банковая», «Грушевского», «под куполом». Главное, чтобы не было сказано: Луценко солгал, Яценюк продался, Тимошенко сплоховала, Ющенко некомпетентен, Янукович несамостоятелен и т. д. В интернете или газете, где прочитают тысячи, – пожалуйста, но не на телевидении, которое смотрят миллионы. Впрочем, разве на нашем телевидении есть формат, в котором это было бы возможно? Телеколумнистика уничтожена на корню. Политические ток-шоу выхолощены и шоуизированы. Если же что-то подобное звучит в новостях и итоговых «аналитических» программах, то, как правило, не по инициативе журналистов, а в рамках очередной спецоперации. Все это, кстати, касается не только политики, но и экономики: первая и единственная программа, в которой перечисляли конкретные фамилии и называли им цену – «Кому належить Україна?» (ICTV) – была немедленно закрыта. Сторожевым псам демократии можно лаять, но только куда-нибудь в сторону, чтобы их лай настораживал, но не указывал непосредственно на тех, кто пытается вломиться в дом.
Однако даже эта эрзац-свобода пьянит журналистов и заставляет их терять чувство меры в своих далеко не всегда остроумных издевательствах над «плохой властью». Для создания относительно полной картины явления, о котором здесь идет речь, достаточно будет рассмотреть политические еженедельники одного дня – 26 октября. Предшествовавшая этому дню неделя выдалась тяжелой для страны и богатой политическими и экономическими невзгодами. Итак:
«Політичні лідери продемонстрували повну байдужість до людей. Ті, хто був за дочасні вибори, і ті, хто був проти них, – усі нічого для подолання фінансово-економічної кризи не зробили. І хоча на людях про неї говорять охоче, враження, що гучні слова підкріплені конкретними діями, не виникає. Якби так було, то працювала б Верховна Рада, і ми б щодня бачили, що всі разом рятують країну від бідності. Чим займалися політики, я розповім пізніше. А зараз – про те, чим вони не займалися – про фінансово-економічну кризу. Її передбачали українські економісти ще торік; нею жахали українські будівельники влітку; про неї кричали українські фінансисти на початку осені; вона вдарила по українських металургах на початку жовтня. Сьогодні криза завдає ударів скрізь, але нашим політикам від того не боляче» (Андрей Данилевич, «Подробиці тижня», «Интер», 26.10.2008).
«Яке приміщення цього тижня обігрівали марно, то це парламент: поновлення засідань не змусило депутатів працювати. Замість боротися з кризою знову боролися між собою: блокували трибуни, сварилися, сипали анекдотами на камери. У перервах тішили себе новою забавкою: псували монетами та фольгою дуже дорогу систему для голосування. Коефіцієнт корисної дії парламентського тижня дорівнює нулю… {…} Намагаючись здолати конкурентів, сторони зухвало блефують, не зважаючи на головного супротивника – фінансово економічну кризу: проти неї козирів у вітчизняного політикуму жодного» (Алексей Лихман, «ТСН. Тиждень», «1+1», 26.10.2008).
Частица здравого смысла в рассуждениях наших телеаналитических юнцов – ведущих наиболее рейтинговых итоговых программ, которые, как видим, мыслят практически под копирку, – присутствует: в стране кризис, а политики думают лишь о себе. Однако специфика упрощенной популистской логики «для барбоса» в том и заключается, что ее всегда можно развернуть на 180 градусов без ущерба для содержательности и убедительности. Ну, например: блокирование парламента вызвано тем, что кое-кто пытается провести через него решение о выделении денег на досрочные выборы; тем временем, согласно социологическим опросам, две трети украинцев не поддерживают идею о проведении выборов; следовательно, эти действия – в интересах народа; и вообще, если хотите поддержать народ в условиях кризиса, раздайте людям полмиллиарда, необходимые для финансирования досрочных выборов! И так далее.
Такой уровень осмысления политических событий – даже без попыток найти ответы (желательно – основанные на достоверной инсайдерской информации, а не собственных догадках и трёпе так называемых политологов) на главные вопросы, касающиеся истинных причин происходящего, – годится для бабушек на скамейке. Однако загвоздка в том, что вопросы «кому выгодно?», «кто какие цели преследует?» и «в чем на самом деле суть конфликта?» неминуемо выводят на конкретные – часто весьма неприглядные – действия совершенно определенных людей. Это – табу. Сказать «сторони зухвало блефують» можно, а «Тимошенко договорилась с Ющенко о перенесении выборов» – нет.
А вот креатив Лидии Таран и Юлии Жмакиной, избравших сарказм главной фишкой своих аналитических подводок:
«Отже, Верховна Рада мала видати гроші на вибори, а також ухвалити перелік якихось антикризових заходів. Але мацаки кризи настільки цупко захопили сам парламент, що він не зрушив з місця на конструктив ні на міліметр. І якби ж тільки парламент. За тиждень про кризу розлого і мені, і свині Раді розповіли всі: і президент, і прем’єр-міністр, і інші офіційні особи. Усі вони непокоїлись, звертались до нації, зустрічалися з авторитетними людьми, говорили про антикризові зміни до законів. Бурхлива словесна піар-кампанія на тему "здрастуй, криза" була проведена блискуче. Українська влада зуміла дезорієнтувати навіть Міжнародний валютний фонд. І хоча МВФ таки виділить Україні кредит у розмірі 16,5 мільярдів доларів, як з’ясувалося сьогодні, все одно без консолідації парламенту цих грошей Україні не бачити. Але не було жодної миті за тиждень, аби промайнула хоч тінь упевненості, що хтось із кимсь з політиків може об’єднатись і щось спільно ухвалити. Я маю на увазі якісь корисні для економіки речі, як от зміни до законів або якісь нормативні акти, які по суті могли б чимось зарадити банківській сфері або іншим сферам, які вже потерпають від кризи. Я навіть боюся справді, що має загрожувати країні, аби українські політики нарешті об’єднались бодай ненадовго. Боюсь, що коли це щось нарешті настане, об’єднуватись буде вже запізно. Ну а поки що цього тижня саме в Раді політики посилено цитували класиків, пхали монетки, шаруділи фольгою, запихували скріпки у систему "Рада" і вкотре зверталися до народу, мовляв, народе мій, доведеться тобі затягнути паска сильніше, бо на соціальні виплати грошей вже катма. І народ, схоже, починає вже серйозно не любити всіх політиків поголівно. За останніми соцданими від Київського міжнародного інституту соціології, у наступну Раду станом би на зараз пройшли б усього три політичні сили. Третя – це комуністи. Далі все – стоп, шлагбаум. Всі інші комбінації і блоки з нових і старих політиків не долають 3-відсотковий бар’єр. До чого б це і чому?» («Час. Підсумки», 5 канал, 26 октября 2008 года).
Этот пример в особых комментариях не нуждается, если вы все-таки заставили себя прочитать приведенную цитату. Если же нет, перескажу коротко: политики ничего не сделали для народа, они не объединяются даже перед лицом кризиса, и народ «начинает уже серьезно не любить всех политиков поголовно» (sic!). Сей смелый тезис иллюстрируют результаты соцопроса КМИС, по поводу извращенной трактовки которого на «ТК» уже высказывался Сергей Грабовский. Кстати говоря, даже если бы утверждение было справедливым (а оно таковым не является – см. статью Грабовского), то результаты опроса (17,4% от общего числа опрошенных за ПР, 14,7% за БЮТ и 4,6% за коммунистов) свидетельствуют как раз о том, что по меньшей мере треть украинцев до сих пор хочет голосовать за определенные политические силы. Это, конечно, не обязательно должно быть признаком «любви», но…
Сдержаннее своих коллег оказался ведущий «Событий недели» на ТРК «Украина» Юрий Сугак. Однако и в его вступительном слове речь все о том же:
«Чрезвычайную ситуацию в экономике на этой неделе бросились исправлять президент, премьер и лидеры всех политических сил, но безрезультатно: парламент снова перенес голосование по антикризисным программам. Политические амбиции не позволяют объединиться вокруг экономических вызовов. И пока украинцы теряются в неизвестности и пытаются свести концы с концами, политики спорят, чей рецепт выхода из финансового коллапса лучше» («События недели», ТРК «Украина», 26 октября).
Обратите внимание: здесь названы должности (но не фамилии) якобы «исправляющих чрезвычайную ситуацию» (премьер, президент), безрезультатность же вызвана действиями «парламента». Автор первого же сюжета в программе Инна Христич на ярких примерах продемонстрировала, насколько порочны политики, купающиеся в золоте, пока страна бедствует. «Вероятно, так выглядят золотые горы, которые политики обещают перед каждыми выборами. Войти в доверие к избирателям – почти ювелирная работа. Так же как и настоящие драгоценности, популизм тоже бывает чистой воды», – такими словами, сопровождаемыми видеорядом с ювелирными изделиями, начинается сюжет.
Чтобы понять, чего нет в «аналитике» уважаемых аналитиков и почему демагогия не тему «плохой власти» без указания конкретных имен и поступков является формой самоцензуры, ваш автор приводит полностью последний кусочек «паззла» – сюжет из «Фактів тижня з Оксаною Соколовою» того же 26 октября. Кстати говоря, в отличие от четырех приведенных выше примеров, тема противостояния политиков на фоне политического кризиса не была первой – Оксана сочла (и вполне оправданно) более важной ситуацию в металлургической отрасли и беседу с Петром Порошенко о финансовой ситуации в стране. Итак, «Факти тижня» (ICTV) на ту же тему:
«Оксана Соколова: Отже, економічна криза в очікуванні фіналу кризи політичної. Але його поки не видно. Цього тижня президент реанімував Верховну Раду, аби вона знайшла гроші на вибори, а також ухвалила антикризові заходи. Але погляд на ці заходи в політиків виявився різним. Нашоукраїнці, Партія регіонів, БЮТ – усі запропонували свої варіанти і розкритикували чужі. Але до голосування так і не дійшло. Завадили звичайні канцелярські скріпки, копійки та шматочки фольги – усе це народні обранці позапихали у пристрої для голосування, що паралізувало систему "Рада".
РЕПОРТАЖ: Автор: Володимир СОКОЛОВ. Президентський указ зупинено, роботу парламенту відновлено. А грошей на вибори немає. Тимошенко зажадала від Ради антикризових законів і лише потім пообіцяла розблокувати парламент.
СИНХРОН: Арсеній ЯЦЕНЮК, голова Верховної Ради України: "Знов спозорилися. Якщо думаєте, що такі дії будуть тільки підтримувати електоральні рейтинги, то вони будуть тільки понижувати".
РЕПОРТАЖ: Ганьба тривала увесь тиждень. Депутати узгоджували, що з чим і після чого голосувати. Результат нульовий.
СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО (Іван Кириленко – "УС"): "Ну ми ж не лохи".
РЕПОРТАЖ: Бютівці бояться кидка від "Регіонів" і "Нашої України": отримавши гроші на вибори, Ющенко може забути про антикризові закони Тимошенко і розпустити Раду.
СИНХРОН: Іван КИРИЛЕНКО, лідер фракції БЮТ: "Наші колеги в залі, якими питання розглянути першими? Перше питання – вибори, друге питання – фінансування виборів, і аж останнім – антикризові, на які вони не збираються голоси дати. Сьогодні вибудовується – ось, і ще в кінці судоустрій. Здрастує, я ваша тьотя, називається".
РЕПОРТАЖ: Голосувати навпаки не хочуть нашоукраїнці. Вони хочуть фінансову кризу вирішувати разом з політичною, тобто голосувати єдиним пакетом – і вашим, і нашим. Адже хто дасть гарантію, що потім Рада профінансує вибори.
СИНХРОН: Ксенія ЛЯПІНА, народний депутат України, фракція "Наша Україна – Народна самооборона": "Я взагалі вважаю, що треба просто відновити указ президента і йти своїм шляхом. Пришлого року Юлія Володимирівна дала цілий пакет виходів, що робити, якщо Кабмін блокує прийняття рішення про фінансування виборів, ми обов’язково скористаємось якимись порадами".
РЕПОРТАЖ: Першу пораду вже озвучив міністр юстиції Микола Оніщук. Він запропонував ЦВК взяти кредит у Нацбанку. Якою валютою і під які відсотки, не уточнив.
СИНХРОН: Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ, директор Інституту політології та конфліктології: "Будь-яке незаконне рішення, якщо воно з боку президента, якщо воно підтримується Партією регіонів, цього достатньо, щоб… достатньо інструментів, щоб все ж таки вибори почалися. Дали команду Стельмаху, взяли кредит, почали працювати".
РЕПОРТАЖ: Віктор Янукович пропонує свій вихід із кризи – відправити Тимошенко у відставку, а на час виборів призначити антикризовий уряд. Прем’єр начебто не проти. Влітку її вже звільняли з роботи. Тепер розібратися з Тимошенко ще важче. Повного комплекту голосів можуть не дати навіть "регіонали". Де гарантія, що за відставку проголосує Дмитро Табачник, якого Борис Колесніков хоче вигнати із команди? Тарас Чорновіл тепер теж вільний птах, з "Регіонами" йому не по дорозі.
СИНХРОН: Тарас ЧОРНОВІЛ, народний депутат України, фракція Партії регіонів: "Дуже багато агітують із своєї партії колишньої, щоб я вертався. Ну я кажу: "Хлопці, я не для того робив якісь заяви, щоб зараз потім знову продатися вже там за якесь чергове місце". Було в мене четверте, потім – третє, зараз почали розказувати: тільки вернешся – буде друге. Та не хочу я ні другого, ні першого не хочу".
РЕПОРТАЖ: Які місця, коли указ президента зупинено, – скаржиться Нестор Шуфрич. Через Ющенка і Тимошенко "регіонали" навіть свій з’їзд перенесли. Зібралися йти на вибори, а виявилося – їх немає. Хотіли попрацювати в парламенті, а виявилось – він заблокований.
СИНХРОН: Нестор ШУФРИЧ, народний депутат України, фракція Партії регіонів: "З’їзд, який був запланований на п’ятницю, він був таким з’їздом, який мав затвердити виборчі списки. Не можна затверджувати виборчі списки, якщо нема виборів. Якщо буде указ – ми підемо на вибори, не буде указу – ми не будемо йти на вибори. У тому, що буде указ, тепер мало хто сумнівається, а тому всі активно готуються до виборів. Не маючи впевненості, що БЮТ таки візьме на буксир "Народну самооборону", Юрій Луценко розраховує на власний блок. Навіть нову назву йому придумали".
СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО (Володимир Сівкович – "УС"): "Вона така цікава, вона така, що буде інтригуючою для виборця".
СИНХРОН: Тарас СТЕЦЬКІВ, народний депутат України, фракція "Наша Україна – Народна самооборона": "Кращого бренду, ніж "Народна самооборона", немає, він є впізнаваний, він є відомий виборцям, він має свій електорат, і тому міняти цей бренд на щось інше, я думаю, що є недоцільно".
РЕПОРТАЖ: Поки "самбісти" визначаються із назвою, литвинівці працюють над виборчим списком. За проїзним квитком до Блоку Литвина шикуються навіть черги.
СИНХРОН: Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ, народний депутат України, фракція Блоку Литвина: "В приймальні у керівництва нашого блоку кожен день вишиковується, ну, скажімо, більше 10-ти претендентів на папаху. У нас підхід до формування і був, і залишиться такий, що в списку мають бути люди, які працюють, це ті люди, які не "парашутисти" і не "варяги".
РЕПОРТАЖ: Не хочуть бачити "варяг" і в блоці Віктора Ющенка. Тим паче, що його має очолити сам президент. На вимогу "Нашої України" глава держави вже відмовився від ЄЦу Віктора Балоги. Той, начебто, захотів піти від Віктора Андрійовича. Увесь тиждень ЗМІ відправляли Балогу у відставку. Із Секретаріату спростували.
СИНХРОН: Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ, директор Інституту політології та конфліктології: "Недаремно говорять про те, що там є якісь розмови про те, що піде Балога, а якщо піде Балога, то тоді ці люди взагалі лишаються без нічого. Доки не вирішиться питання – вибори-невибори, він нікуди не піде. А уже коли питання буде вирішено, тоді можливо президент від нього відмовиться.
РЕПОРТАЖ: Теоретично вибори ще можуть відбутися 21 грудня. Але за умови, що вже наступного тижня гроші на них знайдуть. А поки бютівці наполягають на своєму: спочатку антикризові питання, потім – політичні. Вони тепер навіть ночують у парламенті. Усе – заради світлої мети, щоб виборів не було
РЕПОРТАЖ: СТЕНДАП: Скільки б президент не переносив дату виборів, вона все одно залежить від прем’єра. Минулого року залежала від Януковича. Ющенко хотів вибори на початку літа, а вийшло наприкінці вересня. Тепер хоче у грудні, але через прем’єра Тимошенко вони можуть затриматися аж до лютого».
Браво, Оксана! Вы и ваш коллега сделали то, чего побоялись практически все остальные. Нет, и в их программах, конечно же, были упоминания об отдельных поступках и заявлениях в рамках общего политического противостояния. Но ничего даже отдаленно похожего на заключительный пассаж сюжета Владимира Соколова не было нигде. Естественно, такое объяснение причин и главных «человеческих факторов» ситуации субъективно и не обязательно верно, однако оно отличается четкостью, прямотой и предметностью.
Дабы не отягощать читателей чрезмерным количеством текста, ограничусь в этой публикации итоговыми программами, отложив анализ обычных новостей до следующего раза. До новых встреч!
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Коментарі
20
komedy
5884 дн. тому
Відповідь на загадку не правильна. Правильна відповідь: СМЕРТЬ
*
5884 дн. тому
Ответ на загадку: конечно, Юлия Владимировна
komedy
5884 дн. тому
ЗАГАДКА: Вся в білому і з косою. Хто вона?
5885 дн. тому
Вот-вот, амбициозны, очень правильное слово. Это вообще какая-то тотальная проблема (не могу здесь не вспомнить и наших футбольных чудо-комментаторов) - относительно молоды, и амбициозны. Только при этом еще с неадекватно завышенной самооценкой и считающие, что они уже просто супер-профи. А на деле - ни знаний достаточных, ни адекватности, ни профессионализма. Зато гонору аж зашкаливает. Я не против молодых, я понимаю, что опыта на пустом месте не бывает, но если так - то работа с отдачей должна заключаться в том, чтобы постоянно повышать свой профессиональный уровень, а не раздувать в эфире щеки, считая какой ты охренительно остроумный чувак, изъясняясь пустыми заезжеными клишированными мыслями (именно пустыми мыслями, а не полноценными новостями или аналитикой), которые даже непрофессиональные в журналистике зрители слушать не могут.
5885 дн. тому
Согласна с тезисом "декларативность", предшественника.Но вы дерзите на балансе игры слов- зачем?- ваши словесные разрывы- бестактность.Оба ведущих- поколение тридцатилетних- выбор менеджмента- креативят, нас не спросивши,но утрировать- то есть недооценивать.Лихман перебирает - правда- но оба- амбициозны и работают с отдачей.
Не чиновник )))
5886 дн. тому
де відкопали таких "АНАЛ і ТИКів" як Андрей Данилевич, Алексей Лихман ((( ?? перший ніби "помираючий Лебядь" в ефірі, а Лихман (назва якогось антигероя в дешевому мультику з США - ЛИХОмен) створює такий пафос у інтонаціяї підчас розмірковування (читаючи заготовлене з електросуфлера). жах ПРОСТО !! ((( "головні передачі" (для кого головні ??) ТБ мають вилізти з ями декларативного характеру (замовленого за хороші копійки)
naj
5887 дн. тому
Час за зброю, на справжній майдан!
десять крокив назустричь
5888 дн. тому
А я вот дывлюся, у нашего лже-диоксиненного "засидання РНБОУ" уже становятся ежедневными, как шоу Савика Шустера. Как в том анекдоте: .... Холмс уже и курить бросил, а др. Ватсон всё от трубки отвыкнуть не может.
fun
5888 дн. тому
Даже на фоне всего тут приведенного маразма - 5 канал - ЖЕСТЬ - так завернуть.... я до конца не дочитал
андрій кокотюха
5888 дн. тому
в тексті все правильно, але ж - політики і правда всі козли, упирі, нелюди тощо (список сожна продовжити). і застосовуати ці та інші синоніми по відношенню до конкретної особи означає тільки, що інша конкретна особа краща або гірша. що, юля краща за ющенка? чи шуфрич - за балогу? чи луценко - за чорновола? ми ж кажемо, наприклад, "всі расисти погані", не зосереджуючись на персоналіях. тільки в орвела буває: "всі тварини рівні, але деякі рівніші за інших". і то це антиутопія. народ повинен ненавидіти політиків у принципі, всіх гамузом. а політики мусять це усвідомити. тільки тоді почнуться змагання між ними, хто ж кращий.
5888 дн. тому
О, це їм треба заробляти, ой, хто там заробляє))).Заробляють ті,хто не світиться в ящику.
Insider
5888 дн. тому
Проблема не в тому, що вони щось не так говорят з телевізора. Проблема в тому, що їм чхати на критику і людей. Їм тільки треба світитись у ящику і заробляти гроші. А яке лайно вони пхають у своїх текстах - їм начхати.
5888 дн. тому
О !Загробно- выводы делайте!Как раз - не делайте выводов.
5888 дн. тому
Спасибо за статью. Только чтобы не просто читали а выводы делали..
5888 дн. тому
Иногда думаю, может, я кучмист? Ведь из "ящика" я предпочитаю каналы его зятя...
5888 дн. тому
"Дурна фраза"= маніпуляціям гарної жінки, що зброєю має сама нетактовні підтексти.
5888 дн. тому
Знаєте, при всій дуниці, що ховала за собою ця фраза-еротичненькі компотики прекрасної білявки - її нібито гламуризовані - колись до Бойка, нині до бельгійця- ззовні тактовні- створили самі таку дирекцію поведінки хіба тільки одного чоловіка.Втім, білявки вибудовують новини.
Сором президенту
5888 дн. тому
Всі ведучі та їх підводки ніщо порівняно з СНХ моісея Ющенка на Свободі Інтера минулої п"ятниці: "набралась як сучка блох", саме так він сказав про млн. борги (уряду) Тимошенко, яка сиділа ліворуч. При всій неповазі до Тимошенко, "хоружівський" вишкіл Ющенка дається взнаки, щоб так публічно хамські виступати.
5888 дн. тому
Сорри,очепятка- "блондинки"( так, что в Украине блондинки поумнее , чем в мире вышли- повсеместно в анекдотах- у нас в Итогах)), умышленно не говорю об ангажементе- о пульте дистанционного управления.
5888 дн. тому
Коллаж из фото впечатляет- умненькие улыбчивые молодые мужчины и в меру накрашенные болондинки.Нынешний драйв в эфире измеряется игривым балансом иронии и компьютерной граммотности- говорить о результативности просмотра многим мыслящим людям- поспешно- то есть опрометчиво и глупо.Все эти итоговые новости смотрю постоянно- симпатизирую всем этим ведущим.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ